Справа № 2—182\2010

                                   Р І Ш Е Н Н Я

                     І менем    України

              29 червня   2010   Ірпінський міський суд Київської області в складі  головуючої судді                                            Оладько С.І

             при секретарі                                          Подолян Л

             розглянувши у відкритому судовому засіданні  в м.Ірпінь цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2,3-я особа відділ земельних ресурсів м.Ірпінь про відновлення меж суміжних ділянок,усунення перешкод у володінні земельною ділянкою та відшкодування матеріальної та моральної шкоди по уточнюючим позовним вимогам ОСОБА_1 до ОСОБА_2, відділу  земельних ресурсів м.Ірпінь,КП “Ірпінське земельно-кадастрове бюро” про відновлення меж земельної ділянки

                                                              в с т а н о в и в :

                         .     Позивачка звернулась до суду із позовом,в якому вказала,що на підставі договору купівлі-продажу від 26.01.2002р вона є власником АДРЕСА_1.Згідно Державного акту на право власності на землю від 02.07.2007р вона є власником земельної ділянки пл.0,0756га по АДРЕСА_1.Її земельна ділянка межує із земельною ділянкою відповідача ОСОБА_3 по АДРЕСА_2.Межа їх суміжних земельних ділянок від точки А до точки Б була визначена її дерев”яним парканом.

                              В серпня 2005р відповідач ОСОБА_2 зніс її паркан в місті розташування її погрібу,розкопав землю,провів ремонт свого погрібу,використовуючи територію її земельної ділянки.Після цього,вона змушена була встановити новий паркан всій довжині 13 метрів.Крім того,під час проведення робіт,відповідач викорчував плодове дерево шовковицю віком 20 років,що росло на її земельній ділянці поблизу погрібу відповідача.

                              Наприкинці травня 2008р відповідач знову зніс відновлений нею паркан по довжині 13 метрів,вирив рів біля стіни свого погріба зі сторони її земельної ділянки і в цьому місці збудував фундамент та стіну свого гаража без належного дозволу зайнявши територію її земельної ділянки по довжині 13 метрів і завширшки 40 см..

                              Знесенням паркану їй було заподіяно матеріальну шкоду на 1400гр,знесенням дерева заподіяно матеріальну шкоду на 500гр.

                              Крім того,протиправними діями відповідача їй було заподіяно моральну шкоду,поскільки  вона зазнала душевних переживань,було грубо порушено її право власності,порушено нормальні життєві зв”язки та виникли зміни  в організації її побуту.Моральну шкоду оцінює в 5000гр.

                             Просить відновити межі між земельною ділянкою по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2.Зобов”язати відповідача усунути перешкоди в користуванні належною їй земельною ділянкою шляхом демонтажу фундаменту довжиною 13 метрів та стіни гаража з її земельної ділянки та не чинити перешкод у відновленні її паркану на межі їх земельних ділянок.Стягнути із відповідача матеріальну шкоду 1900гр та моральну шкоду у розмірі 5000гр.

                             В послідуючому позивачка подала уточнюючу позовну заяву,в якій  додатково вказала,що поскільки з часу подачі нею  позовної заяви пройшов значний термін,за який відповідач завершив будівництво господарської споруди навісу.Таким чином внаслідок знесення відповідачем її паркану та монтажу ним фундаменту,цегляної стіни та навісу розміром 4,0Х 7,0м частина якого знаходиться на її земельній ділянці,втрачена можливість поновити її паркан по межі,визначеній Державним актом.Тому така межа підлягає поновленню шляхом демонтажу навісу розміром 4,0Х 7,0м та фундаменту і цегляної стіни довжиною 14 м.Крім того,за цей час збільшилась глубина її душевних переживань,збільшився обсяг змін в організації побуту та нормальних життєвих зв”язків,тому розмір моральної шкоди  вона визначає у 8000гр.

                            Просить відновити межі між земельною ділянкою по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2.Зобов”язати відповідача усунути перешкоди в користуванні належною їй земельною ділянкою шляхом знесення навісу розміром 4,0Х 7,0м  та  демонтажу цегляної стіни з  фундаментом довжиною 14 м з її земельної ділянки. Стягнути із відповідача матеріальну шкоду 1900гр ,моральну шкоду у розмірі 8000гр. Та судові витрати 1926гр.

                            В послідуючому позивачка подала ще одну доповнюючу уточнюючу позовну заяву,в якій вказала,що поки судом вирішувались процедурні питання,відповідач добудував фундамет свого паркану по всій довжині їх суміжних земельних ділянок,що становить 31,47 погонних метрів від точки А до точки В та самочинно збудував навіс.Ці споруди частково збудовані на її земельній ділянці,тому порушена межа між їх суміжними земельними ділянками по довжині 31,47 м від точки А до точки В.Також були втрачені межові знаки,пояким визначалась межа.

                            Просить відновити межі між земельною ділянкою по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2.Зобов”язати відповідача демонтувати навіс,цегляний паркан та фундамент цих споруд від точки А до точки В по довжині 31,47 м відповідно до Державного акту на право власності на землю від 02.07.2008р.Зобов”язати КП “Ірпінське земельно-кадастрове бюро” та відділ земельних ресурсів м.Ірпінь встановити по відновленій межі межові знаки.Решту позовних вимог залишити без змін.

                           В судовому засіданні позивачка та її представник ОСОБА_4 свої позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просять їх задовольнити та відшкодувати судові витрати понесені по оплаті експертизи та витрати на правову допомогу.

                           Відповідач та його представник ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали у повному обсязі,просять у позові відмовити,поскільки відповідач ОСОБА_2 згідно правовстановлюючих документів є власником спірного паркану,а тому мав право зносити даний паркан та ставити інший.Що стосується порушення межі,то  вважають,що права позивачки не порушені,відступ від межі незначний,крім того, у  користуванні позивачки перебуває земельна ділянка на 7 кв.м більша ніж згідно Державного акту.Що стосується знесення шовковиці,то згідно норм Земельного законодавста,поскільки шовковиця росла на межі і заважала встановити паркан,то відповідач мав право на знесення даної шовковиці без згоди суміжного землекористувача.Дійсно відповідач  збудував навіс самовільно,але в послідуючому після сплати штрафу він  дане будівництво узаконив,отримав свідоцтво про право власності на дане майно.

                           Представник відділу земельних ресурсів м.Ірпінь  у  судове засідання не з”явився,до суду надійшов лист із проханням розглядати справу в їх авдсутність (а.с.236).

                           Представник КП “Ірпінське земельно-кадастрове бюро”  в судове засідання не з”явився,про день розгляду справи повідомлявся.

                           Суд,заслухавши пояснення учасників процесу,покази свідка,вивчивши матеріали справи,вважає позов таким,що не підлягає до задоволення.

                           Відповідно до ст. 3 ЦПК України “Кожна особа має право в порядку,встановленому цим Кодексом,звернутися до суду за захистом своїх порушених,невизнаних або оспорюваних прав,свобод чи інтересів”.

                            В судовому засіданні встановлено,що позивачка по справі на підставі договору купівлі-продажу від 26.01.2002р є власником АДРЕСА_1.Згідно Державного акту на право власності на землю від 02.07.2008р вона є власником земельної ділянки пл.0,0756га по АДРЕСА_1.Наведені обставини справи стверджуються в судовому засіданні копією договору купівлі-продажу та копією Державного акту (а.с. 6-7).

                            Відповідач по справі ОСОБА_2 є власником АДРЕСА_2 та згідно Державного акту на право власності на землю є власником земельної ділянки пл.0,1047га по АДРЕСА_2,що стверджується  копією свідоцтва про право власності на майно та копією Державного акту на право власності на землю (а.с. 232-233,83).

                            Також,в судовому засіданні було встановлено,що земельні ділянки по АДРЕСА_1 власником якої є ОСОБА_1 та земельна ділянка по АДРЕСА_2,власни ком якої є ОСОБА_2  є суміжними і межують між собою від точки А до точки В згідно Державного акта ОСОБА_3 і  від точки А до точки Б згідно Державного акту ОСОБА_1

                            Позивачка просить відновити межі між земельною ділянкою по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2 з тих підстав,що відповідач встановив паркан,захвативши частину  її земельної ділянки.

                            Відповідно до ст. 158 ЗК України “ Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння,користування і розпорядження земельними ділянками,що перебувають у власності громадян і юридичних осіб…”

                            Згідно висновку судово-технічної експертизи № 2971/2972 від 10.09.2009р “Межа ,яка розділяє земельну ділянку по АДРЕСА_1 та земельну ділянку по АДРЕСА_2 -  порушена…Відхилення збудованого паркану від його нормативного місця розташування у бік будинковолодіння АДРЕСА_1 призвело до збільшення площі земельної ділянки будинковолодіння АДРЕСА_2 на 0,0001 га(1 кв.м).Для відновлення межі необхідно встановити паркан по даній межі,однак,зважаючи на значну вартість будівельно-монтажних робіт по спорудженню цегляного паркану між будинковолодінням АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2,а також те,що фактична площа земельної ділянки будинковолодіння АДРЕСА_1 становить 0,0763 га,що більше від площі,зазначеної в Державному акті НОМЕР_1 на 0,0007га,експерт вважає перенос цегляного паркану  на відстань 19 ст в точці АДРЕСА_1 у бік будинковолодіння АДРЕСА_2 - недоцільним”.

                           Виходячи із висновку даної судово-технічної експертизи,суд вважає,що порушення межі суміжних земельних ділянок сторін по справі є незначним.

                           Відповідно до ст. 3 ЦК України  “Загальними засадами цивільного законодавства є справедливість,добросовістність та розумність”.

                            Враховуючи викладене,,а також значну  вартість будівельно-монтажних робіт по спорудженню цегляного паркану між будинковолодінням АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2,враховуючи засади справедливості та розумності цивільного законодавства,суд вважає недоцільним перенесення паркану відповідача в точці АДРЕСА_1 на 19 см ,а тому відмовляє позивачці у її позовних вимогах про відновлення межі між земельною ділянкою по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2.

                           Позивачка також просить зобов”язати відповідача не чинити їй перешкод у користуванні земельною ділянкою в місці самочинного захвату частини її земельної ділянки шляхом знесення навісу розміром 4,0х7,0 м,цегляного паркану та фундаменту цих споруд від точки А до точки В по довжині 31,47 м відповідно до Державного акту на право власності на землю від 02.07.2008р.Зобов”язати КП “Ірпінське земельно-кадастрове бюро” та відділ земельних ресурсів м.Ірпінь встановити по відновленій межі межові знаки.Дані позовні вимоги не підлягають до задоволення,поскільки судом відмовлено позивачці у вимогах про відновлення меж суміжних земельних ділянок.Крім того,ставлячи питання про знесення навісу розміром 4,0х7,0 м позивачка не надала суду доказів того,що даним навісом порушуються її права та законні інтереси і в чому  дані порушення полягають.Зазначаючи в судовому засіданні про ті обставини,що навіс знаходиться на самовільно зайнятій відповідачем її земельній ділянці,позивачка з даного приводу не надала суду відповідних доказів.Як вбачається із висновку експертизи розмір земельної ділянки,де порушена межа,складає 1 кв.м,а розмір  навісу – 4,0х7,0 м.Крім того,зазначаючи,що даним навісом порушуються її права,поскільки стічні води із навісу стікають на її земельну ділянку,позивачкою з даного приводу суду також не було надано відповідних доказів.В судовому засіданні встановлено,що позивачем було узаконено будівництво  спірного навісу,право власності на дану будову зареєстровано в БТІ,про що свідчить свідоцтво та витяг про реєстрацію права власності (а.с. 232-233).Що стосується позивних вимог позивачки про зобов”язання відповідача знести цегляний паркан та фундамент по довжині 31,47 м,то дані  вимоги суд вважає безпідставні та такі що не підлягають до задоволення,поскільки суду не надано доказів,яким чином порушуються права та законні інтереси позивачки встановленим відповідачем по справі парканом із фундаментом по довжині 31,47 м.

                         Позовні вимоги позивачки в частині зобов”язання КП “Ірпінське земельно-кадастрове бюро” та відділ земельних ресурсів м.Ірпінь встановити по відновленій межі межові знаки не підлягають до задоволення,поскільки судом відмовлено позивачці у  відновленні меж суміжних земельних ділянок по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2

                         Позивачка просить стягнути із відповідача матеріальну шкоду ,заподіяну їй внаслідок знесення відповідачем двічі паркану.

                         Відповідно до ст. 1166 ЦК України “ Майнова шкода,завдана неправомірними  рішеннями,діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи,а також шкода,завдана майну фізичної або юридичної особи,відшкодовується в повному обсязі особою,яка її завдала”.

                          Відповідно до ст. 108 ЗК України “ У випадках коли сусідні земельні ділянки відокремлені рослинною смугою,стежкою,рівчаком,каналом,стіною,парканом або іншою спорудою,то власники цих ділянок мають право на їх спільне використання,якщо зовнішні ознаки не вказують на те,що споруда належить лише одному із сусідів.Власники сусідніх земельних ділянок можуть користуватись межовими спорудами спільно за домовленістю між ними.Витрати на  утримання споруди в належному стані сусіди несуть у рівних частинах,до того часу,поки один із сусідів зацікавлений у подальшому існуванні спільної межової споруди,вона не може бути ліквідована або змінена без його згоди”.

                         В судовому засіданні було встановлено,що між земельними ділянками по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 існував дерев”яний паркан, відповідач двічі зносив даний паркан, встановивши новий паркан ,що не заперечував сам відповідач в судовому засіданні.Але позивачкою по справі не було надано суду доказів того,що спірний паркан належить їй одній,що вона даний паркан купила чи побудувала.По справі в якості свідка було допитано свідка ОСОБА_6,який підтвердив лише той факт,що він допомагав позивачці  встановити на місце старий паркан для проведення кадастровим бюро кадастрової зйомки,щоб було видно межу.  Ставлячи питання про відшкодування матеріальних збитків в зв”язку із знесенням паркану,позивачка не надала суду доказів того,яких розмірів їй заподіяно матеріальну шкоду та в чому саме дана шкода полягає.В матеріалах справи є  висновок спеціаліста  ОСОБА_7 (а.с. 252-255),суд не може прийняти до уваги даний висновок,поскільки спеціаліст ОСОБА_7 не має відповідної ліцензії на проведення  зазначених оцінювальних робіт.Згідно висновку судово-технічної експертизи експерт не визначив розмір матеріальних збитків,завданих знесенням паркану.Також,позивачкою не було надано доказів того,що вона була зацікавлена в подальшому існуванні спільної межової споруди,тому суд відмовляє позивачці у позовних вимогах про стягнення із відповідача матеріальної шкоди.

                         Що стосується  знесення відповідачем шовковиці ,то в судовому засіданні було встановлено,що спірна шовковиця була знесена відповідачем при встановленні ним паркану,.

                        Відповідно до ст.109 ЗК України “Дерева,які стоять на межі суміжних земельних ділянок,а також плоди цих дерев належать власникам цих ділянок у рівних частинах.Кожен із сусідів має право вимагати ліквідувати дерева,які стоять на спільній межі.Витрати на ліквідацію дерев покладаються на сусідів у рівних частинах.”.Ставлячи питання про відшкодування збитків заподіяних знесенням дерева шовковиці,позивачка посилалась на ті обставинри,що дана шовковиця належала їй,росла на її земельній ділянці,шовковиці було 20 років.При розгляді даної справи суду не було надано доказів того,що дана шовковиця  належала позивачці , не надано доказів того,що вона росла на земельній ділянці позивачки,не надано доказів того,якого віку була шовковиця та яких розмірів було завдано збитків  позивачці в зв”язку із її знесенням.Суду було надано дві накладні про придбання шовковиці від 07.06.2010р на 4000гр і від 08.06.2010р на 760гр,але дані накладні суд не може прийняти до уваги,поскільки накладні про придбання дерев не є доказом про розмір збитків,заподіяних знесеним деревом шовковиці.

                        Позивачка просить стягнути із відповідача моральну шкоду у розмірі 8000гр.

                        Відповідно до ст. 1167 ЦК України “Моральна шкода,завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями,діями чи бездіяльністю,відшкодовується особою,яка її завдала,за наявності її вини,крім випадків,встановлених частиною 2 цієї статті”.

                        Позивачка не надала суду доказів того,що винними діями відповідача їй було заподіяно моральну шкоду,в чому дана шкода полягає та який її розрахунок.

                        Поскільки суд відмовляє позивачці у  задоволенні її позовних вимог,то відповідно до ст.88 ЦПК України суд відмовляє позивачці у відшкодуванні їй судових витрат понесених при розгляді даної справи.

                        Ухвалою Ірпінського міського суду від 09.01.2009р було вжито заходи забезпечення позову,а саме накладено арешт на   земельну ділянку по АДРЕСА_2 Київської області,власником якої є ОСОБА_2.

                       Відповідно до ст.154 ч 6 ЦПК України “Якщо у задоволенні позову було відмовлено,провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду,вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили.Проте,суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову”.

                               Враховуючи,що позивачці відмовлено у позові у повному обсязі,суд вважає за необхідне  одночасно із ухваленням судового рішення скасувати заходи забезпечення  позову.

                                    На підставі  ст. 107,152,158 ЗК України, ,керуючись  ст.ст. 3,10,60,151-154,213-218 ЦПК України суд,

                                                               В И Р І Ш И В :

                          ОСОБА_1  у позові відмовити.  

                           Скасувати заходи забезпечення позову,вжиті  ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 09.01.2009р,а саме зняти арешт,накладений   на земельну ділянку по АДРЕСА_2 Київської області,власником якої є ОСОБА_2.

                             Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження на протязі 10 днів із послідуючою подачею апеляційної скарги на протязі 20 днів або шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10 днів.

                            Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження,але апеляційна скарга не була подана у строк,встановлений ст. 294 ЦПК України,рішення суду набирає законної сили після закінчення цього сроку.У разі подання апеляційної скарги рішення,якщо його  не скасовано,набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

                           З повним  рішенням суду сторони по справі зможуть ознайомитись 04.07.2010р.

                          Суддя                                                                  Оладько С.І