ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
У Х В А Л А
м. Львів
07.07.2010 р. № 2а-4296/10/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий-суддя Коморний О.І.
секретар судового засідання Романчук Л.В.
з участю
представник позивача не прибув
представник відповідача Мокрій Р.З
розглянув під час підготовчого провадження у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Державна податкова інспекція у Сокальському районі
до ДВАТ "Шахта "Надія"
про про спонукання до вчинення дій
в с т а н о в и в:
Позивач, Державна податкова інспекція в Сокальському районі львівської області, звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом у якому містяться вимоги зобов’язати відповідача, Державне відкрите акціонерне товариство «Шахта «Надія»:
- визначити перелік надлишкового майна, яке не задіяне або не використовується у виробничій діяльності і може бути відчужене у рахунок погашення податкового боргу ДВАТ «Шахта «Надія»;
- подати до Міністерства вугільної промисловості України визначений перелік надлишкового майна, яке не задіяне або не використовується у виробничій діяльності і може бути відчужене у рахунок погашення податкового боргу ДВАТ «Шахта «Надія»для одержання згоди на його реалізацію податковим органом;
- подати до ДПІ у Сокальському районі узгоджений з Міністерством вугільної промисловості України перелік надлишкового майна, яке не заподіяне або не використовується у виробничій діяльності і може бути відчужене у рахунок погашення податкового боргу ДВАТ «Шахта «Надія».
У попереднє судове засідання представник позивача не прибув, повідомлений належним чином.
Представник відповідача у попередньому судовому засіданні подав письмове клопотання про закриття провадження у справі, з тих підстав, що чинним законодавство не передбачено право позивача на звернення до суду з такими позовними вимогами.
Вирішуючи заявлене клопотання відповідача суд виходить з того, що відповідно до п. 7 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. В розумінні п. 8 цієї статті, суб'єкт владних повноважень може бути позивачем, якщо він звертається до суду з адміністративним позовом на виконання своїх (або делегованих) повноважень. Аналогічну норму містить ст. 104 КАС України, згідно якої суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вичерпний перелік функцій органів державної податкової служби України - державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій визначено Законом України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 р.
Згідно статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 р. державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції виконують, зокрема, такі функції:
- подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна (пункт 11);
- подають до судів позови про застосування санкцій, пов'язаних із забороною організації і проведення азартних ігор на території України (пункт 11-1).
У ст. 11 вказаного Закону визначено права органів державної податкової служби. Так, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право:
- звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності (пункт 17);
- звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про застосування санкцій, пов'язаних із забороною організації і проведення азартних ігор на території України (пункт 18).
Норми, на які покликається позивач в обґрунтування своїх вимог (ст.ст. 10-11 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами») не передбачають його права на звернення до суду з позовом про спонукання боржника до вчинення дій.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом. Відтак, лише у тому випадку, коли суб’єкт владних повноважень звернувся до суду у випадку, встановленому законом, адміністративний суд має компетенцію розглянути спір.
Однак з наведених норм чинного законодавства не вбачається право органів державної податкової служби звертатися до суду із позовами про спонукання осіб до вчинення дій, зокрема визначати та узгоджувати перелік майна, яке може бути відчужене в рахунок погашення податкового боргу.
Проте законом встановлений інший порядок дій органу держаної податкової служби. Відповідно до підпункту 10.1.3 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків (для державних і комунальних підприємств - за узгодженням з органом, уповноваженим управляти його майном) самостійно визначає склад і черговість продажу своїх активів виходячи з принципів збереження цілісності майнового комплексу, що забезпечує ведення його основної виробничої діяльності, та повного погашення суми податкового боргу.
Якщо податковий керуючий вирішує, що платник податків визначає для продажу активи, чия звичайна ціна є завідомо нижчою, ніж сума податкового боргу, такий податковий керуючий зобов'язаний самостійно визначити склад активів, що підлягають продажу, виходячи із принципів збереження цілісності майнового комплексу та з урахуванням того, що звичайна (оціночна) вартість таких активів не перевищує двократного розміру податкового боргу. Таке рішення податкового керуючого може бути оскаржене у порядку, визначеному цим Законом для оскарження рішень податкового органу щодо визначення сум податкових зобов'язань або податкового боргу. При цьому протягом строку такого оскарження продаж активів платника податків, визначених за рішенням податкового керуючого, не здійснюється.
Відповідно до п. 12 Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2002 р. № 538, якщо платник податків в установлені терміни самостійно не визначив активи для продажу або податковий керуючий вирішує, що платник податків визначає для продажу активи, звичайна ціна яких є завідомо нижчою, ніж сума податкового боргу, такий податковий керуючий зобов'язаний самостійно визначити у присутності платника податків (його посадових осіб) склад активів, що підлягають продажу, виходячи з принципів збереження цілісності майнового комплексу та з урахуванням того, що звичайна (оціночна) вартість таких активів не перевищує двократного розміру податкового боргу.
Таке рішення податкового керуючого може бути оскаржене у порядку, визначеному Законом для оскарження рішень податкового органу щодо визначення сум податкових зобов'язань або податкового боргу. При цьому протягом терміну такого оскарження продаж активів платника податків, визначених за рішенням податкового керуючого, не здійснюється.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків, який перебуває у державній або комунальній власності, не погашає суму податкового боргу у строки, встановлені цим Законом, податковий орган здійснює заходи щодо продажу активів такого платника податків, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує здійснення основної діяльності платника податків.
В свою чергу п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачає, що у разі коли сума коштів, отримана від такого продажу, не покриває суму податкового боргу та витрат, пов'язаних з продажем активів, податковий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, що здійснює управління таким платником податків, з пропозицією щодо прийняття рішення про продаж частини акцій корпоратизованого підприємства за кошти або під зобов'язання щодо погашення його податкового боргу протягом поточного бюджетного року. Інформація зазначеного органу управління щодо прийняття або відхилення запропонованого рішення має бути надіслана податковому органу протягом тридцяти календарних днів з дня направлення такого звернення. Організація такого продажу здійснюється за правилами і у строки, встановлені законодавством з питань приватизації. У разі коли зазначений орган не прийме рішення про продаж частини акцій для погашення податкового боргу у зазначені цим пунктом строки, податковий орган зобов'язаний у місячний строк з дня отримання такої відмови або після закінчення встановленого для надання відповіді строку звернутися до суду із заявою про визнання такого платника податків банкрутом.
Таким чином, законом визначено повноваження та спосіб (порядок) дій органу державної податкової служби на випадок, якщо платник податків чи орган виконавчої влади, що здійснює управління таким платником, не реагують на вимогу про виділення активів, що не входять до складу цілісного майнового комплексу платника податків для їх реалізації в рахунок погашення податкового боргу.
Цей порядок не передбачає вирішення спору щодо виділення активів (надлишкового майна) судом та не надає права органу державної податкової служби звертатися до суду про таке виділення. Небажання органу державної податкової служби здійснювати свої повноваження у спосіб та в порядку, визначеному Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», вживати дій на стягнення податкового боргу у встановленому порядку, не є підставою для подання позову.
З урахуванням викладених норм права, поданий позов про спонукання до вчинення дій з метою погашення податкового боргу не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Судові витрати відповідно до ст. ст. 94-96 з сторін не стягуються
Керуючись ст.ст. 2, 3, 4, 17, 104, 160, 165, п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
у х в а л и в:
Провадження у справі за позовом Державної податкової інспекції в Сокальському районі Львівської області до Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта «Надія»про спонукання до вчинення дій –закрити.
Щодо судових витрат то такі з сторін не стягуються.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів після подачі заяви на апеляційне оскарження, яка подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Ухвала суду набирає законної сили в строк та в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Суддя Коморний О.І.