Справа №2-109/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ          УКРАЇНИ

08 липня 2010р.               Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

у складі:

головуючого                                                               судді Болоніної М.Б.

при секретарі                                                                       Шараповій О.О.

за участю  позивача                                                             ОСОБА_1

                   представника позивача                 адвоката    ОСОБА_2

                   представника відповідача виконкому            Зубченко О.О.

                   представника відповідача КП «ВО ЖКГ»     Тогоєвої О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вільногірську цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до виконавчого комітету Вільногірської міської ради, Комунального підприємства «Виробниче об’єднання житлово-комунального господарства м.Вільногірська» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,  

                                                           В С Т А Н О В И В:

 До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до виконавчого комітету Вільногірської міської ради (далі – Вільногірський міськвиконком), Комунального підприємства «Виробниче об’єднання житлово-комунального господарства м.Вільногірська» (далі – КП «ВО ЖКГ»), де зазначає наступне.

Позивач мешкає в будинку АДРЕСА_1. На праві приватної особистої власності  йому належить легковий автомобіль «ВАЗ-21063», державний реєстраційний НОМЕР_2, двигун НОМЕР_3, рік випуску 1992, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4.

20.03.2007р. близько 11.00 позивач на своєму автомобілі під’їхав до свого будинку з метою на деякий час зайти до оселі, при цьому автомобіль залишив на площадці, розташованій між домами №НОМЕР_5 та АДРЕСА_1. Площадка представляє з себе огороджену ділянку навпроти під’їзду №4 будинку АДРЕСА_2, яка примикає одним боком до асфальтової дороги вздовж будинку НОМЕР_5 по вул.Жовтневій та спеціально обладнана для стоянки автотранспорту. Вздовж всієї дороги біля будинку НОМЕР_5 по вул.Жовтневій та навпроти зазначеної ділянки розташовані дерева досить похилого віку в засохлому стані. Будь-яких знаків, встановлених відповідно до Правил дорожнього руху, які б забороняли зупинку або стоянку на зазначеній вище площадці, влаштовано не було, відповідна дорожня розмітка на дорозі відсутня, розмітка узбіччя дороги (жовта безперервна лінія), яка б забороняла в’їзд на  зазначену ділянку, також відсутня.  

Під час короткочасного перебування автомобіля на зазначеній площадці одне з дерев, яке стояло навпроти під’їзду №4 будинку НОМЕР_5 по вул.Жовтневій, переломилось та впало на автомобіль, значно пошкодивши його. В цей час перебувала  вітряна, помірно тепла погода, без опадів, тобто дерево впало під дією вітру та власної ваги внаслідок того, що було сухим, неживим і не було спиляне вчасно. На місце пригоди в той же день було викликано працівників міліції, які зафіксували факт дорожньої пригоди та склали відповідні документи.

Внаслідок падіння дерева позивачу було завдано матеріальної шкоди, що пов’язано з ушкодженням належного йому автомобіля та приведення його у стан, неможливий для подальшого використання за призначенням. Відповідно до висновків спеціаліста експертного автотоварознавчого дослідження №91 від 23.03.2007р. по визначенню вартості матеріальної шкоди, вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 13 285грн.33коп., при дійсній вартості автомобіля 11 270грн.05коп. Оскільки вартість ремонту перевищує ринкову, дійсну вартість самого автомобіля, матеріальна шкода складає 11 270грн.05коп.   З урахуванням вартості експертного дослідження  у сумі 580грн. позивачу спричинено матеріальну шкоду у розмірі 11 850грн.05коп.

Позивач вважає, що матеріальну шкоду, а також моральну шкоду йому було завдано в результаті неправомірних, незаконних дій відповідачів,  що полягає в наступному.

Відповідно до вимог ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», орган місцевого самоврядування наділений рядом прав та обов’язків, в тому числі визначення виконавця житлово-комунальних послуг, управління об’єктами у сфері житлово-комунальних послуг, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації забезпечення населення житлово-комунальними послугами необхідного рівня та якості, тобто відповідач Вільногірський міськвиконком зобов’язаний здійснювати необхідний контроль  за якістю та своєчасним наданням комунальних послуг населенню. Відповідно до ст.1 зазначеного Закону утримання прибудинкових територій віднесено до переліку житлово-комунальних послуг. Балансоутримувачем, виконавцем та виробником комунально-житлових послуг є відповідач КП «ВО ЖКГ м.Вільногірська».

Згідно вимог п.3.8 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005р. №76, які діяли на момент пригоди, що сталася, на прибудинковій території повинен забезпечуватись належний догляд за зеленими насадженнями, але КП «ВО ЖКГ» як виробник або виконавець житлово-комунальних послуг своїх обов’язків не виконав, що й призвело до завдання майну позивача значної матеріальної шкоди, а йому самому – моральної шкоди.

 Завдана позивачу  моральна шкода полягає у тому, що фактично було знищено його автомобіль, придбаний за власні кошти, які накопичувались досить тривалий час, він позбавлений можливості придбати новий автомобіль такого ж класу, оскільки   його статок та доходи є досить незначними, він позбавлений можливості пересуватися на автомобілі та здійснювати необхідні йому поїздки. Було  порушено звичний життєвий уклад позивача та звичне йому дозвілля, він пережив морально-психологічний стрес та шок, що значно погіршило його загальне самопочуття та стан здоров’я, у зв’язку з чим він був змушений звертатися за медичною допомогою до лікарів, крім того, за захистом своїх прав та інтересів за рахунок власного часу для відпочинку та за рахунок свого дозвілля він  звертався до міліції, експерта, адвоката, суду, що потребувало додаткових матеріальних витрат. Завдану моральну шкоду позивач оцінює сумою 10 000грн.

Позивач просить  стягнути з Вільногірського міського виконавчого комітету та КП «ВО ЖКГ» солідарно на його користь завдану йому матеріальну шкоду у сумі  11 850грн.05коп., моральну шкоду у сумі 10 000гр. та відшкодувати за їх рахунок його судові витрати, в тому числі витрати по оплаті юридичної допомоги адвокатів.  

В судовому засіданні  представник позивача підтримав позов, суду пояснив, що позивач   здійснив тимчасову зупинку, свій автомобіль залишив на майданчику, який примикає до дороги, і  не є зеленою зоною, дорожні знаки, які забороняють в’їзд на майданчик, або дорожня розмітка відсутні. Позивач Правила дорожнього руху не порушив, протокол про адміністративне правопорушення відносно нього не складався. Спричинена позивачу моральна шкода полягає в тому, що  він не має коштів відремонтувати автомобіль або придбати новий, за відсутності транспортного засобу не може відвідувати родичів, які проживають у сільській місцевості,   обробляти земельну ділянку, погіршився стан його здоров’я після перенесеної події.

Позивач ОСОБА_1 пояснення свого представника підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача Вільногірського міськвиконкому позов не визнала, суду пояснила, що балансоутримувачем зелених насаджень та виконавцем робіт по видаленню аварійних дерев є КП «ВО ЖКГ», яке і повинне нести відповідальність за спричинену позивачу шкоду. Заяв від громадян, у тому числі від позивача, стосовно  наявності аварійних дерев до виконкому не надходило. Виконкомом  щорічно розробляються програми з розвитку та утримання об’єктів зеленого господарства, заходи у достатньому обсязі фінансуються з місцевого бюджету.

  Представник відповідача КП «ВО ЖКГ» позов не визнала, суду пояснила, що вина підприємства у спричиненні шкоди відсутня, позивач порушив Правила дорожнього руху, встановивши свій автомобіль на майданчику, який не є стоянкою, тобто сам винен у тому, що сталася  аварія.  Зламане дерево не було аварійним, його падіння було зумовлене пошкодженням внаслідок дій невстановлених осіб, оскільки мають місце сліди від сокирного зрізу. Фінансування заходів з утримання та огляду зелених насаджень виконкомом здійснюється недостатньо.

Вислухавши пояснення учасників процесу, показання свідків, дослідивши та оцінивши у сукупності надані по справі докази, суд доходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому  задоволенню.

Згідно ст.ст.10,11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених  позивачем вимог і на підставі доказів сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

 Ст.1166 ЦК України передбачає, що матеріальна шкода, завдана фізичній особі, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, якщо ця особа не доведе, що шкоди завдано не з її вини.

 В підтвердження своїх позовних вимог позивач надав суду висновки спеціаліста експертного автотоварознавчого дослідження №91 від 23.03.2007р. (ар.с.6-22), у відповідності до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля ВАЗ 21063, що належить на праві власності ОСОБА_1,   складає 13 285грн.70коп., дійсна ринкова вартість транспортного засобу становить 11 270грн.05коп., у цьому випадку матеріальна шкода, спричинена володільцю автомобіля, становить 11 270грн.05коп.; фототаблиці що відтворюють зовнішній вигляд місця події і пошкодженого автомобіля (ар.с.24-27); довідки лікувального закладу за місцем роботи позивача щодо його звернень з приводу погіршення самопочуття за період з 21.03.2007р. по 08.04.2008р.і проходження амбулаторного лікування вегето-судинної дистонії (ар.с.30,31,33,37); довідку виконавчого комітету Биківської сільради Криничанського р-ну Дніпропетровської обл. про  наявність у позивача присадибної ділянки та потребу його тещі у сторонній допомозі по господарству (ар.с.32); повідомлення Вільногірського МВ ГУМВС про те, що ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння порушень Правил дорожнього руху у 2007р. не притягувався (ар.с.59), акт, складений депутатом Вільногірської міської ради, щодо знаходження пошкодженого автомобіля позивача у його гаражі (ар.с.107).  

В обґрунтування заперечень проти позову відповідачі надали суду заяву жильців будинку АДРЕСА_2 про вирубку сухих дерев (ар.с.35), довідку про те, що технічний паспорт на об’єкти зеленого господарства не виготовлявся (ар.с.36), рішення виконавчого комітету Вільногірської міської ради  від 23.03.2005р. №137 «Про порядок утримання зелених насаджень в місті» (ар.с.60) та від 15.09.2006р. №584 «Про затвердження Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у м.Вільногірську» (ар.с.61-64), рішення Вільногірської міської ради від 11.01.2007р. №2256-13/У «Про затвердження місцевих програм розвитку та програм КП «ВО ЖКГ м.Вільногірська» на 2007р.», в тому числі програми «Розвиток та утримання об’єктів благоустрою та зеленого господарства» (ар.с.65-73), рішення виконавчого комітету Вільногірської міської ради від 19.03.2008р. №309 та від 15.04.2009р. №137 «Про роботу КП «ВО ЖКГ м.Вільногірська» за 2007 та 2008р.р.» (ар.с.75-80), викопіювання з Генерального плану міста із зазначенням розташування під’їзної дороги, тимчасової парковки автомобілів та зеленої зони біля будинку АДРЕСА_1 (ар.с.74), акт огляду дерев по місту Вільногірську від 09.08.2006р. (ар.с.82-84).

Крім того, свідок ОСОБА_7, інженер з охорони праці КП «ВО ЖКГ», суду показала, що працівниками КП «ВО ЖКГ» періодично проводяться огляди дерев у місті і складаються акти щодо наявності аварійних дерев. З показань свідка ОСОБА_8, головного бухгалтера відділу капітального будівництва виконкому, виходить, що програму з розвитку та утриманню зеленого господарства виконує КП «ВО ЖКГ» як балансоутримувач, з місцевого бюджету щорічно виділяються кошти на обрізку дерев, але використовуються не в повному обсязі. Свідок ОСОБА_9, спеціаліст з питань екології Вільногірського міськвиконкому, показала суду, що згідно затвердженого Порядку видалення дерев, кущів, газонів у м.Вільногірську  видалення аварійних та сухостійних дерев, а також інвентаризацію об’єктів зеленого господарства здійснює балансоутримувач, тобто КП «ВО ЖКГ».

Аналізуючи докази, надані сторонами під час судового розгляду, суд знаходить неспроможними доводи відповідачів про відсутність їх вини у спричиненні шкоди позивачу з наступних підстав.  

  Ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року №1875-IV (із змінами та доповненнями) регламентує повноваження органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг, до яких серед інших належить:

- затвердження та реалізація місцевих програм у сфері житлово-комунального господарства, участь у розробленні та реалізації відповідних державних і регіональних програм;

- визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства;

- управління об'єктами у сфері житлово-комунальних послуг, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації;

- забезпечення населення житлово-комунальними послугами необхідних рівня та якості.

У відповідності до ст.20 цього ж Закону споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а також має право на відшкодування збитків, завданих його майну внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг;

Згідно ст. 21 Закону  виконавець житлово-комунальних послуг зобов'язаний забезпечувати  своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору; надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо.

Ст.10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005р. №2807-IV визначає повноваження сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів, в тому числі затвердження місцевих програм та заходів благоустрою населених пунктів, забезпечення їх виконання, створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення з іншими суб'єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб).

Згідно ст. 15 зазначеного Закону органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів об'єктів благоустрою державної та комунальної форм власності. Балансоутримувач забезпечує належне утримання та своєчасний ремонт об'єкта благоустрою власними силами або може на конкурсних засадах залучати для цього інші підприємства, установи, організації. Власник об'єкта благоустрою за поданням його балансоутримувача щорічно затверджує заходи з утримання та ремонту цього об'єкта на наступний рік та передбачає кошти на виконання цих заходів. Балансоутримувач об'єкта благоустрою несе повну відповідальність за виконання затверджених заходів у повному обсязі.

Ст.17 Закону встановлює право громадян звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров'ю унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об'єктів благоустрою.

У відповідності до ст.ст.20,25 цього ж Закону організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом, фінансування місцевих програм з благоустрою населених пунктів проводиться за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів. Утримання та благоустрій прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, належних до нього будівель, споруд проводиться балансоутримувачем цього будинку або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачем укладено відповідний договір на утримання та благоустрій прибудинкової території.

Ст. 28 Закону регламентує заходи з охорони та утримання зелених насаджень.

Так, охороні та відновленню підлягають усі зелені насадження в межах населених пунктів, охорона, утримання та відновлення зелених насаджень на об'єктах благоустрою здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів залежно від підпорядкування об'єкта благоустрою. Видалення дерев, кущів, газонів і квітників здійснюється в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, негайне видалення пошкоджених дерев або кущів (їх частин) може здійснюватися підприємствами, установами, організаціями або громадянами в разі, якщо стан таких пошкоджених зелених насаджень загрожує життю, здоров'ю громадян, а також майну громадян або юридичних осіб. У містах та інших населених пунктах ведеться облік зелених насаджень та складається їх реєстр за видовим складом та віком, облік зелених насаджень проводиться органами місцевого самоврядування.

З пояснень сторін, показань свідків та матеріалів справи встановлено, що власником житлового фонду міста, в тому числі будинку АДРЕСА_1, де мешкає позивач, і сусіднього будинку НОМЕР_5 по вул.Жовтневій (або будинку №30/21 по вул. Садовій) є територіальна громада м.Вільногірська. Вільногірська міська рада депутатів виступає засновником та власником комунального підприємства «Виробниче об’єднання житлово-комунального господарства м.Вільногірська», підприємство створено з метою надання фізичним та юридичним особам житлово-комунальних послуг, являється балансоутримувачем та виконавцем зазначених послуг.

У відповідності до п.п.3.8.2, 3.8.8, 3.8.9 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Держкомітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005р. №76,   на прибудинковій території повинен забезпечуватися належний догляд за зеленими насадженнями; власники озеленених територій зобов’язані забезпечити збереження, утримання та відновлення зелених насаджень, вести облік та складати реєстр зелених насаджень за площею, видовим складом, віком і станом;  на озеленених територіях забороняється проїзд і стоянка автомашин та інших видів транспорту.  

Крім того,   Правила утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року N 105, визначають правові та організаційні засади озеленення населених пунктів з метою їх охорони і утримання у здоровому впорядкованому стані.

 Згідно п.3.1 Правил до об'єктів благоустрою у сфері зеленого господарства населених пунктів належать в тому числі зелені насадження прибудинкової території.

 Розділ 5 Правил регламентує утримання об'єктів благоустрою зеленого господарства, а саме:

- органи державної влади та органи місцевого самоврядування визначають на конкурсних засадах із числа спеціалізованих підприємств, організацій балансоутримувачів об'єктів благоустрою зеленого господарства державної та комунальної власності

- балансоутримувач забезпечує належне утримання та своєчасний ремонт об'єкта благоустрою власними силами або може на конкурсних засадах залучати інші підприємства, установи, організації, використовуючи для цього кошти, передбачені власником об'єкта

- відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є балансоутримувачі цих об'єктів;

- догляд за зеленими насадженнями на вулицях, площах, бульварах, майданах повинен проводитися спеціалізованими підприємствами, організаціями зеленого господарства, які укомплектовані спеціальною технікою та механізмами, кваліфікованими спеціалістами, на умовах договору з балансоутримувачем.

Розділ 9 Правил встановлює вимоги щодо догляду за деревами і чагарниками і визначає наступне.

 Для встановлення ступеня життєздатності деревних рослин балансоутримувачу необхідно проводити діагностику стану зелених насаджень і на основі діагностичних ознак планувати агротехніку догляду за зеленими насадженнями. Догляд за деревами і чагарниками здійснюється протягом року і включає: поливання, внесення добрив, вкриття, обприскування крон дерев, догляд за ґрунтом, боротьбу з бур'янами, обробку дупел і механічних пошкоджень, формування крон дерев і чагарників. Аварійне дерево - це дерево, яке може становити загрозу для життя і здоров'я пішоходів, транспортних засобів, пошкодити лінії електропередач, будівлі і споруди або перебуває у пошкодженому стані внаслідок снігопадів, вітролому, урагану та інших стихійних природних явищ чи за наявності гнилої серцевини стовбура, значної суховершинності, досягнення вікової межі. В процесі обстеження зелених насаджень виявляються також і потенційно аварійні гілки, які необхідно видаляти.

Розділ 12 Правил передбачає систему огляду зелених насаджень з метою контролю за їх станом, проведення огляду віднесено на балансоутримувача об’єкта або власника земельної ділянки.

Розділом 14 регламентуються заходи щодо обліку зелених насаджень, який проводиться органами місцевого самоврядування з метою одержання достовірних даних щодо кількісних і якісних характеристик зелених насаджень на територіях населених пунктів.

      Обліку підлягають усі види зелених насаджень: дерева, кущі, газони, квітники. Облік зелених насаджень проводиться на основі матеріалів інвентаризації зелених насаджень, матеріалів лісовпорядкування в приміських лісах і лісопарках. Інвентаризація зелених насаджень проводиться відповідно до Інструкції з  інвентаризації зелених насаджень у  населених пунктах України, затвердженої наказом Держбуду України від 24.12.2001р. № 226 (із змінами та доповненнями). За матеріалами інвентаризації складається паспорт об'єкта (благоустрою, території підприємств, установ, організацій, інших земельних ділянок, на яких розташовані зелені насадження) затвердженої форми. Важливе значення щодо обліку об'єктів зеленого господарства має також ведення реєстру зелених насаджень, що являє собою узагальнення даних про типи, видовий склад, вік, якість та кількість зелених насаджень на території населеного пункту.  

 Розділом 15 Правил у відповідності до Закону України "Про благоустрій населених пунктів" на органи місцевого самоврядування покладається організація розвитку та утримання зелених зон населених пунктів. Місцеві органи влади визначають уповноважений орган або відповідальних осіб, які б відповідали за розвиток і контроль у сфері зеленого господарства. Уповноважений орган або визначені особи аналізують генеральний план розвитку населеного пункту, матеріали інвентаризації, звіти тощо і готують рішення виконавчої влади щодо розроблення програми розвитку та збереження зелених зон окремого населеного пункту на перспективу. За фінансове забезпечення відповідають власники чи користувачі земельних ділянок, на яких передбачається озеленення, та органи місцевого самоврядування чи місцеві органи виконавчої влади на землях комунальної чи державної власності.

Таким чином, відповідальність за неналежний догляд за зеленими насадженнями, розташованими на прибудинковій території будинків №НОМЕР_5,АДРЕСА_1, несвоєчасне виявлення аварійного дерева, що призвело до його падіння  і пошкодження майна позивача, покладається на відповідачів у справі – Вільногірський міськвиконком та КП «ВО ЖКГ». Наявність матеріальної шкоди, спричиненої позивачу  ОСОБА_1 бездіяльністю відповідачів, підтверджена належним чином, ст.ст.22,23,1166,1167 ЦК України, якими обґрунтовує свої позовні вимоги позивач, визначають його право на відшкодування майнової та моральної шкоди, а також підстави для відповідальності за завдану шкоду.

Посилання представників відповідачів на недостатнє фінансування заходів з охорони та догляду зелених насаджень і відсутність відповідних фахівців, їх відповідальності не зменшує. Висновок представника КП «ВО ЖКГ» щодо падіння дерева внаслідок його пошкодження невідомими особами не заслуговує на увагу, оскільки базується на коментарях до фотознімків, виконаних адвокатом позивача, які судом розцінюються як припущення.

 В той же час  суд приймає заперечення представника КП «ВО ЖКГ»  в тій частині, що позивач, який влаштував стоянку (або зупинку, як він сам вважає)  на частині зеленої зони прибудинкової території, порушив вимоги п.15.1 Правил дорожнього руху і деяким чином сприяв утворенню події, під час якої було пошкоджено його майно.

У відповідності до розділу 1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001р. №1306, автомобільною дорогою є частина території, в тому числі у населеному пункті, призначена для руху транспортних засобів і пішоходів, і обмежена по ширині зовнішнім краєм тротуарів. Зупинка – це припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів або завантаження (розвантаження) вантажу тощо. Стоянка – це припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов’язаних з посадкою, завантаженням, необхідністю виконання вимог ПДР. Узбіччям є виділений конструктивно або суцільною лінією дорожньої розмітки елемент автомобільної дороги, який прилягає безпосередньо до зовнішнього краю проїзної частини, розташований з нею на одному рівні та не призначений для руху транспортних засобів і може використовуватись для зупинки і стоянки.

Згідно п.15.1 ПДР зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі. П.26.2 ПДР забороняє стоянку транспортних засобів у жилій зоні поза спеціально відведеними місцями.

Крім того, п.п.3.1,4.2 раніше згаданих Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України передбачають, що зелені насадження прибудинкової території є об’єктом благоустрою у сфері зеленого господарства населених пунктів, на об’єктах благоустрою зеленого господарства забороняється влаштовувати стоянки автомашин, влаштовувати зупинки пасажирського транспорту та паркувати автотранспортні засоби на газонах.    

З урахуванням наведених вимог діючого законодавства стає очевидним, що автомобіль позивача знаходився в зеленій зоні прибудинкової території будинку АДРЕСА_1, тобто у місці, де зупинка і стоянка транспортного засобу заборонена.

Згідно фототаблиць, де зафіксовано вигляд місця події (ар.с.24-27), автомобіль позивача пересік бордюр, який відокремлює проїжджу частину, знаходився в зоні розташування зелених насаджень у вигляді дерев і поза  місцем, спеціально визначеним для стоянки транспортних засобів. Згідно викопіювання з Генерального плану  міста (ар.с.74) автомобіль позивача знаходився в зеленій зоні, поряд з якою зазначено місце тимчасової парковки автомобілів.  

 Місце стоянки автомобіля також не є узбіччям, як про це наголошував представник позивача, тому що жодним чином не відповідає його визначенню, наведеному в Правилах дорожнього руху.

Сам по собі факт нескладання адміністративного протоколу відносно позивача ОСОБА_1 не свідчить про відсутність у його діях наявності порушення Правил дорожнього руху.  

Згідно ст.1193 ЦК України розмір відшкодування шкоди, завданої потерпілому, зменшується, якщо його груба необережність сприяла виникненню або збільшенню шкоди. В діях позивача, який залишив свій транспортний засіб у місці, де це заборонено, суд вбачає грубу необережність у вигляді нехтування встановленими правилами безпеки дорожнього руху і з урахуванням цих обставин  вважає за необхідне зменшити розмір стягнень на  користь позивача у відшкодування матеріальної шкоди.

При визначенні розміру моральної шкоди, яку позивач вимагає відшкодувати за рахунок відповідачів, суд враховує характер і тривалість страждань, стан здоров’я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках у відповідності до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». В обґрунтування позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди позивач надав лише медичні довідки, у яких зазначається, що позивач лікувався з приводу вегето-судинної дистонії, але не міститься посилань на конкретні симптоми захворювання, причини загострення хвороби, крім того, у суду немає відомостей про стан  здоров’я позивача до аварії, тому неможливо зробити висновок про наявність причинного зв’язку між спричиненою шкодою та погіршенням здоров’я ОСОБА_1 Доказів будь-яких істотних змін у життєвих стосунках позивача суду не надано. З урахуванням того, що позивач позбавлений особистого засобу пересування, що тягне за собою додаткові матеріальні та фізичні затрати, не має можливості придбати новий автомобіль, внаслідок події переніс нервове потрясіння, суд вважає доцільним відшкодування моральної шкоди на користь позивача, але у меншому розмірі, ніж він просить у позові.

Вирішуючи питання про  відшкодування судових витрат, понесених позивачем, суд враховує наступне.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. До судових витрат ст.79 ЦПК України відносить судовий збір та витрати, пов’язані з розглядом справи, у тому числі витрати на інформаційно-технічне забезпечення, правову допомогу і витрати, пов’язані з проведенням експертиз.  

  Компенсації підлягають судові витрати позивача у вигляді оплати проведення автотоварознавчої експертизи у сумі 580грн. і  правової допомоги адвоката ОСОБА_10 з оформлення первісних позовних матеріалів у сумі 100грн., які документально підтверджені (ар.с.28,29), доказів сплати позивачем юридичної допомоги адвоката ОСОБА_2, який приймав участь у розгляді справи, суду не  надано.

 В зв’язку з тим, що позивач просив відстрочити сплату судового збору і витрат на ІТЗ до закінчення розгляду справи і позов вирішено на його користь,  витрати з сплати судового збору відносяться на рахунок держави, оскільки відповідачі звільнені від його сплати. Витрати на  інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи підлягають стягненню з відповідачів солідарно у доход держави.

      Керуючись ст.ст.10,11,60,209,212.215,218 ЦПК України, ст.ст.22,23,1166,1167,1173 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

      Позов  ОСОБА_1  до виконавчого комітету Вільногірської міської ради, комунального підприємства «Виробниче об’єднання житлово-комунального господарства м.Вільногірська» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди  задовольнити частково.

Стягнути солідарно з виконавчого комітету Вільногірської міської ради (юридична адреса: м.Вільногірськ Дніпропетровської обл., вул.Варена, 15), Комунального підприємства «Виробниче об’єднання житлово-комунального господарства м.Вільногірська» (юридична адреса: м.Вільногірськ Дніпропетровської обл., вул.Лен.Комсомолу, 53) на користь  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Верхнє Водяне Рахівського р-ну Закарпатської обл., який мешкає у АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), 7 000грн. у відшкодування матеріальної шкоди, 3 000грн. у відшкодування моральної шкоди, 680грн. у відшкодування судових витрат, в решті позовних вимог відмовити.

Стягнути солідарно з виконавчого комітету Вільногірської міської ради, Комунального підприємства «Виробниче об’єднання житлово-комунального господарства м.Вільногірська» на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120      грн.

 Витрати по сплаті судового збору (державного мита) віднести на рахунок держави.

 Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня його проголошення, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Дніпропетровської обл. через Вільногірський міський суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.    

 Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили  після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги рішення, що його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

                            СУДДЯ                                                       М.Б. БОЛОНІНА