Справа  № 2-526/2010 р.

РІШЕННЯ

І м е н е м   У к р а ї н и

/вступна та резолютивна частини/

11 червня 2010 року              Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого  судді                                Пархоменко О.В.

при секретарі                                         Семененко Ю.В., Боголєй О.І., Гордієнко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об’єктом спільної сумісної власності,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із даний позовом, просив розділити майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя у вигляді квартири АДРЕСА_1, визнати за ним право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 та на ? частину грошового вкладу, який знаходиться в АБ “Київ” Бучанске відділення, стягнути з відповідачки ОСОБА_3 ? частину грошового вкладу, який знаходиться в АБ “Київ” Бучанське відділення.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, вивчивши письмові докази по справі, враховуючи те, що для виготовлення повного тексту рішення необхідний значний час, керуючись п.3 ст. 209 ЦПК України , згідно якої складання повного рішення може бути відкладене на строк не більше ніж п’ять днів з дня закінчення розгляду справи, але вступну і резолютивну частину суд повинен проголосити в тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, суд оголошує резолютивну частину рішення.

На підставі ст. ст. 368, 372 ЦК  України, ст .ст. 57,60,61,70 СК України, ст. ст. 6, 10, 11, 15, 60, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об’єктом спільної сумісної власності задовольнити частково.

Розділити майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя у вигляді квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частини квартири АДРЕСА_1 як на частку в спільному майні подружжя.

В інший частині позов залишити без задоволення.

Повний текст рішення буде виготовлений 15 червня  2010 року.

На рішення може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня оголошення рішення, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд.

Суддя                                 О.В.  Пархоменко

Справа  № 2-526/2010 р.

РІШЕННЯ

І м е н е м   У к р а ї н и

11 червня 2010 року              Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого  судді                                Пархоменко О.В.

при секретарі                                         Семененко Ю.В., Боголєй О.І., Гордієнко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об’єктом спільної сумісної власності,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із даним позовом, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що відповідачка по справі – його колишня дружина, шлюб з якою був розірваний Ірпінським міським судом 20 січня 2010 року. Від шлюбу вони мають дочку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивач вказує, що в період шлюбу та за сумісні кошти він та відповідачка купили квартиру за адресою АДРЕСА_1 що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу ОСОБА_10, реєстраційний номер 2982 16 серпня 2006 року.

Позивач просив розділити майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя у вигляді квартири АДРЕСА_1, визнати за ним право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1.

В подальшому позивач уточнив свої позовні вимоги, посилаючись на те, що в період шлюбу та за сумісні кошти він та відповідачка купили квартиру за адресою АДРЕСА_1 що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу ОСОБА_10, реєстраційний номер 2982 16 серпня 2006 року. У них також були спільні кошти на депозитному рахунку в банку “Київ” Бучанське відділення, на даний час відповідачка всі кошти з рахунку зняла без його відома. Крім того на попередньому розгляді справи відповідачкою були надані документи, а саме довідка з 4-ї Запорізької державної нотаріальної контори, що 26.06.2006 року був посвідчений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4, яка належала відповідачці на праві особистої власності. Продаж даної квартири вчинений за 150 000 гривен, що за курсом НБУ на той час складало 29 600 доларів США. Він не заперечує, що ця квартира особисте майно відповідачки. Від продажу цієї квартири відповідачка поклала кошти на депозитний рахунок ПАТ “Сведбанк” 26 червня 2006 року. Вказує, що він також мав кошти у розмірі 8 672 доларів США, які передав йому батько в 2006 році для придбання квартири. Ці кошти є особистими коштами його батька, що підтверджується довідкою Запорізької регіональної дирекції ВАТ “АБ “Бізнес Стандарт”. Крім цього його мати ОСОБА_11 08 квітня 2004 року продала квартиру, яка особисто їй належала, що підтверджується договором купівлі-продажу та передала кошти у розмірі 10 000 гривен йому, що на червень 2006 року складало 1 980 доларів США. Всього батьки передали йому 11 000 доларів США. Всі ці кошти він передав відповідачці, яка 30 червня 2006 року поклала їх на депозитний рахунок терміном на один місяць, щоб мати якісь проценти, так як ще квартиру вони не знайшли. 26 липня 2006 року вони зняли з депозитного рахунку кошти і 16 серпня 2006 року купили спірну квартиру, яка терміново продавалась за 43 000 доларів США, що по курсу НБУ на серпень 2006 року складало 217 150,00 гривен. При підписанні договору купівлі-продажу вони були разом з відповідачкою присутні у нотаріуса, разом дивилися квартиру та домовлялись з представником продавця. Крім цього вони несли разом всі витрати, пов’язані з укладанням договору купівлі-продажу. Тому він вважає, що спірна квартира за адресою АДРЕСА_1 є їх сумісною власністю, а тому він має право на ? частину цієї квартири та на ? частину грошового вкладу.

Позивач просить розділити майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя у вигляді квартири АДРЕСА_1, визнати за ним право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 та на ? частину грошового вкладу, який знаходиться в АБ “Київ” Бучанске відділення, стягнути з відповідачки ОСОБА_3 ? частину грошового вкладу, який знаходиться в АБ “Київ” Бучанське відділення.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_12 позов підтримали, підтвердили обставини, викладені в позовній заяві, просили позов задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_13 в судовому засіданні позов не визнали. Представник відповідача ОСОБА_13 суду пояснила, що квартира АДРЕСА_1 була придбана за 217 150 гривен, ці кошти були особистою власністю відповідачки. Згідно довідки четвертої Запорізької нотаріальної контори відповідачка з 26.06.2006 року за реєстровим № 1-919 посвідчила договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 у Четвертій Запорізькій державній нотаріальній конторі. Згідно цього договору вона виступала продавцем, квартира належала їй на праві особистої власності згідно договору купівлі-продажу № 413 К зареєстрованого Запорізькою регіональною біржею нерухомості 21 липня 1994 року, тобто була придбана нею до реєстрації шлюбу. Продаж цієї квартири було вчинено за 150 000 гривен. Пояснила, що ці кошти були спрямовані на покупку спірної квартири в м. Буча. Так як цих коштів на придбання квартири не вистачало відповідачка позичила у своїх батьків гроші в сумі 6 400 доларів США та 5000 доларів США, що підтверджується розписками від 30.06.2006 року, для придбання квартири в м. Буча. Ці гроші в сумі 11 400 доларів США була покладені на депозит в Сведбанку м. Запоріжжя, де 26.06.2006 року на ім’я ОСОБА_2 було відкрито особовий рахунок. За ці кошти були нараховані проценти. 16.08.2006 року відповідачка зняла з депозиту в Сведбанку 41 000 доларів США перед датою придбання квартири. Особистих коштів на руках у відповідачки було 208 670 гривен.  На момент придбання квартири у відповідачки не вистачало 8 473 гривен, ці кошти відповідачка також брала у батьків, але доказів цьому у неї немає і вони визнають, що сума 4 236,50 гривен є спільним майном, які позивач вклав в придбання квартири і вони згодні сплатити йому цю суму як компенсацію. Що стосується 1 980 доларів США, які начебто позивачу дала його мати від продажу своєї квартири на придбання спірної квартири, то договір купівлі-продажу був укладений 08.04.2004 року і немає жодних доказів, що саме ці кошти знаходилися на депозиту матері позивача і що саме ці кошти були надані позивачу. Кошти в банку “Київ” належали брату відповідачки ОСОБА_2, які належали йому від продажу своєї квартири, в даний час цього депозиту немає. Просила в позові відмовити.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердила пояснення, які надала в судовому засіданні її представник ОСОБА_13, додатково пояснила, що вони визначились із покупкою квартири у червні 2006 року, про покупку квартири вона домовлялась з агентом по нерухомості та давала завдаток в сумі 1 000 доларів США. Покупку квартири їй допомагало оформляти агентство нерухомості “Командор” . Її брат ОСОБА_2 на даний час є громадянином Великобританії, працює лікарем і на момент продажу квартири його в Україні не було, його квартира була продана по довіреності і кошти за цю квартиру були покладені на депозит. Вона та позивач до цих коштів ніякого відношення не мають. Просила в позові відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, вивчивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка та відповідач з 11 серпня 2000 року перебували у зареєстрованому шлюбі, від даного шлюбу мають дочку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1. Шлюб між ними було розірвано у встановленому законом порядку 11 лютого 2010 року.

Встановлено, що згідно договору купівлі-продажу квартири від 16 серпня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстрованого в реєстрі за № 2982, відповідачка ОСОБА_2 придбала квартиру АДРЕСА_1 З копії заяви ОСОБА_1 від 16 серпня 2006 року приватному нотаріусу Ірпінського міського нотаріального округу ОСОБА_10 вбачається, що йому відомо про наміри його дружини ОСОБА_2 купити квартиру, що розташована за адресою АДРЕСА_1 і він дає згоду на купівлю вищевказаної квартири.

Судом також встановлено, що ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_8 грошові суми у розмірі 6 400 доларів США для ремонту квартири, що буде придбана у м. Буча Київської області, та 5 000 доларів США для покупки квартири в АДРЕСА_1 що підтверджується копіями розписок від 30 червня 2006 року.

Встановлено, що згідно довідки четвертої Запорізької державної нотаріальної контори від 08.02.2010 року № 249/01-14 ОСОБА_2 з 26.06.2006 року за реєстровим № 1-919 посвідчила договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 у Четвертій Запорізькій державній нотаріальній конторі. Згідно цього договору вона виступала продавцем, квартира належала їй на праві особистої власності згідно договору купівлі-продажу № 413 К зареєстрованого Запорізькою регіональною біржею нерухомості 21 липня 1994 року, тобто була придбана нею до реєстрації шлюбу. Продаж цієї квартири було вчинено за 150 000 гривен.

Встановлено, що згідно довідки від 08 лютого 2010 року, виданої директором Запорізького відділення № 5 АТ “Сведбанк”  на ім’я ОСОБА_2 26 червня 2006 року було відкрито та 26 липня 2006 року було закрито депозитний рахунок № НОМЕР_1 у доларах США та наводиться операції по поповненню та зняттю коштів по вищезазначеному рахунку : надходження через касу в ін. валюті  26.06.2006 року – 29 600,00; надходження через касу в ін. валюті 30.06.2006 року – 11 400.00, виплата % по депозиту в кінці строку 26.07.2006 року – 219,25, видача залишку через касу в валюті 26.07.2006 року – 41,000 .

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 08 квітня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_16, зареєстрованим у реєстрі за № 424, ОСОБА_11 продала квартиру АДРЕСА_3 . Згідно довідки ВАТ “АБ “Бізнес Стандарт” від 17.02.2010 року № 02/17-2, ОСОБА_5 09 квітня 2004 року вніс кошти на депозитний рахунок № НОМЕР_2 в сумі 8 500 доларів США, 12 жовтня 2004 року ОСОБА_5 отримав суму вкладу в розмірі 8,500 доларів США та відсотки за депозитним вкладом в розмірі 172,80 доларів США.

Згідно листа КП КОР “ Ірпінське бюро технічної інвентаризації” від 08 квітня 2010 року № 292 право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 16.08.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу ОСОБА_10

Згідно листа Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк “Київ“ від 14 травня 2010 року № 35 на ім’я ОСОБА_2, що мешкає за адресою АДРЕСА_1 05 вересня 2008 року було відкрито депозитний рахунок № НОМЕР_3 у доларах США у відповідності до договору № 80988/2 про банківський вклад “Резерв”, банківський вклад /депозит/ залучався на три місяці з 05 вересня 2008 року по 05 грудня 2008 року, договір припинив свою дію внаслідок повного виконання сторонами своїх зобов’язань; на даний час на ім’я ОСОБА_2 відкритих депозитних рахунків немає.

Наведені обставини, підтверджуються поясненнями позивача ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_12, відповідачки ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_13, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5., ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, копіями договорів купівлі-продажу, розписок, технічного паспорту, свідоцтв про шлюб та про розірвання шлюбу, іншими матеріалами справи.

Так свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що позивач її рідний син. В 2000 році син одружився на відповідачці і через рік у них народилася донька ОСОБА_9 У відповідачки була двокімнатна квартира, а у сина – однокімнатна квартира в м. Запоріжжя, яка була оформлена на неї. Коли стало питання придбання житла, вони з сином вирішили продати однокімнатну квартиру, порадились з цього приводу з невісткою і квартиру продали за 10 000 гривен через нотаріуса. Невістка теж продала свою квартиру у Запоріжжі. У них з чоловіком були заощадження, він стояв на черзі на покупку машини, але вони передумали купувати машину і віддали сину та невістці гроші в сумі 8 500 доларів США, передачу грошей ніяк не оформляли. Приблизно у листопаді 2005 року, чи у 2006 році у сина з невісткою виникло бажання переїхати в Бучу із-за стану здоров’я дитини. Потім син з дружиною поїхали в м. Буча, купили квартиру за 46 тисяч доларів США. Син був прописаний у них, а потім вони прописали онуку. Син проживав у них, він займався ремонтом автомобілів, всі гроші, що заробляв, віддавав дружині. Онука проживала у батьків відповідачки. Відповідачка проживала спочатку у свого брата, а потім у подруги. В квартирі в Бучі ніхто не проживав, тому що там робили ремонт. Після ремонту в квартирі в Бучі син проживав там з невісткою.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що позивач його син. Пояснив, що в Запоріжжі його мати покупала сину квартиру по вул. Бочарова, але оформила квартиру на себе. Коли син одружився з відповідачкою, він був прописаний у них, його дружина його до себе не прописувала. Потім народилася онука, вона сильно хворіла і їм порадили змінити клімат для дитини. Батько відповідачки був у Бучі і начебто брав аналізи повітря та води, вони вирішили переїхати сюди. У сина була однокімнатна квартира, а у невістки – двокімнатна, які вони вирішили продати. Він був проти цього, але квартиру продали, за яку конкретно суму продали квартиру - він не пам’ятає. Пояснив, що він та його дружина завжди допомагали своїм дітям, він мав в банку гроші, в 2004 році він ці грошу в сумі 8 500 доларів США зняв і передав в руки сину.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що вони з ОСОБА_2 знайомі з дитинства, разом навчалися, а потім у 1986 році вона переїхала в м. Київ і умовляла її також переїхати в Київ. У ОСОБА_2 в Запоріжжі була двокімнатна квартира, її дочка постійно хворіла і вона вирішила переїхати в Київську область. Пояснила, що вона порадила їй пошукати квартиру в Бучі. Вона продала свою квартиру в Запоріжжі в 2006 році за 150 000 гривен. Їй не вистачало грошей на покупку іншої квартири і вона зверталася до неї з проханням позичити грошей. В той час вона не могла їй позичити грошей і тоді вона позичила гроші у свого батька в сумі 60 тисяч гривен. Їй це відомо зі слів відповідачки. Таким чином вона придбала квартиру у Бучі. Розмов про те, що батьки чоловіка давали гроші на покупку квартири не було.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що вона знає відповідачку із дня її народження, а її чоловіка знає з дня весілля. Відповідачка – дочка її друзів. Батьки ОСОБА_2 продали свою чотирьохкімнатну квартиру і купили двокімнатну квартиру ОСОБА_2 однокімнатну квартиру сину ОСОБА_18 і собі. Пояснила, що вона з 1985 року  проживає в Києві, а коли приїздила у Запоріжжя, завжди зупинялась в квартирі батьків відповідачки. Коли у ОСОБА_2 народилася дитина, то із-за хвороби дитини вони вирішили переїхати в Київ. Їй відомо, що вони шукали квартиру в 2005-2006 роках У червні 2006 року вона була в гостях у ОСОБА_8, в цей час там була ОСОБА_2 в її присутності йшли розмови про те, що не вистачає грошей на покупку квартири. З цих розмов вона зрозуміла, що батько ОСОБА_2 дав їй гроші, він казав, що ходив в банк і зняв гроші 11 тисяч доларів США і віддав їх дочці на покупку квартири в Бучі. Їй відомо, що у 2008 році брат ОСОБА_2, який мав квартиру в Києві переїхав в Англію, а квартиру продав, з його розмов їй стало відомо, що він гроші від продажу своєї квартири в Києві передав ОСОБА_2 і доручив їй покласти ці гроші на депозит.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що відповідачка – його дочка. Вони вирішили, що переїдуть із Запоріжжя в зв’язку з хворобою дитини, він порадив дочці подивитися на Бучу. Дочка вирішила пошукати в Бучі квартиру. Квартиру, яка була у дочки у Запоріжжі, продали, але грошей на покупку квартири їм не вистачало. Дочка звернулась до нього з проханням позичити грошей 30 червня 2006 року, при цьому була присутня ОСОБА_7 з дочкою і чоловіком, які були у них в гостях, він вирішив позичити дочці 5000 доларів США і вона написала йому розписку. Але грошей все рівно не вистачало і він ще позичив їй 6 400 доларів США під розписку, всього він позичив їй 11 400 доларів США. Дочка сказала, що все рівно грошей не вистачає, а він порадив їй позичити гроші у батьків ОСОБА_5. Пояснив, що він допомагав грошима на ремонт квартири у Бучі, посилав гроші через банківські установи. Гроші він давав для їх родини, для сімейного життя. Також пояснив, що бажання купити квартиру в Бучі у дочки виникло десь у 2006 році, вона шукала квартиру приблизно 6-8 місяців. Йому відомо, що у зятя теж була квартира в Запоріжжі, точніше у його батьків, зі слів дочки розмови про те, що батьки зятя давали гроші на покупку квартири не велися. Свою квартиру в Запоріжжі дочка продала за 150 000 гривен, в Бучі квартиру купили за 217 150 гривен. Пояснив, що він по довіреності продав квартиру свого сина на Оболоні в м. Києві 05.09.2008 року за 184 тисячі доларів США і половину цих грошей він віддав тещі сина. Решту грошей він віддав дочці ОСОБА_2 щоб вона поклала гроші на рахунок в банк, так як сина в Україні не було, він був в Англії. Гроші розділили на два рахунки на 70 тис. доларів та 22 тис. доларів – в Банк “Київ”. Син приїхав, взяв 12 тисяч доларів, а 80 тисяч залишилось на рахунку. Син гроші не витратив, він приїхав і поклав гроші в банк на його рахунок, який був відкритий 05.09.2008 року.

У відповідності до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини /навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо/  самостійного заробітку /доходу/. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У відповідності до ст. 70 СК України  у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Судом встановлено, що дійсно відповідачкою ОСОБА_2 було продано свою особисту квартиру АДРЕСА_4 за 150 000 гривен, її батьком ОСОБА_8 були передані їй гроші в сумі 11 400 доларів на покупку та ремонт квартири в АДРЕСА_1 але безспірних доказів того, що саме за ці гроші була придбана спірна квартира в судовому засіданні не здобуто. Крім того як вбачається із пояснень свідка ОСОБА_8, які він надав в судовому засіданні, гроші він давав для родини, для сімейного життя.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючи здобуті докази в їх сукупності, суд вважає, що в судовому засіданні беззаперечно встановлено, що квартира АДРЕСА_1 придбана в період зареєстрованого шлюбу між позивачем та відповідачкою, а тому є передбачені законом підстави для визнання цієї квартири спільною сумісною власністю подружжя.

Оскільки відповідно до ч.2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом, тому є передбачені законом підстави для визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 та для задоволення позовних вимог в цій частині.

У відповідності до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають ті обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає, що позовні вимоги позивача про визнання за ним права власності на ? частину грошового вкладу, який знаходиться в АБ “Київ” Бучанське відділення не підлягають до задоволення, оскільки в судовому засіданні не знайшов беззаперечного підтвердження факт того, що гроші, які знаходились на депозитному рахунку № НОМЕР_3 у доларах США у відповідності до договору № 80988/2 про банківський вклад “Резерв” у Бучанському відділенні Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк “Київ“ були набуті подружжям під час шлюбу, на даний час на ім’я ОСОБА_2 відкритих депозитних рахунків немає, свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судовому засіданні підтвердили, що це були гроші брата відповідачки, який доручив їй покласти ці гроші на депозитний рахунок. Інших належних та допустимих доказів на підтвердження чи спростування даних позовних вимог суду надано не було. В зв’язку із цим суд вважає, що зазначені позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Таким чином суд задовольняє заявлені позовні вимоги частково.

На підставі ст. ст. 368, 372 ЦК  України, ст .ст. 57,60,61,70 СК України, ст. ст. 6, 10, 11, 15, 60, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об’єктом спільної сумісної власності задовольнити частково.

Розділити майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя у вигляді квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частини квартири АДРЕСА_1 як на частку в спільному майні подружжя.

В інший частині позов залишити без задоволення.

Повний текст рішення буде виготовлений 15 червня  2010 року.

На рішення може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня оголошення рішення, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд.

Суддя                                 О.В.  Пархоменко