Справа № 2-3573/10
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 липня 2010 року Оболонський районний суд м. Києва
у складі головуючого судді Васалатія К.А.
при секретарі Мядзель О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, посилаючись на наступне. Він народився у 1943 році та відповідно до ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року є дитиною війни. Згідно ст. 6 зазначеного закону з 01.01.2006 року йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Проте, з 01.01.2006 року нарахування відповідно до Закону йому не проводилися, а з січня 2008 року проводяться не в повному обсязі. Відповідач на її звернення надав відповідь, що до січня 2008 року виплата цих сум не була передбачена Законом „Про Держбюджет”, а надалі розмір сум було встановлено постановою Кабінету міністрів України з 22.05.2008 р. – 48,10 грн., з 01.07 - 48,20 грн., з 01.10 – 49,80 грн.
Вважає таку відмову протиправною, оскільки при прийнятті нових законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Ст. 77 та ст. 110 Закону України „Про Держбюджет України за 2006 рік” від 20.12.2005 року та п. 12 ст. 71 Закону України „Про Держбюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 року дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” було зупинено на 2006 та 2007 роки відповідно.
Йому нещодавно стало відомо із засобів масової інформації Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано неконституційним положення Закону України «Про Держбюджет на 2007 рік», в частині, якою зупинено дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Зокрема у п. 5 рішення зазначено, що „законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об‘єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватись окремі закони.
Таким чином, відповідач зобов‘язаний був здійснювати виплату належної їй допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 2006 року.
Посилаючись на зазначене просить визнати дії відповідача у проведенні перерахунку пенсії неправомірними, зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити надбавку, як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2006 року по 31.03.2010 року у розмірі 5534 грн. 10 коп. та судові витрати з витратами за надання правової допомоги у сумі 300 грн.
В судовому засіданні позивач не з’явився, надіслав до суду свою заяву про можливість розгляду у його відсутність.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заперечення в яких просить розглядати справу без участі представника відповідача та у задоволенні вимог позивача відмовити в повному обсязі.
В свої запереченнях відповідач зазначив, що позивачці, як дитині війни до 01.01.2008 року нарахування виплат, встановлених для дітей війни не проводились, а надалі відповідач виплачував ці доплати в такому розмірі: з 01.01.2008 року в розмірі 47 грн., з 01.04.2008 року – 48,10 грн., з 01.07.2008 року – 48,20 грн., з 01.10.2008 року – 49,80 грн. так як саме в таких розмірах виплати були передбачені ч. 2 ст. 41 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а надалі п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка набрала чинності з 22.05.2008 року. Інших правових підстав, які б свідчили про необхідність здійснення перерахунку пенсійних виплат у бік збільшення у відповідача немає. Своєї думки, щодо застосування строку позовної давності при розгляді справи не висловив.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва, отримує пенсію за віком та є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Статтею ст. 6 зазначеного Закону передбачено виплату щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідач до 01.01.2008 року нарахування виплат позивачу, встановлених для дітей війни не проводив, а надалі виплачував ці доплати в такому розмірі: з 01.01.2008 року в розмірі 47 грн., з 01.04.2008 року – 48,10 грн., з 01.07.2008 року – 48,20 грн., з 01.10.2008 року – 49,80 грн. так як саме в таких розмірах виплати були передбачені ч. 2 ст. 41 Закону України „Про Держбюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, а надалі п. 8 постанови КМУ від 28.05.2008 року № 530 „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, яка набрала чинності з 22.05.2008 року.
Відповідно до ст. 110 Закону України „Про Держбюджет України на 2006 рік” в редакції Закону № 3367-1V від 19.01.2006 року пільги, передбачені ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Дане положення неконституційним не визнавалося, а тому підстави для нарахування підвищення як дитині війни у 2006 році були відсутні.
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України „Про Держбюджет України на 2007 рік” дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” було зупинено та ст. 111 передбачено, що підвищення дітям війни виплачується особам, які є інвалідами, у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року дані положення визнані неконституційними.
Відповідно до розділу 2 Закону України „Про Держбюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 р. текст ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” було викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до ст. 14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” в редакції Закону № 2939-1V від 05.10.2005 р. підвищення учасникам війни складає 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. положення даного розділу Закону також визнані неконституційними.
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони і інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Позивач не є інвалідом, тому в період з 01.01.2007 р. відповідно до ст. 111 Закону України „Про Держбюджет України на 2007 р.” права на отримання підвищення як дитині війни по 09.07.2007 року не мав.
Таким чином відповідач повинен був нараховувати позивачу підвищення як дитині війні з 09.07.2007 року по 01.01.2008 року у розмірі30 % мінімальної пенсії за віком, з 01.01.2008 р. по 22.05.2008 р. у розмірі встановленому для ветеранів війни, а саме 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та з 22.05.2008 р. знову у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
В період з 01.01.2008 р. по 22.05.2008 р. відповідач проводив нарахування даної надбавки у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що відповідає чинному на той час законодавству.
Постановою КМУ від 28.05.2008 року № 530 „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” встановлені доплати дітям війни у твердій грошовій сумі: з 22.05.2008 року - 48,10 грн., з 01.07 - 48,20 грн., з 01.10 - 49,80 грн. У даній постанові вказано, що вона набирає чинності з 22.05.2008 року. Відповідач з 22.05.2008 р. проводить нарахування підвищення як дитині війни у розмірах, визначених даною постановою. Проте, дана постанова суперечить Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при розрахунку пенсії позивачки застосуванню підлягає підвищення у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як це визначено ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а не у сумах, визначених постановою № 530.
Вихідним критерієм розрахунку такого підвищення є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст. 28 Закону від 09.07.2003 року № 1058-1V „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При розрахунку підвищення, передбаченого ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений в законі про Держбюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначаться мінімальний розмір пенсії за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсій за віком.
Разом з тим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача конкретної суми недоплачених коштів щомісячної допомоги як дитині війни не можуть бути задоволені, оскільки відповідно до Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається відповідачами - районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. За таких обставин суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.
Ст. 257 ЦК України передбачає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 цього ж Кодексу позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони в спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідач заяви про застосування строку позовної давності не подавав, а тому в даному випадку такий строк судом не застосовується.
Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
З врахуванням того, що суд дійшов висновку про те, що спір між сторонами є спором немайнового характеру, а відповідач не звільнений від сплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 56 грн. Також стягнення підлягають і витрати на юридичну допомогу у сумі 300 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19, 152 Конституції України, ст. ст. 1, 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, ст. 28 Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, ст. 14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, Законами України „Про Держбюджет України на 2006 р.”, …2007 р.” … 2008 р.”, ст. 10, 15, 60, 88, ст. 212-215, 217, 218, ст. 224-226, ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з нарахуванням щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з 09.07.2007 р. по 01.01.2008 р. та з 22.05.2008 року.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 56 грн. та 300 грн. за надання юридичної допомоги.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в двадцятиденний строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: