ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 червня 2010 р. № 2а-5478/10/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Шинкар Т.І.,
при секретарі - Фейдаш Х.М.,
за участю представника позивача Самбірська Н.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Управління Пенсійного фонду України в м.Стрию Львівської області
до Відділ державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції
про про визнання протиправними дій і скасування постанови ,
ВСТАНОВИВ:
Управління Пенсійного фонду України в м.Стрию Львівської області (далі-Управління) звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Відділу Державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області (далі-ДВС), просить визнати дії відповідача неправомірними та скасувати постанову № 19502219 від 31.05.2010 року про відкриття виконавчого провадження. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що виконавче провадження відкрито без дотримання вимог Закону України “Про виконавче провадження” та неможливістю виплати коштів, які не передбачені Державним бюджетом України. Зокрема, оскаржувана постанова є безпідставною, незаконною та такою, що винесена з порушенням норм чинного законодавства, оскільки в Управління є поважні причини щодо невиконання судового рішення: законодавством України не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог Закону України ?Про соціальний захист дітей війни?, не визначено поняття ?мінімальна пенсія за віком? як розрахункової величини для обчислення розміру пенсії згідно із Законом України ?Про соціальний захист дітей війни?, а застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з Законом України ?Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування? від 09.07.2003 року № 1058.
У відповідності до ст.52 КАС України у якості належного відповідача залучено Стрийське міськрайонне управління юстиції Львівської області, як суб’єкта спірних публічно-правових відносин, оскільки відділ державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області статусу юридичної особи не має, а є структурним підрозділом останнього.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.
Стрийське міськрайонне управління юстиції Львівської області явку повноважного представника в судове засідання не забезпечило, подало заперечення на позов з яких вбачається, що при відкритті виконавчого провадження державний виконавець (посадова особа) дотримувався вимог чинного законодавства, зокрема згідно ст. 24 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов’язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, вважає, що постанову про відкриття виконавчого провадження винесено правомірно, а позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення. Просить в задоволенні позову відмовити.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами справи, відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 30 червня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю з наступних підстав.
Спірні правовідносини регулюються Законом України ?Про виконавче провадження? від 21 квітня 1999 року № 606-XIV з наступними змінами (далі-Закон №606).
В судовому засіданні встановлено, що Стрийським міськрайонним судом Львівської області 06.05.2010 року видано виконавчий лист у справі № 2а-550/09.
Згідно статті 19 Закону №606 у виконавчому документі повинні бути зазначені найменування, місцезнаходження, ідентифікаційний код суб’єкта господарської діяльності стягувача (для юридичних осіб), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ та які можуть сприяти примусовому виконанню.
Статтею 3 Закону 606 передбачено, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, що видаються судами.
У відповідності до ст.18 Закону №606 державний виконавець відкриває виконавче провадження за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в ст.3 цього Закону, на підставі виконавчого документа.
Згідно ст.24 Закону №606 державний виконавець зобов’язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред’явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов’язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Оскільки строк пред’явлення виконавчого документа до виконання не закінчився та останній відповідав вимогам ст. 19 Закону №606, заступником начальника ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 31.05.2010 року № ВП 19502219 та надано строк позивачу (боржнику) для добровільного виконання рішення суду до 06.06.2010р.
Судом не знайдено правових підстав та таких не наведено позивачем, що вищезгадана Постанова є безпідставною та незаконною, посилання позивача на неправомірність прийняття останньої не підтверджена жодними доказами, а лише наведено аналіз законів України ?Про соціальний захист дітей війни??, ?Про державний бюджет України? та ?Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування? та безпідставне посилання на порушення Закону №606.
Оскільки, згідно ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України, то суд розцінює дії Управління щодо оскарження вищезазначеної постанови не інакше, як ухилення від виконання судового рішення щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 спірного підвищення до пенсії як дитині війни.
Відповідно до ч.3 ст. 2 та до ст. 11 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 71 КАСУ, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оскільки позивач доказів в обгрунтування заявлених позовних вимог не навів, а судом порушень при вчиненні оспорюваних виконавчих дій та порушень при прийнятті оспорюваної Постанови від 31.05.2010 року № ВП 19502219 про відкриття виконавчого провадження не встановлено, і тому суд погоджується з відповідачем, що посадова особа ДВС при здійсненні виконавчого провадження діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений законом, а тому суд не вбачає підстав для скасування оспорюваної постанови.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача безпідставні, не підтверджені матеріалами справи, та не доведені у судовому засіданні, і тому у задоволенні позову Управління Пенсійного фонду України в м.Стрию Львівської області до Відділу ДВС Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області про визнання дій неправомірними та скасування постанови від 31.05.2010 року № ВП 19502219 слід відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 128, 159-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративний позову відмовити повністю.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Львівський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 07.07.2010 року.
Суддя Шинкар Т.І.