У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

06 липня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді             - Сінані О.М.,

суддів                - Даніла Н.М.,

                                       - Терент’євої Н.М.,

при секретарі                      - Комаренко М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Ялтинської міської Ради, Управління освіти Ялтинської міської Ради про стягнення надбавки до заробітної плати, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 квітня 2010 року,

в с т а н о в и л а:

в січні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Ялтинської міської Ради, Управління освіти Ялтинської міської Ради про стягнення надбавки до заробітної плати, мотивуючи свої вимоги тим, що вона з 12.10.1990 року по 30.09.2004 року працювала вихователем у дошкільному навчальному закладі № 22 з дітьми, які мають порушення мови та була працівником бюджетної сфери. З 2001 року відповідачами  нараховувалась надбавка не в повному обсязі, сплачувалася виплата ставки посадового окладу в розмірі 21,40 грн. щомісяця, у зв’язку з чим створилась заборгованість в сумі 6301 грн.

Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 12 квітня 2010 року у задоволенні позову  ОСОБА_2 відмовлено.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення Ялтинського міського суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 12.10.1995 року по 30.09.2004 року ОСОБА_2  працювала вихователем логопедичної групи Дошкільного навчального закладу № 22 Комбінованого типу та їй нараховувалась доплата за роботу з дітьми, які мають вади у фізичного чи розумового розвитку.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з безпідставності вимог позивачки про донарахування надбавки до заробітної плати за працю у дитячих дошкільних установах для дітей, які мають вади у  фізичного чи розумовому розвитку та того, що відповідно до ст. 25 ч. 1 ЗУ „Про загальну середню освіту”, розміри та порядок встановлення доплат та інші види педагогічної діяльності визначаються Кабінетом Міністрів України, виплата спірної доплати передбачена Інструкцією про порядок обчислення заробітної плати працівникам освіти, яка затверджена наказом Міністерства освіти та науки № 102 від 15.04.1993 року

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що надбавка за роботу з дітьми, які потребують корекції фізичного та/або розумового розвитку  нараховувалася й сплачувалася  ОСОБА_2  з   урахуванням  положень  Закону  України  від 24 березня 1995 року “Про оплату праці”, яким установлено поняття мінімальної заробітної плати як державної соціальної гарантії, обов’язкової на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання, та постанови Верховної Ради України “Про порядок введення в дію статей 10, 33, 34 Закону України “Про оплату праці” та встановлення мінімального розміру пенсії за віком”, якою з 1 березня 1996 року встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1 млн. 500 тис. крб. та визначено, що до внесення відповідних змін до чинного законодавства виплати, крім пенсій, тарифні ставки та оклади, розраховані на основі мінімальної заробітної плати, здійснюються (застосовуються) у розмірах, які діють за станом на 1 лютого 1996 року, а також зобов’язано Кабінет Міністрів України після підведення підсумків роботи за перший квартал 1996 року переглядати розміри цих виплат, заробітної плати і пенсії з урахуванням зростання індексу цін відповідно до законодавства України.

Враховуючи, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 квітня 2010 року залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 304, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 квітня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.    

Судді: