Справа №22ц-4239/10                       Головуючий в суді 1 інстанції – Волчко А.Я.

Категорія 01,29,30                                                          Доповідач - Воробйова Н.С.                                                                            

                           УХВАЛА

                  ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

29.06.2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого : Тракало В.І.

суддів:  Воробйової Н.С., Гуля В.В.

при секретарі : Бобку О.В.

        розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Києві  цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду від 15 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої ДТП.

                                                        В с т а н о в и л а :

              Позивач звернувся до суду з названим позовом, посилаючись на те, що 29.08.2006 року в с.Крюківщина Києво- -Святошинського району Київської області на перехресті вулиць Ленінградської та вул..Кірова сталося ДТП за участю автомобіля «NISSAN» д.номер НОМЕР_1 під його керуванням  та автомобіля ВАЗ -2110 д.номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3

Внаслідок ДТП автомобіль позивача зазнав значних ушкоджень.

              Згідно експертного висновку матеріальні збитки завданні йому пошкодженням автомобіля становлять 8289,48 грн. Він також поніс додаткові витрати по оплаті за експертизу – 321,60 грн., фото-послуг-10 грн., поштові послуги-17,40 грн., а всього -349 грн.

               Позивач також просив стягнути на його користь моральну шкоду у сумі 10000 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 1250 грн.

             Рішенням Києво-Святошинського районного суду від 15.03.2010 року у задоволенні позову відмовлено.

             В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду як таке, що не відповідає вимогам матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення.

             Апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.                                            

Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

                  Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

         Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

         Згідно ст..1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі           ( право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об»єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

                 Встановлено, що 29.08.2006 року в с.Крюківщина Києво- -Святошинського району Київської області на перехресті вулиць Ленінградської та вул..Кірова сталося ДТП за участю автомобіля «NISSAN» д.номер НОМЕР_1 під його керуванням  та автомобіля ВАЗ -2110 д.номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3

              З матеріалів № 4703 Києво-Святошмнського РВ ГУ МВС України в Київській області про відмову в порушенні кримінальної справи по факту ДТП 29.08.2006 року у с.Крюківщина ( водії ОСОБА_3 та ОСОБА_2) вбачається, що дане ДТП сталося з вини гр..ОСОБА_3, який порушив п.10.1 ПДР України.                

              Вирішуючи спір по суті, суд не звернув увагу на ту обставину, що автомобіль ВАЗ -2110 належить на праві власності ОСОБА_5 ( а.с.29) ,  останній довіреністю від 18.05.2006 року уповноважив розпоряджатися зазначеним автомобілем ОСОБА_4. На час ДТП, що мала місце 29.08.2006 року  ОСОБА_3 керував автомобілем без належних документів, ОСОБА_4 була відсутня.

           Дану обставину підтвердила ОСОБА_4 в судовому засіданні ( а.с.50 зв,51).

           Відмовляючи позивачу у задоволенні позову, суд послався на те, що позивач не надав суду безспірних доказів щодо вини відповідача та зазначив, зокрема, що причиною виникнення ДТП є неналежна організація дорожнього руху на перехресті вулиць Ленінградської та Кірова.

        З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не з»ясував належним чином обставини справи, не встановив належного відповідача у справі та не визначив які правовідносини виникли у сторін. Суд  фактично не вирішив спір по суті.

       Рішення суду не відповідає вимогам закону, а тому не може бути залишеним без змін.

         Згідно п.4,5ч.1 ст..311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

        Керуючись ст.ст.307, 311 ЦПК України, суд

                                                           Ухвалила :

          Апеляційну скаргу задовольнити частково.

           Рішення Києво-Святошинського районного суду від 15 березня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.            

        Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.    

                Головуючий  -                                                    

                Судді-