Справа № 2 –1144 10
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2010 року Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Хардіної О.П.,
при секретарі – Шевченко А.С.
за участю : позивача – ОСОБА_1 та її представника - ОСОБА_2, представника відповідача Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - Шаніної Ірини Володимирівни
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В :
В липні 2009 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом. На підтвердження позовних вимог вказала, що працювала машиністом конвеєра ДСФ на Шахті «Батьківщина», які є структурними підрозділами Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі - ВАТ «Криворіжзалізорудком»), де їй було заподіяно шкоду здоров*ю. 05.06.2009 року на підставі огляду МСЕК встановлено 60 % втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності у зв*язку з професійним захворюванням. Вказала, що тривалий час працювала в несприятливих умовах праці на підприємстві, їй встановлено діагноз – радикулопатія шийна та попереково – крижова з вираженими статико – динамічними порушеннями, стійким больовим та периферичним нейро - судинними синдромами, двосторонній плечолопатковий та ліктьовий паріартроз колінних суглобів, стійким больовим синдромом, хронічний бронхіт ЛН першого ступеню.
Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, втратила своє здоров*я, завдана моральна шкода, вона постійно зазнає фізичного болю і страждань, погіршено реалізацію фізичних та професійних можливостей. Будь - які фізичні навантаження викликають фізичний біль та стомлення, неспроможна виконувати роботу по дому. Вказані обставини примушують докладати додаткових зусиль для організації свого життя, вимушена змінити свій спосіб життя. Завдану моральну шкоду оцінює в 120 000 грн., яку просила стягнути з відповідача.
В судовому засідання позивачка та її представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі.
Позивачка пояснила, що у зв*язку з професійним захворюванням с вимушена проходити періодично лікування, вимушена постійно приймати ліки, користуватися корсетом, не має можливості продовжувати ходьбу, з періодичністю в 20 хвилин вимушена відпочивати.
Представник відповідача заявлені вимоги не визнав в повному обсязі. В заперечення своїх вимог вказав, що позивачка працювала на робочому місці, за результатами атестації якого виконано забезпечення засобам індивідуального захисту від несприятливих умов, спеціальним одягом, іншим. Крім того, вина підприємства в спричиненні шкоди позивачу відсутня, оскільки позивачка була повідомлена про шкідливі умови праці при прийнятті на роботу. Отримує пільгове пенсійне забезпечення, працювала в шкідливих умовах понад встановлений час – більше 10 років.
Вислухавши в судовому засіданні пояснення позивача та його представника, представника відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 працювала машиністом конвеєра ДСФ на Шахті «Батьківщина», які є структурними підрозділами Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (а.с.5-8).
Висновком МСЕК від 05.06.2009 року на підставі огляду МСЕК встановлено 60 % втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності у зв*язку з професійним захворюванням –радикулопатія шийна та попереково – крижова з вираженими статико – динамічними порушеннями, плечолопатковий періартроз, хронічний бронхіт ЛН першого ступеню (а.с.14-15).
За вказаним фактом виявлення професійного захворювання складено акт від 08.05.2009 року розслідування хронічного професійного захворювання. Відповідно до акту позивачка виконувала роботи, які характеризуються показниками, що перевищували гранично допустимі норми щодо маси вантажу, що підіймаються, нахилів корпусу, а також в умовах несприятливого мікроклімату - підвищеної температури повітря, підвищеної запиленості( а.с. 9-10).
Відповідно до п. 19 акту, адміністрацією підприємства порушено законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти та нормативи, що також підтверджується санітарно – гігієнічною характеристикою умов праці позивача ( а.с.11-13).
Згідно висновку МСЕК позивачці протипоказана важка праця, вимушена поза, довга ходьба, переохолодження, мається потреба в напівжорсткому корсеті.
Відповідно до Закону України "Про «Охорону Праці», на підприємство покладено обов’язок забезпечити якісні та безпечні умови праці, а в даному випадку показники мікроклімату інші показники умов праці відхиляються від встановлених нормативних показників, що стали причиною профзахворювання позивача. Забезпечення позивача індивідуальними засобами захисту не забезпечили належних умов праці, не перешкодили ушкодженню здоров*я внаслідок недосконалості робочих місць.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що при виконанні трудових обов’язків здоров’ю позивача була заподіяна шкода професійним захворюванням, винним в отриманні позивачем професійного захворювання є відповідач. Від професійного захворювання позивачка втратила професійну працездатність в розмірі 60%, їй первинно встановлено третю групу інвалідності безстроково.
Відповідно до наданих медичних документів, виписних епікризів, пояснень позивачки в судовому засіданні, вона має необхідність проходити регулярне стаціонарне лікування з приводу професійного захворювання, вимушена постійно приймати ліки, постійно відчуває фізичний біль, не має можливості ходити пішки тривалий час, вимушена користуватися корсетом. При помірному фізичному навантаженні відчуває задишку. Через обмеження щодо тривалої ходьби, вона вимушена, незважаючи на обставини, умови оточення, кожні 20 хвилин знаходити можливість зайняти сидячу позу через біль в ногах та хребті, що ускладнює її повсякденне побутове життя, вимушує змінювати звичний порядок.
Біль в суглобах, хребті, обмеженість рухів в шийному та поперековому відділі хребта, біль в суглобах, що віддається в ліву ногу та руку, утруднення ходи, оніміння кінцівок носить постійний характер, що підтверджено також встановленим діагнозом ( а.с.22-23).
Фізичний стан, самопочуття з часом не покращується, що підтверджується виписками з історії хвороби, амбулаторної карти, висновком МСЕК. Зазначені обставини викликають моральні страждання позивачки, вносять суттєві зміни в життєвих стосунках, вона вимушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя, змінити свій спосіб життя.
Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року “ Кечко проти України” у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.
При цьому рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року , абз.9 п.5 встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків.
Згідно частин 1,3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Суд дійшов висновку, що виниклі правовідносини врегульовані статею 237-1 КЗпП України, яка діяла на момент виникнення правовідносин та якою передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством – відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, встановлених нормативів щодо мікроклімату та рівня фізичного навантаження, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.
Обговорюючи розмір відшкодування моральної шкоди суд виходить з меж позовних вимог, тяжкості наслідків, які настали в здоров*ї позивачки, незворотності таких наслідків, розміру втрати працездатності та встановленої групи інвалідності, відсутності динаміки покращення стану позивачки, наявність вини підприємства, постійний характер страждань позивачки, яка переносить постійний фізичний біль, вимушеність в своїх рухах, пристосуванні до щоденного життя, позбавлена можливості вільно пересуватися за межами дому, рухається в корсеті, з урахуванням діагнозу, який полягає в тому числі в статико – динамічних порушеннях, що носять виражений характер, стійкому больовому синдромі, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, виходячи із засад розумності та справедливості, вважає необхідне призначити позивачці компенсацію в розмірі 16 000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.
Суд відхиляє заперечення відповідача в частині відсутності вини підприємства, які спростовуються матеріалами справи, а доводи про те, що позивачка при влаштуванні на роботу була обізнана про шкідливість умов праці, користується пільговим пенсійним забезпеченням, - не виключають право позивача на відшкодування моральної шкоди.
На підставі ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь держави судовий збір – 08 грн.50коп. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи – 15 грн.
Керуючись ст. 13 Закону України «Про охорону праці», ст. 237-1 КЗпП України, рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 р., ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд –
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди – 16 000 грн.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судовий збір - 08грн.50 коп. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи – 15 грн.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд на протязі двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається до суду на протязі десяти днів після проголошення рішення.
Суддя О.П. Хардіна