справа №1-613/2010
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 01 липня 2010 року
Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням:
судді - Борнос А.В.,
за участю секретаря - Полюшка А.М.,
прокурора - Покидюка В.М.,
потерпілої - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, в порядку ст. 89 КК України – судимості не має,
• за ст.ст. 190 ч.1, 190 ч.2 КК України,
ВСТАНОВИВ:
Підсудний ОСОБА_2 в кінці червня 2009 року близько 14.00 год., перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_2, шляхом обману та зловживання довірою, що виразилось у повідомленні неправдивих відомостей під приводом позики грошей та мобільного телефону строком на два місяці, заволодів, таким чином, грошима потерпілої ОСОБА_1 в сумі 100 грн. та мобільним телефоном останньої марки "Нокіа" вартістю 300 грн., спричинивши матеріальних збитків на загальну суму 400 грн.
Він же, повторно, 19.09.2009 року близько 15.00 год., перебуваючи поблизу стадіону "Авангард", що по проспекту Перемоги м. Луцька, шляхом обману та зловживання довірою, що виразилось у повідомленні неправдивих відомостей під приводом позики мобільного телефону в тимчасове користування, заволодів, таким чином, мобільним телефоном потерпілої ОСОБА_3 марки "Самсунг", ІМЕІ – НОМЕР_1 вартістю 400 грн., спричинивши останній матеріальних збитків на вищевказану суму.
Він же, повторно, в кінці вересня 2009 року близько 21.30 год., перебуваючи в парку ім.Лесі Українки м. Луцька, шляхом обману та зловживання довірою, що виразилось у повідомленні неправдивих відомостей під приводом обміну мобільних телефонів для тимчасового користування, заволодів, таким чином, мобільним телефоном потерпілої ОСОБА_4 марки "Сіменс С-62" вартістю 300 грн. з сім-карткою оператора мобільного зв"язку "Ді-Джус" вартістю 25 грн., спричинивши останній матеріальних збитків на загальну суму 325 грн.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованих злочинів визнав повністю та показав, що дійсно він в кінці червня 2009 року близько 14.00 год., перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_2, обманувши потерпілу ОСОБА_1, з якою був знайомий, зловживаючи її довірою, заволодів грошима в сумі 100 грн. та мобільним телефоном марки "Нокіа".
19.09.2009 року близько 15.00 год., перебуваючи поблизу стадіону "Авангард", що по проспекту Перемоги м. Луцька, обманувши потерпілу ОСОБА_3, з якою був знайомий, зловживаючи її довірою, заволодів мобільним телефоном "Самсунг".
В кінці вересня 2009 року близько 21.30 год., перебуваючи в парку ім. Лесі Українки м. Луцька, обманувши потерпілу ОСОБА_4, з якою був знайомий, зловживаючи її довірою, заволодів належним їй мобільним телефоном марки "Сіменс С-62" з сім-карткою мобільного оператора "Ді-Джус".
При цьому він достовірно знав про неможливість виконання обіцянок, які давав потерпілим про повернення їх майна, вчиняв так, з метою заволодіння майном потерпілих та його реалізації для отримання коштів.
Гроші витратив на власні потреби. На даний час збитки потерпілим не відшкодовані, в зв"язку з скрутним матеріальним становищем. У вчиненому розкаявся та просив суворо його не карати.
Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні повністю підтвердила показання підсудного щодо обставин вчинення шахрайських дій відносно неї, збитки їй не відшкодовані, однак цивільного позову не заявляла. Щодо покарання, то вважає, що підсудного не потрібно суворо карати.
Крім повного визнання своєї вини підсудним, його винність у заволодінні майном потерпілих, шляхом обману та зловживання довірою, вчиненими повторно, також підтверджується зібраними на досудовому слідстві та дослідженими в судовому засіданні доказами, фактичні обставини яких не оспорюються підсудним та іншими учасниками судового розгляду.
Згідно висновку стаціонарної судово-психіатричної експертизи № 239 від 31.05.2010 року підсудний ОСОБА_2 в період скоєння інкримінованих йому протиправних дій та в даний час, ознак психічного захворювання, недоумства чи тимчасово-хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв та не виявляє, міг та може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. За станом свого психічного здоров"я в даний час не потребує застосування примусових заходів медичного характеру (а.с.88-89).
З Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.2009 року №10 вбачається, що у разі вчинення декількох посягань на власність перший злочин за відсутності інших кваліфікуючих ознак належить кваліфікувати за частиною першою відповідної статті, а інші як вчинені повторно – за іншими частинами відповідних статей Кримінального кодексу.
Таким чином, підсудний ОСОБА_2 своїми умисними діями, спрямованими на заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою, скоїв злочин, передбачений ст.190 ч.1 КК України. Своїми умисними діями, спрямованими на заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою, вчиненими повторно, підсудний ОСОБА_2 скоїв злочин, передбачений ст.190 ч.2 КК України.
При обранні покарання суд враховує характер та ступінь тяжкості вчинених підсудним злочинів, всі обставини справи та дані про особу винного.
До обставин, що пом’якшують покарання, суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання, суд не вбачає.
ОСОБА_2 в порядку ст.89 КК України судимості не має, вину визнав, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, по місцю проживання характеризується задовільно, є особою молодого віку, потерпіла ОСОБА_1 на суворому покаранні не настоює, матеріальних претензій до підсудного не має, тому суд вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства та призначає покарання у межах санкцій ст.ст.190 ч.1, 190 ч.2 КК України у виді позбавлення волі, з застосуванням ст. 75 КК України.
На думку суду, обране покарання є необхідним та достатнім для виправлення підсудного та попередження вчинення ним нових злочинів.
Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд, -
З А С У Д И В:
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. 190 ч.1, 190 ч.2 КК України, призначивши покарання:
• за ст.190 ч.1 КК України - у виді 1 (одного) року обмеження волі;
• за ст.190 ч.2 КК України – у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно до відбуття ОСОБА_2 визначити 2 (два) роки позбавлення волі.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки:
• не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально – виконавчої інспекції;
• повідомляти органи кримінально – виконавчої інспекції про зміну місця проживання;
• періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально – виконавчої інспекції.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 змінити з тримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнивши з-під варти з залу суду негайно.
В строк відбуття покарання зарахувати термін перебування під вартою з 27.10.2009 року по 30.10.2009 року та з 07.05.2010 року по 1.07.2010 року.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Волинської області протягом 15 діб з моменту його проголошення.
ГОЛОВУЮЧИЙ: