Справа № 2- 374/2010

                                                          РІШЕННЯ

                      ІМЕНЕМ                                                       УКРАЇНИ

22 червня    2010 року Миронівський районни й суд Київської області

в складі:головуючого-судді Пархоменко В.М.

              при секретарі- Овчаренко В.С.              

розглянувши у відкритому   судовому засіданні в м.Миронівці цивільну справу за позовом   ОСОБА_2 до ОСОБА_3  про стягнення боргу за договором позики,сплату відсотків за прострочення грошового зобовязання

                                                          встановив:

                    У травні 2010року позивач звернувся до суду з названим позовом.Свої вимоги обгрунтував тим,що 07.10.2009року він позичив відповідачеві 500грн. на придбання автомобіля,що підтверджується його розпискою. Відповідач зобовязувався повернути гроші не пізніше 20.10.2009 року,однак у зазначений термін гроші не повернув,ухиляється від виконання свого зобовязання.Просить стягнути з відповідача на його користь борг за договором позики у сумі 500грн. та 150грн. за прострочення грошового зобовязання.

                    У судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав,посилаючись на обставини,викладені у позовній заяві.

                      Відповідач позов не визнав,пояснив,що з позивачем у нього була домовленість про те,що  останній купить у нього автомобіль Москвич 412 за 2500грн.На той час у ОСОБА_2 не було вказаної суми грошей,а тому він дав йому завдаток   у сумі 500грн.,та забрав автомобіля.До жовтня 2009року ОСОБА_2 не виконав умови усного договору,кошти за автомобіль не сплатив,а автомобілем користувався.На його законні вимоги  сплатити гроші або повернути автомобіль,позивач не реагував. Після цього він  знайшов іншого покупця на автомобіль ,вони разом поїхали до позивача.ОСОБА_2 повернув автомобіль за умови,що він поверне йому 500грн.завдатку ,на що він погодився,написавши про це розписку. Під час експлуатації автомобіля позивач вивів двигуна із ладу,а тому він поніс ще витрати на ремонт автомобіля.

                      Заслухавши пояснення сторін,свідків,вивчивши письмові матеріали справи,суд прийшов до висновку,що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

                          Судом встановлено,що 09.07.2009року між позивачем та відповідачем був укладений  усний договір купівлі-продажу автомобіля Москвич 412,згідно якого   ОСОБА_2 купивв,а ОСОБА_3 продав  автомобіль Москвич 412 д.н.з НОМЕР_1.,ціну обумовили 2500грн. На виконання умов договору позивач передав відповідачеві 500грн. авансу,а відповідач передав йому у користування автомобіль з виплатою   всієї суми до жовтня 2009року.Однак, в обумовлений строк позивач  гроші не сплатив,а продовжував користуватись автомобілем. На вимогу відповідача повернути автомобіль,став вимагати повернути  500грн.авансу.

                          Із наданої позивачем розписки також убачається,що він зобовязується повернути гроші,отримані  за Москвич,тобто  відсутні ознаки договору позики.Вказаного не заперечує сам позивач,підтвердили свідки.

Відповідно до ст.570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно,що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів,на підтвердження зобовязання і на забезпечення його виконання.  

    Згідно  ст.ст.1046,1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти,а позичальник  зобов»язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) у строк та у порядку,що встановлені договором.

                            Таким чином, з досліджених судом доказів встановлено,що між сторонами виникли правовідносини,які регулюються нормами ст.570 ЦК України,а не договором позики.

                              Відповідно до ст.ст.10,11 ЦПК  України  кожна сторона повинна довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб,поданим відповідно до цього Кодексу,в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та іфнших осіб,які беруть участь у справі.

                              Позивачеві у судовому засіданні розяснені його  права та зміст зазначених статей ЦПК України,а також було запропоновано змінити зміст своїх позовних вимог,але останній відмовився.

                                    Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності,суд прийшов до висновку,що вимоги позивача не є обгрунтованими,а тому не підлягають задоволенню.

            На підставі ст.ст.1046,1048,570 ЦК України,

              Керуючись ст.ст. 10,11,60,209,212-215,218  ЦПК України,суд

                                                  ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3  про стягнення боргу за договором позики,сплату відсотків за прострочення грошового зобовязання залишити без задоволення.

                            Рішення може бути оскаржене  в апеляційному порядку  в апеляційний суд Київської області через Миронівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,з подачею її копії до апеляційної інстанції, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Рішення у повному обсязі виготовлено 25.06.2010року

                                          Суддя                      В.М.Пархоменко