Справа № 2-2020\10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

30 червня 2010 року                                              Замостянський районний суд м. Вінниці в складі: головуючого – судді Ковальської І.А.,

                                       при секретарі Мантак О.Л.,

                                       за участю позивачки ОСОБА_1,

                   представника відповідача Кушнір А.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 2656 про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок невиплати грошової компенсації за речове майно при звільненні із Збройних Сил України, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до військової частини А 2656 про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок невиплати грошової компенсації за речове майно при звільненні із Збройних Сил України, мотивуючи свої вимоги тим, що позивачка проходила військову службу у військовій частині А2833, яка знаходилася на забезпеченні у військової частини А2656. Наказом командира військової частини А 2833 № 174 від 15.10.2008р. вона була звільнення з військової служби у відставку.

Пунктом 28 Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил у мирний час, затвердженого постановою КМУ від 22.07.1998р. передбачено, що військовослужбовці, звільнені з військової служби у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу за своїм бажанням можуть одержати речове майно, належне їм до одержання в місці звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання у військовій частині наказу про звільнення. При звільненні позивачки військова частина не виплатила їй грошову компенсацію за недоотримане речове майно у сумі 3133,89 грн.

В судовому засіданні позивачка підтримала позов, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, та просила суд стягнути з відповідача компенсацію за недоотримане речове майно у сумі 3133,89 грн.

Представник відповідача   в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити в задоволенні позову, суду пояснила, що відповідно до Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 року №1459-ІІІ призупинено дію ч. 2 ст. 9 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них. Речове майно позивачка може отримати в натурі.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що наказом командира військової частини А2833 від 15.10.2008 року за № 174 ОСОБА_1 виключена зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення військової частини і направлена для зарахування на військовий облік до Вінницького ОМВК           м. Вінниці.

На підставі наказу військової частини А2833 від 15.10.2008 року ОСОБА_1 було видано довідку № 48 на одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі, станом до 03.2000 року на суму 582,19 грн., станом після 03.2000 року на суму 2551,7 грн., а всього на загальну суму 3133,89 грн.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечувалося сторонами, право на отримання речового майна, що підлягає видачі чи грошової компенсації, так само як і право на отримання грошового забезпечення та інших виплат виникло у ОСОБА_1 в зв’язку із проходженням нею військової служби у військовій частині А2833, а тому правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” військовослужбовці отримують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або, по їх бажанню, грошову компенсацію.

Дію ч. 2 ст. 9 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” призупинено Законом України “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів” від 17.02.2000 року  в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України у п. 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: “Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв в часі раніше».

Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.

Отже, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, пріоритетними є положення Закону України “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів”, тому до спірних правовідносин не може бути застосована норма ч. 2 ст. 9 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, яка передбачала можливість отримання грошової компенсації замість речового майна.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до військової частини А2656 задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що позов не підлягає задоволенню, позивачка звільнена від сплати судових витрат, суд не розподіляє їх.

Керуючись ст. 9 Закону України „Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей”, Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів», рішенням Конституційного Суду України від 3 жовтня 1997 № 4-зп ,  ст. 150 Конституції України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до військової частини А 2656 про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок невиплати грошової компенсації за речове майно при звільненні із Збройних Сил України – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Вінницької області через Замостянський районний суд м. Вінниці шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Головуючий: