Cправа 22Ц-5166/10 Головуючий в суді І інстанції Івасишин В.П. Категорія01,57 Доповідач Лащенко В.Д.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого Лащенка В.Д.,
суддів: Волохова Л.А., Данілова О.М.
при секретарі Зінченко Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Фастівському районі на постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 09 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Фастівському районі про зобов»язання провести перерахунок пенсії ,-
встановила:
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії, інвалідом 2 групи. Він отримує державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, значно меншу, ніж передбачено ст. 50, ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивач вважав, що управління Пенсійного фонду України в Фастівському районі своїми неправомірними діями порушує вимоги Законів, внаслідок чого порушуються його Конституційні права. У зв"язку з цим, позивач звернувся до суду з даним позовом і просив визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду в Фастівському районі та зобов"язати відповідача здійснити перерахунок та виплату з 01.01.2008 року основної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 09 березня 2010 року позов задоволено частково.
Визнано дії управління Пенсійного фонду України в Фастівському районі щодо обмеження щодо проведення перерахунку та виплати ОСОБА_2 державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до чинної редакції ст.50 та ч.4 ст.54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Фастівському район здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 державної пенсії, як особі, віднесеній до 1 категорії, інваліду II групи, відповідно до чинної редакції ч.4 ст.54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, починаючи з 08 лютого 2009 року, за виключенням сум фактично проведених виплат державної пенсії.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Фастівському районі здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, віднесеній до 1 категорії, інваліду II групи, відповідно до чинної редакції ст. 50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 08 лютого 2009 року, за виключенням сум фактично проведених виплат додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, управління Пенсійного фонду України у Фастівському районі Київської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, що підтверджено посвідченням НОМЕР_1, виданим 27.01.2000 року та згідно вкладки НОМЕР_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, позивача визнано інвалідом 2 групи довічно, про що свідчить витяг із акту огляду у МСЕК до довідки серії КИО-1 №216575 від 16.12.2003р. Положенням статті 14 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивача віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до ст. 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
В ч. 4 ст. 54 цього Закону передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по другій групі інвалідності 8 мінімальних пенсій за віком.
Згідно ст. 50 Закону особам, віднесеним до категорії І, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю, у розмірі інвалідам другої групи – 75 % мінімальної пенсії за віком. Ця додаткова пенсія відповідно до положень ст. 53 цього Закону виплачується повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
ОСОБА_2, оспорюючи дії відповідача вважав, що він отримував пенсію та додаткову пенсію значно нижчу, ніж це передбачено ст. 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв’язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.
Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про порушення відповідачем вимог ст.ст. 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Колегія суддів вважає зазначений висновок суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Статтею 19 ч.2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України (ст. 113 Конституції України).
При винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, правомірно прийшов до висновку, що вказані постанови КМ України , суперечать вимогам ст. 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Також суд першої інстанції правильно не взяв до уваги посилання представника відповідача на ч. 5 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається КМ України, оскільки надання законодавцем такого права КМ України не означає, що останній встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановленого цим же Законом.
Тобто, КМ України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розмір мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається лише за правилами , передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Згідно з рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року за № 10 - рп визнано неконституційними деякі положення Законів України "Про державний бюджет на 2008 рік", зокрема п. 28 розділу 2 зазначеного Закону, яким було внесено на 2008 рік зміни до ст. 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині визначення розміру пенсії та додаткової пенсії по другій групі інвалідності, пов’язаної з впливом аварії на ЧАЕС.
Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на всій території України.
Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 "Про незалежність судової влади" зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).
Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст.3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).
Окрім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України "Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Однак, ч. 2 ст. 99 КАС України встановлений річний строк звернення до адміністративного суду, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд першої інстанції з урахуванням вище викладеного прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог починаючи з 08 лютого 2009 року, так як позов подано 08.02.2010 р.(а.с.1)
За таких обставин апеляційну скаргу необхідно відхилити, а постанову суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Фастівському районі відхилити.
Постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 09 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: