Копія

  Справа № 2-А-569/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    07 липня 2010 року Суворовський районний суд міста Одеси в

складі:

головуючого судді Гудіної Н.І.

при секретарі Мельніченко А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Одесі

справу за адміністративним позовом

ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Суворовському районі міста Одеси про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

05 березня 2010  року ОСОБА_1  звернувся до Суворовського районного суду міста Одеси з позовом до Управління пенсійного фонду Суворовського району м.Одеси про визнанням протиправною відмови в перерахуванні пенсії по інвалідності та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, та зобов'язання вчинити відповідні нарахування.   Свої вимоги обґрунтовував тим, що він  є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, його визнано інвалідом II групи. Крім того, статтею 14 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-ХІІ) його віднесено до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. На підставі вказаного Закону йому призначено державну пенсію та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну її здоров'ю, розмір яких повинен визначатися виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлена законами, але відповідач визначив розмір зазначених пенсій позивачеві згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (далі - Постанова КМУ № 1), виходячи з базової величини для обчислення конкретних державних пенсій та додаткових пенсій за шкоду, заподіяну особам, віднесеним до 1 категорії, відповідно 19,91 грн.

Позивач стверджував, що статтями 50 та 54 Закону № 796-ХІІ встановлено, що він  має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, та розмір його пенсії не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком, однак відповідач, усупереч зазначеним нормам, не провів відповідне нарахування цих пенсій. Тому він  звернувся до відповідача щодо проведення відповідного визначення та перерахунку зазначених пенсій, однак отримав відмову.

  Позивач  просить визнати    протиправною вказану відмову Управління пенсійного фонду Суворовського району м.Одеси та   зобов'язати відповідача перерахувати пенсію по інвалідності та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та 75% від мінімальної пенсії за віком, застосовуючи розмір мінімальної пенсії за віком як основної державної гарантії, в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, як базового стандарту держави Україна для встановлення розміру основних державних гарантій встановленого  в Законі України про Державний бюджет України на відповідний рік.  

Представник позивача  у судовому засіданні позовні вимоги  підтримав в повному обсязі   та наполягав на їх задоволенні.  

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнав та пояснив, що    вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки претензії щодо призначення та виплати пенсії до органів пенсійного  фонду розглядаються тільки по тим обставинам, які виникли після 01.07.2002 року, крім того, просили застосувати дію ст.ст.99, 100 КАС України щодо строку звернення до суду, просили відмовити з тих підстав, що нарахування здійснювалися у відповідності до чинного законодавства.

             Вивчивши та дослідивши матеріали справи, вислухав думку сторін,  суд вважає, що позовні вимоги підлягають  задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на  соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати    працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в  інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28  лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до частини першої статті 50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, які  є інвалідами II групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у   розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону № 796-ХІІ в усіх випадках розмір пенсій для  інвалідів II групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути   нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Частиною п'ятою статті 54 Закону № 796-ХІІ передбачено, що порядок обчислення пенсії по   інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника   внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. Однак, надання   законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий   порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. | Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи і положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за | віком.

Зі статей 50 та 54 Закону № 796-ХІІ випливає, що під час визначення розміру пенсії та  щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться : мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами,   передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування",  іншого  нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або  встановлював інший розмір, немає.

Відповідно до частини третьої статті 67 Закону № 796-ХІІ, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок і Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

 Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового прожиткового  мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.    

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне  пенсійне страхування" розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст.11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Вимоги позивача було заявлено про вищевказані нарахування з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України від 22.05.2008 року. Згідно зазначеного Рішення Конституційного суду України по справі N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення пункту 28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" були визнані неконституційними та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України цього рішення. При цьому у п.6 Конституційний Суд України зазначив, що рішення у цій справі має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.

Враховуючи заявлені вимоги щодо їх дії у часі, суд не приймає до уваги заперечення відповідача в частині залишення позову без розгляду та застосування ст..99, 100 КАС України, оскільки вимоги про зобов'язання проведення відповідних нарахувань заявлені лише з 22.01.2010 року.

Щодо позовних вимог позивача  в частині відсутності повноважень Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі міста Одеси при виплаті пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'я  застосовувати Постанову Кабінету Міністрів України, які суперечать Рішенню Конституційного суду не підлягають задоволенню оскільки Пенсійний фонд України в Суворовському районі міста Одеси в своїй діяльності керується  діючим законодавством, в тому числі і постановами Кабінету Міністрів України

Таким чином, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача законні, обґрунтовані й підлягають задоволенню частково .

На підставі викладеного, керуючись ст. 19, 46, 64 Конституції України, ст. ст.  50, 54, 62, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,  ст.ст.7-9, 11, 71, 158, 160, 162, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Суворовському районі міста Одеси про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення пенсії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м.Одеси  щодо відмови в перерахуванні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, що передбачені ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" .

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м.Одеси нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, що передбачені ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі восьми мінімальних пенсій та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи зі встановленого розміру мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством, - за період з 22.01.2010 року по час набрання постановою чинності.

В іншої частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Одеської області  шляхом подання до Суворовського районного суду м. Одеси заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а також подання апеляційної скарги до Суворовського районного суду м. Одеси протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови  виготовлено 09.07.2010 року.

Суддя

Вірно

Суддя

Секретар