ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 червня 2010 р. № 2а-1383/10/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Крутько О.В., суддів Запотічного І.І., Хоми О.П., при секретарі судового засідання Васильків О.С., за участю представника позивача Романів С.І., представника відповідача-1 Шокало В.С., представника відповідача-2: Стегній А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інвест»
до відповідача-1 Львівської митниці
до відповідача-2 Управління Державного казначейства України у Львівській області
про визнання протиправними дій, стягнення надмірно сплачених платежів
(на підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 30.06.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови)
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Інвест»звернулося до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці, Управління державного казначейства України у Львівській області (третьою особою було зазначено в позові Міністерство фінансів України), в якому просить визнати протиправним коригування (збільшення) Львівською митницею митної вартості ввезених ТзОВ «Агро-Інвест»за період з 15.05.09 р. по 14.12.09 р. товарів, повернути з Державного бюджету України надмірно сплачені 201402,37 грн. мита та 363277,77 грн. податку на додану вартість (разом 564680,14 грн.), зобов’язавши Державне казначейство України у встановленому законом порядку перерахувати вказані кошти на користь ТзОВ «Агро-Інвест»за рахунок коштів Державного бюджету, шляхом списання їх з єдиного державного казначейського рахунку.
Позовні вимоги мотивовані незаконним та необґрунтованим, на думку позивача, коригуванням (збільшенням) Львівською митницею митної вартості імпортованої позивачем продукції із застосуванням для такого коригування шостого (резервного) методу визначення митної вартості, позивач вважає, що ним надмірно сплачено до Державного бюджету України суму обов’язкових платежів, що сплачуються при розмитненні товарів в розмірі 564680,14 грн.
Ухвалою від 16.02.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено попереднє судове засідання на 15.03.2010 р.
Ухвалою від 15.03.2010 р. закінчено підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду на 19.04.2010 р., за клопотанням Львівської митниці призначено колегіальний розгляд справи у складі: головуючої судді Крутько О.В., суддів Запотічного І.І., Хоми О.П. За наслідками підготовчого провадження суд прийшов до думки, що підстав для залучення до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача Міністерства фінансів України немає.
19.04.2010 р., 19.05.2010 р., 17.06.2010 р., 18.06.2010 р. розгляд справи відкладався.
Представник Львівської митниці у своїх запереченнях від 15.04.2010р. №30/19-483 та від 18.05.2010 №30/19-616 зазначив, що доводи позивача про незаконність коригування (збільшення) Львівською митницею митної вартості імпортованої ТзОВ «Агро-інвест»продукції відповідно до рішень про визначення митної вартості товарів є необґрунтованими та безпідставними.
В додаткових запереченнях на позов відповідач-1 просив закрити провадження у справі в частині стягнення з Державного бюджету України 288728,91 грн. та визнання протиправним коригування Львівською митницею митної вартості товарів за зазначеними у запереченні ВМД.
В судовому засіданні 30.06.2010 р. зазначене клопотання заявником відкликано з підстав викладених у клопотанні.
Головне управління Державного казначейства України у Львівській області у поясненнях від 12.03.2010 р. № 13-11-03/1962 стверджує, що відповідач не має правових підстав для повернення коштів, оскільки до головного управління не надходили відповідні документи від Львівської митниці, Державної митної служби України щодо перерахування (повернення) коштів помилково та надміру сплачених ТзОВ «Агро-Інвест»; органи держказначейства не приймають рішення щодо повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів, а лише виконують прийняте уповноваженим органом (органом стягнення або судом) рішення.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, просив суд задоволити позов в повному обсязі.
Представник відповідача пояснив, що у зв’язку з відмовою позивачем у наданні додаткових документів відповідно до вимог ст. 266 Митного кодексу України проводилась процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів на підставі аналізу цінової бази даних ДМС України (ПІК), рівня митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено; вважає, що Львівською митницею у відповідності до вимог чинного законодавства правомірно було визначено митну вартість з використанням резервного методу, просив у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача-1 та відповідача-2, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд вважає, що в позові слід відмовити з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи за період з 15.05.2009 р. по 14.12.2009 р. позивачем було ввезено на митну територію України та представлено до митного оформлення по вантажно-митних деклараціях, які долучені до справи (згідно переліку, зазначеного у таблиці 1) товар (м»ясопродукти).
В деклараціях митної вартості товару декларантом митна вартість товару визначалася за ціною договору з посиланням на ст. 267 Митного кодексу України.
Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, згідно п.11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для їх підтвердження, затвердженого постановою КМУ 20.12.2006 р. № 1766, митний орган зобов»язував ТзОВ «Агро-Інвест»подати додаткові документи, про що здійснено запис на деклараціях митної вартості, які долучено до справи.
На зазначених деклараціях митної вартості уповноваженими представниками позивача здійснено запис: «на даний момент не можемо надати додаткових документів, просимо Вас надати рішення митної вартості з зазначенням дати».
В судовому засіданні представник позивача підтвердив, що додаткові документи на спірний товар не були представлені декларантом, не обґрунтував неможливість їх отримання (з врахуванням систематичності імпорту продукції, витребування від позивача аналогічних документів).
Як з»ясовано в судовому засіданні митним органом та декларантом проводилась процедура консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товару. Представником Львівської митниці обґрунтовано неможливість визначення митної вартості товарів ТзОВ «Агро-Інвест»шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267-272 Митного кодексу України, а саме: за доводами відповідача-1 відповідно до наказу Держмитслужби України від 20.04.2005 р. № 314 митним постом «Сокаль»скеровувалися запити у Відділ контролю митної вартості та номенклатури щодо правильності визначення митної вартості товару «сало без шкіри, морожене», «заморожені шкіри свійських свиней», «м’ясо куряче морожене, подрібнене (фарш)», «Свинина морожена: тримінг 50/50». В поданих при митному оформленні даного товару товарно-супровідних документах було виявлено різний рівень вартості в специфікації та інвойсі. Також при здійсненні митного оформлення товару виявлено, що заявлена позивачем митна вартість товару значно нижча від рівня митної вартості цінової бази даних ПІК ЄАІС ДМСУ (рівня митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено). На підставі аналізу цінової бази даних ДМСУ (ПІК) рівня митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, відділом контролю митної вартості була здійснена митна оцінка за наявною інформацією на найнижчому рівні цінової бази.
Митна вартість оцінюваного товару визначена Львівською митницею з використанням резервного методу (ст. 273 Митного кодексу України) /за змістом зазначеної статті - способу, що не суперечить законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ)/. З метою інформування про визначену митну вартість і про використаний при цьому метод Львівською митницею прийнято рішення про визначення митної вартості товарів (знаходяться у матеріалах справи). Посилання на зазначені рішення міститься у ВМД, які підтверджують оплату ТзОВ «Арго-Інвест»нарахованих митним органом сум мита та ПДВ. Різниця між сумою нарахованого Львівською митницею мита та ПДВ та сумою, яка визначена позивачем за ціною договору, становить 564680,14 грн., з яких 201402,37 грн. –мито, 363277,77 грн. –податок на додану вартість і є сумою яку ТзОВ «Агро-Інвест»просить повернути з Державного бюджету України.
Згідно із ст. 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст. 265 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості згідно з положенням цього Кодексу.
Митна вартість товарів визначається виключно з метою сплати податків при митному оформленні та регулюється Митним кодексом України, Постановами Кабінету Міністрів України від 20.12.06 № 1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», від 09.04.08 № 339 «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості», наказом Держмитслужби України від 31.01.07 №74 «Про затвердження Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України».
Порядком здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості визначено процедуру здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, згідно якого контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України шляхом проведення: перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1766; усного опитування посадових осіб підприємств і громадян, а також консультацій з декларантом з метою обміну інформацією, що стосується певної зовнішньоекономічної операції та впливає на вартість товарів; митного огляду товарів для визначення характеристик, які впливають на рівень їх митної вартості; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено та наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.
Як передбачено ч. 5 цієї ж статті кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Згідно із ч. 3 ст. 265 Митного кодексу України, якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.
З врахуванням того, що при перевірці правильності визначення митної вартості імпортованих позивачем товарів не було надано жодного додаткового документу на підтвердження визначеної ним за першим методом (за ціною договору) митної вартості, про що свідчать написи: «на даний момент надати додаткових документів не можемо, просимо визначити митну вартість станом на сьогоднішній день»на деклараціях митної вартості, Львівська митниця правомірно самостійно визначила митну вартість за шостим (резервним методом). Львівська митниця обґрунтовано застосувала при визначенні митної вартості резервний метод, оскільки: митна вартість за методами ціни договору щодо ідентичних та ціни договору щодо подібних (аналогічних) товарів не могла бути визначена, оскільки була відсутня інформація на ідентичні та подібні товари із застосуванням положень частин 3-6 ст. 268 Митного кодексу України; митна вартість за методом на основі віднімання вартості не була визначена з огляду на те, що оскільки відсутнє документальне підтвердження про ціну одиниці товару, які були продані на території України, з врахуванням положень частин 2 та 3 ст. 271 Митного кодексу України; визначення митної вартості на основі додавання вартості (обчислена вартість) не застосовувалось згідно ст. 271 Митного кодексу України, так як відсутнє документальне підтвердження щодо витрат, які включалися в ціну товарів відповідно до ст. 267 Митного кодексу України.
Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
З огляду на вищевказане, суд прийшов до висновку, що позивачем документально не обґрунтовано позовні вимоги, не надано доказів, що 201402,37 грн. мита та 363277,77 грн. ПДВ сплачені ним без наявності правових підстав, а відповідачем доведено, що митна вартість товару визначена згідно вимог чинного законодавства, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, такі належить покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 7-14, 17, 18, 49-51, 71-86, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, Львівський окружний адміністративний суд,
ПОСТАНОВИВ:
В позові відмовити.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 186 КАС України про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обгрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу –з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Згідно ч.5 ст. 186 КАС України апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Головуючий-суддя Крутько О.В.
Суддя Запотічний І.І.
Суддя Хома О.П.