Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого Вавшка В.С.,
суддів: Колоса С.С., Іващука В.А.,
при секретарі Пшеничній Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до військової частини А0549 про стягнення грошової компенсації за неотриманий продовольчий пайок,
за апеляційною скаргою військової частини А0549 на постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 20 грудня 2006 року,
у с т а н о в и л а :
Із зазначеним позовом ОСОБА_5 звернувся 13 грудня 2006 року.
Зазначав, що він проходить дійсну військову службу у військовій частині А0549.
Цією військовою частиною неправомірно йому не виплачена компенсація за продовольче забезпечення в сумі 30 712 грн.46 коп., відповідно до вимог ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) №316 від 12 березня 1996 року «Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України і інших військових формувань», ст.16 Закону України «Про збройні Сили України», в редакції від 5 жовтня 2000 року, постанови КМУ №426 від 29 березня 2002 року.
Позивач у позовній заяві просив :
визнати дії командування військової частини А0549 незаконними;
стягнути з військової частини А0549 компенсацію за продовольче забезпечення в сумі 30 712 грн. 46 коп.;
стягнути судові витрати.
Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці року від 20 грудня 2006 року позов задоволено.
Стягнуто з військової частини А0549 на користь ОСОБА_5 збитки, тобто грошову компенсацію за не отриманий продовольчий пайок, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 316 від 12 березня 1996 року по нормі № 1 з 11 березня 2000 року по 30 листопада 2006 року, тобто 30712 грн. 46 коп.
Стягнуто з військової частини А0549 на користь держави 51 грн. державного мита.
У апеляційній скарзі військова частина А0549, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Виходячи із Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаними із соціальними виплатами” від 18 лютого 2010 року №1681- VI, апеляційні скарги на постанови судів у адміністративних справах розглядаються загальними апеляційними судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України з перевіркою дотриманням судом першої інстанції положень КАС України.
Згідно зі ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Законним оскаржуване судове рішення не можна визнати, оскільки воно ухвалено з порушенням норм матеріального права, які є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову у позові.
Судом першої інстанції правильно встановлені обставини про те, що ОСОБА_5 проходить дійсну військову службу у військові частині А0549 та знаходиться на продовольчому забезпеченні цієї частини.
Не заперечується ніким, що ОСОБА_5 не отримував продовольчі пайки, чи грошову компенсацію за них за вказаний ним період.
Разом із тим, правових підстав для задоволення позову не вбачається.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” військовослужбовці отримують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або, по їх бажанню, грошову компенсації.
Згідно ч. 4 ст. 9 вказаного Закону порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців і компенсації замість продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта грошових доходів.
Дію ч.2 ст. 9 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” призупинено Законом України “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів” в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: “Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв в часі раніше»
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.
Отже, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, пріоритетними є положення Закону України “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів”.
Виходячи із цього до спірних правовідносин не може бути застосована норма ч.2 ст.9 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, яка передбачала можливість отримання грошової компенсації замість продовольчого пайка. Інші норми права, на які посилається позивач, також не дають підстав для задоволення позову.
Відповідно п.4 ч. 1, ч.2 ст. 309 ЦПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Суд першої інстанції неправильно витрактував норми матеріального права при розгляді справи, що призвело до неправильного її вирішення, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а у справі слід ухвалити нове рішення про відмову у позові.
На підставі викладеного, керуючись п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ” від 18 лютого 2010 року №1681- VI, ст. 15, ст. 303, п.2 ч.1 ст. 307, ст.313, ч.2 ст.314, 316 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу військової частини А0549 задовольнити.
Постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 20 грудня 2006 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким:
У задоволенні позову ОСОБА_5 до військової частини А0549 про стягнення грошової компенсації за неотриманий продовольчий пайок – відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та протягом двох місяців може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного Суду України.
Головуючий суддя: /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом вірно: