Справа №  2-2248/2010 р.

                                Р І Ш Е Н Н Я                

                           ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2010 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

        головуючого-судді Васильків О.В.

        при секретарі – Дикун В.Б.

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом Кредитної спілки «Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на майно, суд,  -

                                                          встановив:

Позивач КС «Україна» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, та уточнивши вимоги, просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором в сумі 228953,26 гривень та звернути стягнення на майно відповідача. При цьому позивач посилається на те, що між КС «Україна» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір кредиту, у відповідності з яким позивач надав відповідачу кредит у розмірі 50000,00 грн. строком на 12 місяців до 22.10.2005 року, а відповідач зобов’язався повернути позивачу одержаний кредит, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом у розмірі 36% річних. 28.05.2008 року сторони уклали доповнення до кредитного договору, згідно якого сума кредиту наданого відповідачу стала складати 100000,00 грн. Крім того, з метою забезпечення виконання зобов*язань відповідача між сторонами було укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1. Позивач вказує, що відповідач не виконала своїх зобов’язань по укладеному кредитному договору, у зв’язку з чим позивач змушений звернутись до суду.  Станом на 25.03.2010 р. сума заборгованості за кредитним договором складає 228953,26 гривень.    

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просить задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов визнала частково, а саме в частині стягнення з неї боргу за кредитним договором, в задоволенні позову в частині звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 просила відмовити.  

Вислухавши представників позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, 22 жовтня 2002 року між КС «Україна» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту №12210, згідно з п. 1.1 якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 50000,00 грн. строком користування до 22 жовтня 2005 року, а відповідач ОСОБА_1 зобов’язалася повернути наданий кредит за даним договором у повному обсязі зі сплатою 36% річних за користування кредитом /а.с.6/. 28 травня 2008 року між сторонами було укладено Доповнення до кредитного договору №12210 від 22.10.04р., згідно якого сума кредиту станом 29.05.08р., наданого ОСОБА_1, стала складати 100000,00 гривень, який ОСОБА_1 зобов*язалась повернути на умовах, передбачених Договором №12210 від 22.10.04р. /а.с. 7/.  

Як вбачається з розрахунку заборгованості станом на 25.03.2010 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором складає 228953,26 грн., тобто відповідач не виконала зобов’язань щодо повернення суми отриманого кредиту, та оплати процентів за користування кредитом, чим порушила умови кредитного договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ст. 611 ЦК України при порушені зобов’язань наступають наслідки, передбачені договором або законом.  

Як вбачається з матеріалів справи, між КС «Україна» та ОСОБА_1, 22 жовтня 2004 року було укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1. Цей договір забезпечує вимогу іпотекодержателя, що випливає з кредитного договору №12210 від 22.10.2004 року, який має право у випадку невиконання іпотекодавцем своїх зобов*язань за кредитним договором отримати задоволення за рахунок заставленого майна /а.с.10-12/.

Однак, вимоги щодо звернення стягнення на заставлене майно ОСОБА_1, а саме квартиру АДРЕСА_1, не можуть бути задоволені судом, оскільки доводи представника позивача з цього приводу є не обґрунтованими. Так, суду не надано документів, які б підтверджували, що зазначена квартира на цей час є особистою власністю відповідачки, та набута нею поза шлюбом, крім того немає жодної інформації стосовно того хто на цей час зареєстрований у вказаній квартирі за зазначеною адресою та хто в ній проживає. В зв*язку із зазначеним, суд вважає, що заперечення представника відповідача стосовно вимог щодо звернення стягнення на майно ОСОБА_1 є обґрунтованими.

Обов'язок  доказування і подання доказів  процесуальним Законом / ст.60 ЦПК України/, покладено на сторони.

Однак, будь-яких належних та заслуговуючих на увагу доказів на підтвердження своїх вимог представники позивача суду не надали.

З урахуванням того, що суду не надано жодних доказів з приводу зазначених вище питань, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, так як  частково обґрунтовані та доведені.

Судові витрати відповідно до ст. ст. 79, 88 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача.

 Керуючись ст. ст.  10, 60, 158, 209,  212, 213, 215, 218 ЦПК України ,  ст. ст. 525, 526, 530, 589, 590 ЦК України,  суд, -

вирішив:

Позовні вимоги Кредитної спілки «Україна» про стягнення заборгованості та звернення стягнення на майно, – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Україна» заборгованість в сумі 228953 грн. 26 коп., в іншій частині вимог – відмовити.  

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Україна» держмито в розмірі 1812,16 гривень та витрати на ІТЗ в розмірі 90 грн.  

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення, та шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду через суд першої інстанції.

  Суддя:                     О.Васильків