ПОСТАНОВА                  Справа № 2а-6018/2010р.

                                                                     ИМЕНЕМ УКРАЇНИ                                                                

14 травня 2010  року                Харцизькій міський суд Донецької області у складі:

      головуючого  судді – Нікіфорова М.Ю.

     при секретарі     -  Хапковой О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до  Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області  про визнання бездіяльності неправомірною та зобов»язання зробити певні дії ,-

                              ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області  про визнання бездіяльності неправомірною та зобов»язання зробити певні дії .

Позов мотивує тим, що вона народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. Відповідно до ст. 6 зазначеного Закону (в редакції, що діяла на час спірних відносин), ч.1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. В 2009 році така надбавка нараховувалась, однак не в повному обсязі.

У зв'язку з цим вона звернулась до відповідача з проханням про перерахунок та виплату щомісячної надбавки до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком для непрацездатних осіб. Однак відповідач  відмовив в нарахуванні виплати вказаних сум.

Вважає вказані дії відповідача незаконними та просить стягнути недоплачену суму за період з 01 січня 2009 р. по 31 грудня 2009р.  

Також позивачка просить поновити їй строк звернення до суду з даним позовом, тому що вона його пропустила з поважних причин, оскільки про порушення своїх прав вона дізналась з ЗМІ.

В судове засідання позивачка не з»явилась, просить справу розглядати в її відсутність.

Представник відповідача - ГУПФУ в Донецькій області  в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність та заперечення на позовну заяву, в який вказав, що заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1  з наступних підстав:  відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції, що діяла на момент спірних відносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

        Згідно ст. 7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

       Відповідно до ч.2 ст.95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

        Згідно до п. 5 ст. 18 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом.

       Відповідно до ч.2 ст.72 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України і не підлягають оподаткуванню.

        Відповідно до ч.2 ст.73 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» забороняється використання коштів Пенсійного фонду для оплати договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат та на цілі, не передбачені цим Законом.

        На підставі Рішення Конституційного Суду України №10-рп від 22.052008р. втратила чинність нова редакція ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

        Таким чином, відповідач вказує, що немає підстав вважати, що саме органи Пенсійного фонду України повинні виплачувати таке підвищення. Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», пенсії підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком, а мінімальний розмір пенсії за віком, передбачений ст.28 ЗУ «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, то дія ст. 54 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2009 рік» розповсюджується і на ці правовідносини. Таким чином, виплата доплати до пенсії як «дитині війни», у розмірах, передбачених Постановою КМУ №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідає чинному законодавству.

        На теперішній час Постанова КМУ №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» чинна, інших змін законодавства не відбувалось, отже підвищення дітям війни виплачувалось органами ПФ відповідно до діючого законодавства.

          В зв'язку з вказаним у задоволенні позовних вимог просить відмовити.

          Дослідивши матеріали справи, суд знаходить позов обгрунтованим і таким, що підлягає задоволенню в наступних підстав.

         Закон України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-ІУ від 18 листопада 2004 року (зі змінами та доповненнями станом на час розгляд спірних правовідносин), який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлює правовий статус дітей війни та визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

       Статтею 1 вказаного Закону передбачено, що дитина війни це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

      Позивачка ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1. Статус позивача як дитини війни підтверджується також посвідченням.

         Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

           Вказана редакція Закону була чинна у 2009р., оскільки відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008, положення ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік», яким було зупинено дію ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» - були визнані неконституційними, а відповідно до ст. 152ч.2 Конституцій України, закони, інші правові акти, або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Ніяких змін до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» після прийняття вищезазначеного рішення Конституційного Суду України – внесено не було.

               В зв»язку з цим, в 2009 році ГУПФУ в Донецькій області  повинно було нараховувати та виплачувати позивачу пенсію з надбавкою 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до норм ЗУ «Про соціальний захист України».

                Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058 -4. Згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.

                Відповідно до ЗУ «Про державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008р. № 835 ( з відповідними змінами) прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць складає: з 1 січня 2009р.- 498грн., з 1 листопада – 573грн.

              Таким чином, в 2009 році позивач мав право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 1240,20грн., з розрахунку: ( 498грн.*10міс*30%-49,80грн*10міс.) + ( 573грн*2 міс*30% - 49,80грн * 2міс). Така надбавка в 2009 року позивачу нараховувалась, однак виплачувалась не в повному обсязі, що підтверджується довідкою.

               Стосовно позовних вимог в частині визнання бездіяльності відповідача по невиплаті позивачу підвищення до пенсії незаконною, передбаченого статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» суд встановив наступне.

               Згідно частини 2 статті 3   Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

                Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

                 З приводу посилання відповідача на те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення пенсій, призначених згідно з цим Законом, суд зазначає, що частиною 1 статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» № 966-ХІУ від 15 липня 1999 року передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, визначення права на призначення соціальної допомоги.

                     Статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

                   Суд не приймає посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування в обсязі передбаченому Законом України "Про соціальний захист дітей війни" для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги, відповідно до вимог частини 2 статті З Конституції України, за якою права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

                 Відповідно до вимог ст.99 ч.2 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

                Стаття 100 ч.2 КАС України передбачає, що якщо суд визнає причину пропущення строк звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку передбаченому цим Кодексом.

                 Суд вважає можливим поновити позивачці ОСОБА_1 строк звернення до суду з даним позовом, оскільки він нею пропущений з поважних причин - позивач - літня людина, про порушення своїх прав дізналась лише зі ЗМІ.

                Крім того, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, дії відповідача щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни за період з 01 січня 2009р. по 31 грудня 2009 рік,  слід визнати неправомірними і зобов'язати здійснити виплату підвищення до пенсії як дитині війни за вказаний період.

                Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було заявлено вимоги про повернення їй здійснених нею судових витрат. Таким чином, суд вважає за можливе не присуджувати здійснені нею судові витрати з Державного бюджету.

              На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8,19,22,152 Конституції України, ст. 3,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  ст.28, ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 від 09.07.03 року,  ЗУ «про пенсійне забезпечення», ЗУ «Про державний бюджет на 2009 рік», ст.ст.2,7,17,70,71,99,100,159-163 КАС України, суд, -

                                                                     ПОСТАНОВИВ:

                Адміністративний позов ОСОБА_1 до  Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області  про визнання бездіяльності неправомірною та зобов»язання зробити певні дії задовольнити повністю.

               Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду.

               Визнати бездіяльність Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області  щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни протиправною.

               Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області  здійснити ОСОБА_1 перерахунок із підвищенням до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 01 січня 2009р. по 31 грудня 2009р., виходячи з встановленого відповідними законами прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

               Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області  здійснити ОСОБА_1  виплату у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 01 січня 2009р. по 31 грудня 2009р., виходячи з встановленого відповідними законами прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

                Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Харцизький міський суд Донецької області.

                 Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана протягом 10-ти днів з дня складання постанови суду в повному обсязі, а особою, яка брала участь у справі і була відсутня при проголошенні постанови – в той же строк з дня отримання нею копії постанови.

                 Апеляційна скарга може бути подана протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження або протягом 10-ти днів з дня складання постанови суду в повному обсязі без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: Підпис.

Копія вірна.Суддя: