Судове рішення #10090494

     

                                                                               

                                                                                                                      Справа № 2-а-889/2010

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2010 року Ленінський районний суд  м. Запоріжжя у складі: головуючого -  судді Нікітенко Н.П., при  секретарі Висоцькій О.О., розглянув у  відкритому   судовому засіданні у м. Запоріжжі цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя, в якому просить суд зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2009 рік у розмірі 1240,20 гривен.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що вона належить до соціальної категорії «Дитина війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2006 по 31.12.2008 р. має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.

Позивачка в судовому засіданні позов підтримала і просить суд задовольнити заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні не заперечує проти позову.

Вислухавши пояснення позивачки, відповідача, дослідивши матеріали справи та надані докази, оцінивши в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з  наступних підстав.

Судом установлено, що позивач має статус «Дитини війни».

Враховуючи зазначений статус позивача, вона відповідно до ст. 6 Закону України  „Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком,

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Вирішуючи позовні вимоги щодо підвищення донарахування пенсії позивачу у 2009 року суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст. 28 Закону  України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне  страхування» від 09.07.2003 мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі  прожиткового мінімуму для  осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне  страхування» від 09.07.2003 не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з  мінімальною  пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною  першою статті  мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч.ч. 3 та 4 ст. 8 КАСУ звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.

Крім того, безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися  на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.

 Суд також вважає, що не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

 Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення „Про Пенсійний фонд України" і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

 Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачки, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" покладено на УПФУ у Ленінському районі м. Запоріжжя, за місцем проживання позивачки.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з УПФУ у Ленінському районі м. Запоріжжя доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були їй нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.

Що стосується  вимог позивача стосовно перерахунку та виплати надбавки до пенсії за 2009р., то згідно до ст.147 Конституції України, Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших  правових актів до Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України. Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, закони та інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  Тобто, рішення Конституційного Суду України має перспективну дію.  Відповідно до вимог, викладених у листі Вищого Адміністративного Суду України за №1128/13/13/09 від 14.08.2009р., щодо дії правових актів у часі, положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» поновили свою дію  з 22.05.2008р. Отже,  з цієї дати особи зі статусом дітей війни мають право на підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком або щомісячного грошового довічного утримання чи державної допомоги, що виплачується замість пенсії. Тому, рішення Конституційного Суду України за 2008р.,   розповсюджується у часі і на 2009р. У зв’язку з чим,  позовні вимоги позивача  за 2009р. – підлягають задоволенню, тобто – по 31.12.2009 р.

Керуючись ст.ст. 64,124,152 Конституції України, ст.ст. 6-14,71,159-163,167,186 КАС України, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. за №6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008, ст.ст. 3,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  суд -

   

                п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя щодо нездійснення перерахунку та виплати  ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2009р. по 31.12.2009 р. в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Зобов’язати УПФУ в Ленінському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок та виплати  підвищення пенсії ОСОБА_1, згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період часу з 01 січня 2009р. по 31 грудня 2009 р. в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.  

  Постанова може бути оскаржена до адміністративного апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі через суд першої інстанції в 10-денний строк з дня оголошення  постанови  заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Суддя:                                         Н.П. Нікітенко

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація