Справа № 22- 3919/10 Головуючий у 1-й інстанції –
Чала А.П.
Доповідач – Слюсар Т.А.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 червня 2010р. колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого-судді Слюсар Т.А.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Корчевного Г.В.,
при секретарі: Кухленко Д.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17.12.2009р. в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення подвійної суми завдатку, збитків у зв’язку з простроченням виконання зобов’язання у вигляді пені, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу.
Колегія суддів,-
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17.12.2009р. позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 24 000грн., а також 240 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В задоволенні решти позовних вимог за основним позовом та у задоволенні зустрічного позову – відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні його вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, посилаючись на те, що районний суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, припустився невідповідності висновків суду обставинам справи.
Колегія суддів, заслухавши ОСОБА_3 та її представника, які в задоволенні апеляційної скарги просили відмовити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.
Рішення суду першої інстанції в частині вимог про визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу сторонами не оскаржено, тому у відповідності до положень ст. 303 ЦПК України, колегія суддів в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Як убачається з матеріалів справи, 07.09.2009р. між сторонами було укладено попередній договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шкодою О.М., відповідно до умов якого ОСОБА_3 в строк до 15.10.2009р. зобов’язалася продати, а ОСОБА_2- купити у ОСОБА_3 за 50 000 дол. США квартиру АДРЕСА_1.
За цим договором вона отримала у ОСОБА_2 24 000грн. завдатку.
Відповідно до п.5 цього договору сторони домовилися, що у разі, коли договір купівлі-продажу не відбудеться з вини продавця, ОСОБА_3, зазначена сума завдатку повертається в подвійному розмірі покупцю, ОСОБА_2
У разі, коли договір купівлі-продажу не відбудеться з вини покупця, ОСОБА_2, зазначена сума завдатку залишається у продавця – ОСОБА_3
Матеріалами справи доведено, що договір купівлі-продажу не було вчинено з вини ОСОБА_3
Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення суми завдатку у подвійному розмірі, районний суд дійшов висновку, що передана відповідачці сума не є завдатком, а авансом й стягнув на його користь лише 24 000грн.
Проте з цими висновками погодитися неможливо.
ОСОБА_2, посилаючись саме на зазначений п.5 попереднього договору та те, що договір купівлі-продажу не було вчинено з вини ОСОБА_3, просив стягнути з відповідачки суму завдатку у подвійному розмірі.
Районний суд відмовив у позові про недійсність попереднього договору купівлі-продажу, не робив висновків і про його нікчемність.
Відповідно до ч.1 ст.571 ЦК України якщо порушення зобов’язання сталося з вини кредитора, він зобов’язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку.
Враховуючи дійсне волевиявлення сторін під час укладення попереднього договору, узгодження між собою відповідальності та наслідків не укладення основного договору, а саме – повернення суми завдатку у подвійному розмірі, районний суд не мав правових підстав до відмови у стягненні з ОСОБА_3 на користь позивача 24 000 грн. у подвійному розмірі.
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог про стягнення подвійної суми завдатку, як постановлене з неправильним застосуванням норм матеріального права, підлягає скасуванню, а по справі в цій частині слід ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Враховуючи ту обставину, що стягнення грошових коштів у подвійному розмірі фактично, по своїй суті, передбачає й відповідальність за не укладення основного договору, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав до стягнення з відповідачки на користь ОСОБА_2 пені.
З урахуванням стягнення на користь позивача суми завдатку у подвійному розмірі, підлягає до стягнення з ОСОБА_3 й судовий збір у сумі 480грн., а не 240 грн., як ухвалив районний суд.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17.12.2009р. в частині вимог про стягнення подвійної суми завдатку скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 завдаток у подвійному розмірі, що становить 48 000грн., а також 480грн. судового збору.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення набирає чинності негайно, проте може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців з моменту проголошення до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: