Справа №2-а-226/10/1512

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2010 року Київський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді – Гниличенко М.В.,

при секретарі          –  Марковій О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, суд -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, який у подальшому уточнив та просив суд зобов’язати відповідача провести перерахунок пенсії з урахуванням щомісячного підвищення до пенсії як учаснику бойових дій у розмірі 150% мінімальної пенсії за віком за період від 1 січня 2000 року до 31 грудня 2005 року, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законами України на відповідний рік, та з 1 січня 2006 року виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком з наступними її змінами згідно Законів України, з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим.

Також просив зобов’язати відповідача при розрахунку призначеної пенсії з урахуванням щомісячного підвищення пенсії для учасників бойових дій, керуватися розміром мінімальної пенсії за віком, що встановлюється Законами України та сплачувати щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 150 відсотків мінімальної пенсії за віком.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав суду заперечення, в яких просив суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіка 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом. Разом з тим, ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений ч.1 ст. 28 цього Закону застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Таким чином положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не застосовується для визначення розмірів підвищення до пенсії, передбаченого ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Стосовно розміру мінімальної  пенсії , яка є базою для обчислення надбавок та підвищень до пенсій, Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 3.01.2003 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», якою встановлено, що підвищення здійснюється виходячи з розміру 19 грн. 91 коп. Після внесення змін 5.10.2005 року до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» відповідно до якої учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються в розмірі 25% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Таким чином підвищення до пенсії виплачується позивачу виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який встановлюється Законом України про Державний бюджет на відповідний рік.

Заслуховуючи пояснення представників сторін, вивчивши і дослідивши наявні докази, матеріали пенсійної справи № ЮО 70264, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є полковником  запасу Збройних сил України, пенсіонером Міністерства Оборони України і учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1/а.с.5/.

Право позивача, як учасника бойових дій, на підвищення до пенсії у розмірі 150% мінімальної пенсії за віком передбачено ч.4 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту.  З 01.01.2000 року по 01.10.2003 року ОСОБА_1 отримував підвищення до пенсії на підставі зазначеного Закону і відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 342 від 19.03.1996 року і № 831 від 26.07.1996 року у розмірі 16,62 грн.,  з 01.10.2003 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів № 1 від 03.01.2003 року – у розмірі 19,91грн., а з 01.07.2006 року -  25% мінімальної пенсії за віком на відповідний період. Позивач звернувся до ГУПФ України в Одеській області з заявою про перерахунок підвищення до пенсії, як учаснику бойових дій, на підставі ч.4 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", однак листом № 178 від 12.08.2009 року ГУПФ України в Одеській області відмовило ОСОБА_1 у задоволенні вимог.

         Судом встановлено, що до 31.12.2006 року позивач перебував на пенсійному обліку в Одеському обласному військовому комісаріаті, а з 01.01.2007 року, згідно постанови Кабінету Міністрів України за №1522 від 02.11.2006 року «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення та виплати пенсій деяким категоріям громадян», пенсійний облік, призначення та виплата пенсії позивачу здійснюється Головним управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області.

Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової, або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо правового статусу ветеранів війни, в тому числі, щодо надання їм пільг; переваг та соціальних гарантій, визначаються Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Згідно ч.2 ст. 4 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до ветеранів війни належать учасники бойових дій.

Умови і порядок підвищення пенсії за участь у бойових діях пенсіонерам Збройних сил України були встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», зокрема згідно ч. 4 ст.12 Закону (в редакції до 5 жовтня 2005 року) за період з 1 січня 2000 року до 1 липня 2006 року передбачалось підвищення пенсії для учасників бойових дій на 150% мінімальної пенсії за віком.

Наявність у позивача права на надбавку до пенсії за участь у бойових діях до 1 липня 2006 року у розмірі 150% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору.

Відповідно до ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячного підвищення до пенсії.

Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з положеннями ч.4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно з ч.3 ст. 46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат і допомоги, які є основним джерелом існування, повинні забезпечувати рівень життя не нижче прожиткового мінімуму, встановленого законом.

З урахуванням наведеної конституційної норми, розмір мінімальної пенсії за віком, з якого мають обраховуватись надбавки, підвищення до пенсій, не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином суд вважає, що для правильного вирішення справи, слід виходити з пріоритетності законів над підзаконними актами, таким чином при визначенні розміру підвищення до пенсії позивачу, підлягають застосуванню ч.3 ст. 46 Конституції України, ч.4 ст.12 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції до 5 жовтня 2005 року), ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а не Постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Отже, встановлення Кабінетом Міністрів України розміру мінімальної пенсії за віком суперечить наведеним нормам закону.

Верховною Радою України, відповідно до статті 46 Конституції України, 15 липня 1999 року був прийнятий Закон України  «Про прожитковий мінімум».

Згідно ч. 3 ст. 2 Закону «Про прожитковий мінімум» метою введення прожиткового мінімуму є встановлення розмірів мінімальної заробітної платні і мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій і інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України і Законів України.

Таким чином, позивачу слід визначити підвищення до пенсії, виходячи з мінімальної пенсії за віком, однак в залежності від періоду нарахування, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленої від 12.01.2005 року, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачу повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком, а за інші періоди, встановлені мінімальні розміри пенсії пенсійним законодавством.

Суд вважає, що вимоги про перерахунок пенсії з урахуванням щомісячного підвищення до пенсії, як учаснику бойових дій у розмірі 150% мінімальної пенсії за віком підлягають задоволенню лише за період від 1 січня 2000 року до 1 липня 2006 року. При цьому з 1 січня 2000 року по 31 грудня 2003 року слід виходити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 19 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 1 січня 2004 року по 12 січня 2005 року з розміру мінімальної пенсії за віком, яка визначалася як  20% середньої заробітної плати, працівників, зайнятих у галузях економіки за попередній рік, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», в редакції яка діяла на момент проведення виплат, з 12 січня 2005 року по 1 липня 2006 року виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

При розрахунку пенсії підлягає застосуванню розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Оскільки до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 5.10.2005 року були внесені зміни до ч.4 ст.12 Закону, яка викладена в новій редакції: учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються в розмірі 25% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, вказані зміни набрали чинності з 1 липня 2006 року, таким чином позивач має право на щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 150% мінімальної пенсії за віком лише до 1 липня 2006 року.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, які мають право на пенсію за цим Законом і які є ветеранами війни , та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» пенсії за вислугу років підвищуються в порядку і на умовах, передбачених зазначеним Законом.

Вимоги позивача, щодо нарахування йому щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 150% після 1 липня 2006 року не підлягають задоволенню, оскільки вказані Закони України не скасовані, Конституційним судом України неконституційними не визнані, а тому є діючими.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у проведенні позивачу перерахунку щомісячного підвищення пенсії як учасникам бойових дій є незаконною.

Також, суд вважає необхідним поновити порушені права позивача шляхом зобов’язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити позивачу перерахунок підвищення до пенсії як учаснику бойових дій, починаючи з 1 січня 2000 року до 1 липня 2006 року, з виплатою недоотриманого підвищення до пенсії як учаснику бойових дій за період з 1 січня 2000 року до 1 липня 2006 року.

         Відповідно до вимог ст.99 КАС України адміністративний позов може бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими Законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод і інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Також для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими Законами можуть встановлюватися інші строки звернення до адміністративного суду.  У даному випадку суд вважає, що з питання строків звернення до суду належить керуватися вимогами ст. 46 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, яка передбачає „суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів”.

         Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення „Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок  пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Керуючись ст.ст. 19, 46 Конституції України, ч.2 ст. 4, ч. 4 ст. 12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, ст. 17 Закону України „Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії”, ст. 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 19 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.ст. 158 -163  КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у проведенні ОСОБА_1 перерахунку щомісячного підвищення до пенсії, як учаснику бойових дій .

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести ОСОБА_1 перерахунок щомісячного підвищення до пенсії, як учаснику бойових дій, у розмірі 150% мінімальної пенсії за віком за період від 1 січня 2000 року до 1 липня 2006 року, а саме: з 1 січня 2000 року по 31 грудня 2003 року виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 19 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 1 січня 2004 року по 12 січня 2005 року виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, яка визначалася як  20% середньої заробітної плати, працівників, зайнятих у галузях економіки за попередній рік, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», в редакції яка діяла на момент проведення виплат, з 12 січня 2005 року по 1 липня 2006 року виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» .

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 недоотримане підвищення до пенсії як учаснику бойових дій за період з 1 січня 2000 року по 1 липня 2006 року.

В решті позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Київського районного суду міста Одеси заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а також подання апеляційної скарги до Київського районного суду міста Одеси протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

            Суддя:                                                                                  М.В.Гниличенко