Справа №2-5668/

2009 р.

ЗАОЧНЕ   РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

     23 вересня 2009  року Київський районний суд м. Одеси у складі:  

                          головуючого – судді Васильків О.В.

  при секретарі – Дикун В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності,  суд, -

ВСТАНОВИВ:

            Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Одеської міської ради, в якому просить визнати за нею право власності на житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_1, загальною площею 180,2 кв.м, що складається з: житлового будинку літ. «А», житлового будинку літ. «Б», магазину літ. «Д», вбиральні літ. «В», навісу літ. «Г», огорожі №1-4, мостіння І. При цьому позивачка посилається на те, що вона на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів від 11 липня 1995 року, є власником житлового будинку АДРЕСА_1 у м.Одесі, який має загальну площу 42,5 кв.м. Житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,083 га, яка належить позивачці на праві власності на підставі державного акту на землю від 29 грудня 1999 року. Для покращення технічного стану зазначеного житлового будинку позивачка, на земельні ділянці яка є у її власності, побудувала житловий будинок літ «Б», магазин літ. «Д», вбиральню літ. «В», навіс літ. «Г» з дотриманням всіх будівельних норм та правил, однак Одеська міська рада не визнає за нею право власності на самочинно побудовані споруди, тому позивачка змушена була звернутись до суду. У попередньому судовому засіданні позивачка зменьшила свої позовні вимоги, та просить не визнавати за нею право власності на магазин літ. «Д», так як він прийнятий до експлуатації та на нього є свідоцтво про право власності.

    В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просить позов задовольнити у повному обсязі.

    Представник відповідача по справі – Одеської міської ради, до судового засідання не з’явився, повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі. Відповідно до ст. 169 ЦПК України, суд проводить розгляд справи на підставі наявних в ній доказів, постановляє заочне рішення, проти чого представник позивачки не заперечував.

          Суд, вислухавши представника позивачки, дослідивши матеріали справи та технічний висновок про можливість подальшої експлуатації житлового будинку літ «Б» по АДРЕСА_1 в м. Одесі, висновок судової експертизи про відповідність житлового будинку по АДРЕСА_1 діючим будівельним, архітектурним, санітарним нормам та правилам, приходить до наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, позивачці належить житловий будинок АДРЕСА_1 у м.Одесі, який має загальну площу 42,5 кв.м, на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів від 11 липня 1995 року. Право власності на будинок зареєстровано за позивачкою належним чином у КП «ОМБТІ та РОН». Житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,083 га., яка належить позивачці на праві власності на підставі державного акту на землю від 29 грудня 1999 року. Для покращення технічного стану зазначеного житлового будинку позивачка, на земельній ділянці, яка є у її власності, побудувала житловий будинок літ «Б», вбиральню літ. «В», навіс літ. «Г».

Суду надано висновок судової експертизи про відповідність житлового будинку по АДРЕСА_1 діючим будівельним, архітектурним, санітарним нормам та правилам, з якого вбачається, що будівництво житлового будинку літ. «Б» з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 проведено з дотриманням діючих нормативних документів, які пред’являються до жилих будинків індивідуальної забудови та індивідуальних забудовників, є технічна можливість збереження та подальшої експлуатації самочинно реконструйованого з сарая житлового будинку літ. «Б».

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник майна володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна має право пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється, або не визнається іншою особою.

          Відповідно до ст. 376 ЦК України, суд, за заявою власника земельної ділянки, може визнати за ним право власності на самочинно побудоване майно,  якщо будівля зведена на земельній ділянці наданій у встановленому порядку для будівництва будинку, будівля відповідає діючим будівельним нормам і правилам .

              За таких обставин, суд вважає, що  вимоги позивача підлягають задоволенню, так як обґрунтовані та доведені.  

          Керуючись ст. ст.  3, 60, 169, 212, 213, 214, 215, 224, 226 ЦПК України ,  ст.ст. 316, 319, 328, 376 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

            Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 у м.Одесі загальною площею 180,2 кв.м., що складається з: житлового будинку літ. «А», житлового будинку літ. «Б», вбиральні літ. «В», навісу літ. «Г», огорожі №1-4, мостіння І.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

    У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ст. 295 ч.4 ЦПК України.

    Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.

                 Суддя:                                         О. Васильків