ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2010 року /10:49/ Справа № 2а-2566/10/0870
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Жучковій Н.С., за участю представника позивача Грек О.В., представника відповідача Кузнецова О.І. розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за заявою Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Відкритого акціонерного товариства «Запорізький сталепрокатний завод»
про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 113 186 грн. 67 коп.,
ВСТАНОВИВ:
Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі – позивач) звернулось із адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариства «Запорізький сталепрокатний завод» (далі – відповідач або ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод») про стягнення адміністративно-господарських санкцій у сумі 112310 грн. 73 коп. та пені у сумі 875 грн. 94 коп., а всього – 113186 грн. 67 коп., за невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів у 2009 році. Оскільки відповідачем вказана сума заборгованості добровільно не сплачена, позивач просить суд стягнути її у судовому порядку.
Представник позивача у судовому засіданні на задоволенні позову наполягає.
Відповідачем подані заперечення проти позову, відповідно яких відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що оскільки підприємством вжиті усі передбачені законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів, то підстав для стягнення у судовому порядку адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів у 2009 році відсутні.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, з’ясувавши позиції сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відкрите акціонерне товариство «Запорізький сталепрокатний завод» є юридичною особою та відноситься до категорії суб’єктів підприємницької діяльності, яким, відповідно до ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
18.02.2010р. відповідачем складено та направлено на адресу позивача «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» за формою №10-ПІ (річна), складений відповідно наказу Міністерства праці та соціальної політики України № 42 від 10.02.2007р. Згідно цього звіту середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 1149 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становить 39 осіб; кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно вимог ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 46 осіб, сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 112 310 грн. 73 коп.
Судом досліджені надані відповідачем звіти про наявність вакансій Форми №3-ПН, затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України №420 від 19.12.2005р., за січень-грудень 2009 року та додатки до них з визначеним переліком професій та зазначенням вакантних місць для працевлаштування інвалідів.
Для вирішення питання працевлаштування на підприємстві, в тому числі й інвалідів відповідачем 31.12.2008р. з ТОВ «Альпіна-Персонал» укладено договір №102/1/111 про надання інформаційно-консультаційних послуг з підбору персоналу. Відповідно до цього договору подані заявки на підбір персоналу (додатки № 1, № 2): інваліди робочої групи у кількості 10 осіб.
Відповідно до рахунку № 2868-ЗП09 від 22.06.2009р. ТОВ «Медіа-група Місто» відповідач розмістив у газеті «Трудоустройство» заявку на працевлаштування 10 осіб, в тому числі й інвалідів.
Крім того, за рахунком № 3582-ЗП09 від 30.07.2009р. ТОВ «Медіа-група Місто» відповідач оплатив розміщення у газеті «Трудоустройство» заявку на працевлаштування інвалідів.
Згідно рахунку № 5321-ЗП09 від 05.10.2009р. ТОВ «Медіа-група Місто» відповідач розмістив у газеті «Трудоустройство» заявку на працевлаштування інвалідів.
За рахунком № 7184-ЗП09 від 30.11.2009р. ТОВ «Медіа-група Місто» відповідач оплатив розміщення у газеті «Трудоустройство» заявку на працевлаштування інвалідів.
Відповідно рахунку №0864 від 23.07.2009р. ЗНТРК «ТВ-5» відповідач оплатив розміщення оголошення про прийняття на роботу, в тому числі 10 інвалідів робочих груп –подсібними робочими та 10 інвалідів робочих груп – озеленювачами.
Судом досліджено наказ (розпорядженням) №7202 про прийняття на роботу ОСОБА_3, зарахованого відповідачем з 20.07.2009р. на роботу озеленювача до дільниці благоустрою. Згідно довідки до Акта огляду МСЕК серії АД № 110716 ОСОБА_3 має другу групу інвалідності. Інформацію про існування вакансії ОСОБА_3 отримав із газети «Трудоустройство».
Відповідно направлення Заводського районного центру зайнятості м.Запоріжжя від 17.08.2009р. відповідачем наказом (розпорядженням) №7236 прийнято на роботу ОСОБА_4, зарахованого на роботу озеленювача до дільниці благоустрою. Згідно довідки до Акта огляду МСЕК серії АД № 117908 ОСОБА_4 має третю групу інвалідності.
За направленням Орджонікідзевського районного центру зайнятості м.Запоріжжя від 16.07.2009р. відповідачем наказом (розпорядженням) №7211 прийнято на роботу ОСОБА_5А, зарахованого на роботу слюсаря-ремонтника. Згідно довідки до Акта огляду МСЕК ОСОБА_5 має третю групу інвалідності.
Відповідно до відомостей директора Заводського районного центру зайнятості м.Запоріжжя від 01.06.2010р. за вих..№682 у 2009 році видавалось 14 направлень для працевлаштування на ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод», з них працевлаштована 1 особа.
Згідно відповіді директора Заводського районного центру зайнятості м.Запоріжжя від 26.03.2010р. за вих..№386 у 2009 році з боку Відкритого акціонерного товариства «Запорізький сталепрокатний завод» відмов у працевлаштуванні інвалідам не зафіксовано.
12.04.2010р. Заводським районним судом м.Запоріжжя закрито провадження по справі №3-1025/2010 щодо генерального директора Відкритого акціонерного товариства «Запорізький сталепрокатний завод» Порвіна Ю.М., за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.188-1 ч.2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вказаним судом, при розгляді справи про адміністративне правопорушення встановлено, що пунктом 5.8. розділу 5 колективного договору підприємство прийняло на себе обов’язок забезпечити норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 4 відсотків середньооблікової чисельності штатних робітників облікового складу за рік. Підприємство інформувало службу зайнятості Заводського району м.Запоріжжя по Формі №3-ПН. Штатним розкладом підприємство передбачило (створило) робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у кількості, що перевищує 5 відсотки середньооблікової чисельності штатних робітників облікового складу за рік. Підприємством 31.12.2008р. укладено договір №102/1/111 про надання інформаційно-консультаційних послуг з підбору персоналу з ТОВ «Альпіна-Персонал»; розміщувало рекламні оголошення про працевлаштування інвалідів. У встановлений законом строк підприємство подало «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» за формою №10-ПІ (річна). В 2009 році підприємство не відмовляло у працевлаштуванні інвалідам, направленим центром зайнятості.
Заявлені позивачем адміністративно-господарські санкції у сумі 112310 грн. 73 коп. та пеня у сумі 875 грн. 94 коп. не можуть бути стягнуті у судовому порядку з відповідача оскільки:
1. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Зазначені адміністративно-господарські санкції відповідно ч.4 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
Відповідно до п.3.3. «Порядку нарахування пені та її сплати», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007р. №223, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.05.2007р. за №552/13819, документами, що підтверджують невиконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів, є звіт за формою 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 №42, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 за № 117/13384, рішення суду, акт перевірки відділенням Фонду роботодавця.
Згідно «Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів» за формою №10-ПІ (річна) від 18.02.2010р. середньооблікова кількість працюючих на ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод» у 2009 році складала 1149 осіб. Тобто, з урахуванням приписів ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та вказаних даних середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за 2009 рік норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів повинен складати 46 робочих місць. За «Звітом про зайнятість і працевлаштування інвалідів» за формою №10-ПІ від 18.02.2010р. у 2009 році на підприємстві працювало 39 інвалідів.
Згідно «Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів» за формою №10-ПІ від 18.02.2010р., наданого відповідачем, сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 112 310 грн. 73 коп.
Отже, відповідачем своєчасно подано «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» за формою №10-ПІ, а нарахована ним адміністративно-господарська санкція за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 112 310 грн. 73 коп. відповідає вимогам ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
2. Відповідно до приписів ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інвалідам, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома.
Як вбачається з матеріалів справи, робочі місця для працевлаштування інвалідів відповідачем у 2009 році були створені.
З урахуванням наведених норм ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» інваліди можуть працевлаштуватися як самостійно, звернувшись до роботодавця, так і за допомогою державної служби зайнятості.
Так, судом з’ясовано, що інвалід ОСОБА_3 отримавши інформацію про існування вакансії із газети «Трудоустройство» самостійно звернувся безпосередньо до відповідача для працевлаштування і був прийнятий на роботу озеленювача до дільниці благоустрою.
Крім того, відповідачем працевлаштовувались інваліди за направленнями Заводського і Орджонікідзевського районних центрів зайнятості м.Запоріжжя: наказом (розпорядженням) №7236 прийнято на роботу озеленювача до дільниці благоустрою ОСОБА_4; наказом (розпорядженням) №7211 прийнято на роботу слюсарем-ремонтником ОСОБА_5
06.10.2009р. інваліда ОСОБА_3 звільнено наказом № 289к за ст.38 Кодексу законів про працю України (у подальшому – КЗпП України) за власним бажанням.
12.10.2009р. інваліда ОСОБА_4 звільнено наказом № 294к за ст.38 КЗпП України за власним бажанням.
23.12.2009р. інваліда ОСОБА_5 звільнено наказом № 354к за ст.38 КЗпП України за власним бажанням.
Отже, відповідачем працевлаштовувались інваліди як ті, що безпосередньо звертались до підприємства, так і за направленнями центрів зайнятості м.Запоріжжя.
3. Відповідно до наведених вище приписів ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» обов’язок по працевлаштуванню інвалідів покладається як на роботодавців так і на державну службу зайнятості.
Підприємства, установи і організації незалежно від форми власності відповідно до ч.4 ст.20 Закону України «Про зайнятість населення» реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до абзацу четвертого пункту 2 статті 19 Закону України «Про зайнятість населення» державна служба зайнятості має право направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки, а інвалідів, крім того, – відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.
Відповідачем до Заводського районного центру зайнятості м.Запоріжжя протягом січня-грудня 2009 року подавались звіти про наявність вакансій Форми №3-ПН, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України №420 від 19.12.2005р., у яких вказувалось існування понад 10 вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до відомостей директора Заводського районного центру зайнятості м.Запоріжжя від 01.06.2010р. за №682 у 2009 році видавалось 14 направлень для працевлаштування на ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод», з них працевлаштована 1 особа.
Директором Заводського районного центру зайнятості м.Запоріжжя дано відповідь від 26.03.2010р. за вих. №386 про те, що у 2009 році з боку Відкритого акціонерного товариства «Запорізький сталепрокатний завод» відмов у працевлаштуванні інвалідів не зафіксовано.
Таким чином, як відповідачем, так і державною службою зайнятості належним чином виконувався обов’язок по працевлаштуванню інвалідів. Відмов з боку відповідача у працевлаштуванні інвалідів не було.
4. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин відповідно ч.1 ст.218 Господарського кодексу України (далі – ГК України) є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин згідно ч.2 ст.218 ГК України відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.238 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єктів господарювання уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Враховуючи обставини справи, а саме: вжиття відповідачем конкретних дій щодо працевлаштування інвалідів (створення робочих місць для інвалідів; подачу звітів до державної служби зайнятості про наявність вакансій Форми №3-ПН; інформування про наявні робочі місця для працевлаштування інвалідів у засобах масової інформації); відсутність відмов відповідача у працевлаштуванні інвалідів, направлених органами державної служби зайнятості; закриття Заводським районним судом м.Запоріжжя 12.04.2010 справи №3-1025/2010 про адміністративне правопорушення, – суд приходить до висновку, що відповідачем доведено вжиття ним всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких базуються її вимоги або заперечення.
Таким чином, позивачем не доведена обґрунтованість стягнення з відповідача у судовому порядку адміністративно-господарської санкції та пені за невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів у 2009 році.
За вказаних обставин позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України; ст.ст. 18-20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»; ст.ст. 19, 20 Закону України «Про зайнятість населення»; ст.ст. 218, 238 ГК України; п.3.3 «Порядку нарахування пені та її сплати», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007р. №223, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.05.2007р. за №552/13819, суд –
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства «Запорізький сталепрокатний завод» про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 113 186 грн. 67 коп. – відмовити у повному обсязі.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя /підпис/ О.О. Прасов
Постанову виготовлено у повному обсязі 12.07.2010р.
Постанова не набрала законної сили.
Суддя О.О. Прасов