Справа № 2-а-19
2010 року
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 січня 2010 року Київський районний суд м. Одеси у складі :
головуючого – судді Васильків О.В.
при секретарі –Дикун В.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Київської райадміністрації Одеської міської ради, Міністерства фінансів України про визнання дій неправомірними і виплату державної допомоги, суд, -
в с т а н о в и в :
Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Київської райадміністрації Одеської міської ради, Міністерства фінансів України, в якому просить визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Київської районної адміністрації м.Одеси щодо відмови виплачувати їй допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі не менше прожиткового мінімуму, встановленого для дітей у віці до 6 років, зобов’язати Міністерство фінансів України забезпечити необхідне фінансування Управління праці та соціального захисту населення Київської районної адміністрації м.Одеса, необхідну для виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму. Встановленого для дітей у віці до 6 років, та зобов*язати Управління праці та соціального захисту населення Київської районної адміністрації м. Одеси виплачувати щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для дітей у віці до 6 років та виплату заборгованості з 2007 року по теперішній час та у подальшому продовжити нарахування та виплату цієї допомоги. При цьому, позивач посилається на те, що 4.08.2006 року народила доньку, у зв’язку з чим знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років і отримує від відповідача соціальну допомогу у розмірі 130 грн. Дії відповідача з цього приводу вважає протиправними, оскільки відповідач повинен був нарахувати допомогу в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для дітей у віці до 6 років, у зв*язку з чим змушена була звернутись до суду.
В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги, просила позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача – Управління праці та соціального захисту населення Київської райдержадміністрації, в судовому засіданні позов не визнав, заперечував проти його задоволення, надав заперечення, в який просить у задоволенні позову відмовити.
Представник Міністерства фінансів України до судового засідання не з*явився, повідомлявся належним чином, надав заперечення, в яких просить в позові до Міністерства фінансів України відмовити, справу розглянути за його відсутності.
Суд, вислухавши позивача, представника відповідача – Управління праці та соціального захисту населення Київської райадміністрації м.Одеси, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних встановлених обставин.
Як встановлено судом в судовому засіданні, ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач народила дитину ОСОБА_4 /свідоцтво про народження Серії НОМЕР_1 від 15.08.2006 року видане відділом РАЦС Київського районного управління юстиції м. Одеси/. У зв*язку з народженням дитини ОСОБА_2 знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років, тобто до 4 серпня 2009 року. З серпня 2006 року Управлінням праці та соціального захисту населення Київської районної адміністрації ОМР було призначено позивачці одноразову допомогу при народженні дитині в розмірі 8500,00 грн. та допомогу по догляду за дитиною до 3- років в розмірі з 01.08.2006 року – 90,00 грн., з 01.01.2007 року – 90,00 грн., з 01.01.2008 року – 130,00 грн.
Згідно ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім*ям з дітьми» визначено, що розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 3-х років. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину незалежно від кількості народжених.
Відповідно до п.14 ст.71 ЗУ від 19.12.2006р. «Про державний бюджет України на 2007 рік» №489 дія вказаної статті була зупинена, але рішенням Конституційного суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року зупинення дії статті було визнано неконституційним та положення абз.3 ст. 56 ЗУ №489 також було визнано неконституційним.
Згідно ст.62 ЗУ №489 «Про державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць був встановлений у розмірі для дітей віком до 6 років: з 1 квітня – 463 гривні, з 1 жовтня -470 грн.
Проте, позивачці виплата допомоги протягом 2007 року здійснювалась у відповідності до ст. 56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яка визначала, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім*ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Тому суд погоджується з аргументами позивачки, що після набрання рішення Конституційного суду України від 9.07.2007 року відповідач повинен був виплачувати допомогу виходячи із розміру прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років та існує заборгованість у розміру суми різниці між отриманою та прожитковим мінімумом для дітей віком до 6 років.
Посилання представника відповідача Управління праці та соціального захисту населення Київської районної адміністрації м.Одеси на те, що вимоги позивача про виплату допомоги після 01.01.2008 року не підлягають задоволенню, так як були внесені зміни до ст.15 ЗУ №2811 від 21.11.1192 року відповідно до яких допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановлених для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім*ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн., так як вказані норми Закону №2811 не скасовувались та не визнавались не конституційними, не можуть бути прийняті судом.
Так, згідно ст.22 ч.3 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Тобто, якщо будь-яким законом людині було надано право на пільги, гарантії, компенсації, грошові виплати, то в наступному не допускається прийняття законів, які б зменшували, призупиняли або скасовували таке право.
Стаття 8 Конституції України передбачає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативні акти приймаються на підставі Конституції України і повинні їй відповідати. Норми Конституції є нормами прямої дії. Таким чином, якщо будь-який закон був прийнятий з порушенням ч.3 ст.22 Конституції України, а саме зменшив право людини на отримання будь-яких виплат, пільг, компенсацій, то такий закон не може застосовуватися, і повинен діяти той первісний закон, який дав людині право на вказану виплату, пільгу або компенсацію.
Таким чином, ст. 43 ЗУ «Про загальнообов*язкове державне соціальне страхування у зв*язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» та ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім*ям з дітьми» повинні застосовуватися без обмежень, передбачених нормами Законів про бюджет.
Згідно п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при застосуванні правосуддя», суди при розгляді конкретних справ повинні оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції та у всіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення повинні основуватися на Конституції, а також на діючому законодавстві, яке не суперечить їй. Суд безпосередньо застосовує Конституцію у випадку, коли закон, який діяв до введення в дію Конституцію або прийнятий після цього, суперечить їй.
Крім того, рішеннями Конституційного Суду України від 9.07.2007 року №6-рп/2007 р. та від 22.05.2008 року №10-рп/2008р. визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та Закон України «Про державний бюджет на 2008 рік».
Виходячи з того, що законодавством України врегульовані правовідносини щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, то позовні вимоги до Міністерства фінансів України задоволенню не підлягають.
Посилання представника відповідача на те, що позивачем пропущено річний строк позовної давності, судом не можуть бути прийняті, оскільки ОСОБА_2 дізналася про порушення своїх прав, свобод та інтересів лише 28.11.2008 року, що вбачається з листа Управління праці та соціального захисту населення КРА ОМР №4538 від 28.11.2008 року /а.с.7/.
Згідно ст. 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За таких обставин, проаналізував вищенаведені положення Конституції України, рішення Конституційного суду України, постанову Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.96 року «Про застосування Конституції України при застосуванні правосуддя», суд вважає, що зупинення Законом України про Державний бюджет дії інших законів щодо надання пільг, компенсацій, гарантій, а саме ч.1 ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім*ям з дітьми» та виключення повністю ст. 43 ЗУ «Про загальнообов*язкове державне соціальне страхування у зв*язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» не відповідає Конституції, тому позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 6, 104, 158-163 КАС України, ст. ст. 8, 22 Конституції України, ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім*ям з дітьми», суд, –
п о с т а н о в и в :
Позовні вимоги ОСОБА_2 – задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Київської районної адміністрації Одеської міської ради щодо відмови виплачувати ОСОБА_2 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі не менше прожиткового мінімуму, встановленого для дітей у віці до 6 років.
Зобов*язати Управління праці та соціального захисту населення Київської районної адміністрації Одеської міської ради виплачувати ОСОБА_2 щомісячну допомогу по догляду за дитиною, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для дітей у віці до 6 років та виплатити заборгованість з 2007 року по теперішній час та у подальшому продовжити нарахування та виплату цієї допомоги.
В задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Одеси шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Суддя: О.В.Васильків
Справа № 2-а-19
2010 року
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
/вступна та резолютивна частини/
28 січня 2010 року Київський районний суд м. Одеси у складі :
головуючого – суді Васильків О.В.
при секретарі –Дикун В.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Київської райадміністрації Одеської міської ради, Міністерства фінансів України про визнання дій неправомірними і виплату державної допомоги, суд, -
в с т а н о в и в :
Зважаючи на складність у викладенні повного тексту постанови суду, пов’язаного з потребою в обґрунтуванні доводів сторін, на що може бути витрачений значний час, суд вважає за необхідне проголосити вступну та резолютивну частини постанови.
Керуючись ст. ст. 6, 104, 158-163 КАС України, ст. ст. 8, 22 Конституції України, ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім*ям з дітьми», суд, –
п о с т а н о в и в :
Позовні вимоги ОСОБА_2 – задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Київської районної адміністрації Одеської міської ради щодо відмови виплачувати ОСОБА_2 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі не менше прожиткового мінімуму, встановленого для дітей у віці до 6 років.
Зобов*язати Управління праці та соціального захисту населення Київської районної адміністрації Одеської міської ради виплачувати ОСОБА_2 щомісячну допомогу по догляду за дитиною, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для дітей у віці до 6 років та виплатити заборгованість з 2007 року по теперішній час та у подальшому продовжити нарахування та виплату цієї допомоги.
В задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Одеси шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Суддя: О.В.Васильків