Справа № 22- 9417/10 Головуючий у 1-й інстанції –
Яценко Н.О.
Доповідач – Слюсар Т.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 липня 2010р. колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого-судді Слюсар Т.А.,
суддів: Горелкіної Н.А., Штелик С.П.
при секретарі: Кухленко Д.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14.04.2010р. в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, орган опіки та піклування Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, Оболонське РУ ГУ МВС України в м. Києві в особі відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб про виселення, усунення перешкод в користуванні власністю шляхом зняття з реєстраційного обліку, вселення.
Колегія суддів,-
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 14.04.2010р. позов ОСОБА_5 задоволено.
Виселено ОСОБА_2 та малолітню ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з квартири АДРЕСА_1.
Усунуто перешкоди ОСОБА_5 в користуванні власністю шляхом зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_2 з малолітньою ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_1.
Постановлено вселити ОСОБА_5 в квартиру АДРЕСА_1.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей, посилаючись на порушення судом норм матеріального й процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити по справі нове рішення про відмову у позові.
Колегія суддів, заслухавши ОСОБА_2, яка підтримала апеляційну скаргу, представника позивача та 3-ю особу – ОСОБА_7, а також представника органу опіки та піклування, які просили у задоволенні апеляційної скарги відмовити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Як убачається з матеріалів справи і встановлено судом, власником квартири АДРЕСА_1 є позивач по справі – ОСОБА_5./а.с.16/, який у липні 2000р. подарував помешкання сину – ОСОБА_8 й останній у лютому 2001р. вчинив договір дарування жилого приміщення на користь батька.
Встановлено, що з жовтня 1999р. син власника помешкання –ОСОБА_8 та відповідачка перебували у шлюбі, який розірвано 19.08.2004р.
Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3, 2000р.н.
Відповідно до матеріалів справи, з 14.02.2007р. ОСОБА_2 та інший відповідач по справі - ОСОБА_6 перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають доньку ОСОБА_4.
В спірному помешканні, окрім власника, зареєстровані його діти - дочка ОСОБА_7, син ОСОБА_8, колишня дружина сина – ОСОБА_2, їх донька ОСОБА_3, 2000р.н., донька ОСОБА_2 та ОСОБА_6 – ОСОБА_4, 2006р.н. /а.с.108/.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_2 зареєстрована у спірній квартирі у серпні 2000р., тобто в той період, коли її власником був її колишній чоловік ОСОБА_8
Таким чином, ОСОБА_2 не є членом сім’ї власника помешкання – позивача по справі, остільки набула права користування ним в період, коли його власником був колишній чоловік, а її права на квартиру є похідними від прав колишнього власника квартири, членом сім’ї якого вона була.
Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також положеннями ЦК України закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Таким чином, виникнення права членів сім’ї власника квартири на користування цим будинком та обсяг цих прав, залежить від виникнення у власника помешкання права власності на цей будинок й припинення права власності особи на нерухоме майно припиняє право членів її сім’ї на користування цим майном.
У зв’язку з відсутністю договірних відносин з власником квартири та припиненням права власності ОСОБА_8 на помешкання, а також створенням нової сім’ї та зміни статусу на колишнього члена сім’ї колишнього власника, ОСОБА_2 разом з малолітньою дитиною від шлюбу з ОСОБА_6 – ОСОБА_4, втратили право користування спірним жилим приміщенням.
Матеріалами справи не доведено проживання у квартирі, яка належить позивачу, чоловіка відповідачки, ОСОБА_6
З пояснень останнього, долучених до справи, вбачається, що його постійним місцем проживання є с. Іванків Бориспільського району Київської обл. /а.с.218/.
Встановлено, що позивач, власник помешкання, позбавлений можливості користуватися належним йому майном у зв’язку з перешкодами, які чиняться зі сторони відповідачки.
Враховуючи викладене, а також матеріали справи, у їх сукупності, колегія суддів вважає законними й обґрунтованими висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав до усунення ОСОБА_5 перешкод у користуванні власністю шляхом його вселення у квартиру АДРЕСА_1 та виселення з неї ОСОБА_2 з малолітньою ОСОБА_4, а також зняття їх з реєстраційного обліку за вказаною адресою.
Колегія суддів визнає необґрунтованими твердження апеляційної скарги про те, що є чинною ухвала Оболонського районного суду м. Києва від 25.07.2005р., якою закрито провадження у справі між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих підстав, а тому й заявлений по справі спір підлягав закриттю.
Підстави позову, поданого по даній справі, є іншими, ніж ті, які були заявлені ОСОБА_5 раніше й провадження по яких закрито – втрата родинних стосунків з сином, створення колишньою невісткою нової сім’ї з ОСОБА_6 й поселення у спірну квартиру її нового чоловіка та доньки ОСОБА_4.
Окрім цього, колегія суддів враховує і те, що по даній справі збільшено коло відповідачів та вимоги заявлено, окрім ОСОБА_2, й до інших відповідачів – ОСОБА_6 та ОСОБА_4.
Не заслуговують на увагу й посилання апеляційної скарги про порушення процесуальних прав відповідачки у зв’язку з закінченням розгляду справи у її відсутність.
Так, справа у провадженні суду перебуває з березня 2009р.
Відповідно до долучених до справи матеріалів, ОСОБА_2 вела активний захист своїх інтересів та інтересів неповнолітніх дітей /а.с.108,198-202, 213, 223-226/, приймала участь у розгляді справи зі своїм представником, давала пояснення й після оголошення 13.04.2010р., на стадії доповнень, по справі перерви на 14.04.2010р., наступного дня в судове засідання не з’явилася, обмежившись направленням на адресу суду телеграми з проханням відкласти розгляд справи з причин хвороби, на місяць.
Між тим, доказів, які б свідчили про поважність причин неявки до суду, не подала.
Враховуючи зазначене, а також тривалість перебування справи в провадженні суду, наявність заперечень ОСОБА_2 на позов, дачу пояснень у суді, колегія суддів визнає правомірними висновки суду першої інстанції про можливість завершення розгляду справи у її відсутність.
Матеріали справи свідчать, що у спірній квартирі проживає ОСОБА_8, батько неповнолітньої ОСОБА_3 й проживання дитини разом з батьком не призведе до порушення її прав.
Відповідно до матеріалів справи, під час провадження справи у суді, у вересні 2009р. до справи було долучено реєстраційне посвідчення, видане 17.08.2004р. Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна про те, що ОСОБА_2 на праві власності має ? частину квартири АДРЕСА_1.
На спростування обставин, викладених у реєстраційному посвідченні, під час розгляду справи районним судом, ОСОБА_2 інших доказів не долучено. Будь-яких клопотань з цього приводу не заявлено. За таких обставин, суд першої інстанції правомірно посилався на зазначений документ у своєму рішенні /а.с.88/.
Те, що на теперішній час ОСОБА_2 позбулася права власності на частину квартири АДРЕСА_1 на користь матері – ОСОБА_9, про що свідчить долучена до справи під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції довідка № 398 від 13.07.2010р. КП «Житлосервіс Куренівка» /а.с.316/ та пояснення відповідачки, не спростовує висновків суду першої інстанції про незаконність користування нею чужим майном – квартирою 4 по вул. Сокальського, 1 в м. Києві, що призводить до порушення права приватної власності його законного власника - ОСОБА_5
Окрім цього, колегія суддів враховує і стан здоров’я позивача, який з 28.02.2007р. визнаний інвалідом 1 групи й потребує постійного стороннього догляду /а.с.24/, а незаконне позбавлення ОСОБА_2 права користування належним житлом призводить до істотного порушення його прав та законних інтересів не лише як громадянина, а й особи, яка має суттєві вади здоров’я.
Районний суд з достатньою повнотою з’ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну правову оцінку, правильно застосував вимоги матеріального і процесуального права й ухвалив законне, обґрунтоване та справедливе рішення.
Викладені у рішенні висновки відповідають обставинам справи та зібраним доказам й доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 -315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14.04.2010р. залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту проголошення.
Головуючий:
Судді: