Справа № 22 – ц - 2285/2010р.                   Головуючий у 1 інст. –Кулініч Ю.П.                                                           Доповідач – Іваненко Л.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

21 червня 2010 року апеляційний суд Чернігівської області у складі:

                        головуючого – судді Іваненко Л.В.,

                        суддів – Смаглюк Р.І., Квача М.О.,

                        при секретарі – Бивалькевич Т.В.

                        за участю – позивача ОСОБА_1, представника позивача

                                            ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3,

                                            представника відповідача ОСОБА_4,

       розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_5 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 7 квітня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, комунального підприємства “Деснянське” Чернігівської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, зміну умов договору найму житлового приміщення, та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про встановлення порядку користування житловим приміщенням, зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

      У серпні 2008 року ОСОБА_1.( нині ОСОБА_1) звернулася з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_3, в якому, після уточнення позовних вимог, просила   визнати ОСОБА_5 такою, що втратила право користування АДРЕСА_1, посилаючись на те, що відповідачка, яка зареєстрована в зазначеному житловому приміщенні, ніколи в ньому не  проживала, зокрема, не проживала в період з лютого 2007 року по березень 2008 року, та просила змінити договір найму на вищезазначену квартиру, виділивши в користування позивачки та її неповнолітньої дочки ОСОБА_7 кімнати площею 12,5 кв.м. та 12,7 кв.м., ОСОБА_3 кімнату площею 17,2 кв.м., а приміщення загального користування залишити в спільному користуванні мешканців квартири, мотивуючи тим, що зазначена зміна умов договору житлового найму відповідає порядку користування приміщенням, що фактично склався.   

Під час розгляду справи ОСОБА_1 звернулась із заявою про зміну позовних вимог та просила визнати ОСОБА_5 такою, що втратила право на проживання в АДРЕСА_1 на підставі ст.ст. 71, 72 ЖК України з огляду на те, що остання не проживала без поважних причин у спірній квартирі з 01.10.2009 року по 07.04.2010 року (а.с.4 т.2).

     ОСОБА_5   звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_6,  в якому просила встановити порядок користування квартирою, виділивши їй жилу ізольовану кімнату площею 12,5 кв.м. з балконом, ОСОБА_3 жилу ізольовану кімнату площею 12,7 кв.м. без балкону, ОСОБА_6 з дочкою ОСОБА_7 жилу ізольовану кімнату площею 17,2 кв.м. з балконом, підсобні приміщення квартири – залишити в загальному користуванні, зобов’язати КП „Деснянське” Чернігівської міської ради укласти з ОСОБА_1 окремий договір відповідно до виділеної їй площі на надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території і відкрити на її ім’я окремий особовий рахунок, зобов’язати відповідачів надати, згідно з Законом України „Про приватизацію державного житлового фонду”, письмову згоду на передачу квартири у спільну часткову власність (приватизацію квартири), відповідно до встановленого на підставі зустрічного позову порядку користування квартирою, з обов’язковим визначенням уповноваженим власником квартири ОСОБА_3.

      Справа розглядалася судами неодноразово .      

    Останнім рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 7 квітня 2010 року в задоволенні позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_5 відмовлено.

     Не погоджуючись з рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 7 квітня 2010 року ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 оскаржили його в апеляційному порядку, подавши апеляційні скарги.

      В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 7 квітня 2010 року в частині відмови в задоволенні її позову скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

     ОСОБА_5. зазначає, що суд першої інстанції, вирішуючи позовні вимоги про зміну договору найму житлового приміщення та визначення порядку користування спірною квартирою не дослідив юридично важливі обставини, встановлення яких передбачено ст.104 ЖК України, тому рішення суду в цій частині не відповідає вимогам ст.ст.214, 215 ЦПК України.

     Також суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про зміну договору найму житлового приміщення, необґрунтовано послався на положення ст.47 ЖК України щодо необхідності забезпечення осіб приміщенням розміром не менше 13,65 кв. м, тоді як, визначаючи розмір норми житлової площі слід було враховувати вимоги постанови виконкому Чернігівської обласної ради народних депутатів та Президії обласної ради профспілок від 07.01.1985 року №3 “Про порядок обліку громадян, що потребують покращення житлових умов та надання їм житлових приміщень в Чернігівській області”, п.5 якої визначає, що для прийняття громадян на облік для покращення житлових умов є відсутність 6 кв.м на члена сім'ї, а для надання жилих приміщень згідно середньої забезпеченості громадян по містах та селищах міського типу не менше 8,5 кв.м.

     ОСОБА_5 вважає, що судом першої інстанції, при вирішенні її зустрічних позовних вимог про зобов'язання відповідачів надати згоду на приватизацію, неправильно застосовані норми матеріального права, а саме, ст.8 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”.

     В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення суду в частині відмови в задоволенні її позову та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

     ОСОБА_1 вважає, що суд необґрунтовано взяв до уваги докази ОСОБА_5 щодо її проживання у спірній квартирі та не звернув уваги на її докази, що підтверджують факт не проживання відповідачки у квартирі та пояснення свідків про те, що вона іноді відвідувала квартиру, тоді як із змісту ст.71 ЖК України випливає, що епізодичні відвідування квартири особою, яка в ній тривалий час не проживає без наміру використовувати це житло для задоволення житлових потреб, а лише з метою збереження реєстрації, не можуть розглядатись як обставини, що переривають шестимісячний термін встановлений цією статтею, або є поважними причинами для продовження цього строку.

     На думку апелянта, судом першої інстанції залишено поза увагою те, що відповідачка ОСОБА_5 поселилась у спірній квартирі лише після отримання позовної заяви – 7-9 листопада 2008 року.

     Крім того, суд розглянув вимогу зустрічного позову про встановлення порядку користування квартирою, яка розглядається судами в порядку книги третьої ЦК України, тоді як спірна квартира перебуває в комунальній власності, тому повинно вирішуватись питання про зміну договору житлового найму, в порядку ст.104 ЖК України, що є суттєвою процесуальною помилкою.

     Невірним є висновок суду про те, що період непроживання відповідачки у спірній квартирі без поважних причин з 1 жовтня 2009 року по час розгляду справи не може бути зарахований, оскільки в цей період ОСОБА_5 була знята з реєстрації в квартирі, а неподання заяви про поворот виконання рішення під час нового розгляду справи не свідчить про небажання проживати в приміщенні, оскільки ст.ст. 380, 381 ЦПК України передбачають інші підстави для їх застосування, а не оскарження відповідачкою незаконної відмови в поновленні реєстрації є свідченням невикористання спірного житла без поважних причин в зазначений період.

     В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 7 квітня 2010 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_5 в частині встановлення порядку користування квартирою.

     Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду в тій частині, що оскаржується, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, тому воно є незаконним та необгрунтованим.

     ОСОБА_3 вважає, що рішення суду не відповідає вимогам ст.ст.214, 215 ЦПК України, оскільки судом не встановлювались юридично значимі обставини, передбачені ст.104 ЖК України. Посилання суду на положення ст.47 ЖК України щодо розміру норми житлової площі, яка в мотивувальній частині рішення не згадується, проте, висновок про фактичне посилання на неї випливає зі змісту рішення суду, є необгрунтованим.

     Вислухавши суддю-доповідача, пояснення  учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи апеляційний суд  приходить до наступного.

     Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_5 суд прийшов до висновку про наявність права на проживання у зазначених осіб в цій квартирі та послався на неможливість встановлення порядку користування квартирою, оскільки це суперечить положенням ст.ст.48, 63, 104 ЖК України.

     Проте, апеляційний суд не може повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції, оскільки місцевий суд дійшов до них з порушенням норм матеріального та процесуального права.

     При вирішенні спору суд не звернув уваги на уточнення позовних вимог ОСОБА_1 в тій частині, що питання про визнання ОСОБА_5 такою, що втратила право на житло в АДРЕСА_1 ставилось у зв'язку з її відсутністю в цьому житлі понад шість місяців починаючи з 01.10.2009 року по 07.04.2010 року(т.2 а.с.4) та не дав належної правової оцінки згідно до ст.212 ЦПК України вимогам позивача у зміненому вигляді.

     Висновки суду про те, що вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про зміну договору житлового найму не підлягають задоволенню, суперечать положенням ст.ст.48, 63, 104 ЖК України.

     По справі встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6  14 серпня 2006 року уклали шлюб, про що свідчить свідоцтво про укладення шлюбу І-ЕЛ НОМЕР_1 від 14.08.2006 року(а.с.6 т.1), який 9 грудня 2009 року було припинено внаслідок його розірвання, про що свідчить свідоцтво про розірвання шлюбу серії І-ЕЛ №НОМЕР_2 від 09.12.2009 року(а.с.232 т.1). ОСОБА_1 має дочку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7 т.1).

     Як вбачається з матеріалів справи, АДРЕСА_1, з приводу користування якою виник спір, перебуває у комунальній власності та отримана за ордером № 445 від 22.11.2006 року(а.с.8 т.1) на ім'я  ОСОБА_3 та склад сім’ї: ОСОБА_6 – дружина, ОСОБА_5 – мати, ОСОБА_7 – дочка дружини.

      Судом встановлено, що сторони по справі отримали спірну квартиру в новому будинку, здійснювали ремонт квартири, в подальшому заселилися в неї.

     Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 є інвалідом 2 групи, часто хворіє. Відповідно до копій виписок із медичних карток вона перебувала на лікуванні в стаціонарі Коропської ЦРЛ з 05.03.2007 по 26.03.2007, з 24.09.2007 по 08.10.2007, 27.03.2008 по 18.04.2008, на приватному лікуванні у смт.Східниця Львівської області з 08.01.2008 по 30.01.2008, з 09.06.2008 по 27.06.2008, з 06.08.2008 по 20.08.2008,  з 21.10.2008  по 07.11.2008, у Київській міській клінічній лікарні № 18 з 15.07.2008 по 29.07.2008, у Чернігівському обласному кардіологічному диспансері з 15.09.2008 по 24.09.2008, у Чернігівській міській лікарні № 1 з 18.11.2008 по 01.12.2008, у Чернігівській обласній лікарні з 09.10.2007 по 23.10.2007(а.с.87-105 т.1).

     Наведені обставини, підтверджені по справі доказами, свідчать про те, що тимчасова відсутність ОСОБА_5 у спірній квартирі мала місце з поважних причин, і зокрема, через похилий вік, хвороби та необхідність отримання медичної допомоги в лікарняних закладах.

     Як вбачається зі справи, на підставі попереднього судового рішення, ОСОБА_5 була знята з реєстрації в спірній квартирі і при новому розгляді справи, після скасування попереднього рішення Верховним Судом України, позивач пов'язувала свою вимогу про визнання ОСОБА_5 такою, що втратила право на проживання з її відсутністю в спірній квартирі з 1 жовтня 2009 року по 7 квітня 2010 року.

     Проте, зазначена позовна вимога не підлягає задоволенню, оскільки вказаний період відсутності позивачки ОСОБА_5 в спірній квартирі співпадає з періодом розгляду справи в суді і фактично є періодом знаходження справи в провадженні суду та спору між сторонами.

   Вирішуючи позовні вимоги про зміну договору найму на АДРЕСА_1, апеляційний суд виходить з того, що  згідно з роз”ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п.16 постанови від 12 квітня 1985 року №2 з подальшими змінами „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України” суд на підставі ст.104 ЖК України має право задовольнити вимоги члена сім”ї наймача про зміну договору найму жилого приміщення, якщо відповідно до належної йому частки жилої площі (або з урахуванням укладеної угоди про порядок користування цим приміщенням) йому може бути виділено ізольоване жиле приміщення, що відповідає вимогам ст.63 ЖК України, а саме: складається з однієї або декількох кімнат і розмір якого не менший від встановленого для надання одній особі, тобто, від норми середньої забезпеченості житлом у даному населеному пункті (ст.48 ЖК).

     Пунктом 5 Постанови виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів та Президії обласної ради профспілок від 07.01.1985 року №3 “Про порядок обліку громадян, що потребують покращення житлових умов та надання їм житлових приміщень в Чернігівській області” визначено розмір житлової площі для надання житлових приміщень згідно середньої норми забезпеченості громадян у містах, селищах міського типу не менше 8,5 м2.

     Згідно матеріалів справи, спірна квартира складається з трьох ізольованих кімнат площею 12,5 кв.м., 12,7 кв.м та 17,2 кв.м.(загальна жила площа – 42,4 кв.м.), кухні площею 8,6 кв. м. та інших підсобних приміщень. На кожного члена сім”ї припадає по 10,6 кв.м. жилої площі.

     Враховуючи наведене, зміна договору житлового найму АДРЕСА_1 та виділення в користування ОСОБА_3 кімнати площею 12,7 м2, ОСОБА_5 кімнати площею 12,5 м2 з балконом під літерою І, ОСОБА_1 з неповнолітньою дочкою ОСОБА_7 кімнати площею 17,2 м2 з балконом під літерою ІІ буде відповідати положенням ст.104 ЖК України.

     Визначаючи такий порядок користування спірною квартирою, апеляційний суд виходить з того, що він здійснений в мехаж норми середньої забезпеченості житлом у м.Чернігові, що не призведе до необхідності постановки сторін на облік громадян, які потребують покращення житлових умов, а виділення у користування ОСОБА_1 з неповнолітньою дочкою ОСОБА_7 кімнати, площею 17,2 м2 з балконом під літерою ІІ істотно не порушить їх житлові права.

     Позовні вимоги ОСОБА_5 про зобов'язання відповідачів надати згоду на приватизацію квартири та зобов'язання визначити уповноваженим власником АДРЕСА_1 ОСОБА_3 не підлягають задоволенню, як заявлені передчасно.

      На підставі викладеного та керуючись ст. ст.71, 104 ЖК України, ст.ст. 209, 218, 303, 307, ст.309, 313,  316, 317, 319 ЦПК України,   апеляційний суд,

в и р і ш и в  :

      Апеляційну скаргу ОСОБА_3   відхилити .

     Апеляційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_1   задовольнити частково .

     Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 7 квітня 2010 року   скасувати.  

     Позовні вимоги ОСОБА_1   задовольнити частково .

     Позовні вимоги ОСОБА_5   задовольнити частково .

     Змінити договір житлового найму на АДРЕСА_1, виділивши в користування ОСОБА_3 кімнату площею 12,7 м2, ОСОБА_5 кімнату площею 12,5 м2 з балконом під літерою І, ОСОБА_1 з неповнолітньою дочкою ОСОБА_7 кімнату площею 17,2 м2 з балконом під літерою ІІ, залишивши у спільному користуванні мешканців квартири приміщення загального користування (ванну, туалет, коридор, кухню).

     Зобов'язати Комунальне підприємство “Деснянське” Чернігівської міської ради укласти окремі договори житлового найму з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_1.

     В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання такою, що втратила право на житло в АДРЕСА_1 та вимог ОСОБА_5 про зобов'язання відповідачів надати згоду на приватизацію квартири та зобов'язання визначити уповноваженим власником АДРЕСА_1 Никипорця ОСОБА_8 відмовити.

     Рішення набирає чинності негайно, але може бути оскаржене до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців, з дня його проголошення.

Головуючий:                                              Судді: