Справа № 2-а-239, 2010 року

 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

26 лютого 2010 року                        Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючої - судді:                                 Марущак Н. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Ставищенської районної державної адміністрації Київської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити нарахування та виплату недоплаченої щорічної грошової допомоги на оздоровлення, -

ВСТАНОВИВ:

 До суду з вказаним адміністративним позовом звернулася ОСОБА_1, посилаючись на те, що 2 жовтня 2006 року їй була встановлена друга група інвалідності (довічно). Зазначене захворювання пов’язане з роботами по ліквідації Чорнобильської катастрофи. Відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” їй повинна виплачуватись щорічна допомога на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, але відповідачем їй виплачено вказану допомогу за 2009 рік у розмірі 120 грн.

Управління праці та соціального захисту населення Ставищенської РДА Київської області відмовило їй у проведенні перерахунку допомоги на оздоровлення.      

Позивачка просить визнати неправомірною відмову відповідача щодо нарахування та виплати їй щорічної грошової допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі Закон № 796-ІІ), виходячи з розміру 5 мінімальних заробітних плат та зобов’язати відповідача здійснити їй такий перерахунок та виплату даної допомоги за 2009 рік, з урахуванням фактично виплаченої допомоги.

Позивачка та представник відповідача подали до суду заяви з проханням слухати справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду доказів. Крім того, представник відповідача направив до суду письмові заперечення,  в яких позовні вимоги не визнає, проти позову заперечує, посилаючись на те, що виплата позивачці вказаної допомоги за 2009 рік  проведена у розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Суд, розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивачка відповідно до копій посвідчення серії НОМЕР_1, виданого 22 листопада 1994 року та вкладки до посвідчення НОМЕР_2, виданої 30 березня 2000 року (а. с. 3), витягу і з акту огляду МСЕК до довідки Сер. КИО-1 № 261684 (а.с. 5) є особою, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії інвалідом ІІ-ї групи; позивачці, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інваліду ІІ групи  щорічну допомогу на оздоровлення було виплачено за 2009 р. 19.10.2009 р. в розмірі 120 грн., що підтверджується листом відповіддю відповідача від 28 грудня 2009 р. № 3257 (а. с.7); позивачка 22 листопада 2009 року звернувся до відповідача із заявою про виплату їй недоплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення (а. с. 6), в чому листом відповідача від 28 грудня 2009 року № 3257 (а. с. 7) їй було відмовлено.

Згідно частини 4 статті 48 Закону України № 796-ХІІ, що діяла в редакції  (до внесення у нього змін  Законом України від 28.12.2007 р. N 107-VI „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, які визнані неконституційними), що визначає умови призначення щорічної допомоги на оздоровлення, особам, віднесеним до ІІ групи інвалідності, виплачується в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат.

Наявність такого права у позивачки є визначальним для вирішення вказаного спору, оскільки це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст. 46 Конституції України).

Механізм обчислення вказаної допомоги, передбачений постановою КМ України № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи» від 12.07.2005 року”, яка є чинною і положення постанови стосовно критеріїв обчислення розмірів вищевказаної допомоги відповідають положенням ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Заперечуючи проти позову, відповідач в письмових запереченнях (а. с. 15-17) посилається на те, що позивачці в 2009 році було виплачено дану допомогу відповідно до вищевказаної постанови КМ України з урахуванням норм ст. 62 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на положення статті 62 даного Закону, яка делегує Кабінету Міністрів України повноваження стосовно роз’яснення порядку застосування цього Закону, та в якій зазначається, що рішення КМ є обов’язковими до виконання міністерствами, іншими центральними органами державної виконавчої влади, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивачки, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

При вирішенні даного спору суд бере до уваги також наступне.

 Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ст.113 Конституції України КМ України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.

Згідно ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Розмір допомоги на оздоровлення, визначений вказаною вище постановою КМ України, суперечить вимогам ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та іншим нормам Законів.

Отже, враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, - суд вважає, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції до внесення в неї змін Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік") та положення зазначених вище Законів про встановлення розміру мінімальної заробітної плати, а не постанова КМ України № 562 від 12.07.2005 року.

Абзац 2 частини 4 ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"  передбачає право позивачки на щорічну допомогу на оздоровлення за  2008 рік в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат.

Згідно частини 7 статті 48 вищенаведеного Закону розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Розмір мінімальної заробітної плати становив на час виплати позивачці вищевказаної допомоги:

за 2009 р. (19.10.2009 р.) відповідно до ст. 55 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік"  - 650 грн. на місяць.

Законом України від 05.10.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було доповнено вказаний Закон статтею 71, згідно якої дія положень цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім Законів про внесення змін до цього Закону.

Пунктом 28 розділу 2 (внесення змін до деяких законодавчих актів України) Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” була викладена в такій редакції ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, згідно якої щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірах, встановлених КМ України.

Проте,  пунктом 2 рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 28 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.  

Відповідно до п. п. 5, 6 резолютивної частини даного рішення Конституційного Суду України положення Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.  Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.  

В цьому рішенні також вказано на те, що рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Крім того, встановлений статтею 95 Конституції України, статтею 38 Бюджетного Кодексу України перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а отже цей закон не може скасовувати або змінювати обсяг прав та обов’язків, пільг, гарантій, передбачених іншими законами, в тому числі і Законом “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Отже, проаналізувавши всі зазначені правові норми суд приходить до висновку, що відмова відповідача в здійсненні перерахунку позивачці щорічної допомоги на оздоровлення, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати є необґрунтованою.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, та беручи до уваги, що відповідач фактично виплатив позивачці 19.10.09 року щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік в значно меншому розмірі, ніж встановлено вимогами  ст. 48 Закону № 796-ІІ, суд приходить до висновку, що слід визнати неправомірною відмову відповідача  щодо нарахування та виплати за 2009 рік позивачці даної допомоги в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат та зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачці вищевказаної допомоги у вказаному розмірі, з урахуванням фактично виплаченої допомоги за 2009 рік.

Керуючись ст.ст. 19, 46, 95, 113 Конституції України, ст. ст. 48, 67, 71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 55 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” ,  ст. 38 Бюджетного Кодексу України, п.п. 2, 5, 6 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України),ст. ст. 2 ч. 1, 6, 9 ч. 4, 17, 71, 94, 122 ч. 3, 158-163, 167, 185 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати неправомірною відмову Управління праці і соціального захисту населення Ставищенської районної державної адміністрації Київської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру 5 мінімальних заробітних плат.

Зобов’язати Управління праці і соціального захисту населення Ставищенської районної державної адміністрації Київської області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру 5 мінімальних заробітних плат, з урахуванням фактично виплаченої допомоги.

Постанову може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду через Ставищенський районний суд Київської області шляхом подачі  в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя