№ 2-2373/2010

  РІШЕННЯ

                                              Іменем України  

12 липня 2010 року  Саксаганський   районний  суд   міста   Кривого Рогу

 в складі  головуючого  судді       Ан О.В.

при секретарі  Плахотіній Л.І.

за участю представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

    розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі справу за позовом: ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - про відшкодування моральної шкоди, суд

                                                 В С Т А Н О В И В:                  

          ОСОБА_4 звернувся до суду з  позов  про відшкодування  моральної шкоди,  причинено в  зв’язку з  ушкодженням здоров» я, стійкої втрати працездатності  та  визнання  інвалідом  . В обґрунтуванні своїх позовних вимог, позивач посилається на те, що з  1974р.  працював  - підземним електрослюсарем, черговим електрослюсарем з ремонту устаткування, підземним гірничим майстром, підземним заступником начальника дільниці  шахти «Родіна»  Відкритого акціонерного товариства «Криворізький  залізорудний  комбінат». В 2004р. звільнений в зв’язку з виходом на пенсію. Рішенням  ЛЕК Українського науково-дослідного інституту  промислової  медицини йому було встановлено професійні захворювання за діагнозом: радикулопатія зі стійким больовим синдромом, статико динамічними порушеннями, нейродистрофією у вигляді гіпотрофії правого литкового м’язу і коксоперіартрозу справа з порушенням функції ходи; хронічне обструктивне захворювання легень першої – другої ст..В результаті отримання професійних захворювань було складено Акт розслідування  професійного  захворювання   №  08 від 25.04.08р.,  в пункті 17 Акту…  встановлено, що причиною  профзахворювань  є тривалий стаж роботи в умовах важкої фізичної праці та несприятливого мікроклімату, які  перевищували гранично – допустимі норми, в пункті 19 Акту зазначено, вину адміністрації шахти «Родіна» ВАТ «Криворізький залізорудний  комбінат», порушення вимог ст..13 Закону України «Про охорону праці» та ст..153 КЗпП України.  За  висновком  МСЕК в 2008р.  йому  було  встановлено  -  60%  професійної  втрати  працездатності, з яких 35% первинно по радикулопатії, 25% по ХОЗЛ на безстроковий термін та признано інвалідом 3 групи. Позивач зазначив, що саме з вини підприємства – відповідача, він втратив працездатність, являється інвалідом, по причині вищезазначеного змушений переносить фізичні болі, а звідси і моральні переживання: турбує біль  в  поперековому  відділі хребта; виникає обмеження рухів та біль в литкових м’язах; відчуває  важкість в грудях; утруднена хода. Зазначив, що в результаті отримання професійних захворювань, неодноразово знаходився на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні  в медичних закладах міста Кривого Рогу, виходячи з цього  більше часу проводить не вдома.

          Причинену моральну шкоду позивач оцінює в сумі  125 000 гривень та просить стягнути з підприємства – відповідача.

          В судовому засіданні  представник ОСОБА_2 підтримав позовні  вимоги, підтвердив обставини, викладені в  позовній заяві зазначив, що з  вини  підприємства – відповідача,  позивачу  заподіяна  шкода  здоров’ю, він втратив 60 відсотків  професійної працездатності безстроково, являється інвалідом 3 групи, постійно звертається за допомогою лікарів, що підтверджується виписними епікризами. Представник  позивача зазначив, що  в  наслідок отримання   професійних  захворювань  змінився ритм життя позивача, зменшилась активність його життєвої діяльності, він змушений  прикладати багато зусиль для організації свого життя та постійного підтримання працездатності. Представник пояснив, що позивач знав про шкідливі умови праці, проте не знав і не повинен був знати про перевищення гранично - допустимих концентрацій шкідливих факторів, саме через допущення яких він захворів, в результаті чого переносить моральні та фізичні страждання через отримані  профзахворювання. Представник  позивача зазначив, що перше  професійне захворювання було встановлено позивачу  в  2004 році  і дійсно за  строком  виставленого  діагнозу  позивач  має право звернутися  з  вимогою про  відшкодування  моральної шкоди до  Фонду  соціального страхування  від  нещасних  випадків на  виробництві. Що до другого захворювання, яке було  встановлено  висновком  МСЕК  в 2008 році з  визначенням 30% втрати  професійної працездатності то позивач  має право з вимогами про  відшкодування шкоди звернутися  до  відповідача.  

          Представник відповідача  Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» ОСОБА_3 позов  не  визнала  та  суду  пояснила, що позивач свідомо обрав даний фах та роботу на підприємстві відповідача, знав та повинен був знати про шкідливі фактори та умови праці, за це він мав певні пільги, а саме йому надавалося харчування, засоби індивідуального захисту, додаткова  відпустка, скорочений робочий день.     Представник зазначила, що підприємство вважає, що позивачем не  доведено  факт  заподіяння  йому моральної  шкоди,   не  надано  доказів які  підтверджують   глибину  фізичних  та  моральних  страждань, зокрема  не надано висновок   медичко – соціальної експертизи, не  надано доказів  про перенесення  позивачем  моральних  страждань  та  переживань,  позивач  не  обґрунтував   розмір  моральних  страждань  та  переживань. Передбачене ст.. 237-1 КЗ про П України відшкодування моральної шкоди відповідачем не застосовується до осіб, що підлягають обов’язковому соціальному страхуванню відповідно до Закону України „ Про загальнообов’язкове державне соціальне  страхування від нещасного випадку  на виробництві та професійного  захворювання, які спричинили втрату працездатності ”. Саме такою особою і є позивач. Відповідно до Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках  працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров’я, пов’язане з виконання трудових обов’язків , встановлення факту спричинення моральної шкоди покладено на медико-соціальні експертні комісії. Такого висновку позивач суду не представив. З матеріалів, доданих до позовної заяви не вбачається, що позивач зазнав стресу, депресії чи інших негативних виявів свого стану в результаті отримання профзахворювання. Також позивач не надав доказів, які б підтверджували факт спричинення моральної шкоди, наявність, характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких він зазнав, характеру немайнових втрат, а також -  про зміну образу і якості життя в зв’язку з професійними захворюваннями. Згідно ст.. 9 Закону  України «Про охорону  праці»  відповідальність  за шкоду,  заподіяну  працівникові перекладено із  роботодавця  на  страховика.  Вони  сплачують  певну  суму   страхових  внесків  і  не  несуть матеріальних  затрат  у  разі  нещасного  випадку, тому  що  ці  відносини  регулюються  нормами соціального  забезпечення – Законом України  «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Представник   відповідача  вважала, що ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» не повинен відшкодовувати позивачеві моральну шкоду.

           Суд дослідив  матеріали справи:

- копію трудової книжки на  ім’я  ОСОБА_4 (  в  судовому засіданні суд оглянув  оригінал трудової книжки та  завірив її копію) ( на  а.с. 6-9) , згідно якої з  1974р.  працював  - підземним електрослюсарем, черговим електрослюсарем з ремонту устаткування, підземним гірничим майстром, підземним заступником начальника дільниці  шахти «Родіна»  Відкритого акціонерного товариства «Криворізький  залізорудний  комбінат». В 2004р. звільнений в зв’язку з виходом на пенсію.

- інформаційну довідку ( на  а.с. 10-11 з додатком на а.с. 12), згідно якої     гранично допустимі шкідливі показники умов роботи позивача були значно перевищені; Так зазначено, що на робочому місці позивача було перевищення гранично – допустимих норм, а саме: рівень фізичного навантаження - маса вантажу, що підіймається та переміщується вручну  50 кг при нормі до 30 кг; нахили тулуба  156 разів   при допустимому  100 разів за зміну; мікрокліматичні умови:      рівень вологості повітря 100% при нормі 80 – 30%; температура повітря +15 градусів при нормі 27 градусів.

-  акт № 08 розслідування  професійного захворювання ( на а.с.13-14) , згідно якого винним в спричиненні   професійного захворювання позивача визнано  порушенням адміністрацією ВО «  Кривбассруда» та шахти  Родіна»   вимог ст. 153 КЗ про П Украйни та  ст. 13 Закону України « Про охорону  праці»,  позивачу  встановлено діагноз  ридикулітопатія зі стійким болевим синдромом, статико – динамічними порушеннями  2 ст., нейродистрофію у  вигляді гіпотрофії лівого ліктевого м» язу, окоперіотрозу справа ПФС 2 ст. з порушенням  функції ходи;

-  виписки з акту огляду ( на  а.с. 15)  від 16.09.2004 року, згідно якого  ОСОБА_4 встановлено  первинно  інвалідність 3  групи та  30%  втрати професійної працездатності;

- довідку  МСЕК ( на  а.с.16)  від  17.102005 року, згідно якої  ОСОБА_4  інвалідність не встановлена  визначено 25%  втрати професійної  працездатності

 -  виписку  з акт огляду МСЕК  від 06.05.2008 року  на а.с. 17) , згідно якої  ОСОБА_4  встановлена  3  гр.  інвалідності  та  60%  втрати  професійної  працездатності, з  яких  25%  повторно та 35%  первинно безстроково, рекомендовано  санітарно  курортне лікування,  медикаментозне  лікування,  ЛФК,  масаж;

 - довідку ( на  а.с. 18)   про  встановлення  ОСОБА_4  3  групи інвалідності  безстроково,  протипоказано  важка  праця в  умовах виробничого процесу,  переохолодження,  вимушена  поза,  довга ходьба;

-  виписки  з історій  хвороби ( на а.с. 19, 20- 21,22, 23-4; 25-26, 27), згідно яких  ОСОБА_4 перебував  на  стаціонарному  лікуванні  в 2004, 2005, 2006, 2008 роках з діагнозами пиловий бронхіт; остеохондроз пояснично  крижовому відділі хребта. ОСОБА_6 скаржився  на  обмеження рухів, біль в п/крижовому  відділі  хребта з розповсюдженням на ділянку тазового поясу і  праву ногу по типу « прострілів», утруднену  ходу,  судоми в литкових  м» язах, задишку  при помірній  фізнавантаженнях,  кашель з мокротинням, швидку  стомлюваність, підвищення  артеріального тиску, шум у  вухах спрагу,  худнення,  сухості  у роті;

-  постанови  ФССВНВВФЗ ( на  а.с. 28,29) про призначення  потерпілому ОСОБА_4 одноразової та   щомісячної страхової допомоги  в разі  стійкої втрати  професійної працездатності, отриманому  на ВАТ « Криворізький залізорудний  комбінат»;

 -  ухвалу  попереднього удового засідання (  на  а.с 43), згідно якої  в задоволенні клопотання  представника  відповідача  про призначення  медико - соціальної експертизи відмовлено.

  Суд приймає до уваги  міри прийняті  для  витребування  доказів за заявою представника   відповідача з зазначенням строку  виконання; міри  прийняті  відповідачем  по витребуванню доказів,   відсутність  скарг відповідача в том  числі  до прокуратури  про  невиконання  вимог ухвали про забезпечення  доказів, строки розгляду  справи, вважає  клопотання  представника  відповідача   про відкладення  розгляду справи  за  відсутністю  довідки ФССНВВПЗ безпідставним та таким, що лише веде до судової тяганини та  відкладення  вирішення  спору.  Суд вважає  достатніми докази, зібрані по справі, для  належного вирішення  спору.

 Оцінивши докази суд   вважає їх належними, допустимими та  приймає їх.

 Вивчивши докази суд  вважає доведеним  спричинення  позивачу  моральної шкоди(,  провину   відповідача  в її спричиненні та причинно - наслідковий зв’язок  між винними діями  відповідача ( порушенням адміністрацією ВО «  Кривбассруда» та шахти  Родіна»   вимог ст. 153 КЗ про П Украйни та  ст. 13 Закону України « Про охорону  праці», визначна  актом  розслідування хронічного  професійного захворювання н ас. 13-14) та настанням у  позивача  негативних  наслідків -  стійкої  втрати  професійної  працездатності, встановлення   інвалідності 3  гр., обмеження рухів, біль в п/крижовому  відділі  хребта з розповсюдженням на ділянку тазового поясу і  праву ногу по типу « прострілів», утруднену  ходу,  судоми в литкових  м» язах, задишку  при  помірніх  фізичніх навантаженнях,  кашель з мокротинням, швидку  стомлюваність, підвищення  артеріального тиску, шум у  вухах спрагу,  худнення,  сухості  у роті;

              Суд не може погодитися із запереченнями представника відповідача, що позивач був ознайомлений із шкідливими умовами праці, погодився з ними, через що відсутня вина підприємства у заподіянні шкоди, оскільки той факт, що роботодавець ознайомив свого працівника з умовами праці, в тому числі її шкідливими факторами, не позбавляє підприємства від законодавчо встановленого обов’язку забезпечити якісні та безпечні умови праці, а в даному випадку показники пилу як одного із шкідливих факторів, що став причиною профзахворювань позивача, перевищували гранично - допустимі концентрації, і причиною цього було саме недосконалість робочих місць, як визначено висновками комісії  при розслідуванні профзахворювання, і які не оспорило підприємство-відповідач. Доводи відповідача ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» про те, що він не є належним відповідачем по справі, а належним відповідачем повинно бути Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, і слід керуватися Законом України  „ Про  загальнообов’язкове державне соціальне  страхування від нещасного випадку  на виробництві та професійного  захворювання, які спричинили втрату працездатності ”, є безпідставними, оскільки  правовідносини сторін виникли в червні 2008 року, тобто в період, коли було скасовано ст. 28 та 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності», відповідно яких обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди покладено було на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.     Рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008р. встановлено, що обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на підприємства, які заподіяли шкоду.  Ст. 153 кодексу законів про працю України встановлено, що «Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган».  Ст. 173 кодексу законів про працю України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяна каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків. Ст. 237-1 Кодексу законів про працю України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законніх прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих  зв,язків і вимагають  він нього додаткових зусиль для організації свого життя.                                   При вирішенні питання про  розмір  відшкодування причиненої моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, з урахуванням характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачеві моральних страждань, стан його  здоров'я, втрату професійної працездатності, інвалідність, вину підприємства в заподіянні шкоди, істотних вимушених змін в життєвих стосунків ( відповідно висновку МСЕК йому: довга ходьба; вимушена поза; важка праця; переохолодження; пил).         Згідно наданих виписних епікризів, позивач в результаті отримання професійних захворювань, неодноразово (13 разів) знаходився на стаціонарному лікуванні в медичних закладах міста Кривого Рогу, де тривалий час перебував в неврологічному відділенні. Відповідно медичних документів лікарями рекомендовано: спостереження у лікаря; щорічні курси стаціонарного та амбулаторного лікування; оздоровлення в санаторії – профілакторії (Приморськ, Слов’янськ, Одеса).

 Суд також враховує , що  згідно акту  розслідування професійного  захворювання № 08  від  25.04.2008 р., згідно пункту 17  Акту… встановлено, що причиною профзахворювань  є тривалий стаж  роботи  в умовах підвищеного рівня фізичного перенавантаження та несприятливого мікроклімату. А, отже,  при вирішенні питання  про   розмір відшкодування  моральної  шкоди,  суд  приймає до  уваги недбале  ставлення  позивача  до  свого здоров’я,  отримання  первісно втрати працездатності  35% в  2008 році та вважає за можливе позовні  вимоги задовольнити  частково.    

           Обговорюючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, суд виходить із суми, яку визначив позивач, тобто – 125 000 грн., також, суд враховує, характер та об'єм його фізичних, душевних, психічних страждань від одержаних профзахворювань, тривалість лікування, втрату можливості його трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних тяжких змін  життєвих зв'язків, а саме 60% втрати професійної працездатності на безстроковий термін, групу інвалідності, вказані зміни потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя, він змушений систематично проходити лікування,  вину підприємства в отриманні професійних захворювань позивачем,  а  також  суд  враховує, що  позивачу  встановлено  було  25%  втрати  працездатності  по ХОЗЛ  первинно в 2004р., а обов’язок  по  відшкодуванню  моральної  шкоди,  на  той   час,   покладався  на Фонд  соціального  страхування   від  нещасних  випадків.  

           Суд  при  визначені  суми  компенсації  за  спричинену  моральну  шкоду   враховує  тільки 35%  втрати  працездатності  по  радікулопатії  які  були   первинно  встановлені   в 2008р.

    Зважаючи на вищевикладене, а також ступінь втрати професійної працездатності позивача – 35%  та  на  безстроковий термін, встановлення  інвалідності 3 групи,  стан його здоров'я,  наслідки  які  можуть  наступити,   тяжкість вимушених  змін  в його  житті,  тривалість  страждань  і переживань, суд вважає, що компенсацію за заподіяні моральні страждання позивачеві ОСОБА_4 .   слід  призначити у розмірі   20000грн.,  що  буде  відповідати  тим  стражданням  і переживанням,  які  він зазнає,  а в задоволенні іншої частини позову позивачу слід відмовити.

Згідно ст. 4 Декрету  Кабінету  Міністрів  України  «Про державне  мито» позивача у справі  звільнено  від  державного  мита.

Керуючись рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008р,, ст.ст. 10, 11, 27, 60, 213- 215 ЦПК України, ст.ст. 153, 173, 2371 КЗ про П України, суд

                                          В И  Р І Ш І В:

  Позов  задовольнити  частково.

        Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_4 20000 гр-н в рахунок  відшкодування    моральної  шкоди.

         Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний

комбінат» судовий збір 8 гр-н  50  коп. та  30 гр-н  витрат  ІТЗ  в дохід держави.

       Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду  Дніпропетровської області на протязі 20 днів після надання заяви про його апеляційне оскарження, яка надається  до суду на протязі  10 днів після оголошення рішення.

            Після закінчення строку подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду набирає  законної чинності.

             Головуючий  судя                                                                   О.В.АН