Справа №2а-1082/10
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2010 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого - судді Бурлаки А.І.
при секретарі Слинько М.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни.
В обґрунтування своїх вимог указує, що має статус дитини війни відповідно до Закону України №2195-IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» оскільки народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Згідно ст.6 указаного закону з 01 січня 2006 року повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Всупереч положенням ст.22 Конституції України, якими передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, п.17 ст.77 та ст.110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006р. дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 та 2007 роки відповідно. Пунктом 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено в новій редакції, відповідно до якої право на державну соціальну допомогу дітям війни було обмежено. Проте, рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.07р. №6-рп/2007 та №10-рп/2008 від 22.05.2008р. положення, що призупиняли дію ст.6 Закону, були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втратили свою чинність з дня їх ухвалення. Таким чином, відповідач зобов’язаний був здійснювати виплату належної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2007 та 2008 роки. Відповідно до положень ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. Частиною 20 ст.1 Бюджетного кодексу України визначено, що закон про Державний бюджет України – це закон, який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду. Положення ст.22 Конституції України передбачають заборону звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Зупинення Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» дії ст.6 Закону на 2006 рік було грубим порушенням положень Основного закону України. Вважає, що відповідач зобов’язаний був керуватися Конституцією України як законом прямої дії та здійснити нарахування державної соціальної допомоги в розмірі 30% і за 2006 рік також. З цих же міркувань виходив Конституційний Суд України, ухвалюючи рішення №10-рп/2008 від 22.05.2008р., зокрема в п.5.4 якого було встановлено, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони. Розмір підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону становить 30% мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив: з 01 січня 2006 року – 350 гривень, з 01 квітня 2006 року – 359 гривень, з 01 жовтня 2006 року – 366 гривень. Також, відповідно до Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік”, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив: з 01 січня 2007 року – 380 гривень, з 01 квітня 2007 року – 406 гривень, й з 01 жовтня 2007 року – 411 гривень. Крім цього, відповідно до Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 107-VI від 28 грудня 2007 року, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив: з 01 січня 2008 року – 470 гривень, з 01 квітня 2008 року – 481 гривню, з 01 липня 2008 року – 482 гривні й з 01 жовтня 2008 року – 498 гривень. Таким чином, сума невиплаченої державної соціальної допомоги за 2006-2008 роки становить: (4302+4809+5793) х 30%:100 – 579.30 = 3891.90грн. Просив суд визнати відмову відповідача щодо виплати щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком протиправною. Зобовґязати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2006-2008 роки в сумі 3891.90грн.. Зобовґязати відповідача нараховувати щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в подальшому при нарахуванні пенсії.
Представник Управління Пенсійного фонду України у Придніпровському районі м. Черкаси в судове засідання не з’явився. Надав заяву про згоду слухання справи у його відсутність. Заявлені вимоги не визнав, і просив суд у позові відмовити на підставі ст.ст.99, 100 КАС України.
Заслухавши позивача, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Позивач має статус дитини війни відповідно до Закону України №2195-IV від 18.11.2004р. «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005р. дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2006 рік було зупинено.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.06р. до ст.110 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Але у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджені не були.
Закони України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005р. та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006р. не були визнані неконституційними та діяли протягом 2006 року. Тому у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки до 19.01.2006р. її дію було зупинено, після чого передбачені виплати не запроваджені.
Пунктом 12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст.111 цього закону, було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. №6-рп/2007 положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст.111 цього Закону, визнано неконституційними.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Тому відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007р., але згідно з ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.1 ст.110 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін. Рішення Конституційного Суду України було прийняте 22.05.2008р., до суду позивач звернувся 21.01.2010р., свої позовні вимоги не збільшував. Суд вважає, що позивач за період 2006-2008р.р. пропустив встановлений законом термін звернення до суду, причину його пропуску не вказує. Порушення позивачем строку позовної давності є підставою для відмови в позові. Відповідач наполягає на застосуванні строку позовної давності. Суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити в зв’язку з пропущенням позивачем строку позовної давності.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 12, 17, 19, 99, 100, 159-162 КАС України, на підставі ст.152 Конституції України, ст.ст.6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни – відмовити.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження, з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий А.І.Бурлака