АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа № 22ц-5111/10 Категорія ЦП: 51
Головуючий у першій інстанції Бузовський В.В.
Доповідач Сидоренко І.П.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 липня 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого судді - Сидоренко І.П., суддів – Погорєлової С.О., Цюри Т.В., при секретарі – Пугачової Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 березня 2010року по справі за позовом ОСОБА_2 до ВАТ КБ «Надра» про зміну формулювання причини звільнення, зобов’язання здійснення повного розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди, -
встановила:
15.09.2009р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ВАТ КБ «Надра», посилаючись на те, що він працював в ВАТ КБ «Надра» на посаді провідного економіста підрозділу кредитного адміністрування. Він 02.04.2009р., 01.06.2009р., 14.08.2009р., 31.08.2009р., 07.09.2009. звертався з письмовими заявами до адміністрації банку про звільнення за власним бажанням, видачу трудової книжки, проведення повного розрахунку при звільнені. 18.11.2009р. йому стало відомо, що наказом від 17.08.2009р. його звільнено за п.4 ст. 40 КЗпП України, трудову книжку йому не видали, повний розрахунок не провели. Вважаючи таке звільнення незаконним, остаточно уточнивши свої позовні вимоги, позивач ОСОБА_2 просив суд змінити формулювання його звільнення, зобов’язавши відповідача внести до трудової книжки запис про звільнення за власним бажанням, здійснити повний розрахунок з ним при звільненні та стягнути на його користь моральну шкоду в розмірі 10000грн. (а.с.3,20-21,26-27).
Представник відповідача позов не визнав, пояснивши, що 17.08.2009р. ОСОБА_2 був відсутній на робочому місці, про що було складено відповідний акт, на підставі якого було видано наказ №161/2-п про звільнення ОСОБА_2 на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України та відповідно до наказу проведено виплату компенсації за невикористану відпустку шляхом перерахування коштів на банківську картку позивача.
Рішенням суду від 19.03.2010р. позов ОСОБА_2 задоволено частково. Суд зобов'язав ВАТ КБ «Надра» видати ОСОБА_2 трудову книжку та стягнув з ВАТ КБ «Надра» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 1000грн. В решті вимог ОСОБА_2 відмовлено (а.с.37-38).
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування рішення суду та прийняття нового рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі, при цьому апелянт посилається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, а справа розглянута з порушенням норм матеріального та процесуального права (а.с.40-41).
Колегія суддів, заслухав суддю–доповідача, сторони по справі, вивчивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 213, 215 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, а за змістом має містити встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. При встановлені фактів суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв’язок доказів в їх сукупності.
Задовольнивши частково позов ОСОБА_2, суд виходив з того, що звільнення ОСОБА_2 за п.4 ст.40 КЗпП України відбулося з дотриманням вимог ст.ст.147, 149 КЗпП України, а ненадання позивачу трудової книжки призвело до моральних страждань, тому суд зобов’язав відповідача видати ОСОБА_2 трудову книжку та стягнути на його користь моральну шкоду в розмірі 1000грн.
Однак, судова колегія не може повністю погодитися з такими висновками суду з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 працював в філії ВАТ КБ «Надра» Одеське РУ на посаді провідного економіста підрозділу кредитного адміністрування. ОСОБА_2 02.04.2009р., 01.06.2009р., 13.08.2009р. звертався з письмовими заявами до адміністрації банку про звільнення за власним бажанням, однак, адміністрація банку не звільняла його згідно поданих ним заяв (а.с.5,6,7,9,10).
Відповідно до ст. 38 КЗпП України, працівник мас право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Частиною 2 ст.38 КЗпП України встановлено, що якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
В судовому засіданні апеляційної інстанції встановлено, що 17.08.2009р. ОСОБА_2 подав заяву керівнику філії ВАТ КБ «Надра» Одеське РУ про те, що він 17.08.09р. уходе у відгул за роботу у вихідний день - 15.08.2009р., вказана заява була зареєстрована у секретаря за № 424/08 від 17.08.2009р. та покинув робоче місце (а.с.8). В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_2 пояснив, що він 17.08.2009р. працював до обіду та пішов з роботи, у зв’язку з тим, що йому за станом здоров’я стало погано. Згідно довідки поліклініки № 29 ОСОБА_2 з 17.08.2009р. до 28.08.2009р. знаходився на лікуванні у невропатолога поліклініки № 29 м. Одеси (а.с.57). Представник відповідача надав суду апеляційної інстанції лікарняний лист про знаходження ОСОБА_2 на лікарняному з 18.08.2009р.
Дійсно, ОСОБА_2 пішов у відгул, який не був погоджений з керівництвом, про що сторони не заперечують, тому ухід ОСОБА_2 17.08.09р. з роботи слід вважати самовільним. Однак, ОСОБА_2 був звільнений наказом за № 161/2-п від 17.08.09р. з роботи з 17.08.2009р., у зв'язку з прогулом без поважних причин за п.4 ст. 40 КЗпІІ України з порушенням вимог трудового законодавства.
Звільнення робітника за прогул без поважних причин може наступити лише із дотриманням правил про порядок накладення дисциплінарного стягнення, а саме адміністрація зобов’язана витребувати від порушника пояснення по суті скоєного проступку. Ніяких пояснень від ОСОБА_2 витребувано не було. Суд першої інстанції помилково зробив висновок про те, що диспозицією ст.149 КЗпП України зазначено, що власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення, а не зобов'язаний, тобто відібрання пояснень є правом, а не обов'язком власника, так як витребування письмового пояснення є обов’язком адміністрації, а ні правом.
Відповідач при звільненні ОСОБА_2 не виконав вимоги ст.149 КЗпП України, не витребував від ОСОБА_2 письмові пояснення та не з’ясував поважність причин прогулу 17.08.09р. ОСОБА_2 довів в судовому засіданні апеляційної інстанції факт того, що він з поважних причин залишив робоче місце.
Крім того, відповідно до вимог ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.
Однак, в порушенні вимог ст.47 КЗпП України, відповідач не видав належно оформлену трудову книжку ОСОБА_2, не провів з ним розрахунок, не видав йому копію наказу про звільнення з роботи у день звільнення.
Трудова книжка позивача знаходилася в судовому засіданні апеляційної інстанції у представника відповідача, який стверджував, що керівництво намагалося видати позивачу трудову книжку.
На підставі встановленого в судовому засіданні як першої так апеляційної інстанції, судова колегія дійшла висновку, що керівництво банку фактично без поважних причин не звільняло позивача, а звільнивши його 17.08.2009р. за прогул, не повідомило його про це своєчасно, та звільнення ОСОБА_2 було проведено з грубим порушенням норм КЗпП України, що є недопустимим.
Тому судова колегія вважає, що вимоги ОСОБА_2 слід задовольнити частково та зобов’язати ВАТ Комерційний банк «Надра» змінити дату звільнення та формулювання причини звільнення в трудовій книжці ОСОБА_2, вказавши дату звільнення «14.08.2009р.», і причину звільнення «За власним бажанням» у відповідності до ст.38 КЗпП України, привести запис у трудовій книжці у відповідність з Інструкцією «Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях», зобов’язати ВАТ Комерційний банк «Надра» здійснити із ОСОБА_2 повний розрахунок при звільненні.
Статею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних
життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Ненадання ОСОБА_2 належно оформленої трудової книжки є порушенням вимог ст. 47 КЗпП України, яке привело до неможливості позивача працевлаштуватися на іншому робочому місці, позбавило можливості отримання заробітної плати протягом тривалого часу, що привело до моральних страждань і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого житія, що є підставою в силу ст. 237-1 КЗпП України в задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди. Враховуючи принцип розумності та справедливості, суд вважає, що розмір моральної шкоди підлягає задоволенню частково в розмірі 3000грн.
Слід зазначити, що позивач ОСОБА_2 не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про стягнення середнього заробітку, у зв’язку з затримкою у видачі трудової книжки, а також про стягнення повного розрахунку при звільненні, якщо він не буде згоден з тим повним розрахунком, який відповідачу необхідно зробити при звільненні ОСОБА_2
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Представник відповідача не довів суду обґрунтованість своїх заперечень.
Керуючись ст.ст.303, 304, ч.1 п.2 ст. 307, ч.1 п.п.1,3,4 ст.309, ст.ст. 314, 316,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 березня 2010року в частині відмови ОСОБА_2 у задоволенні його позовних вимог щодо зміни формулювання причини звільнення та зобов’язання здійснити повний розрахунок при звільненні, стягнення моральної шкоди - скасувати, ухвалити в цієї частині нове рішення.
Зобов’язати ВАТ Комерційний банк «Надра» змінити дату звільнення та формулювання причини звільнення в трудовій книжці ОСОБА_2, вказавши дату звільнення 14.08.2009р. та причину звільнення «За власним бажанням» у відповідності до ст.38 КЗпП України, привести запис у трудовій книжці у відповідність з Інструкцією «Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях».
Зобов’язати ВАТ Комерційний банк «Надра» здійснити із ОСОБА_2 повний розрахунок при звільненні.
Стягнути з ВАТ КБ «Надра» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 3000грн.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19.03.2010р. в частині зобов’язання ВАТ Комерційний банк «Надра» видати ОСОБА_2 трудову книжку – залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Судді апеляційного суду Одеської області І.П.Сидоренко
С.О.Погорєлова
Т.В. Цюра