У К Р А Ї Н А

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

                                                                                                                            Справа № 2-948/2010

Кат.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

                             (повний текст)

01 липня 2010 року Ленінський районний суд міста Севастополя в складі:  

         головуючого судді – Проценко О.І.,

         при секретарі – Володіні Ю.В., Моїсеєнковій О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про усунення перешкод у користуванні власністю, третя особа Ленінська районна державна адміністрація м. Севастополя ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2  та, уточнивши протягом розгляду справи позовні вимоги, просила суд  усунути з боку відповідача перешкоди у користуванні спільним майном та стягнути у рахунок відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 5 000 грн. Вимоги позову мотивовані тим, що вона є власником квартири 52 у будинку АДРЕСА_1, відповідач є її сусідом та власником кв. 53 зазначеного будинку. У наслідок ремонтних робіт та реконструкції, проведеної відповідачем у своїй квартирі, ним було перенесено капітальну стіну, яка відокремлює його квартиру від коридору, в наслідок чого, було збільшено площу квартири відповідача за рахунок коридору загального користування на 30 см, в результаті чого, відстань між вхідними дверима квартири позивачки та стіною коридору зменшилося до 110 см, що значно ускладнило доступ до належної їй квартири, зробило неможливим придбання крупногабаритних речей, тому що вони взагалі не можуть бути внесені до її квартири, винос з квартири меблів без їх попереднього розбору. Позивач вважає, що зазначеними діями відповідача порушені норми діючого законодавства, Правила користування житловими приміщеннями та при будинковими територіями, протипожежні та санітарні норми, а також грубо порушені її інтереси та інтереси інших жителів будинку як співвласників, а тому просила зобов’язати відповідача повернути у первинний стан капітальну стену, що відділяє квартиру відповідача від коридору загального користування, поновивши існуючий раніше прохід до вхідної двері у її квартиру. Вимоги моральної шкоди позивач обґрунтовувала тим, що діями відповідача вона позбавлена можливості користуватися спільним майном у повній мірі, протягом останніх чотирьох років вона не має можливості придбати м’який куток та поміняти меблі, тому що їх просто неможливо внести у квартиру, у зв’язку з чим, вимушена хвилюватися із-за ситуації яка склалася, що відображається на її настої та стані здоров’я, вимушена витрачати  тривалий час на захист своїх порушених прав та інтересів.

У судовому засіданні позивач та її представник уточнені позовні вимоги підтримали у повному обсязі, наполягали на їх задоволенні по підставах, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги позову не визнала, вважала, що доводи позивачки про ускладнення їй доступу до належної їй квартири є надуманими. Пояснювала, що згідно експертному висновку повторне переміщення стіни може спричинити порушення міцності конструкції квартири і житлового будинку в цілому, а тому просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Також звертала увагу суду на те, що роботи по переміщенню стіни будуть мати значну кошторисну вартість, оскільки у квартирі відповідача  завершені обробні роботи повішеної якості, у коридорі загального користування також проведені обробні роботи, тому не заперечувала проти виплати позивачці компенсації вартості сумісної власності у розмірі 1 698 грн.  

Від представника третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору заперечень проти задоволення позовних вимог не надійшло.

Вислухавши пояснення позивачки, представників сторін та третьої особи, яка не заявляє на предмет спору, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, докази, надані сторонами, суд вважає, що вимоги позову підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

У судовому засідання судом встановлено, що сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2  є власниками квартир № 52 та 53 відповідно, розташованих на одному сходовому майданчику у будинку АДРЕСА_1, .

Як вбачається з матеріалів справи, актом районної міжвідомчої комісії про прийом до експлуатації перебудови, затвердженим   розпорядження Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя № 497-р   від 17.05.2007 року, встановлено, що у квартирі відповідача самовільно призведено перепланування, а саме, крім других змін, на 30 см перенесена перегородка, яка відділяє  санвузол від коридору загального користування, у наслідок чого змінилася загальна площа квартири та відстань між вхідними дверима в квартиру позивача та стіною  коридору зменшилася до 110 см, що підтверджується  листом з БТІ та ДРОМН м. Севастополя (а.с.37)

Розпорядження Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя № 497-р від 17 травня 2007 р.  акт про прийом до експлуатації закінченої будівництвом перебудови квартири 53 по АДРЕСА_1 був затверджений (а.с.38).

Постановою Ленінського районного суду м. Севастополя від 18.12.2007 р. розпорядження ЛРДА м.Севастополя №947-р від 17.05.2007 р. було визнано недійсним, зазначена постанова була залишена без змін постановою Севастопольського Адміністративного Апеляційного суду  від 14.10.2008 р. та набрала законної сили, а тому на сьогоднішній день, перебудова  квартири 53 по АДРЕСА_1, у тому числі й перенесення капітальної стіни, яка відділяє зазначену квартиру від сходового майданчику, є самовільною.

 Крім того, постановою інспекції ДАБК № 534 від 17.05.2006 року ОСОБА_2 притягувався до адміністративної відповідальності по факту самовільної реконструкції квартири (а.с.30 ).

Відповідно до ч.2 ст.382 ЦК України власникам квартир на дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку … а також, споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Згідно зі ст.369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

    Як встановлено у суді, відповідачем зайнята частка сходового майданчику, який є приміщенням загального користування, а тому спільною сумісною власністю, але відповідно до вимог діючого законодавства позивач, як співвласник, ніякої згоди на будування прибудови із заняттям загальних приміщень та зміною внутрішнього виду приміщення не надавала, у зв’язку з чим, суд погоджується з доводами позивачки відносно того, що таким чином відповідач ОСОБА_2 самовільно розпорядився загальною сумісною власністю, обернувши її в приміщення для особистого користування, чим порушив право позивача на участь у розпорядженні спільним приміщенням та право на користування спільним майном.  

Крім того, як свідчить з пояснень позивачки у суді, дії відповідача ОСОБА_2 призвели також до зменшення відстані між вхідними дверима у її квартиру та стіною коридору загального користування, що перешкоджає доступу до належної позивачу квартири та робить неможливим винос та внесення крупногабаритних меблів, а тому суд приходить до висновку, що це  є порушенням права нормального користування позивачем сумісними приміщеннями.

Крім того, відповідно до листа Начальника Ленінського районного відділу УМНС України у м. Севастополі від 02.06.06 року, зменшення ширини коридору, у наслідок переносу стіни у вищезазначеній квартирі, є порушенням встановлених вимог правил пожежної безпеки в Україні, зазначених у СНіП 02.08.01-89 «Житлові будови» п.1.22 та ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будови. Загальні положення» п.2.10(а.с.14), до того ж у листі зазначено, що є порушення пункту 5.1 ДБН В.1.1.-7-2002 «Пожежна безпека об’єктів будівництва» щодо створення перешкод у евакуації людей із квартир у разі виникнення пожежі.

Згідно зі ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.

Позивач вважає, що перенесення відповідачем зазначеної стіни без її згоди, що призвело до зменшення та погіршення спільного майна, є для неї перешкодою в користуванні і розпорядженні спільним майном і порушує її права співвласника, а також и її права  як власника своєї квартири у її безперешкодному користуванні, а тому суд, приймаючи до уваги усі обставини по справі, знаходить доводи позивача обґрунтованими, а вимоги, щодо знесення самовільної забудови та поновлення стіни і приведення сходового майданчику у первинний стан - підлягаючими задоволенню.

Відповідно до ухвали суду від 18.06.2009 року по справі була призначена та виконана судова будівельно-технічна експертиза.

У відповідності до ч.6 ст. 147 ЦПК України, висновок експерта для суду не є обов’язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими ст. 212 ЦПК України.

 Відповідно до п.2 ст.212 ЦПК України, жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Приймаючи рішення по справі, суд не поклав у основу рішення висновок експерту, відповідно до якого, повторне переміщення стіни може спричинити порушення міцності конструкції квартири і житлового будинку в цілому, тому, що як на думку суду та й згідно висновку експерту, нині існуюча стіна не є капітальною, несучою, крім того вона була перенесена на 30 см у бік від осі раніше існуючий  несучій  стіни, а тому неможна стверджувати, що існуюча стіна замінює, тобто виконує функції несучий стіни, у зв’язку з чим, суд критично відноситься до ствердження експерту про те, що її перенос (демонтаж) може спричинити порушення міцності конструкції як квартири, та й будинку в цілому. До того, слід зазначити, що демонтаж нині існуючої стіни може бути здійснений вже після поновлення відповідачем на первинному місті капітальної стіни.  

Позовні вимоги у частині відшкодування позивачу суми моральної шкоди на думку суду є завищеними та не забезпеченими належними доказами у заявленому розмірі, а тому з урахуванням усіх обставин такими, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 1 500 грн., визначаючи розмір моральної шкоди суд врахував усі незручності, які протягом більш ніж чотирьох років зазнавала позивачка через дії відповідача, а саме, необхідність звертатися із відповідними заявами до державних установ за захистом свого порушеного права,   неможливість придбання крупногабаритних речі, тому що вони взагалі не можуть бути внесені до її квартири, винос з квартири меблів без їх попереднього розбору, а також особисте  ставлення відповідача до ситуації що склалася, його небажання не тільки мирно врегулювати спір, але і розпочаток відкритого конфлікту із сварками та погрозами.    

Відповідно до ст.88 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивачки підлягає сплачені позивачем при зверненні до суду  сума оплати судового збору у розмірі 59,50 грн.,  сума витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 37,50 грн., у підтвердження чого маються квитанції у матеріалах справи.

На підставі ст.369,382,383,391 Цивільного кодексу України,  ст.177,179,189 ЖК України, п.19 Правил користування приміщеннями житлових будинків та при будинковими  територіями, затверджених постановою КМУ від 08.10.1992 №572, керуючись ст.ст.10,11,88,209,212,214-215,218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про усунення перешкод у  користуванні власністю, третя особа Ленінська районна державна адміністрація м. Севастополя  – задовольнити частково.

Усунути для ОСОБА_1  з боку ОСОБА_2  перешкоди у здійсненні нею права власності спільним майном, шляхом, зобов’язання ОСОБА_2 привести у первісне становище сходового майданчику, шляхом відновлення капітальної стіни, що відділяє санвузол у квартирі 52 у будинку АДРЕСА_1 та коридор загального користування, поновивши існуючий раніше прохід до вхідної двері квартири 52.    

Стягнути з ОСОБА_2   на користь ОСОБА_1 суму у відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 500 грн.,  суму оплати судового збору у розмірі 59,50 грн., суму витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 37,50 грн., всього стягнути 2 097 грн.

  Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

                   Суддя   -    підпис

    Копія вірна:

Суддя Ленінського

районного суду м. Севастополя                 О.І.Проценко