Справа № 2-1614/10

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

14 липня 2010 року                                                                                              м. Київ

Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого                 судді Шевченко Л. В.,

при секретареві           Прохоровій К. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом закритого акціонерного товариства  «Промислово страховий альянс» до ОСОБА_1, приватного акціонерного товариства  «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» про відшкодування шкоди в порядку регресу, -

в с т а н о в и в:

У лютому 2010 року ЗАТ «Промислово страховий альянс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (в подальшому відповідач-1), ЗАТ  «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» (в подальшому відповідач-2) про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 25.03.2008 між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування автотранспортних засобів № 02/09/08/39, предметом якого є страхування автомобіля Renault Megane, державний номер НОМЕР_1.

09.08.2008 в м. Києві по пр. Перемоги, 65, трапилась дорожньо-транспортна пригода з участю застрахованого автомобіля Renault Megane, державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Skoda Fabia, державний номер НОМЕР_2, під керуванням відповідача-1.

 30.10.2008 позивач на підставі Акту про страховий випадок № 39/40 від 27.10.2008 та на виконання умов договору добровільного страхування автотранспортних засобів № 02/09/08/39 здійснив виплату страхового відшкодування на користь страхувальника в розмірі 8539,20 грн.

Цивільно-правова відповідальність відповідача-1 застрахована відповідачем-2 відповідно до полісу № ВВ/3579796.

Позивач звернувся до відповідача-2 з відповідною вимогою, однак йому було відмовлено у зв’язку з відсутністю документів, що встановлюють вину відповідача-1.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду і просить стягнути 510 грн. (розмір франшизи) з відповідача-1 та солідарно з відповідачів 8029,20 грн. у рахунок відшкодування шкоди в порядку регресу.

Представник позивача надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності та повідомив суд, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача-2 проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні посилаючись на те, що відповідальність страховика обмежується лише тими зобов’язаннями, що передбачені договором страхування, а відповідальність за шкоду, заподіяну у результаті ДТП, несе володілець джерела підвищеної небезпеки, який є винним у заподіянні шкоди відповідно до положень ст. ст. 1166, 1187 ЦК України. Крім того, вина відповідача-1 у визначеному законом порядку не встановлена, тому відсутні підстави цивільно-правової відповідальності.

З наданого до суду Статуту ПАТ «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» вбачається, що 22.04.2010 рішенням загальних зборів акціонерів назву закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» було змінено на приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна». Реорганізація та ліквідація закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» не проводилася (а.с. 88).

Відповідач-1 у судове засідання не з’явився, однак подав клопотання, у якому просив відкласти розгляд справи у зв’язку з тим, що перебуватиме за межами м. Києва у щорічній відпустці. Враховуючи думку представника відповідача-2, суд відмовив у задоволенні даного клопотання у зв’язку з ненаданням доказів щодо його перебування за межами м. Києва.

Заслухавши пояснення представника відповідача-2, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Судом встановлено, що 25.03.2008 між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування автотранспортних засобів № 02/09/08/39, предметом якого є страхування автомобіля Renault Megane, державний номер НОМЕР_1 (а.с. 6-12).

 09.08.2008 в м. Києві по пр. Перемоги, 65, трапилась дорожньо-транспортна пригода з участю застрахованого автомобіля Renault Megane, державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Skoda Fabia, державний номер НОМЕР_2, під керуванням відповідача-1.

Цивільно-правова відповідальність відповідача-1 застрахована ПАТ «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» на підставі полісу № ВВ/3579796 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 05.12.2007 (а.с. 36).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 13.08.2008 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 34 грн. (а.с. 107).

Судом встановлено, що на підставі заяви ОСОБА_2 від 11.08.2008 (а.с. 33), звіту по визначенню вартості матеріального збитку № 141/8 від 19.08.2008 (а.с. 19-29), акту про страховий випадок № 39/10 від 27.10.2008 (а.с. 34), на виконання умов договору добровільного страхування автотранспортних засобів № 02/09/08/39  від 25.03.2008 позивачем було виплачено страхувальнику 8539,20 грн. страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням № 1007 від 30.10.2008 (а.с. 31).

За правилами ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частиною 1 статті 1191 ЦК України також передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з п. 9.1 ст. 9 зазначеного Закону обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 гривень на одного потерпілого, а п. 12.1 ст. 12 передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Позивач звертався до відповідачів з відповідними вимогами про відшкодування завданої шкоди (а.с. 35,37), однак його вимоги задоволені не були.

Таким чином, у ході розгляду даної справи суд прийшов до висновку про стягнення  з відповідача-2 в рахунок відшкодування шкоди в порядку регресу суму страхового відшкодування за вирахуванням франшизи, що складає 8029,20 грн., а з відповідача-1 – 510 грн., що складає суму франшизи.

Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов’язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов’язання.

Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та полісом № ВВ/3579796 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 05.12.2007 солідарний обов’язок відшкодувати завдану шкоду не передбачений. Тому вимоги позивача стягнути суму у розмірі 8029,20 грн. з відповідачів у солідарному порядку задоволенню не підлягають.

Повно та всебічно з’ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог відповідно до ст. 88 ЦПК України на користь позивача з відповідача-1 підлягають стягненню судові витрати в розмірі 5,10 грн. судового збору, 60,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а з відповідача-2 – 80,29 грн. судового збору, 60,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 541, 979, 993, 1188, 1191 ЦК України, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, –

в и р і ш и в:

Позов закритого акціонерного товариства «Промислово страховий альянс» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь закритого акціонерного товариства  «Промислово страховий альянс» у рахунок відшкодування шкоди в порядку регресу 510 гривень.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» на користь закритого акціонерного товариства  «Промислово страховий альянс» у рахунок відшкодування шкоди в порядку регресу 8 029 гривень 20 копійок.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь закритого акціонерного товариства  «Промислово страховий альянс» судовий збір у сумі 5 гривень 10 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 60 гривень.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» на користь закритого акціонерного товариства  «Промислово страховий альянс»  судовий збір у сумі 80 гривень 29 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 60 гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження – після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви протягом десяти днів з дня проголошення рішення або протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий