ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

05.07.07 р.                                                                               Справа № 16/1                               

Суддя господарського суду Донецької області В.В. Манжур

Присекретарі      Муравйова М.В.,  розглянувши  матеріали  справи

за позовом  Акціонерного товариства закритого типу “Мушкетівська автобаза”                   м. Донецьк

до відповідача 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Завод “Ремкомунелектротранспорт” м. Макіївка

2. Східної  регіональної   митниці  м. Донецьк

про стягнення штрафних санкцій, збитків, неотриманого прибутку  

        За участю:

  Представників сторін :

  від позивача:            Азарова Г.В. по дор.

  від  відповідача :              1. Уздемир А.І. по дор.,  2. Давиденко О.О. по дор.

            В С Т А Н О В И В: у судовому засіданні було оголошено перерву до                    05.07.2007р. в відповідності до ст. 77 ГПК України

       Ухвалою  господарського суду Донецької  області 02.01.2007р. порушено  провадження  по  справі за  позовом Акціонерного товариства закритого типу “Мушкетівська автобаза” м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю Завод “Ремкомунелектротранспорт” м. Макіївка про стягнення  :штрафних санкцій, збитків, неотриманого прибутку  на  загальну  суму  204 788  грн.   27  коп.  

Представників   сторін  було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із    ст.  22 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні надано клопотання про відмову від фіксації судового процесу  технічними засобами, яке судом прийнято до розгляду та задоволено. Крім цього, роз’яснено  вимоги ст.811 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який  долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 частини ст.129 Конституції України, основними засадами  судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення  доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні  перед судом їх переконливості.

          Згідно ст.42 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Ст.33 Господарського процесуального кодексу України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В обгрунтування  позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення умов контракту № 45 на перевезення автомобільним транспортом в міжнародному сполученні, укладеного між ним та відповідачем, останнім не було забезпечено своєчасного митного оформлення вантажу, і як слід, мав місце наднормативний простій. Вважає, що простій мав місце з вини відповідача  № 1  , і як слід, відповідно до п. 4.1 контракту, останній повинен сплатити штраф  ,  збитки     та  неотриманий  прибуток  в сумі, визначеної в позовних вимогах.

          Відповідач  № 1  -  Товариство з обмеженою відповідальністю Завод “Ремкомунелектротранспорт” м. Макіївка у відзиві на позовну заяву проти позову заперечував, посилаючись на те, що ствердження позивача про наявність вини з боку відповідача в наднормативному простою транспортних засобів є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам. Вважає, що затримка транспорту відбулась внаслідок неправомірних дій з боку Східної регіональної    митниці   та просив залучити її в якості належного відповідача у справі.

          Клопотання відповідача про залучення Східної регіональної    митниці   м. Донецьк  в якості відповідача  № 2   задоволено судом .

Ухвалою    від   01.03.2007р.    до  участі  в  справі   в  порядку ст. 24   ГПК  України   було  залучено  другого  відповідача    -   Східну  регіональну  митницю м. Донецьк  .

Представник    відповідача  № 2  Східної регіональної    митниці   м. Донецьк   в  судове  засідання  як  15.06.2007р., так  і    після  перерви  21.06.2007р. не  з`явився , але  в  матеріалах  справи   маються   його    пояснення    за  №   23/401  від   11.06.2007р., згідно  яких   він   категорично заперечував  проти  не правомірності  тривалого часу оформлення вантажу (внаслідок якого відбулась затримка). Вказував  на те, що при митному оформленні вантажу виникла необхідність проведення класифікаційної експертизи вантажу, що фактично і спричинило його затримку .   Проти  посилань    відповідача № 1    на наявність     його  вини  в  затримці  вантажу  ,  на постанову  господарського  суду  Донецької  області   від 25.05.2006р. по  справі   33/48 пн  , заперечує, та  стверджує , що  дана    постанова суду    стосується   виключно   митного   оформлення   вантажу    й  не  має  відношення   до  транспортного  засобу    або  його   простою  . Крім  того   , при здійсненні    процедур  митного     контролю   та  митного   оформлення     вантажу    , митний орган   діяв    цілком    в  межах  своїх    повноважень   та  не   можна    стверджувати   про те  ,що  дії    Східної регіональної     митниці    м.Донецьк    були  неправомірними  .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив  :

Між позивачем та відповідачем   № 1 був укладений контракт № 45 на перевезення автомобільним транспортом в міжнародному сполученні від 15.07.05р. Відповідно до умов вказаного контракту відповідач  № 1   отримав, а позивач прийняв на себе організацію перевезень та доставку вантажів.

          Для здійснення перевезення позивачем були надані відповідачу сідельний тягар DAF FT95/380FX, державний номер 40-10  АЕХ  та напівпричіп  KGEGEL SN 24  , державний номер   078-90  ЕА    для навантаження вантажу та його доставки в міжнародному сполученні. Вказані автотранспортні засоби були завантажені відповідачем феронікелем в кількості  21 640 тн. та надані для відправки в міжнародному сполученні, що підтверджується уніфікованим адміністративним документом за формою МД-2, інвойсом   № РН-0209/5  ,  міжнародною   товарно-  транспортною  накладною    ( СМR)   б/н  від   30.01.2006р.  

          Відповідно до п. 1.6 контракту норматив простою при навантажно-розвантажних роботах та митному оформленні документації на вантаж в міжнародному сполученні складає 48 годин та приймається при умовах прибуття автотранспортного засобу на місце навантаження, розвантаження до 10:00годин місцевого часу.

          31.01.2006р. . вантаж, навантажений на автотранспортні засоби, які належать позивачу, був переданий відповідачем для митного оформлення на таможенний  термінал   за  адресою  :  м. Донецьк , вул. Економічна   ,   34 .   Однак  та може  оформлення   вантажу   не було  здійснено в  строк    , встановлений  контрактом   №  45  від   15.07.2005р.  

          Відповідно до п. 4.1 контракту при затримки автопоїзду на навантажно-розвантажних операціях понад встановлені в п. 1.6 строки, відповідач сплачує позивачу 100доларів США на закордонній території та 50 доларів США на Україні, за кожну добу наднормативному простою, яка почалась,  (розрахунковий час 10:00 ранку) за курсом НБУ на момент виставлення претензії.

          Оцінюючи підстави щодо стягнення з відповідачівсуми нарахованих штрафних санкцій,  збитків    та  недополученого   прибутку   ,    суд виходить з наступного.

Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

          Як вбачається з матеріалів справи, відповідач   № 1  у відповідності до ст. 72 Митного кодексу України  31.01.2006р. передав відповідачу  № 2   митну декларацію, інвойс РН-0209/5   від 30.01.2006р. та інші товаросупровідні документи на вантаж, який перевозився позивачем, а також попереднє рішення з класифікації та кодуванню товару УКТЗЕД, яке підтверджувало відповідність вантажу по коду УКТЗЕД.

          Статтею 78 Митного кодексу України передбачено, що митне оформлення здійснюється митним органом, як правило, протягом однієї доби з часу пред’явлення товарів і транспортних засобів, що підлягають митному оформленню.

          Тобто, враховуючи те, що автомобіль позивача та вантаж були передані для митного оформлення 31.01.2006р. ., відповідно до згаданої норми Митного кодексу України, митне оформлення мало відбутись до 01.02.2006р. Проте, у вказаний строк митне оформлення не відбулось, а напроти, проби та зразки вантажу були відібрані для проведення його дослідження.

Відповідно до положень Митного кодексу України з метою встановлення достовірних відомостей про товари та їх відповідність опису класифікаційних групувань УКТЗЕД митні органи можуть вимагати від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та громадян зразки товарів та техніко-технологічну документацію на такі товари для проведення експертизи.

Пунктом 1 Порядку взяття (надання) проб і зразків товарів, проведення досліджень, (аналізу, експертизи) з метою їх митного оформлення, а також розпорядження зразками, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1862 від 12.12.2002р. визначено, що взяття (надання) проб і зразків товарів, документації для класифікації товарів, верифікації сертифікатів про походження товарів з України та їх митного оформлення, а також розпорядження зразками і документацією (далі - взяття (надання) проб і зразків) здійснюється в рамках процедур митного контролю та митного оформлення.

На підставі статті 75 Митного кодексу України, положень вищезазначеного Порядку та наказу Державної митної служби України №719 від 23.12.2002р. для з’ясування питань щодо фізичної та хімічної структури й складу товару з метою ідентифікації та встановлення відповідності характеристик й коду товару згідно УКТЗЕД, задекларованого у вантажній митній декларації №700000003/6/000483 від 31.01.2006р., інспектором вантажного відділу №2 під час проведення митного огляду було ініційовано відбір зразків товару.

Зразки товару разом з актом відбору зразків 31.01.2006р. були передані співробітнику Управління СБУ в Донецькій області для проведення експертного дослідження. Також на адресу вищезазначеного органу 01.02.2006р. супровідним листом були направлені копії документів з митного оформлення. Результати досліджень на адресу митного органу не надходили.

Митне оформлення товарів, проби і зразки яких бралися (надавалися) для проведення дослідження (аналізу, експертизи), може бути закінчене тільки після одержання митним органом, у якому зберігаються ці товари, результатів дослідження (аналізу, експертизи).

Після   отримання   лабораторного  висновку    підрозділом    митного    оформлення    відповідно   до   “  Порядку   здійснення   митного  контролю     і  митного   оформлення    товарів     із застосуванням      вантажної    митної  декларації “  ,  був  направлений  запит    до  відділу    номенклатури    та  класифікації    товарів  Донецької   митниці  . Порядком  роботи    відділу    номенклатури    та  класифікації  товарів    регіональної  митниці    . відділу  контролю    митної  вартості     то  номенклатури      митниці    при   вирішенні питань    класифікації     товарів   , що  переміщуються   через  митний  кордон    України     від    01.10.2003р.    № 646   , строк  розгляду     відділом    запиту   про  класифікацію  товару  може    складати     до  двох   місяців    , у  зв`язку    з чим  відповідне  рішення    про визначення  коду    товару    було  підготовлене   27.04.2006р.   

Після  підготовки     зазначеного  рішення     на  адресу     позивача   неодноразово     направлялись    листи    звернення   щодо забезпечення    явки декларанта    до  відділу    митного  оформлення    для   завершення    митного оформлення  ватажу  , заявленого  за     ВМЖ  № 700000003/6/000483 , у  зв`язку    з  тим , що відповідно  до п.   1.5.  наказу    ДМСУ  від    20.04.2005р.    № 314       декларант   подає     документи    митному  органу    та  одержує    оформленні  документи     особисто  (  копії листів  були  приєднані   до  матеріалів  справи  )   .   Незважаючи на  це    ,  відповідач   2 -    ТОВ  “Завод    Ремкомунелектротранс”     не  звертався   до  митного   органу    , з приводу  чого    митне  оформлення  було  затянуто .   

Посилання відповідача  № 1 -  ТОВ    “Завод    Ремкомунелектротранс”     на  визнання   дій  Східної  регіональної  митниці  м. Донецьк   неправомірними  , на  визнання  вини   митниці  в  затримці  вантажу   , а  саме      вина  митниці   в тому , що  довгий  час   не  здійснювала     оформлення  вантажу,    постановою  господарського  суду    Донецької  області    від   25.05.2006р.  по  справі    33/48пн   визнані дії    митниці  неправомірними, і суд зобов”язує відповідно  до ч.2. ст.   162   КАС України     вчинити  певні    дії, а  саме  провести  за  кодом    УКТЗЕД 7202600000 митне оформлення вантажу, зазначеного у вантажній митній декларації №700000003/6/000483 від 31.01.2006р. згідно якої до Донецької митниці для митного оформлення надані чушки з феросплаву (феронікель) марки ФН-8 у кількості 10шт. плавки №178, 11шт. плавки №179, 13шт. плавки №181; чушки з феросплаву (феронікель) марки ФН-10 у кількості 11шт. плавки №174, 11шт. плавки №175, 11шт. плавки №176, 11шт. плавки №174, 11шт. плавки №175, 11 шт. плавки №176, 13шт. плавки №177, 11шт. плавки №180, 7шт. плавки №182; чушки з феросплаву (феронікель) марки ФН-15 у кількості 11шт. плавки №165 та 10шт. плавки №172 з метою постачання до Німеччини на фірму “SWS Handelsgesellscaft mbH” згідно умов контракту №РН-0209/2005 від 02.09.2005р. та специфікації №1 від 02.09.2005р. до нього.

Згідно вищезазначеної постанови   доведена  вина   митниці    щодо      порушення  законодавства  при  митному  оформленні  вантажу, але, також,    суд зазначив, що    договорні  відносини  між   позивачем  -    АТЗТ  “  Мушкетівська   автобаза”  м.Донецьк    та  Східною  регіональною  митницею  м. Донецьк  відсутні  , на  підставі  чого     позовні вимоги  ,   які  ґрунтуються на умовах контракту №  45 від 15.07.05р.,   щодо  стягнення    штрафних санкцій,   не  підлягають    задоволенні  з    митниці, оскільки  остання   не є ані  стороною, ані зобов’язаною особою за     зазначеним  контрактом  .

З  огляду    на  зазначені в  позові  вимоги  позивача    щодо  стягнення  штрафних  санкцій     на  підставі п.  4.1.  контракту  №  45 від 15.07.05р.  в  розмері  60 095 грн. 00  коп.   (  50 дол. США  х 238  суток  простоя  з  періоду   02.03.2006р по   24.10.2006р.) = 11 900  дол. США  х 5, 05 )     підлягають задоволенню    та  стягненню    з  відповідача  № 1    -  ТОВ  Завод”  Ремкомунелектротранс”    м.Донецьк  , оскільки   між  позивачем  та  відповідачем  № 1  існують  договорні  відносини   (  контракт №  45  від   15.07.2005р.  )   , які  регулюють      господарські  відносини  між  ними  ,    зокрема і  відповідальність     при затримці автопоїзду на навантажно-розвантажних операціях понад встановлені в п. 1.6 строки (  50 доларів США на Україні, за кожну добу наднормативному простою, яка почалась,  (розрахунковий час 10:00 ранку) за курсом НБУ на момент виставлення претензії  )  .

Вимоги   позивача    щодо  понесених  ним  збитків  , а  саме :       ремонт  автомобіля-    сідельний тягар DAF FT95/380FX, державний номер 40-10  АЕХ  та напівпричіпу  KGEGEL SN 24  , державний номер   078-90  ЕА    на  суму   4 500   грн.   , з  приводу  чого   ним     були    надані  акти  виконаних  робіт   , не  підлягають  задоволенню , виходячи  з  наступного .  

Згідно ч.2. ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які уповноважена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, визначений ст. 225 Господарського кодексу України, зокрема:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

          Проте на позивачеві лежить обов’язок довести суду згідно ст. 33 ГПК України наступне:

-          по-перше, факт заподіяння йому збитків;

-          по-друге, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов’язань;

-          по-третє, причинно-наслідковий зв’язок між невиконанням зобов’язань та заподіяними збитками.

   Згідно загальної практики про визначення розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги:

А) вид (склад) збитків;

Б) наслідки порушення договірних зобов’язань для підприємства.

Зазначені  вимоги    позивача   не  підлягають  задоволенню , оскільки    позивачем  не  доведений      зв`язок   між   фактом    ремонту     автомобіля та  напівпричепу   та    його  простоєм  , то б то у  позивача    немає  жодного    доказу    того , що  цей   ремонт  проводився    саме в наслідок     простою    транспортного  засобу    й  не   є  поточним  необхідним  ремонтом .   

Також,   позивач просить     стягнути  з  відповідачів збитки  у  вигляді    понесених  витрат     по  сплати податку    з  власників     транспортних засобів    в  сумі              1 415 грн. 25  коп.     та      за  страхування  автотранспорту      та  полупричепу     по  системі  “  Зелена    карта”     в   сумі   2 918  грн.  52  коп.   

Зазначені  вимоги позивача       не  підлягають  задоволенню , оскільки   зі  сторони  позивача    є  не доведеними як  розмір зазначених збитків так  і   докази невиконання зобов’язань  , так    і   причинно-наслідковий зв’язок між не виконанням зобов’язань та заподіяними збитками.  Також    , суд  зазначає , що     зазначена  сума   збитків    (   податок  з  транспортних      засобів  та   страховий  платіж )   не  можуть   вважатися  збитками   ,  оскільки  являють  собою      встановлений   державою    податок   і  страховий  внесок      , який  сплачується   в  обов`язковому    встановленому   законом  порядку  .  

Також,   позивач   згідно  приписів  ст. ст.   225 , 226    Господарського кодексу України  просить  стягнути на  його  користь     суму   неотриманого  прибутку   в  розмірі   135   859  грн.  50  коп.   

Зазначені  вимоги  не  підлягають задоволенню ,   оскільки   зі  сторони  позивача    є  не доведеними як  розмір зазначених збитків так       і   причинно-наслідковий зв’язок між  порушенням   зобов’язань та заподіяними збитками  ;  також, зі сторони  позивача    не  доведена      сума   неотриманого  прибутку   , так  як  вона   не  підтверджена  документально    (  в    матеріалах  справи  відсутні    як    договора    з   контрагентами                  (  замовниками)  в  період    простою  , так і  калькуляція   суми  неотриманого  прибутку   )  .         

На  час  розгляду  справи  до  суду  не було  надано  нових    документів,  які б  свідчили  про   обгрунтованість  позовних  вимог   .

Враховуючи  викладене,  суд  приходить  до  висновку,  що   позовні  вимоги      є   обгрунтовними   в  части    стягнення   штрафних   фінансових  санкцій   та  не   обґрунтованими в  частині  стягнення  збитків   та  не отриманого  прибутку ,   такими , що      підлягають  частковому   задоволенню  .

Відповідно  до ст. 49    ГПК  України  Господарський  суд  судові  витрати     покладає     на  відповідача  по  справі  пропорційно  розміру  задоволених  вимог  .  

          На підставі Митного кодексу України, ст. 614 ЦК України, Порядку роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 1 жовтня 2003 року  N 646,  ст. 224 , ст.225,   ст.226  Хосподарського  кодексу   України ,  керуючись ст. ст. 22, 30, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -          

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства закритого типу “Мушкетівська автобаза”             м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю Завод “Ремкомунелектротранспорт” м. Макіївка  , до  Східної  регіональної  митниці м. Донецьк    про стягнення  :штрафних санкцій, збитків, неотриманого прибутку  на  загальну  суму  204 788  грн.   27  коп.,    задовольнити   частково       .

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Завод “Ремкомунелектротранспорт” м. Макіївка  на користь Акціонерного товариства закритого типу “Мушкетівська автобаза” м. Донецьк  - 60 095 грн. 00  коп.    -  фінансових  штрафних  санкцій ,     600    грн.  95   коп.    -   витрати по сплаті держмита і   118   грн.00  коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В  іншій частині  позову  відмовлено.

Видати  наказ.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття (підписання).

Рішення  підписане    05.07.2007р.

Суддя                                                                                                        

Надруковано 4 прим.

1 прим. – у справу

3 прим. – сторонам

Виконавець – Подолян О.О.