Справа №2-10/10                                  

Р І Ш Е Н Н Я

 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

19 травня  2010 року

    Васильківський міськрайонний  суд Київської області у складі:

головуючої судді - ВОРОБЙОВОЇ В.М.

при секретарі - Барановій Г.П.,

з участю представників -ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3   ОСОБА_4,

розглянувши  у відкритому  судовому засіданні в м. Василькові цивільну справу за позовом  ОСОБА_5  до ОСОБА_6, 3-і особи- ОСОБА_7, ОСОБА_8  про визнання свідоцтва про право на спадщину  частково недійсним  і визнання права власності  на ? частину житлового будинку в порядку  спадкування,    позовом  ОСОБА_7 , ОСОБА_9  до ОСОБА_6 , 3-і особи- Васильківська районна  державна нотаріальна контора , ОСОБА_5  про  встановлення факту прийняття спадщини, визнання свідоцтва  про прийняття спадщини  частково недійсним та визнання права власності  на ? частину  житлового будинку в порядку спадкування,  позовом  ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11  до ОСОБА_5 , 3-і особи  з самостійними вимогами - ОСОБА_7 і ОСОБА_9   про встановлення факту  членства у колгоспному дворі ,  визнання  частково недійсним заповіту , свідоцтва про право на спадщину за заповітом , свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання  права на частку  у спільній сумісній власності,-

                                                                   в с т а н о в и в :

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_12, яка мала трьох дітей, сторін по справі: ОСОБА_5, ОСОБА_7 та  ОСОБА_8. Після її смерті відкрилась спадщина  в с. Пологи Васильківського   району   у вигляді домоволодінь, що належали їй на праві власності відповідно до Свідоцтва про право особистої власності  на житловий будинок  в АДРЕСА_1, виданого Пологівською  сільською радою   01.08.1988 року   і  Свідоцтва  про право особистої власності на житловий будинок   в АДРЕСА_1 /в подальшому №5/, виданого Пологівською сільською радою   20 травня 1993 року  /а.с.64/

 Відповідно до заповіту  від 30 травня 1992 року , посвідченого секретарем  виконкому Пологівської сільської ради  Васильківського  району  ОСОБА_12  заповіла  на випадок своєї смерті належний їй  старий  жилий будинок  , погріб , гараж, що знаходяться в с. Пологи  Васильківського   району по АДРЕСА_1  своїй дочці — ОСОБА_5.

Позивач ОСОБА_5 посилаючись на те,що вона у визначений законом строк ,після смерті матері , звернулась до нотаріальної контори про прийняття спадщини, нотаріус порадила їй оформити спадщину на один  із будинків, а оскільки вона  подала заяву про прийняття спадщини в 6-місячний строк, зможе оформити  спадщину в любий час, до того ж вона не мала коштів на  оформлення всієї спадщини,але коли вона звернулась до нотаріуса про оформлення спадщини на другий будинок  в 2006 році,оскільки брат і сестра- ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на спадщину не претендували ,   нотаріус повідомив її, що Свідоцтво про право на спадщину на новий будинок , що належав матері ,по АДРЕСА_2 ,  18 лютого 1997 року видано на ім.,я її брата- ОСОБА_6, який в своїй заяві до нотаріуса  зазначив, що інших  спадкоємців немає, вважаючи, що таким чином  були порушені її права, звернулась до суду  з позовом про  визнання недійсним свідоцтва  про право на спадщину , видане Гребінківською державної нотаріальною  конторою  18 лютого 1997 року  на ім,я ОСОБА_6 , частково недійсним, визнати за нею право  власності на  ? частину  вказаного будинку.В подальшому уточнила свої позовні вимоги, просить визнати за нею право  власності на ? частину  спірного будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла 3-я особа по справі- ОСОБА_8. 20 лютого 2007 року провадження по справі ухвалою суду було зупинено до вступу у справу правонаступника./а.с.67,69/

Ухвалою суду від 28 вересня 2007 року  до участі в розгляді  справи в якості 3-ї особи  був залучений  правонаступник померлої, її чоловік- ОСОБА_9/а.с.82/

15.10.2007 року  до суду з позовом про  визнання частково недійсним  заповіту, свідоцтва про право на спадщину  та визнання  права на частку в спільній сумісній власності звернулись ОСОБА_6, ОСОБА_10 і ОСОБА_11 .  15.10.2007 року відкрито провадження по справі за їх позовом В подальшому позивачі уточнили свої вимоги,просили встановити факт  членства у колгоспному дворі.

22.10.2007 року  ухвалою суду  цивільні справи об,єднані в одне провадження/а.с.86/

Позивачі  свої позовні вимоги мотивували тим, що двір, в якому проживав  позивач ОСОБА_6  з дня народження, а також проживала до шлюбу позивач ОСОБА_5 відносився до суспільної  групи колгоспних дворів, так як їх батьки- ОСОБА_13 і ОСОБА_12  являлися членами колгоспу. Головою двору був батько, який помер  4.02.1988 року,  а після його смерті головою двору стала мати. ОСОБА_5 проживала у дворі  до 11.11.1972 року , брат ОСОБА_7 до 1976 року,  знявся з реєстрації  у квітні 1979 року, а сестра ОСОБА_8- до 11.07.1973 року. До майна колгоспного двору входив житловий будинок  з надвірними спорудами  по вул. Білоцерківський 4 с. Пологи.    Рішенням  Пологівської сільської ради від 13.02.1970 року  сім,ї на ім,я батька була виділена земельна ділянка під будівництво нового будинку  по АДРЕСА_2.Як зазначено в рішенні , при закінченні нового будинку, старий підлягає знесенню. Восени 1971 року він /ОСОБА_6/ з батьком  розпочали будівництво нового будинку, виклали стіни,  викинули  верх та покрили рубероїдом, а потім будівництво припинилось за відсутністю коштів.Після його одруження в 1980 році, батько запропонував йому  закінчувати  будинок та заселитись в ньому. Будинок він побудував за кошти своєї сім,ї, та своєю працею, використавши на будівництво  будівельні матеріали  дружини — ОСОБА_10 В 1986 році побудували літню кухню, колодязь, погріб, підвели газ, встановили огорожу. Фактично  створили новий  колгоспний двір, оскільки були членами колгоспу, таким чином вважають, що  станом на 15.04.1991 року  до дня введення в дію Закону України”Про власність” , їм та покійній матері  належало по ? частині  у майні колгоспного двору , якою вона і мала право розпоряджатись на випадок своєї смерті, тобто їм, позивачем, належало ? частини в майні колгоспного  двору, з якого ніхто з них не вибував. При одержанні права на спащину  за заповітом  ОСОБА_5 вони прийшли до згоди, що будинок за АДРЕСА_1 буде належати їй,  а будинок по АДРЕСА_2 буде належати його сім,ї,тому спору до 2007 року не виникало, і тому вони раніше не оскаржували заповіт матері. Оскільки ОСОБА_5 звернулась з позовом до нього, про визнання права власності  на частину будинку по АДРЕСА_2,він просить визнати частково недійсним  заповіт  на ім,я ОСОБА_5 недійсним  свідоцтво про право на спадщину за  заповітом , видане на ім,я ОСОБА_5 І, свідоцтво про право  на спадщину  за законом  від 18 .02.1997 року на його ім,я , визнати за  ними ,позивачами, за кожним по ?  частині  у спільному  майні колишнього колгоспного двору  та виділити  їм у власність  житловий будинок №5 по вул. Білоцерківській с. Пологи, встановивши факт належності  його та членів його сім,ї до членів колгоспного двору..

28.09.2007 року до суду з позовом до  ОСОБА_6 , 3-і особи- Васильківська районна державна нотаріальна контора та ОСОБА_5 про встановлення факту прийняття спадщини ,про визнання свідоцтва  про прийняття спадщини   частково недійсним та визнання права власності  на ? частину  житлового будинку в порядку спадкування  звернулися ОСОБА_7 та  ОСОБА_9.

1.10.2007 року  ухвалою суду відкрито провадження   за даним позовом./а.с.121/

22.10.2007 року  цивільні справи ухвалою суду об.єднані в одне провадження/а.с.120/    

Позовні вимоги  ОСОБА_7 і ОСОБА_9 мотивували тим, що після смерті матері  в липні 1994 року , відкрилась спадщина на два її  домовлодіння в с. Пологи, старий і новий будинок..На старий будинок мати склала заповіт на  дочку- ОСОБА_5.Все інше майно перейшло їм на загальних підставах, оскільки вони/ брати і сестра/ добровільно поділили  майно: сестра- ОСОБА_8  взяла собі швейну машинку, шкаф, частину постільної білизни, їздила до будинку , копала картоплю. ОСОБА_7 досталися подушки, рушники, 4 стула, столярний  інструмент , частину  постільної білизни, посуди, одягу взяла сестра ОСОБА_5 та брат ОСОБА_6, таким чином, вони фактично вступили  в управління та володіння спадковим майном, хоча з  заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини не    звертались.В 2006 році вони дізнались , отримавши документи суду  за позовом  ОСОБА_5 що брат- ОСОБА_6,спадковий будинок  по АДРЕСА_2 оформив на себе , не повідомивши нотаріуса про наявність інших спадкоємців, тому  позивач ОСОБА_7 просить   визнати факт прийняття спадщини ним та його померлою сестрою, ОСОБА_8,  спадкоємцем якої є позивач ОСОБА_9, та визнати  частково недійсним свідоцтво  про право на спадщину  від 18.02.1997 року  на ім,я ОСОБА_6,визнати за ним  та ОСОБА_9  право власності на ? частину  за кожним житлового будинку по АДРЕСА_2 .

 В судовому  засіданні позивач ОСОБА_5 свій позов підтримала,визнала позов  ОСОБА_14 і ОСОБА_9 позов ОСОБА_6, ОСОБА_10 і ОСОБА_11  не визнала і суду пояснила, що  після смерті матері в 1994 році прийняла після неї спадщину за заповітом.Коли зверталась до нотаріуса, той пояснив, що на другий будинок вона може оформити спадщину в любий час .Наполягає на тому, що новий будинок будували батьки, і в 1978 році він був майже готовий, але в ньому ніхто не жив,був він без адреси, бо  в одному дворі зі старим будинком.Мати казала, що новий будинок буде для всіх дітей.Всі інші діти до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини не звертались, але в будинок приїзджали, користувались ним. Відповідач почав користуватись будинком в 1982 році, але то жив , то не жив в ньому, щоб  він проживав в ньому  ніхто не заперечував, фактично він заселився до будинку після смерті батька. Після смерті матері  став жити в ньому постійно.Після смерті батька спадщину  прийняла тільки мати.Мати говорила, що стара хата буде їй, а нову хату вона, як старша сестра,  повинна поділити між усіми дітьми.Вона сподівалась, що  новий будинок оформить пізніше, так як на той час у неї не було коштів.Вважає,що новий будинок  утримували всі, а вона давала дошки на будівництво. До 2006 року не було спору ,відносини були нормальні. Вважає, що вона  прийняла спадщину  як у вигляді старого будинку, так і нового.Крім того , уточнила,що оформити спадщину  на новий будинок в свій час їй  завадила  відсутність коштів, нотаріусу вона  розповіла, що є ще брати і сестра, і вони вирішать з новим будинком самі , тому до нотаріуса більше не ходили.Питання про виділ своєї частки   вона не ставила.

Відповідач  ОСОБА_6 . позов  ОСОБА_5 не визнав,не визнав позов  ОСОБА_7 і ОСОБА_9 ,  свій позов підтримав і суду пояснив, що коли будувався новий будинок, йому було 30 років. Будувався він протягом 11 років.Коли він був збудований,він перейшов  в нього жити, добудував гараж,  погреб. Сестри участі у будівництві   не приймали, у них було свої житло : ОСОБА_5 отримала квартиру в м. Києві у  1971 році, сестра ОСОБА_8  і брат ОСОБА_9 також мали своє житло, але ОСОБА_9 допомагав у будівництві. З заявою до нотаріуса сестра і брат не звертались про прийняття спадщини.Наполягає на тому, що батьки сказали, щоб він закінчував будівництво і будинок буде його.  Тільки через три роки після смерті матері він  отримав свідоцтво. Чому не вказав інших спадкоємців, пояснити не може,  все оформляв нотаріус, він тільки підписував. Протягом  багатьох років ніхто претензій до нього щодо будинку не пред,являв. Спір виник з-за погреба.Ніхто не питав у нього щодо оформлення  будинку, тому він  нічого і не казав.Не заперечував вирішити справу миром.На обгрунтування свого позову пояснив, що  батько і мати працювали в колгоспі, на пенсію пішли з колгоспу, він весь час проживав з батьками з 1984 року і також працював  в колгоспі, як і дружина. Оскільки це був колгоспний двір , мати мала право  заповідати тільки свою частку , тому просить визнати за  ним  і його сім,єю право на ? частини спірного будинку. Наполягає на тому , що сестра ОСОБА_8 ніякої участі в будівництіві не приймала.З 1976 по 1980 рік  ніяке будівництво не велось, бо не було грошей. На 1980 рік сестри і брат вже мали своє житло, тому батько запропонував йому  добудувати будинок і пересилитись в нього. Будівництво було закінчено в 1983 році. Наполягає  на тому, що в оформленні будинку  на своє ім,я йому допомагав брат ОСОБА_9, разом їздив в нотаріальну контору, і ніяких претензій ніхто не пред,являв. Сестра ОСОБА_5 знала про оформлення будинку, але  з,явитись на переоформлення не бажала.Коли заселився в будинок , сестер і брата запросив на новосілля.Всі кошти по утриманню будинку сплачує він. Вважає, що  нічого не заважало іншим спадкоємцям звернутись раніше по питанню спадщини, а тому вони пропустили строки позовної давності.

 Представник 3-ї особи- ОСОБА_8- ОСОБА_9.позов ОСОБА_5 визнав і  суду пояснив, що  коли він в 1975 році одружився з сестрою  сторін по справі, нова хата була ще недобудована.. В 1978 році він з дружиною  отримав службове приміщення і виїхав  на інше місце проживання. Дійсно з  ОСОБА_8 ОСОБА_5 була розмова про спадок,  але ніхто нічого не вирішував.Його дружина нічого із спадщини не отримала.Оскільки  ОСОБА_8 ОСОБА_5 звернулась до суду , він від імені своєї дружини відмовляється від частки  спадщини на користь  ОСОБА_5.Вважає, що вони зможуть домовитись з ОСОБА_5 потім , продавши будинок і поділивши гроші. Як позивач  ОСОБА_8 свій позов підтримав,позов ОСОБА_6 не визнав і суду пояснив, що всі вважали після смерті матері, що обидва будинку перешли сестрі Галині.Сім,я була дружною, всі приїздили до  нового будинку, користувалися  ним.Матір хоронили він з дружиною, ОСОБА_9 і ОСОБА_5. ОСОБА_6  казав, що  гроші поверне, але так і не повернув. На 9 днів поділили майно:  ОСОБА_5 забрала  ліжка, постіль, подушки,  ОСОБА_8 взяла шафу. , білизну, швейну машинку. Зазначив,що його дружина , сестра сторін по справі,  виїхала разом з ним  в с. Ксаверінку в 1978 році, коли вони отримали житло, а в1982 році почали будувати свій будинок. Коли будувався спірний будинок  теща і тесть були пенсіонерами .Фактично новий будинок був готовий в 1975 році. Про те,що теща зробила заповіт  на дочку ОСОБА_5, вони знали. Його дружина при житті   за оформленням спадщини не зверталась, бо вони були необізнані, крім того, жили дружно, і  спору по спадщини не було. Про те, що ОСОБА_6 оформив будинок на своє ім,я , дізнались лише в 2006 році.  

3-я особа за позовом ОСОБА_5- ОСОБА_7 позов ОСОБА_5 визнав,  суду пояснив, що новий будинок почав будувати батько. Він же й казав, хто першим одружиться, той і буде в ньому жити. Брат ОСОБА_6 на той час   працював на потягах, тому вдома бував рідко, хату будував він/ОСОБА_7/. В 1976 році будинок був майже готовий, ОСОБА_6 в цей час жив у своєї дружини .Здається, з 1977 року ОСОБА_6 почав проживати в будинку, при цьому постійно обіцяв, що  сплатить якісь кошти за те, що живе в будинку, але цього не зробив.Він до нотаріуса не звертався, вважав, що обидва будинки перейшли до сестри- ОСОБА_5, і вона нікого  не обідить.Всі знали, що в новій хаті живе ОСОБА_6, і не заперечували. Від своєї  частки він  також відмовився на користь сестри ОСОБА_5. Наполягає на тому, що новий будинок  будували всією сім,єю, тому домовлялись його продати та гроші поділити. Як позивач , свій позов підтримав, позов ОСОБА_6 не визнав і суду пояснив, що  новий будинок був закінчений будівництвом  в 1975 році., але в ньому ніхто не жив,  бо не було газу і не були зроблені внутрішні роботи.У  всіх на той час було своє житло, тому батько нікому не пропонував  жити в новому будинку. ОСОБА_6 жив у своєї дружини. В 1983 році він тимчасово перейшов жити в новий будинок, бо хата дружини ремонтувалась.Після смерті матері, він не звертався до нотаріуса  з заявою про прийняття спадщини,  оскільки не знав, що це необхідно робити, вважає, що все майно належить дітям. ОСОБА_6 пропонував сплатити всім певні кошти, щоб залишитись проживати в будинку, для цього необхідно було визначитись з вартістю будинку, але він цього не зробив. Чому вони всі не  вирішували питання з новим будинком, сказати не може. До ОСОБА_6 пред,явили претензії, коли дізнались, що він подарував хату своєму синові на весіллі. Просить задовольнити свій позов , оскільки він фактично прийняв спадщину після смерті матері: забрав дві  подушки, 4 стільці, лопати, ці речі були в старому будинку. Сестра ОСОБА_8 забрала шафу.Заперечує, що  допомагав братові ОСОБА_6 оформляти нову хату.

Позивач  ОСОБА_10  від свого імені та від  імені ОСОБА_11  позов підтримала  і суду пояснила,що в 1970 році в неї помер чоловік , з яким вона  збирала будівельні матеріали  для будівництва. Коли почала зустрічатись з ОСОБА_6  , в 1980 році до неї прийшла мати ОСОБА_6   і запропонувала  ,  щоб вони добудували нову хату і перейшли в неї жити.В 1981 році вони з ОСОБА_6 зробили   всі внутрішні роботи, перегородки, а 1983 році перейшли  в нову хату жити.Брати і сестри ОСОБА_6 приїздили на новосілля, ніяких претензій до них не було.Біля нової хати в 1985-86 роках  вони побудували літню кухню, погреб,  до кухні підвели газ, в хаті газу ще не було.В 1988 році переробили опалення і  після смерті свекра, в 1988 році  підключили до будинку газ. Свекра поминали вже в новій хаті. Будуватись їм ні сестри, ні брат чоловіка не допомагали, і ніхто з них не заперечував, щоб вони будувались.З 1980 року ні нову , ні стару хату ніхто з дітей, окрім ОСОБА_6, не доглядав.Після смерті матері  ніхто з претензіями стосовно спадщини до них не звертався. Коли вони дійсно  вирішили подарувати хату синові, почалися конфлікти.Наполягає  на тому, що в оформленні будинку у нотаріуса їм допомагав брат ОСОБА_9.Всі знали, що вони власники будинку. Оскільки тільки вони його утримували , вони його будували. Перед батьками питання про  виділ з колгоспного двору не ставили.  

    Свідок ОСОБА_15 суду пояснила, що є дружиною  ОСОБА_7, позивача по справі, з яким одружилась в 1975 році.В 1975 році нова хата була майже збудована, але в ній ніхто не жив. ОСОБА_6 проживав у своєї  дружини. В новій хаті щось перебудовував,  доклав підлогу, біля двору нічого не робив. Її чоловік завжди казав, що нова хата для всіх, і він  не знав, що ОСОБА_6 переоформив хату на себе.

Свідок ОСОБА_16 суду пояснила, що добре знає сім,ю ОСОБА_6.Коли ОСОБА_6 і ОСОБА_10 побралися, вони почали  добудову  нової хати. Вона допомагала їм  обдирати стару штукатурку. Знає, що батько ОСОБА_6 запропонував їм  добудувати хату і  там проживати.Вони добудували кухню, погреб, колодязь.Будівельні матеріали ОСОБА_10 пішли на добудову, знає про це, так як допомагала їх переносити, знає, що в оформленні будинку допомагав брат ОСОБА_9.

Свідок ОСОБА_17 суду пояснила, що живе по сусідству з сім,єю ОСОБА_6.Новий будинок  добудовував ОСОБА_6 з дружиною.При житті батька була тільки коробка і криша.В будівництві батькові допомагав ОСОБА_6. Інші діти проживали окремо, мали своє житло.У ОСОБА_10 була стара хати, з першим чоловіком вона мала будуватись,але  потім всі свої будівельні матеріали вклала в новий будинок ОСОБА_6.

Свідок ОСОБА_18 суду пояснила, що з 1994 року працює секретарем  Пологівської сільської ради.Спірний будинок  знаходиться по АДРЕСА_2, а старий будинок- по АДРЕСА_1. Скільки вона пам,ятає, ОСОБА_6  завжди проживав у новій хаті.

Свідок ОСОБА_19 суду  пояснив, що є сином дружини відповідача ОСОБА_6- ОСОБА_10  від першого шлюбу.Разом з матір,ю , вітчимом та сестрою  у спірному будинку проживав з 1982 року, а до цього вони жили в  їх старому будинку. У них були будівельні матеріали, які потім використали  на добудову спірного будинку, добудували криницю,  погреб, гараж літню кухню, огорожу.В будинку робили все, бо був тільки дах  і підлога в одній кімнаті.Ніхто допомоги не надавав , окрім діда, але ніхто і не заперечував , що вони добудовують будинок.. Після служби в Армії з 1992 року він проживав в новому будинку , а з 1995 року проживає в м. Києві. На кого оформлявся  новий будинок, йому невідомо.Проблеми почали тоді, колі вітчим на весіллі сина заявив, що подарує будинок синові.Пояснив, що матір вітчима доглядала його мати,і та жила разом  з батьками в новому будинку.

Представник третьої особи- Васильківської  районної державної нотаріальної контори  до суду не з,явився,  надіславши заяу про розгляд справи за відсутності представника, заперечень щодо позову  ОСОБА_7,ОСОБА_9 не надіслав.

      Суд, заслухавши сторони, свідків, , дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що  позовні  вимоги сторін  не   підлягають  до  задоволення  з наступних підстав.

    В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_12, мати сторін по справі , що стверджується копією свідоцтва про смерть /а.с.12/ . Після її смерті відкрилась спадщина  в с. Пологи Васильківського   району   у вигляді домоволодінь, що належали їй на праві власності відповідно до Свідоцтва про право особистої власності  на житловий будинок  в АДРЕСА_1, виданого Пологівською  сільською радою   01.08.1988 року   і  Свідоцтва  про право особистої власності на житловий будинок   в АДРЕСА_1  / в подальшому №5/, виданого Пологівською сільською радою   20 травня 1993 року  /а.с.64/

 Відповідно до заповіту  від 30 травня 1992 року , посвідченого секретарем  виконкому Пологівської сільської ради  Васильківського  району/а.с.23/   ОСОБА_12  заповіла  на випадок своєї смерті належний їй  старий  жилий будинок  , погріб , гараж, що знаходяться в АДРЕСА_1  своїй дочці — ОСОБА_5.

 Відповідно до копії Свідоцтва про право на спадщину від 18.01.1995 року  , виданого  державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори , ОСОБА_5 прийняла спадщину  у вигляді   житлового будинку  з надвірними будівлями  та огорожею в с. Пологи Васильківського району  по АДРЕСА_1 /а.с.22/ і є його власником.

Відповідно до копії свідоцтва про  право на спадщину за законом  від 18.02.1997  року , виданого  державним нотаріусом Гребінківської  державної нотаріальної контори, власником  житлового будинку АДРЕСА_2 є ОСОБА_6, який успадкував будинок після померлої матері- ОСОБА_12.

Вирішуючи спір,суд вважає правильним  застосування норм  ЦК УРСР 1963 року, який діяв на час виникнення спадкових правовідносин.

Відповідно до вимог ст.549 ЦК УРСР  /1963 року/ визнається , що спадкоємець  прийняв спадщину , якщо він фактично  вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він  подав державній нотаріальній конторі  за місцем відкриття спадщини  заяву про прийняття спадщини.

Із копії спадкової справи вбачається, що ОСОБА_5 звернулась до нотаріуса з заявою про  прийняття спадщини на житловий будинок  з надвірними будівлями  в с. Пологи  Васильківського  району по АДРЕСА_1 і просить видати їй  свідоцтво про право на спадщину  за заповітом, зазначено, що інших спадкоємців , передбачених  ст. 535 ЦК УРСР  немає /а.с.202/,заяви інших спадкоємців  у спадковій справі відсутні. Але , як встановлено в судовому засіданні , спадкодавцю належав  і інший  будинок,  по АДРЕСА_1-а,/ в подальшому №5/, відповідно  до Свідоцтва  про право особистої власності  на  житловий будинок, виданого  20.05.1993 року.

 Відповідно до ст. 69 Закону України “Про нотаріат “ державний нотаріус  при видачі свідоцтва  про право на спадщину за заповітом  окрім перевірки факту смерті  спадкодавця, наявності заповіту, часу і місця відкриття спадщини, перевіряє склад спадкового майна.З тексту заповіту вбачається, що ОСОБА_12  заповіла на випадок своєї смерті  своїй дочці ОСОБА_8 Галині Федорівні   старий жилий будинок , погреб, гараж, що знаходяться в с. Пологи  по АДРЕСА_1, що стосується іншого майна, а саме  будинку по АДРЕСА_1-а/ в подальшому №5/, розпорядження не залишила, а тому у спадкоємців , якими є сторони по справі, в 1994 році виникло право  на спадщину за законом.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_7 і ОСОБА_8 від спадщини відмовились, що вбачається з пояснень суду ОСОБА_7 і представника ОСОБА_8.,нібито на користь  сестри ОСОБА_5  а відповідно до ст. 553 ЦК УРСР  вважається, що спадкоємець відмовився від спадщини, якщо не вчинив жодної дії, що свідчить про прийняття спадщини. При  цьому суд  вважає, що   позивачі ОСОБА_7 і  ОСОБА_9 , не довели суду той факт, що   фактично прийняли спадщину,взявши   деякі речі матері, оскільки даний факт , окрім тверджень самих позивачів, нічим не підтверджується, а також враховуючи  непослідовність  тверджень  позивачів про відмову від спадщини, неприйняття спадщини, а в подальшомку зверненням до суду про встановлення факту прийняття спадщини.

Таким чином,   позивач ОСОБА_5 , як спадкоємець першої черги  відповідно до ст. 529 ЦК  УРСР / в редакції 1963 року/ мала право на  спадщину  і у вигляді  зазначеного житлового будинку  , як мали таке право і  позивач  ОСОБА_7 і померла ОСОБА_8, але як встановлено в судовому засіданні,  з заявою про прийняття  спадщини відповідно  до ст.549 ЦК УРСР, не звернулись, при цьому   знали, що  їх права  порушуються , оскільки  у спадковому будинку проживає інша особа,при чому протягом тривалого часу,   яка закінчила при відсутності з їх сторони заперечень  добудову будинку , утримувала його, здійснювала  добудови,  а  відповідно до ст  76 ЦК УРСР  перебіг строку позовної давності  починається з дня виникнення  права на позов , а право на позов  виникає з дня , коли особа  дізналася  або повинна була дізнатися про порушення свого права, а ст.ст.71,80   ЦК УРСР /1963 року/ загальний строк  для захисту  права  за позовом особи, право якої порушено встановлюється в три роки, закінчення строку  позовної давності  до пред,явлення  позову є підставою  для відмови у позові, при цьому ці вимоги не є такими, на які позовна давність не поширюється .Крім того,суд вважає, що  саме такий розподіл спадщини, що склався на даний час ,є волевиявленням  померлих батьків сторін, оскільки  на час  побудови спірного будинку, позивач ОСОБА_6 єдиний не мав  власного житла і єдиний із дітей проживав  біля батьків ,до того ж  єдиний вклав свої кошти і свою працю  в  завершення будівицтва, інше в судовому засіданні не доведено.

Таким чином, суд вважає, що  позовні вимоги ОСОБА_5 , ОСОБА_7 і ОСОБА_9  про визнання  за ними права власності  на  частку у спірному будинку , по ?  за кожним,.базуються на законі , але не можуть бути задоволені , оскільки позивачами пропущені строки позовної давності ,встановлені законом  для захисту прав , а підстав для їх поновлення суд не вбачає, і, крім того,  вимоги про це  позивачами не висувались.

Що стосується вимог про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом на ім,я ОСОБА_6, то позивачами не наведено  визначених законом підстав  для визнання його частково недійсним, а посилка позивача ОСОБА_5 на те, що вона своєчасно  звернулась до нотаріальної контори  з заявою про прийняття спадщини , а значить спадщину  прийняла і видача свідоцтва про прийняття спадщини ніяким строком не обмежена, не відповідає дійсним обставинам, оскільки результатом прийняття спадщини є отримання відповідного свідоцтва  про прийняття спадщини, а оскільки  уже в 1994 році виник спір про право  із спадкоємцем, який фактично  розпоряджався спадковим майно,то питання про видачу такого свідоцтва   залежало від вирішення цього спору в установлені законом строки.Оскільки позивач ОСОБА_6, продовжуючи  проживати у спадковому будинку фактично прийняв спадщину  після померлої матері, тому при оформленні спадщини на його ім,я в 1997 році, тобто три роки  потому після смерті спадкодавця, у нотаріуса  не було  визначених законом підстав для  відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом при відсутності заяв інших спадкоємців.

Що стосується вимог позивачів ОСОБА_7 і ОСОБА_9 про встановлення факту прийняття спадщини, суд , з урахуванням встановлених судом обставин, вважає , що даний факт сторони не довели, виходячи з вимог ст. 60 ЦК України, що кожна сторона зобов,язана довести ті обставини , на які вона посилається  як на підставу  своїх вимог і заперечень.

  Відмовляючи з задоволенні позову ОСОБА_6, ОСОБА_10 І ОСОБА_11 про визнання частково недійсним заповіту  ОСОБА_12 від 30.05.1992 року  , недійсним свідоцтва про право  на спадщину  за заповітом  від 18.01.1995 року на ім,я ОСОБА_5 , свідоцтва про право на спадщину  за законом на ім,я ОСОБА_6 і визнання  за  ними  права власності  за кожним по ? частині у  спільному майні  колишнього колгоспного двору та  встановлення факту членства у колгоспному двору,  суд виходить з наступного:

15 квітня 1991 року вступив в дію Закон України”Про власність”  і положення ст.ст. 17,18  зазначеного Закону  щодо спільної сумісної власності  поширюється  на правовідносини , яки виникли після  введення в дію цього Закону/ з 15 квітня 1991 року/.

Позивачі посилаються на те, що спірний будинок по АДРЕСА_2 , який фактично побудований за спільні кошти їх сім,ї та спільною працею, на час закінчення будівництва  був колгоспним двором, вони там проживали, а тому мати  мала право   заповідати тільки свою частку  у колгоспному дворі.

Як встановлено в судовому засіданні позивач  ОСОБА_6 одружився  1980 році  і перейшов жити  до своєї дружини , двір якої також був колгоспним.  Вказаний факт підтверджується оглядом   в судовому засіданні  погосподарських книг  за 1983-1994 роки., а саме : в погосподарській книзі  №4 за 1983-1985 роки  а.с.38-39 зазначений колгоспний двір  за адресою- с. Пологи вул. Центральна  3 ,особовий рахунок №НОМЕР_1,  головою якого зазначений ОСОБА_6, потім виправлено на ОСОБА_10, а членами  сім,ї  зазначений  ОСОБА_6, дружина- ОСОБА_10, сини- ОСОБА_19, ОСОБА_11. та дочка -ОСОБА_19, при цьому зазначено,  місце роботи  ОСОБА_6 - колгосп 40 років Жовтня. В погосподраській книзі №6 за 1991-1995 роки  а.с. 68-69 , особовий рахунок 268, голова двору- ОСОБА_12- /спадкодавець/ , адреса- АДРЕСА_1, закреслено, зазначена — ОСОБА_5 а.с.70-71 , особовий рахунок НОМЕР_2 адреса-  АДРЕСА_3,  голова господарства — ОСОБА_10,  чоловік- ОСОБА_6,  син- ОСОБА_19 і ОСОБА_6 В.П. Таким чином,   оглядом погосподарських книг  не встановлений факт належності позивачів до членів колгоспного двору за адресою  АДРЕСА_2, тобто спірного будинку. А тому вимоги позивачів щодо встановлення факту членства у колгоспному дворі , де розташований спірний будинок,  суд вважає недоведеним.

У зв,язку з чим  не підлягають задоволенню вимоги позивачі про  визнання частково недійсним  заповіту  ОСОБА_12 від 30.05.1992 року, Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім,я ОСОБА_5 від 18.01.1995 року, Свідоцтва про право на спадщину  від  18.02.1997 року  на ім,я ОСОБА_6, оскільки  підставами визнання  вказаних правоустановлюючих документів є саме членство  позивачів у колгоспному дворі по АДРЕСА_2 с. Пологи.

     На підставі наведеного, керуючись ст.ст.71,76,80, 548,549,553 ЦК України/ в редакції 1963 року/, ст. 267,268 ЦК України / в редакції 2004 року/, Законом України “Про власність”,   ст.ст. 3,10,15,60,61 ,109,212-215  ЦПК України, суд,-

                                                       В И Р І Ш И В :

    В позові ОСОБА_5  до ОСОБА_6, 3-і особи- ОСОБА_7, ОСОБА_8  про визнання свідоцтва про право на спадщину  частково недійсним  і визнання права власності  на 1/4 частину житлового будинку в порядку  спадкування  в і дм о в и т и .

    В позові   ОСОБА_7 , ОСОБА_9  до ОСОБА_6 , 3-і особи- Васильківська районна  державна нотаріальна контора , ОСОБА_5  про  встановлення факту прийняття спадщини, визнання свідоцтва  про прийняття спадщини  частково недійсним та визнання права власності  на ? частину  житлового будинку в порядку спадкування   в і д м о в и т и .

    В позові ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11  до ОСОБА_5 , 3-і особи з самостійними вимогами - ОСОБА_7 і ОСОБА_9  про  встановлення факту членства у колгоспному дворі , визнання  частково недійсним заповіту , свідоцтва про право на спадщину за заповітом, свідоцтва про право на спадщину  за  законом  та  визнання  права  на  частку  у  спільній  сумісній власності   в і д м о в и т и .

            Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області  через  Васильківський міськрайонний суд  шляхом подачі у 10-денний строк  з дня проголошення решення заяви  про  намір апеляційного оскарження і подання після  цього протягом 20  днів апеляційної скарги.

      Суддя                                                                                       В.М.ВОРОБЙОВА.