ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" червня 2010 р. Справа № 2a-1885/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано - Франківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Шумея М.В.,
при секретарі - Воліцькій Н.М.,
за участю: представника позивача –Стасіва В.С.,
представників відповідача –Ємчука К.В.,Стефанишина Р.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Івано-Франківську справу за позовом першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства «Пріма Мед»про стягнення заборгованості по сплаті адміністративно –господарських санкцій та нарахованої пені,
в с т а н о в и в:
21.05.2010 року перший заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся з адміністративним позовом до приватного підприємства «Пріма Мед»про стягнення заборгованості. Позовні вимоги мотивував тим, що за відповідачем рахується заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій.
Прокурор у судове засідання не з’явився хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що за період 2009 року згідно чинного законодавства приватне підприємство «Пріма Мед» до 16.04.2010 року зобов’язане було сплатити 3 558,34 грн. адміністративного-господарських санкцій за невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів та нараховану пеню в сумі 28,89 грн. Дане зобов’язання відповідачем не виконано, що стало підставою для звернення прокурора до суду.
Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, суду пояснили, що норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів на підприємстві згідно чинного законодавства становить 1 особу. Згідно наказу було створено одне робоче місце для працевлаштування інваліда, підприємство інформувало службу зайнятості про створене робоче місце та вакантну посаду для інваліда, направило у службу зайнятості відповідний звіт. Крім того, відповідач протягом звітного періоду 2009 року розміщував письмове оголошення щодо наявності вакансій для людей з обмеженими фізичними можливостями з запрошеннями на роботу на дошці оголошень приватного підприємства «Пріма Мед»та вживав інших заходів для забезпечення працевлаштування інваліда на створене робоче місце. Вважають, що приватним підприємством «Пріма Мед»було вжито всіх передбачених законом та нормативно-правовими актами заходів для працевлаштування інваліда, а тому просили в задоволенні позову відмовити.
За таких обставин суд вбачає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності прокурора.
Вислухавши представника позивача, представників відповідача, дослідивши подані докази, суд прийшов до висновку, що в задоволені позову слід відмовити з наступних мотивів.
Згідно ст.19 ЗУ “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
В судовому засіданні встановлено, що відповідачем на виконання ч.9 ст.19 Закону 26.02.2010 року подано до Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік, згідно якого середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу приватного підприємства «Пріма Мед»становить 12 осіб.
У відповідності до вказаного Закону кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів, відповідно до 4% нормативу, для відповідача повинна становити 1 особу, однак згідно вищевказаного звіту таку особу фактично не було працевлаштовано. Таким чином, приватним підприємством «Пріма Мед»не виконало норматив по працевлаштуванню 1 інваліда.
Дана обставина підтверджується також актом звірки виконання приватним підприємством «Пріма Мед»статей 19, 20 ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», за результатами якої складено акт звірки № 2 від 18.03.2010 року.
Згідно ст.20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Виходячи з системного аналізу норм ЗУ “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” суд вважає, що штрафні санкції передбачені ст.20 ЗУ “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” є видом адміністративно-господарських санкцій, правовий режим яких визначено Господарським кодексом України.
У відповідності до ст.217 ГК України штраф визнається одним із видів господарської санкції, як впливу на правопорушення допущене у сфері господарювання. Відповідно до ст.230 ГК України, під штрафними санкціями визнаються господарські санкції, у вигляді грошової суми (штраф), яку учасник господарських відносин зобов’язаний виплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання.
Тобто при прийнятті рішення щодо стягнення з приватного підприємства «Пріма Мед»штрафної санкції слід виходити із загальнотеоретичних норм права щодо відповідальності за порушення зобов’язань і пошуку в діях (чи бездіяльності) підприємства складу правопорушення з метою застосування до нього юридичної відповідальності у вигляді штрафних санкцій. До складу елементів правопорушення належать вина та наявність причинного зв’язку між самим правопорушенням і наслідками. Тому для застосування до підприємства штрафних санкцій за незабезпечення працевлаштування інвалідів суд визначає, які обов’язки покладаються на нього ЗУ “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, які дії чи бездіяльність можуть бути визнані законними та чи є вина підприємства у невиконанні передбачених Законом своїх обов’язків. Однак ч.3 ст.19 вказаної статті ЗУ “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” зазначає, що підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативу робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього ж Закону.
Згідно ч.3 ст. 18 Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
При цьому частина 3 ст.18-1 цього ж Закону, говорить про те, що пошук підходящої роботи інвалідам здійснює Державна служба зайнятості відповідно до рекомендації МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Таким чином обов’язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов’язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в ч.1 ст.18 ЗУ “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.
Судом встановлено, що у 2009 році збільшення працюючих осіб на даному підприємстві відбувалося поетапно, а саме 02.01.2009 року кількість працівників збільшилася до 9 осіб, 02.02.2009 року до 12 осіб, 01.07.2009 року до 13.5 осіб та 01.11.2009 року до 14 осіб. У зв’язку із збільшенням чисельності працівників відповідачем згідно наказів за № 01-02/09 від 01.02.2009 року, № 01-07/09 від 01.07.2009 року та № 01-11/09 від 01.11.2009 року були внесені відповідні зміни до штатного розкладу
Слід зазначити, що керуючись ч.1. ст.19 Закону директором приватного підприємства «Пріма Мед»09.02.2009 року було видано наказ за № 4 про створення спеціального робочого місця на підприємстві для працевлаштування інваліда.
Відповідно до ч.1 ст. 18 вказаного Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
В зв’язку з наведеним, 20.10.2009 року приватним підприємством «Пріма Мед»подано до Івано-Франківського міського центру зайнятості звіт про наявність вакансій станом на 01.10.2009 року за формою № 3-ПН.
Також відповідачем 05.03.2010 року направлено листа до Івано-Франківського міського центру зайнятості з проханням роз’яснити причину не направлення до приватного підприємства «Пріма Мед»інваліда для працевлаштування. 16.03.2010 року отримано відповідь на даний лист про те, що на обліку в Івано-Франківському міському центрі зайнятості відсутні відповідні фахівці (лікар І категорії) з числа осіб з обмеженими фізичними можливостями.
Крім того, слід зазначити, що приватне підприємство «Пріма Мед» розміщувало на дошці оголошень даного підприємства письмове оголошення в пошуках інвалідів з метою їх працевлаштування протягом звітного періоду 2009 року. Копія такого оголошення містяться в матеріалах справи.
Також інформація щодо наявності вакансій для працевлаштування людей з обмеженими фізичними можливостями в 2009 році постійно розміщувалась на сайті приватного підприємства «Пріма Мед», що підтверджується копією роздруківки із вказаного сайту.
Як вбачається з наведеного причиною невиконання нормативу по працевлаштуванню інваліда була відсутність достатньої кількості таких осіб на ринку праці, а не протиправна бездіяльність відповідача.
За таких обставин суд приходить до висновку, що з матеріалів справи та представлених позивачем доказів не вбачається бездіяльності та протиправних дій відповідача, його вини у непрацевлаштуванні інвалідів, що є складовими господарського правопорушення, ним здійснені всі залежні від нього заходи по недопущенню господарського правопорушення, а тому правові підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій відсутні.
На підставі ч.2 ст.19 Конституції України, ст.ст. 18, 18-1, 19, 20 ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів», керуючись ст.ст. 11, 71, 86, ч.3 ст.160, ст.162 КАС України, суд,
п о с т а н о в и в:
в задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення встановлених ст.186 КАСУ строків подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги, якщо таку заяву чи скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання протягом десяти днів з дня: для позивача та відповідача - складення в повному обсязі, а прокурора –отримання постанови, заяви про її апеляційне оскарження, після чого протягом двадцяти днів –апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у десятиденний строк з дня: для позивача та відповідача - складення в повному обсязі, а прокурора –отримання постанови.
Постанова в повному обсязі складена 29.06.2010 року.
Суддя Шумей М.В.