Справа № 22- 5344 /10 Головуючий у 1-й інстанції –
Бовкун Е.М.
Доповідач – Слюсар Т.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 червня 2010р. колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого-судді Слюсар Т.А.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Корчевного Г.В.
при секретарі: Кухленко Д.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18.02.2010р. в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус Назарчук Наталія В’ячеславівна про визнання договору купівлі-продажу ? частини житлового будинку недійсним.
Колегія суддів,-
В С Т А Н О В И Л А :
У лютому 2006р.ОСОБА_2 звернулася у суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу ? частини житлового будинку недійсним.
Позовні вимоги обгрунтовувала тим, що на час укладання між відповідачами договору купівлі-продажу ? частини будинку АДРЕСА_1 належна ОСОБА_3 частина будинку знаходилася під забороною відчуження, а тому вважає вчинений правочин таким, що порушує її права, як співвласника.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 18.02.2010р. у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального й процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по суті вимог.
Колегія суддів, заслухавши ОСОБА_2 та її представника, які підтримали апеляційну скаргу, ОСОБА_4, який просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_7, який не є учасником розгляду справи, набули право власності по ? частині будинку АДРЕСА_1 після смерті їх батька на підставі Свідоцтв про право на спадщину по закону, виданих першою Київською державною нотаріальною конторою, відповідно, 29.08.1987р. та 13.05.1987р. /а.с.5,6 т.1 /.
Встановлено, що 12.04.1988р. ОСОБА_8 подарував належну йому ? частину будинку своєму сину, відповідачу по справі – ОСОБА_3 /а.с.6 т.1/, який 19.04.2005р. позбувся права власності на частину будинку, продавши її ОСОБА_4 /а.с.4 т.1/.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні заявленого по справі позову, суд першої інстанції виходив з того, що вчиненим договором купівлі –продажу права ОСОБА_2, як співвласника, порушено не було, остільки вона не є стороною спірного договору, про наміри ОСОБА_3 продати належну йому ? частину будинку знала, до того ж завчасно про це була повідомлена приватним нотаріусом Назарчук Н.В., проте переважним правом купівлі частки майна не скористалася, а приватний нотаріус діяв у межах повноважень, остільки на час вчинення договору купівлі-продажу ? частини будинку мав інформацію з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна про відсутність заборони на нього.
Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів визнає законними й обґрунтованими, враховуючи таке.
Так, відповідно до матеріалів справи, ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 15.04.2005р. по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування витрат по утриманню будинку, було накладено арешт на будинок АДРЕСА_1 й інформація про заборону якого була внесена до реєстру 18.04.2005р./а.с.7,8 т.1/, проте ухвалою того ж суду від 22.06.2005р. заявлений позов залишено без розгляду, а 01.09.2006р. – знято арешт з будинку /а.с.20,22 т.2/.
Об’єктом купівлі-продажу була ? частина будинку 37/1 по вул. Новаторів у м.Києві, тому приватним нотаріусом Назарчук Н.В. і було вчинено запит до Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо частини спірного будинку, й отримавши витяг з Єдиного реєстру об 11.23 19.04.2005р. про відсутність заборони відчуження цього ж дня будо засвідчено вчинення між відповідачами договору купівлі-продажу, про що о 11.49 інформацію було внесено до Державного реєстру правочинів. /а.с.39 т.1, а.с.105,113 т.2/.
Про продаж частини будинку ОСОБА_2 була обізнана, про що свідчать її пояснення в судовому засіданні. Про це вона вказувала й у доповненнях до позовної заяви про відшкодування ОСОБА_3 витрат на утримання будинку, в сумі 4603грн., в яких, зокрема, зазначала, що про бажання ОСОБА_3 продати частину будинку вона дізналася у січні 2005р., у березні 2005р. отримала письмову пропозицію придбати частину будинку племінника, як привілейований покупець, за 80 000грн., проте таких коштів вона не мала й від пропозиції відмовилася /а.с.14 т.1/.
Відповідно до заяви, адресованої ОСОБА_3 14.03.2005р. приватному нотаріусу Назарчук О.В. та яку власноруч отримала ОСОБА_2 останній пропонувалося придбати належну відповідачу частину приватного будинку з відповідними спорудами та будівлями за 80 000грн. повідомити протягом місяця, при цьому, позивачка попереджалася, що у випадку її незгоди ? частина будинку з відповідними спорудами та будівлями буде продана іншій особі /а.с.106,107 т.2/.
Таким чином, зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_2, не маючи бажання придбавати іншу, належну ОСОБА_3 частину будинку, проте знаючи про наміри племінника продати її іншій, сторонній особі й з метою перешкоджання вчинити такі дії, заявила позов про відшкодування витрат на утримання будинку, який у червні 2005р. було залишено без розгляду й одночасно, порушуючи принцип співмірності суми вимог вартості половини приватного будинку, заявила клопотання про накладення арешту в тому числі й частину будинку, який їй належить.
Отже, підсумовуючи викладене, а також враховуючи конкретні обставини справи, в тому числі обізнаність ОСОБА_2 про намір ОСОБА_3 продати належну йому на праві власності ? частину будинку, отримання нотаріусом витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна про відсутність заборони на відчуження об’єкту продажу, колегія суддів вважає такими, що узгоджуються з вимогами закону висновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав до задоволення позову.
Посилання апеляційної скарги ОСОБА_2 про розгляд районним судом не всіх вимог, заявлених нею по справі, колегія суддів визнає необґрунтованими та безпідставними, остільки рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва від 08.10.2009р. постановлене по справі попереднім судом рішення про визнання договору купівлі-продажу частки будинку недійсним, стягнення судових витрат скасовано лише в частині вимог визнання договору купівлі-продажу частки будинку недійсним.
За таких обставин районний суд у новому складі правомірно розглядав спір лише в частині скасованих вимог – визнання недійсним договору купівлі-продажу ? частини будинку. /а.с.258,259 т.1/.
Твердження про те, що приватний нотаріус, звертаючись з запитом до Єдиного реєстру заборони відчуження об’єктів нерухомого майна, при формулюванні витягу, повинна була зазначати про об’єкт заборони будинок 37/1 по вул. Новаторів в м. Києві, а не його ? частину, як зазначено в запиті, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу.
Предметом договору купівлі-продажу була ? частина будинку, а не весь будинок, тому нотаріус, діючи у відповідності до п.47 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, правомірно у своєму запиті вказала у якості об’єкта, ? частину будинку й лише після отримання з Єдиного реєстру негативної відповіді по суті запиту, засвідчила правочин.
Необґрунтованими є й посилання апеляційної скарги ОСОБА_2 про її необізнаність щодо наміру племінника, ОСОБА_2 продати належну йому частку будинку, остільки вони спростовуються її ж поясненнями в суді першої інстанції, письмовими доказами, а також матеріалами справи, у їх сукупності.
Районний суд з достатньою повнотою з’ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну правову оцінку й ухвалив законне, обґрунтоване й справедливе рішення.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Підстав до скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 -315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18.02.2010р залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту проголошення.
Головуючий:
Судді: