ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
18 червня 2010 року 15:23 № 2а-102/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Шрамко Ю. Т. , суддів Костенка Д.А., Головань О.В. при секретарі судового засідання Горбану А. В. вирішив адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Кабінету Міністрів України, Міністерства освіти і науки України
провизнання незаконним і нечинним з моменту прийняття та скасування абзацу 2 пункту 1 змін, що вносяться до Постанов Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 р. № 1298 і від 25.10.2008 р. № 939, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2008 р. № 1117 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 р. N 1298 і від 25 жовтня 2008 р. N 939" та про визнання незаконним та нечинним з моменту прийняття та скасування наказу Міністерства освіти і науки України від 02.12.2008р. №1093
За участю представників сторін:
від позивача: не прибув (клопотання про розгляд справи без участі позивача);
від Кабінету Міністрів України: Андреєва О.Г., довіреність № 29-22/565 від 29.12.2009 р.;
від Міністерства освіти і науки України: не прибув.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 18.06.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (надалі Позивач) звернувся до суду із позовною заявою до Кабінету Міністрів України, Міністерства освіти і науки України про визнання незаконним і нечинним з моменту прийняття та скасування абзацу 2 пункту 1 змін, що вносяться до Постанов Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 р. № 1298 і від 25.10.2008 р. № 939, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2008 р. № 1117 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 р. № 1298 і від 25 жовтня 2008 р. N 939" та про визнання незаконним та нечинним з моменту прийняття та скасування наказу Міністерства освіти і науки України від 02.12.2008р. №1093 (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог)
В обгрунтування заявлених вимог Позивач посилається на те, що прийняття оскаржуваних Наказу МОН України від 02.12.2008 р. № 1093 та Постанови КМ України від 20.12 2008 р. № 1117 призвело до встановлення посадового окладу (тарифної ставки) працівників вищого ніж 1 тарифного розряду, до якого відноситься Позивач, на підставі фіксованої величини першого тарифного розряду у розмірі 545 грн. замість встановлення його на рівні законодавчо визначеного розміру мінімальної заробітної плати, а звідси - до звуження з 1 грудня 2008 року права працівників освіти і науки на рівень оплати праці, передбачений наказом МОН України від 26.09.2005 р. № 557 в редакції Наказу МОН України від 17.09.2008 р. № 862 та Постанови КМУ від 30.08.2002 р. № 1298 у редакції Постанови КМУ від 22.08.2005 р. № 790, де у Примітках додатка 1 зазначалося, що розмір посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду встановлюється на рівні законодавчо визначеного розміру мінімальної заробітної плати. Посадові оклади (тарифні ставки) за розрядами Єдиної тарифної сітки визначаються шляхом множення окладу (ставки) працівника 1 тарифного розряду на відповідний тарифний коефіцієнт.
Встановлення з 1 грудня 2008 року фіксованої величини першого тарифного розряду для визначення посадового окладу інших працівників та встановлення для них посадових окладів (тарифних ставок), які діяли у листопаді 2008 року фактично означає замороження заробітної плати працівників бюджетної сфери. Також Позивач вказує на невідповідність оскаржуваних нормативно-правових актів ст. 48 Конституції України та гарантіям, встановленим ст. 57 Закону України "Про освіту".
Представники Кабінету Міністрів України та Міністерства науки та освіти України проти позову заперечили з огляду на прийняття оскаржуваних постанови та наказу в межах компетенції, на виконання наданих законодавством повноважень, у встановленій законом формі, без порушень прав Позивача, також зазначили, що оскаржувані нормативно-правові акти в оскаржуваній частині до Позивача не застосовуються, а тому у нього відсутні правові підстави визнання оскаржуваних нормативно-правових актів незаконними і нечинними з моменту прийняття.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників Відповідачів, суд встановив наступне.
Умови оплати праці працівників освітніх установ, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 p. № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери»та наказом Міністерства освіти і науки України від 02.12.08 № 1093 «Про внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 26.09.05 № 557».
Відповідно до ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, якій у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
До повноважень Кабінету Міністрів України, визначених ст. 116 Конституції України, зокрема належить: здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України; вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; забезпечення проведення політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.
Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем'єр-міністр України (ст. 117 Конституції України).
Відповідно до п.п. З, 4 параграфу 1 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 р. № 950, Кабінет Міністрів України спрямовує свою діяльність на виконання Конституції та законів України, актів Президента України і постанов Верховної Ради, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, Програми діяльності Кабінету Міністрів, схваленої Верховною Радою та видає на основі і на виконання Конституції та законів України у межах своєї компетенції постанови і розпорядження, обов'язкові для виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 57 Закону України "Про освіту" держава забезпечує встановлення посадових окладів (ставок заробітної плати) науково-педагогічним, педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів та установ освіти на основі Єдиної тарифної сітки у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статтей 3 та 8 Закону України «Про оплату праці» (що був чинний на момент видання оскаржуваниї Постанови КМ України та Наказу МОН України) мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт); умови оплати праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог зазначених норм законодавства України в частині встановлення заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, в розмірі не нижче законодавчо встановленого, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 20.12.2008 p. № 1117 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 р. № 1298 і від 25.10.2008 р. № 939», відповідно до якої працівникам установ, закладів та організацій бюджетної сфери, розміри посадових окладів (тарифних ставок) яких менші за визначений розмір мінімальної заробітної плати, посадовий оклад (тарифна ставка) у штатних розписах установлюється на рівні мінімальної заробітної плати. При цьому, розміри посадових окладів інших категорій працівників не переглядаються. Також застосовується норма щодо установлення вищих тарифних розрядів працівників навчальних установ з дня набрання чинності Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік».
На виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 p. № 1298 Міністерством освіти і науки України прийнято Наказ № 1093 від 02.12.2008 р. "Про внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 26.09.2005 № 557", яким пункт 1 Примітки додатка 1 до наказу Міністерства освіти і науки України від 26.09.2005 № 557 "Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.10.2005 р. за № 1130/11410 (із змінами), викладено у такій редакції:
"Посадові оклади (тарифні ставки), які діяли у листопаді 2008 року, установлюються з 1 грудня 2008 року в такому порядку:
для працівників, у яких посадові оклади менші, ніж розмір мінімальної заробітної плати, посадові оклади (тарифні ставки) у штатних розписах установлюються на рівні мінімальної заробітної плати;
для інших працівників посадові оклади не змінюються.
Заробітна плата працівників, визначена з урахуванням зазначених посадових окладів, індексується відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Згідно вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, Постанова Кабінету Міністрів України від 20.12.08 № 1117 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2008 р. № 939»та наказ Міністерства освіти і науки України № 1093 від 02.12.2008 р. щодо збільшення розміру оплати праці працівників бюджетної сфери, розміри яких менше від мінімальної заробітної плати, був виданий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України та приводять умови оплати праці зазначених в них категорій працівників у відповідність до вимог чинного законодавства.
Відповідно до частини 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Позивачем не було наведено підстав невідповідності оскаржуваних Постанови та Наказу вимогам чинного законодавства, та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, також судом не встановлено порушення у зв'язку з прийняттям оскаржуваних актів прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Судом встановлено, що абзац 2 пункту 1 змін, що вносяться до Постанов Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 р. № 1298 і від 25.10.2008 р. № 939, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2008 р. № 1117 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 р. № 1298 і від 25 жовтня 2008 р. № 939" та наказ Міністерства освіти і науки України від 02.12.2008р. № 1093 відповідає акту вищої юридичної сили, а тому суд не вбачає підстав для визнання їх незаконними і нечинними з моменту прийняття та скасування.
Відповідно до частини другої статті 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з довідки № 04/1972 від 28.12.2009 р., Позивач працює у Миколаївському державному університеті ім. В.О. Сухомлинського на посаді доцента кафедри правознавства, а тому оскаржувані абзац 2 пункту 1 змін, що вносяться до Постанов Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 р. № 1298 і від 25.10.2008 р. № 939, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2008 р. № 1117 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 р. № 1298 і від 25 жовтня 2008 р. N 939" та наказ Міністерства освіти і науки України від 02.12.2008р. № 1093 не визначають обсягу його прав та обов'язків, а тому суд приходить до висновку, що Позивач не є суб'єктом відповідних прововідносин, на якого поширювалась дія оскаржуваних нормативно-правових актів.
Крім того, судом враховано позицію, викладену у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008р. № 2, згідно якої суд не проводить перевірку нормативно-правового акта на предмет його протиправності (законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили), якщо встановить, що оскаржуваний акт до особи не застосовувався і вона не перебуває у відносинах, до яких цей акт може бути застосовано. Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що Кабінет Міністрів України та Міністерство освіти і науки України при виданні оскаржуваних актів діяли в межах наданих їм повноважень, а тому не порушили права та охоронювані законом інтереси Позивача.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
П О С Т А Н О В И В:
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови складений та підписаний 23 червня 2010 року.
Головуючий суддя Ю.Т. Шрамко
Судді Д.А. Костенко
О. В. Головань