Справа № 2-А-179/09/1512
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2009 року Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого – судді Васильків О.В.
при секретарі – Дикун В.Б.
за участю прокурора – Уразовського С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом Військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про зобов’язання суб’єкта владних повноважень вчинити дії щодо донарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги інваліду війни, суд, –
ВСТАНОВИВ:
Військовий прокурор Одеського гарнізону, уточнивши позовні вимоги, звернувся до суду з адміністративним позовом в інтересах ОСОБА_1, яким просить зобов’язати відповідача Управління праці та соціального захисту населення Приморської районної адміністрації Одеської міської ради виплатити одноразову недоплачену щорічну грошову допомогу інваліду війни в період за 2008 рік у розмірі 3448 грн., посилаючись на те, що він є учасником бойових дій та відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" йому щорічно до 5-го травня повинна надаватись одноразова грошова допомога в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, проте грошова допомога виплачувалась, однак в неповному розмірі, у зв’язку з чим він звернувся з даним позовом до суду.
У судовому засіданні прокурор уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Представник відповідача – Управління праці та соціального захисту населення Приморської районної адміністрації Одеської міської ради до судового засідання не з’явився, належним чином повідомлявся, від отримання судової повістки відмовився, причини неявки суду невідомі.
Суд вважає наявні у справі документи повними та достатніми для розгляду справи по суті за відсутності представника відповідача, належним чином повідомленого про день та час слухання справи.
Суд, вислухавши прокурора, діючого в інтересах позивача, свідка ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом війни 2-ї групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданим УПСЗН Приморського району м. Одеси від 17.08.2007 року.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», щорічно до 5 травня інвалідами війни 2-ї групи виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
У 2008 році розмір мінімальної пенсії за віком встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року у розмірі прожиткового мінімуму і відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» становив 481 грн. на місяць на одну особу, яка втратила працездатність.
Таким чином, у 2008 році позивачу ОСОБА_1, як інваліду війни 2-ї групи, повинна була виплачена одноразова допомога у розмірі 3848 грн., виходячи із 481 грн. помноженої на 8 мінімальних пенсій за віком.
Однак, виплати позивачеві були здійснені на підставі Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» у розмірі 400 грн.
Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» встановлено, що виплата разової грошової допомоги здійснюється органом праці та соціального захисту населення, яке є відповідачем по справі за рахунок коштів державного чи місцевого бюджетів.
Прокурор діючи в інтересах позивача пояснив, що позивачу було виплачено одноразову щорічну грошову допомогу у розмірі, визначеному Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік», тобто у розмірі 400 гривень, що він вважає неправомірним, тому звернувся до суду з даним позовом та з врахуванням виплаченої суми просить стягнути 3448 грн. /3848 -400 = 3448 грн./.
Суд вважає, що наведені вище норми суперечать діючому законодавству України та фактично обмежують права і пільги інвалідів війни, передбачені п. 27 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту». При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів стаття 22 Конституції України, яка має найвищу юридичну силу, забороняє звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно ч. 3 ст. 2 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту", нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, що обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними. При цьому суд виходив із правової позиції Конституційного Суду України, який неодноразово розглядав питання щодо конституційності положень законів України про Державний бюджет України у частині обмеження пільг, компенсацій і гарантій, на які відповідно до чинного законодавства мають право окремі категорії громадян./рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року та від 09.07.2007 року. /Конституційний Суд України визнав неконституційними положення ст.29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", згідно якого обмежені розмірі щорічної разової допомоги учасникам бойових дій та деяким іншим особам. Тобто, норма закону, якою обґрунтовується розмір фактично виплаченої допомоги, не є чинною. При цьому, визначивши свою правову позицію, Конституційний Суд України підкреслив, що здійснення заходів по забезпеченню пільг, компенсацій і гарантій не залежить від наявності фінансування із бюджету, а має безумовний характер.
Згідно ст. 63 Закону України «Про Конституційний суд України», рішення Конституційного суду України є остаточними та не підлягають оскарженню.
Таким чином, на підставі досліджених доказів у справі, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, оскільки позивачу у неповному обсязі було виплачено щорічну грошову допомогу, що суперечить вимогам закону та порушує його права.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 15, 17 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 29, 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», ст. ст. 63, 73 Закону України «Про Конституційний суд України», ст. ст. 18, 104, 158 - 163 Кодексу Адміністративного судочинства України, Рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 року, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах ОСОБА_1 – задовольнити.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Приморської районної адміністрації Одеської міської ради за рахунок Державного бюджету України здійснити виплату щорічної грошової допомоги інваліду війни 2-ї групи ОСОБА_1 у період за 2008 рік у розмірі 3448 гривень. /три тисячі чотириста сорок вісім гривень/.
Постанова може бути оскаржена до Одеського адміністративного апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
Суддя: О.Васильків