Справа № 2-281/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

07 травня 2010 року                                         м.Кузнецовськ

    Кузнецовський міський суд Рівненської області під головуванням

Судді Демчини Т.Ю.

при секретарі Мельникович О.М.,

з участю позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до закритого акціонерного товариства „Управління будівництва Рівненської АЕС” про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -

встановив:

В суд звернулась ОСОБА_3 з позовом до ЗАТ «Управління будівництва Рівненської АЕС» (надалі – ЗАТ „УБ РАЕС”) про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 7307,66 грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 2129,40 грн., а також моральної шкоди в сумі 10000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ОСОБА_3 працювала на даному підприємстві до 29.12.09 р., була звільнена з посади сторожа у зв'язку із скороченням чисельності працівників за ст.40 ч.1 КЗпП України. В день звільнення позивачу не було виплачено заборговану заробітну плату в сумі 19797,27 грн., на її неодноразові звернення було відмовлено у виплаті заборгованої заробітної плати, що і стало підставою для звернення до суду. Вона перебуває у скрутному матеріальному становищі, має істотну заборгованість зі сплати квартирної плати, поганий стан здоров’я, і у зв’язку з неправомірними діями відповідача понесла моральну шкоду.

В судовому засіданні позивачка повністю підтримала вимоги позовної заяви та пояснила, що на ЗАТ „УБ РАЕС” вона працює з 1978 року. Вона вважає незаконним своє звільнення, так як скоротили не всіх працівників, а тим, які продовжують працювати, своєчасно виплачують заробітну плату. На час звільнення відповідач заборгував виплату заробітної плати і у добровільному порядку не виплатив при звільненні працівника з роботи. Сума заборгованості по заробітній платі в розмірі 7307,66 грн. в судовому та позасудовому порядку нею не стягувалась, в той час як виконавчі документи зі стягнення 12489,61 грн. заборгованості перебувають на виконанні у відділі примусового виконання судових рішень Рівненської обласної ДВС. Позивач пояснила, що неправомірні дії відповідача завдають їй істотної моральної шкоди, так як вона не може своєчасно сплачувати платежі за кредитним договором, а також вносити плату за користування житлом. Крім того, стан її здоров’я потребує постійного лікування, а на це потрібні кошти, яких вона не має.  

Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив. Разом з тим, від ЗАТ „УБ РАЕС” до суду надійшли заперечення проти позову, з яких вбачається, що сума заборгованості по заробітній платі перед ОСОБА_3 в розмірі 7307,66 грн. відповідачем не оспорюється. У задоволенні решти позовних вимог відповідач просив відмовити, так як ОСОБА_3 отримує пенсію, стягнення моральної шкоди вважають безпідставним, так як вини підприємства з приводу затримки у виплаті заробітної плати немає, це пояснюється тим, що з 2006 року, у зв’язку з відсутністю будівельних об’ємів робіт, щодо ЗАТ „УБ РАЕС” порушено справу про банкрутство, арештовано банківські рахунки, всі виплати по заробітній платі проводяться державною виконавчою службою, а тому підприємство не в змозі самостійно погасити заборгованість.

    Заслухавши та проаналізувавши пояснення позивача, дослідивши інші докази, наявні в матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню частково.

Підставами для такого висновку суду є наступне.

З довідки ЗАТ „УБ РАЕС” № 41 від 29.12.09 р. вбачається, що ОСОБА_3 працювала в управлінні механізації ЗАТ „УБ РАЕС” з 01.12.85 р. покрівельником, з 02.03.07 р. переведена сторожем, відповідно до наказу № 7 від 29.12.09 р., з 29.12.09 р. звільнена у зв’язку з скороченням чисельності працівників за п.1 ст.40 КЗпП України.

Відповідно до довідки № 1 від 15.01.10 р., заборгованість по заробітній платі відповідача перед позивачем станом на 15.01.10 р. складає 19797,27 грн. З довідки вбачається, що із загального розміру заборгованості, заробітну плату в сумі 12489,61 грн. було стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_3 за виконавчими документами, які перебувають на виконанні в органах державної виконавчої служби.

Отже, суд прийшов до висновку, що сума заборгованості ЗАТ „УБ РАЕС” перед ОСОБА_3 по заробітній платі, спір щодо якої не вирішений, складає: 19727,27 грн. - 12489,61 грн. = 7307,66 грн.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

За таких обставин суд вбачає підстави для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_3 заборгованості по заробітній платі в сумі 7307,66 грн.

Вирішуючи вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд з урахуванням положень ст.117 КЗпП України вбачає підстави для задоволення позову в цій частині.

При вирішенні питання про загальний розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню, суд враховує, що ОСОБА_3 працювала за п'ятиденним робочим тижнем, її середньоденний заробіток згідно з довідкою № 1 від 18.01.10 р. складає 70,98 грн.

Як встановлено судом, затримка розрахунку при звільненні триває з грудня 2009 року і по цей час.

Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Враховуючи, що у позовних вимогах ОСОБА_3 просила стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.12.09 р. По 27.01.10 р. в загальній сумі 2129,40 грн., і в подальшому позовні вимоги не збільшувала, суд прийшов до висновку про необхідність стягнення цієї суми.

На підставі ст.367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справі в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, суд виходив з наступного.

Позивачка в судовому засіданні завдання їй моральної шкоди обґрунтовувала тим, що зазнала нервових переживань, відчувала пригнічення у зв’язку з гострою нестачею коштів для задоволення звичайних потреб. У зв’язку з чим вона змушена була позичати кошти у банківських установах, не мала можливості оплачувати квартирну плату та комунальні послуги.

З дослідженої судом довідки ЖЕД-4 встановлено, що станом на 01.01.10 р. ОСОБА_3 має заборгованість по квартплаті в розмірі 6662,81 грн.

Довідкою ЗАТ КБ „Приватбанк” № 580 від 26.01.10 р. підтверджується, що ОСОБА_3 має заборгованість по кредитному договору № 4149437302233752 в сумі 1862,36 грн., а також штрафних санкціях в розмірі 660,00  грн.

Довідкою Кузнецовського відділення ПАТ КБ „Правекс-Банк” № 151/57 від 25.01.10 р. підтверджується, що у даному відділенні банку ОСОБА_3 відкрито кредитну картку, по якій станом на 25.01.10 р. наявна заборгованість в розмірі 1474,62 грн.

З рішення ЛКК № 88 від 08.02.10 р. вбачається, що ОСОБА_3 хворіє гострим фарингітом та гіпертонічною хворобою ІІ ст., спостерігається у дільничного терапевта та потребує постійного амбулаторного лікування.

З огляду на досліджені докази суд вважає, що ОСОБА_3 зазнала душевних страждань у зв’язку з нестачею коштів для задоволення звичайних потреб, викликаних тривалою невиплатою їй заборгованості по заробітній платі.

Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Суд вважає неспроможними посилання відповідача на відсутність вини ЗАТ „УБ РАЕС” у несвоєчасному розрахунку з позивачкою, так як доказів накладення арешту на рахунки відповідача на момент звільнення ОСОБА_3 матеріали справи не містять. Крім того, одним із принципів підприємницької діяльності, як передбачено ст.44 ГК України, є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик. Судом встановлено, що вини ОСОБА_3 у несвоєчасній виплаті їй заробітної плати немає. За таких обставин суд вбачає правові підстави для стягнення з відповідача як середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, так і моральної шкоди.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує глибину, характер та тривалість моральних страждань позивачки, термін порушення відповідачем прав ОСОБА_3 на своєчасне одержання заробітної плати. При цьому суд враховує, що ОСОБА_3 отримує пенсію, а також бере до уваги, що стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні також є мірою відповідальності підприємства. При цьому суд керується засадами розумності та справедливості.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 60, 88, 212, 215, 224-226, 367 ЦПК України, ст.ст.116, 117 КЗпП України, ст.1167 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в:

            Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

    Стягнути з закритого акціонерного товариства „Управління будівництва Рівненської АЕС” на користь ОСОБА_3 7307 (сім тисяч триста сім) грн. 66 коп. заборгованості по заробітній платі.

    Стягнути з закритого акціонерного товариства „Управління будівництва Рівненської АЕС” на користь ОСОБА_3 2129 (дві тисячі сто двадцять дев’ять) грн. 40 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

    Стягнути з закритого акціонерного товариства „Управління будівництва Рівненської АЕС” на користь ОСОБА_3 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. моральної шкоди.

    В решті позовних вимог відмовити у зв’язку з безпідставністю.

    Допустити негайне виконання рішення у частині стягнення заробітної плати за один місяць.

    Стягнути з закритого акціонерного товариства „Управління будівництва Рівненської АЕС” в дохід держави 114 (сто чотирнадцять) грн. 37 коп. судового збору.

    Стягнути з закритого акціонерного товариства „Управління будівництва Рівненської АЕС” 120 (сто двадцять) грн. 00 коп. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи.

    На рішення суду може бути подана апеляція.

Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження рішення та апеляційна скарга подаються до Апеляційного суду Рівненської області через Кузнецовський міський суд.

Головуючий :