Справа № 2-2446/10р.

      РІШЕННЯ

        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2010 року  Київський районний суд м. Одеси в складі :

головуючого –судді Васильків О.В.

при секретарі –  Дикун В.Б.

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області, Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Державного казначейства України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд, -

   ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Прокуратури Одеської області, Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Державного казначейства України, та уточнивши його, просить стягнути з відповідачів на свою користь матеріальну та моральну шкоду, заподіяну йому незаконними діями співробітників міліції та прокуратури. При цьому позивач посилається на те, що 29 травня 1996 року він був затриманий працівниками міліції за підозрою в отриманні хабара, відносно нього було незаконно порушено кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 80 ч.1, 165 ч.1, 188-1 ч.1 КК України (в редакції 1960 року), з 30 травня по 5 липня 1996 року він знаходився під арештом, в нього було незаконно вилучено автомобіль, який зберігається на штрафному майданчику, де його розкомплектували та він став непридатним до експлуатації. Окрім того, в результаті незаконного затримання позивача, загинули бджоли на пасіці. Вироком Київського районного суду м. Одеси від 17.05.1997 року позивача виправдано по ст. ст. 80 ч.1, 165 ч.1 КК України та засуджено за ст. 188-1 ч.1 КК України. Матеріальну шкоду позивач оцінює в 9 млн. гривень, моральну шкоду – в 7 млн. гривень.  

У судовому засіданні позивач підтримав уточнені позовні вимоги, просить задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача – Прокуратури Одеської області Ейсмонт С.О. позовні вимоги не визнав, заперечував проти їх задоволення, вважає, що позов не обґрунтований, тому не підлягає задоволенню.

Представник відповідача - Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області Степанова А.В., позовні вимоги не визнала, заперечувала проти їх задоволення, посилаючись на те, що посадові особи ГУМВС України в Одеській області діяли в рамках наданих законом повноважень, не порушуючи прав та законних інтересів позивача.

Представник відповідача - Державного казначейства України Скуріхін Є.С., позовні вимоги не визнав, заперечував проти їх задоволення, посилаючись на те, що позивачем не доведено  за яких обставин і якими саме діями йому заподіяно шкоду, крім того вимоги позивача відносно розміру моральної шкоди  є необґрунтованими та безпідставними.

Вислухавши позивача, представника Прокуратури Одеської області, представника Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, представника Державного казначейства України, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, 29 травня 1996 року ОСОБА_1 був затриманий працівниками міліції за підозрою в отриманні хабара, відносно нього було порушено кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 80 ч.1, 165 ч.1, 188-1 ч.1 КК України (в редакції 1960 року), з 30 травня по 5 липня 1996 року він знаходився під арештом.

Згідно вироку Київського районного суду м. Одеси  від 17 травня 1997 року ОСОБА_1 визнано винним за ст. 188-1 ч.1 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу в сумі 510 гривень, за ст.ст. 165 ч.1, 80 ч.1 КК України його виправдано /а.с.6-7, т.1/. Зазначений вирок оскаржувався, але постановою Президіуму Одеського обласного суду від 14 січня 1998 року залишився без змін, тобто набрав законної сили 14.01.1998 року /а.с.235-240, т.2/.

Згідно ст.1 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконими діями органів дізнання, досудового слідства, прокураткри і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відстрочення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів.

Стаття 2 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконими діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» визначає приводи, які дають право на відшкодування шкоди, зокрема закриття кримінальної справи за недоведеністю участі обвинуваченого у вчинені злочину.

Суд встановив, що вироком Київського районного суду м. Одеси від 17.05.1997 року засуджено ОСОБА_1, з якого вбачається, що факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, не встановлено, що свідчить про законність та обгрунтованість дій посадових осіб ГУМВС України в Одеській області під час провадження по кримінальній справі відносно ОСОБА_1

Таким чином, доводи позивача стосовно того, що дії посадових осіб ГУМВС України в Одеській області під час провадження кримінальної справи відносно нього, а саме взяття та тримання його під вартою були незаконними, не знайшли свого підтвердження.

Що ж стосується доводів позивача стосовно того, що під час його затримання та тримання під вартою було незаконно вилучено належний йому автомобіль марки «ВАЗ-2107», державний номер НОМЕР_2, який в подальшому був розкомплектований на штрафмайданчику, в результаті чого доведений до стану, не придатному до експлуатації, не знаходять свого підтвердження, оскільки позивачем не надано жодних доказів того, що автомобіль належить йому, напроти судом встановлено, що зазначений автомобіль належить громадянину ОСОБА_5 на підставі технічного паспорту АФ №НОМЕР_1 від 20.04.1985 року, проти чого позивач не заперечував /а.с.64, т.2/.  

Таким чином, суд приходить до висновку, що у позивача відсутнє право вимоги відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок вилучення зазначеного автомобіля, оскільки він не є його власником.

В обгрунтування розміру матеріальної шкоди позивач зазначив, що під час його тримання під вартою була зруйнована пасіка та загинули бджоли, однак суд приходить до висновку, що між діями посадових осіб відносно ОСОБА_1 та загибеллю бджіл відсутній причинний зв*язок.

Доводи, які приведені позивачем як підстави для задоволення позову, суд вважає  безпідставними, необґрунтованими, такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки спростовуються вищевикладеним та наявними в справі доказами.

Проаналізувавши доводи позивача відносно неправомірних дій працівників міліції і прокуратури, суд вважає, що відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу України, суд, прокурор, слідчий і орган дізнання зобов*язані в межах своєї компетенції порушити кримінальну справу в кожному випадку виявлення ознак злочину, вжити всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину, осіб винних у вчиненні злочину і до їх покарання.

Так, суд приходить до висновку, що в діях посадових осіб ГУМВС України в Одеській області та прокуратури відсутні ознаки неправомірності, позивачем не доведено факту завдання йому шкоди, тому позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 154, 209, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 23, 1166, 1167 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року  «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст. 1, 2, 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури і суду», суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області, Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Державного казначейства України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, - відмовити.  

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення, та шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Суддя                                 О.Васильків