ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

11.06.07 р.                                                                               Справа № 16/102                               

Суддя Господарського суду Донецької області В.В.Манжур

При секретарі      Москаленко  О.О. ,  розглянувши  матеріали  справи

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом   Відкритого акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів”                 м. Нікополь

До відповідача     Закритого акціонерного  товариства    “ Єакієвський   коксохімпром”   м. Єнакієво   

Про стягнення    2 603   грн 17   коп.

                   За участю:

  Представників сторін :

  від позивача:            не з’явився   

  від  відповідача :              Орлов В.В. по дор.  

  

                 В С Т А Н О В И В:  в  судовому засіданні  було  оголошено  перерву  згідно ст. 77  ГПК  України до  11.06.2007.

Ухвалою  господарського суду Донецької  області 04.04.2007р. порушено  провадження  по  справі за  позовом Відкритого акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів” м. Нікополь до Закритого акціонерного товариства “Єнакіївський коксохімпром” м. Єнакіїве про стягнення збитків  у  сумі  2 603     грн.  17  коп.    та   залізничного тарифу у сумі  85   грн. 32  коп.    та ПДВ  у розмірі    433  грн. 87    коп.   

Представника   відповідача було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із  ст.  22 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні не було надано клопотання про фіксації судового процесу  технічними засобами, з приводу чого фіксацію не було здійснено. Крім цього, роз’яснено  вимоги ст.811 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який  долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 частини ст.129 Конституції України, основними засадами  судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення  доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні  перед судом їх переконливості.

          Згідно ст.42 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Ст.33 Господарського процесуального кодексу України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

                    В обґрунтування  заявлених   вимог  позивач  посилається  на договір  №  685/4592  від  20.12.2004р., на   залізничні   накладні       № 52407961    від 22.06.2005 р.  ,  № 52411041  від 3.08.2005р.  

            

           В судове  засідання  05.06.2007р   та    11.06.2007р.     представник  позивача не  з`явився, пояснення   з  приводу  цього  не  представив   .

  

Представник відповідача    проти  заявлених  вимог  заперечує, надав відзив на позовну заяву від 05.06.2007р.  за  №  014-1245  , де стверджує, що при прийманні продукції позивачем було порушено п. 7.2.  договору   , п.9. , п.17-а, п.21, п. 25, п. 26 Інструкції про приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання ко кількості            П-6. , на  підставі  чого   просить    в  задоволенні    позову  відмовити   .

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника   відповідача  , суд встановив:

              20.12.2004р.   між  позивачем  та  відповідачем  був  укладений  договір №  685/4592  .

            Данний  договір  за  своєю  правовою  природою  є  договіром  поставки .

          Так , відповідно  до  ст. 698  ЦК України  за  договором  поставки  організація  поставщик зобов`язується  передати  у  певні  строки організації - покупцеві  у властність   товар .  Договір  поставки  є  двостороннім  договором  і  передбачає  взаємні  зобов`язання   сторін .

Відповідно до умов  договору   поставки №  685/4592  від 20.12.2004р.   відповідач зобов”язався поставити позивачу коксову продукцію, а позивач  прийняти  Ії та оплатити  ії вартість.

Приписами п. 6.1 Договору встановлено, що  приймання товарів за кількістю проводиться  у відповідності до Інструкції П-6 “Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю” від 15.05.65р.,  по якості –відповідно до  Інструкції П-7 “Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю ” від  25.04.66р. з  сертифікатом якості  заводу виготівника.

У разі одержання продукції не якісної   або з недостачею, виклик представників сторін є обов’язковим.  

Відповідно до  умов  Договору позивач  повинен  здійснити 100% передплату за  поставлений  товар   ( п.4.1.  договору  )  .

На  виконання  умов Договору виставлені  відповідачем рахунки  №   ЗА –0001241   від 20.06.2005р.  на  суму 56172 грн. 00  коп.  ,  № ЗА –0001744  від    27.08.2005р.  на  суму  35764  грн.80  коп.   ,    позивач сплатив у повному обсязі    , доказами  чого  служать  виписки  банку  додані  до матеріалів  справи .

Відповідачем за накладними  № 52407961    від 22.06.2005 р.  ,  № 52411041  від 3.08.2005р.    було  поставлено  на  адресу  позивача  коксову  продукцію.

Вантаж прибув на адресу позивача без ознак втрати та псування, отже залізниця його видала без перевірки ваги у відповідності до ст. 52 Статуту залізниць України.

Предметом  позовних  вимог  позивача  є  вимоги  про  стягнення збитків  у  сумі                    2 603     грн.  17  коп.   , залізничного тарифу у сумі  85   грн. 32  коп.    та ПДВ  у розмірі    433  грн. 87    коп.   

Відносно стягнення збитків, то законодавець зазначає, що стаття 623 як загальна норма та статті 224, 225 ГК України 2003р., як спеціальні норми, передбачають, що у випадку невиконання або неналежного виконання зобов’язань боржником він повинен відшкодувати кредитору заподіяні цим збитки.

На позивачеві лежить обов’язок довести суду згідно ст. 33 ГПК України наступне:

-          по-перше, факт заподіяння йому збитків;

-          по-друге, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов’язань;

-          по-третє, причинно-наслідковий зв’язок між невиконанням зобов’язань та заподіяними збитками.

Свої  вимоги  позивач  обґрунтовує тим, що при зважуванні вагонів з коксовою продукцією на 100 тонних тензометричних вагах    з урахуванням норм природної втрати і граничної погрішності показань ваг нестача у вагонах склала    по  акту   №  3662   у  кількості 2, 5    тонн, по  акту № 3904/1 та  №  3904/ 2     в  кількості   1 , 2 тонн   , через що він зазнав  збитки  у  розмірі   2 603    грн.    17  коп., виражених в його  витратах у розмірі  вартості сплаченої, але не отриманої продукції.

У випадку виявлення нестачі продукції, позивач повинен був здійснити контрольну перевірку масової долі загальної вологи коксової продукції, розрахувати масу сухої речовини або надати обґрунтований розрахунок нестачі продукції згідно з актом приймання продукції за кількістю, однак, доказів проведення такої перевірки, а також належного розрахунку нестачі кожної партії спірної продукції позивачем не надано.

Відповідно до пункту 14 Інструкції № П-6 порядок перевірки ваги нетто, згідно якого, при неможливості переваження продукції без тари, визначення ваги нетто здійснюється шляхом перевірки ваги брутто в момент отримання продукції і ваги тари після звільнення її з-під продукції. Результати перевірки оформляються актами. Визначення ваги нетто шляхом відрахування ваги тари із ваги брутто за даними, зазначеними в транспортних документах, без перевірки фактичної ваги брутто і ваги тари не дозволяється.

З актів приймання продукції №  3662      від   23.06.2005р.,   № 3904/1 від   30.08.2005р,                      №  3904/ 2  від 30.08.2005р.     не вбачається, що позивач здійснив переваження  тари вагону для  визначення  ваги нетто, тобто позивач визначив вагу  вантажу не зазначеним в Інструкція П-6 способом.

За приписами п.4.3 ДСТУ 322-12-2-94 “Кокс кам’яновугільний, пековий і термоантрацит. Правила приймання” передбачено, що відбір проб коксу у споживача повинен здійснюватись за ДСТУ 23083 в момент розвантаження коксу з вагонів. Показник масової долі загальної вологи, що встановлений споживачем, використовують для визначення сухої маси при надходженні партії коксу. Згідно Методики контрольної перевірки маси партії коксу, що надходить до споживача (в перерахунку на суху речовину), масу коксу (нетто) визначають за різницею маси завантаженої групи вагонів (брутто), визначеної зважуванням у споживача, та маси порожніх вагонів - тари, вказаної на їх трафаретах. Для визначення масової долі загальної вологи у коксі при надходженні партії відбирають та готують пробу за ГСТУ 22083. В пункті А.3 додатку А наведено формулу, за якою розраховується маса сухої речовини, а в пункті А.5 –формула, за якою визначається величина розбіжності маси сухої речовини коксу, розрахованої за документом про якість, та результати контрольної перевірки її у споживача.

Таким  чином ,  представниками  позивача   та  громадськості  (  в складі  комісії  зазначеної в  актах  згідно   посвідчень  щодо  прийомки  продукції по кількості)   були   складені  акти №  3662      від   23.06.2005р.,   № 3904/1 від   30.08.2005р,    №  3904/ 2  від 30.08.2005р. .  , згідно з п.18  Інструкції  П-6, в  яких   було  заначено  , що  вагони з  вантажем    прибули  на  станцію призначення у технічно-справному  стані  ,були    видані  залізницею  та подані  на завод. Найменування вантажу коксова  продукція   .    Зважування проводилося на вагонних вагах: тип – тензометричні 100тн. Комісією було прийнято рішення про виклик на спільне примання вантажу представника продавця та вантажовіправника.  

З  матеріалів  справи  також  вбачається, що   позивачем в порушення  умов Договору, не було  належним  чином  викликано представників відповідача для прийняття  продукції  , оскільки   докази  направлення   тереграми  згідно  приписів  п.17 а   Інструкції  П-6  в  матеріалах  справи  відсутні   ,  факсограми      позивачем  були  надіслані    з  порушеннями   зазначеного     пункту  Інструкції  ,  так  як     в  ній  не  вірно  вказано  найменування  продукції,      кількість  недостатньої  продукції    та  її  характер ,    вартість недостатньої  продукції  ,  дата    на  яку  назначена  приймка   продукції   .

З  приводу    чого  представник  відповідача для  прийомки  продукції  по  кількості  не  з`явився .

При  розгляді зазначених актів судом  з`ясовано, що позивачем при складанні актів були порушені норми Інструкції  №  П-6.

Відповідно до п. 25 Інструкції в акті про нестачу продукції повинно бути вказано: дата та номер акта, місце приймання продукції та складання акта, час початку та закінчення приймання продукції, в разі, коли приймання продукції здійснено з порушенням встановленого строку, - причини несвоєчасного приймання, час ії винекнення та усунення; дата прибуття продукції на станцію призначення, час видачі вантажу органом транспорту, час вскриття вагону опламбованих транспортних засобів, час доставки продукції на склад отримавачу; яким чином визначено кількість недостаючої продукції, чи могла вместитися недостаюча продукція в тарне місце, в вагон, контейнер, точна кількість недостаючої пролдукціїта її вартість.

В  зазначених  актах про приймання продукції по кількості  не вказано місце приймання продукції та складання актів, час доставки  продукції на склад отримувача, час вскриття вагону, чи могла вместитися недостаюча продукція в тарне місце, в вагон, вартість недостаючої продукції .  

Отже  посилання  позивача на  акти  приймання  продукції у якості  доказу  виявленої  нестачі  продукції судом  до  уваги не  приймаються.

За приписами ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Отже  позивачем   були  порушені  зазначені вимоги  Інструкції  П-6 та Договору, але ним  не  доведено факт порушення відповідачем зобов”язання за  вказаним Договором, тому не доведено спричинення збитків саме внаслідок неправомірних дій відповідача.

Крім того, вимоги  позивача  про  стягнення залізничного тарифу у сумі   85 грн.  32 коп.   є  безпідставними, оскільки  відповідно до залізничних  накладних  його  платником є  інша особа - ПП  “Панжеко”, а не  позивач.

Вимоги  про  стягнення ПДВ  у розмірі   433  грн.  87  коп,   в  межах  позовних  вимог є  також  необґрунтованими   з  наведеного  .  

Система оподаткування товарів на суму вартості, добавленої на кожному етапі їх виробництва, обміну або перепродажу визначає таке поняття як податок на додану вартість, далі ПДВ . Такий податок стягується в країні на час реалізації усіх товарів, послуг та виконання робіт за винятком, зазначених у спеціальних постановах . ПДВ включається виробником або продавцем до ціни товару, сплачується покупцем і розраховується як різниця між ПДВ, сплаченого покупцем, ПДВ, сплаченого у зв’язку із витратами, які включено до собівартості продукції. У платіжних дорученнях ПДВ виділяється окремим рядком.   Виходячи з  наведеного,   суд  встановив , що     вимоги  позивача  щодо  стягнення   ПДВ   з  відповідача   є  безпідставними  .   

   На  підставі  вищевикладеного  позовні вимоги не обгрунтовані та задоволенню не підлягають.          

Витрати по сплаті   держмита  та  витрати на  інформаційно - технічне   забезпечення  судового   процесу  , покладаються  в  разі  неправомірних  дій  , на  позивача  по  справі   згідно   ст.ст.   44,49 ГПК України.

    Враховуючи вищевикладене, суд на підставі 14, 17 Інструкції № П-6 “Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю”, ст. ст. 246, 623 ЦК України 2003 року, ст. ст. 224, 225, ГК України, ст. ст. 28, 33, 44, 49, 82 -85 ГПК України,-         

  

                                                В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів” м. Нікополь до Закритого акціонерного товариства “Єнакіївський коксохімпром” м. Єнакіїве про стягнення збитків  у  сумі  2 603     грн.  17  коп.    та   залізничного тарифу у сумі  85   грн. 32  коп.    та ПДВ  у розмірі    433  грн. 87    коп.   ,  відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття (підписання).

Рішенняи підписане    11.06.2007р.  

          

Суддя                                                                                                        

Надруковано 3 прим.:

1 прим.-Господарському суду Донецької області

2 прим. -сторонам

Виконавець – Подолян О.О.