ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2010 р. Срава № 2-а-1547/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Поліщук Ірини Миколаївни,
Суддів: Вільчинського Олександра Ванадійовича
Драчук Тетяни Олександрівни
при секретарі судового засідання: < Довідник > Ковбасюк Ользі Миколаївні
за участю представників сторін:
Позивача : ОСОБА_3
Відповідача: не з`явився
Третьої особи: не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи:
за позовом: ОСОБА_4
до: Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті
за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_5
про: визнання протиправними та скасування наказів №31-к від 22.03.2010 та №40-к від 06.04.2010р.
ВСТАНОВИВ :
ОСОБА_4 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті про визнання протиправними та скасування наказів № 31-к від 22.03.2010р. та № 40-к від 06.04.2010р.
Позов мотивовано тим, що позивач працював на посаді начальника пункту державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на держаному кордоні та транспорті № 18 Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на держаному кордоні та транспорті. Наказом начальника Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на держаному кордоні та транспорті Баранова В.С. № 31-к від 22.03.2010 року ОСОБА_4 був звільнений із займаної посади на підставі п. 6 ст. 40 КЗпП України з 26.03.2010 року у зв`язку із поновленням на посаді раніш працюючого працівника ОСОБА_5 на підставі рішення Арцизького районного суду від 18.03.2010 року та відсутності вакантних посад на Одеській регіональній службі державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на держаному кордоні та транспорті.
Наказом начальника Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на держаному кордоні та транспорті Баранова В.С. № 40-к від 06.04.2010 року було змінено дату звільнення ОСОБА_3 з 26 березня 2010 року на 3 квітня 2010 року.
Позивач вважає своє звільнення незаконним, в зв`язку з чим просить суд визнати протиправними та скасувати вищевказані накази та зобов`язати керівника Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на держаному кордоні та транспорті поновити його на посаді начальника пункту державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на держаному кордоні та транспорті № 18 Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на держаному кордоні та транспорті з 26.03.2010 року.
Ухвалою суду від 14 квітня 2010 року до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – ОСОБА_5, оскільки рішення по даній справі може вплинути на його права, свободи інтереси та обов`язки.
1 червня 2010 року до суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог в якій він просив зобов`язати адміністрацію відповідача виплатити завдану йому шкоду в розмірі 2000 грн., в тому числі 1000 грн. моральної шкоди.
Оскільки позивачем заявлено вимогу майнового характеру, суд, у судовому засіданні 1 червня 2010 року, протокольно ухвалив зобов`язати його сплатити судовий збір за майновими вимогами та надати докази про його сплату у наступне судове засідання.
В зв`язку з тим, що у судове засідання позивач не надав доказів про сплату судового збору, а також не надав клопотання про звільнення від сплати судового збору, ухвалою суду від 11 червня 2010 року заяву ОСОБА_4 щодо стягнення на його користь з Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті моральної та матеріальної шкоди залишено без розгляду.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити повністю, посилаючись на обставини, викладенні у позовній заяві.
Представник відповідача у судове засідання не з`явився, 01.06.2010р. до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника. Позиція відповідача щодо позову суду не відома, оскільки письмові заперечення на адресу суду не надходили.
Третя особа у судове засідання не з`явилась, причини неявки суду не відомі. Про проведення судових засідань неодноразово повідомлялась судом. Так, про судове засідання, призначене на 05 травня 2010 року, ОСОБА_5, повідомлявся повісткою, однак до суду повернувся конверт з відміткою пошти про зазначення неповної адреси (а.с 30 а). Про призначення судового засідання на 01 червня 2010 року третій особі теж направлялась відповідна повістка, однак конверт повернувся до суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання». Тобто, працівники поштового відділення повідомили ОСОБА_5 про те, що на його адресу надійшов лист із Вінницького окружного адміністративного суду, однак за його отриманням він до поштового відділення не з’явився. Про виклик в судове засідання, призначене на 25 червня 2010 року третій особі теж направлялась повістка, про що свідчить реєстр вихідної кореспонденції (а.с. 48).
Відповідно до ст. 122 КАС України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Частиною 1 статті 49 КАС України встановлено, що особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права і обов'язки. Відповідно до частини 2 зазначеної вище статті особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та третьої особи або їх повноважних представників.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 працював на посаді начальника пункту державного ветеринарно - санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті №18 (а.с. 14-15).
Відповідно до п.1 Положення про Державний комітет ветеринарної медицини України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2007 р. N 1075 Державний комітет ветеринарної медицини України (Держкомветмедицини) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики.
Пунктом 13 зазначеного вище Положення визначено, що Держкомветмедицини здійснює свої повноваження безпосередньо та через головні управління ветеринарної медицини в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, управління ветеринарної медицини в містах обласного значення, районах, регіональні служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті, інші державні установи ветеринарної медицини.
Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 18 березня 2010 року (а.с. 6-9) визнано звільнення ОСОБА_5 з посади начальника Одеського центрального пункту Одеської регіональної служби державного ветеринарно - санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті незаконним та поновлено ОСОБА_5 на посаді, з якої його було звільнено.
Відповідно до п.1 наказу начальника Одеської регіональної служби державного ветеринарно - санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті від 22 березня 2010 року №31-к (а.с. 10) ОСОБА_5 поновлено на посаді начальника пункту державного ветеринарно - санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті №18 (далі - пункт ДВСКНДКТ №18 ) з дати звільнення.
Згідно з п.3 зазначеного вище наказу у зв’язку з поновленням на посаді раніш працюючого працівника ОСОБА_5 та відсутністю вакантних посад на Одеській регіональній службі державного ветеринарно - санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті ОСОБА_4 звільнено з посади начальника пункту державного ветеринарно - санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті №18 на підставі п.6 ст.40 КЗпП України з 26.03.2010 року.
Наказом від 06.04.2010 року №40-к (а.с. 12) на підставі листка непрацездатності №828341 змінено дату звільнення ОСОБА_3 - начальника пункту державного ветеринарно - санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті №18 з 26 березня 2010 року на 03 квітня 2010 року.
В судовому засіданні 01 червня 2010 року позивач надав суду копію Протесту прокуратури Одеської області на наказ Одеської регіональної служби державного ветеринарно - санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті від 22 березня 2010 року №31-к (а.с. 37, 38) та копію наказу в.о. начальника Одеської регіональної служби державного ветеринарно - санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті від 30 квітня 2010 року №55-к (а.с. 36), відповідно до якого скасовано накази від 22.03.2010 року №31-к та від 06.04.2010 року №40-к, що оскаржуються позивачем, та вказано ОСОБА_3 приступити до виконання обов’язків начальника пункту державного ветеринарно - санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті №18 з 05.05.2010 року.
Як вбачається з рішення Арцизького районного суду Одеської області від 18 березня 2010 року (а.с. 6-9) ОСОБА_5 поновлено на посаді начальника Одеського центрального пункту Одеської регіональної служби державного ветеринарно - санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті.
Однак, 01 грудня 2009 року Одеський центральний пункт ДВСКНДКТ реорганізовано в пункт ДВСКНДКТ №18 (а.с. 12).
Таким чином, на момент винесення рішення Арцизьким районним судом Одеської області Одеський центральний пункт ДВСКНДКТ був ліквідований, і, відповідно, не існувало посади начальника зазначеного пункту. Дана обставина не була врахована відповідачем при виконанні рішення Арцизького районного суду Одеської області, ним не використано право, передбачене статтею 28 Закону України "Про виконавче провадження" щодо звернення до суду за роз’ясненням порядку виконання рішення суду.
Частиною 2 статті 71 КАС України визначено обов’язок суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність його рішень, дій чи бездіяльності.
Частиною 2 статті 40 Кодексу законів про працю України визначено, що звільнення з підстав, визначених у пункті 6 зазначеної статті допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Доказів виконання зазначеної норми відповідачем суду не надано.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимога позивача щодо визнання протиправними наказів : від 22.003.2010 року №31-к про звільнення ОСОБА_3 з посади начальника пункту ДВСКНДКТ №18 Одеської регіональної служби державного ветеринарно - санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті та наказу від 06 квітня 2010 року №40-к про зміну дати звільнення ОСОБА_3 з 26.03.2010 року на 03 квітня 2010 року підлягає задоволенню.
Що стосується вимоги позивача про скасування зазначених вище наказів, то суд приходить до висновку, що вона задоволенню не підлягає, оскільки як вбачається з наказу в.о. начальника Одеської регіональної служби державного ветеринарно - санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті від 30 квітня 2010 року №55-к (а.с. 36), зазначені вище накази скасовано на підставі протесту Прокуратури Одеської області від 19.04.2010 року.
Щодо вимоги позивача про зобов’язання керівника Одеської регіональної служби державного ветеринарно - санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті поновити ОСОБА_3 на посаді начальника пункту ДВСКНДКТ №18 Одеської регіональної служби державного ветеринарно - санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті з 26 березня 2010 року, то суд приходить до висновку про відмову у задоволенні зазначеної вимоги виходячи з наступного. Як вбачається з наказу в.о. начальника Одеської регіональної служби державного ветеринарно - санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті від 30 квітня 2010 року №55-к (а.с. 36) ОСОБА_3 вказано приступити до виконання обов’язків начальника пункту ДВСКНДКТ №18 з 05.05.2010 року, тобто, фактично його поновлено на посаді з 05.05.2010 року. Позивач був ознайомлений із зазначеним наказом, який ним в частині дати його поновлення оскаржений не був.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У відповідності з ч. 1 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.
Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Квитанцією № 37 від 12.04.2010 року (а.с. 2) підтверджено розмір судового збору сплаченого позивачем, що складає 3,40 грн. Однак, відповідно до частини 1 п. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року N 7-93 “Про державне мито”, позивачі - робітники та службовці - за позовами про стягнення заробітної плати й за іншими вимогами, що випливають з трудових правовідносин; члени колективних сільськогосподарських підприємств, працівники фермерських господарств - за позовами до колективних сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств про оплату праці та за іншими вимогами, пов'язаними з трудовою діяльністю від сплати державного мита звільнені. Враховуючи те, що позивачі за даною категорією позовів звільнені від сплати державного мита, у суду відсутні підстави повернення сплаченого мита у відповідності до ч.1 статті 94 КАС України.
Відповідно до частини 2 статті 89 КАС України судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними наказ №31-к від 22.03.2010 року по Одеській регіональній службі державного ветеринарно - санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті про звільнення ОСОБА_3 з посади начальника пункту держаного ветеринарно - санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті №18 Одеської регіональної служби державного ветеринарно - санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті та наказ №40-к від 06.04.2010 року про зміну дати його звільнення.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Судові витрати віднести на рахунок Державного бюджету України.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 29.06.10
Головуючий суддя /підписи/ Поліщук Ірина Миколаївна
Судді Вільчинський Олександр Ваннадійович
Драчук Тетяна Олександрівна
З оригіналом згідно:
Суддя:
Секретар:
25.06.2010