Справа № 22ц-4511/2007                   Головуючий в 1 інстанції - Мельник В.В.

Категорія - 19/21                                 Доповідач - Пищида М. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

30 липня 2007 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого - Кузнецова В.О.

Суддів -       Пищиди М. М. ,  Красвітної Т.П.

При секретарі - Журавель Ю.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 березня 2007 року за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.  Павлограді Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди,  завданої у наслідок виробничої травми , -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою,  в якій просить рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 березня 2007 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог щодо стягнення страхової виплати за моральну шкоду в повному обсязі.

Зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 відмовлено в його позовних вимогах щодо стягнення страхової виплати за моральну шкоду.

Як на підстави своєї апеляційної скарги позивач посилається на те,  що рішення є незаконним та необгрунтованим,  оскільки ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального закону.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог,  колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити ,  а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Судом встановлено,  що позивач ОСОБА_1 тривалий час працював в підземних та шкідливих умовах ВАТ «Павлоградвугілля» . При виконанні трудових обов'язків позивач отримав травму . Висновком МСЕК від 03 березня 2006 року позивачу  встановлено   втрату 10% професійної працездатності.

В зв'язку з втратою позивачем професійної працездатності Відділенням виконавчої дирекції ФССНВВПЗ України в м.  Павлограді йому було призначено страхові виплати,  але виплати за моральну шкоду,  яка була заподіяна позивачу - не виплачувались.

З позовом до суду ,  щодо стягнення з Фонду страхової виплати за моральну шкоду,  позивач звернувся у січні 2007 року,  тоді коли відповідно до п. 22  ст.  71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» / далі Закон № 489 - У від 19. 12. 2006 року/ також було зупинено на 2007 рік дію ч.3  ст.  34 Закону України «Про загально обов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві т професійних захворювань,  що спричинили втрату працездатності».

За таких обставин,  суд першої інстанції прийшов до висновку,  що позовні вимоги Костильова В.Ф. про стягнення страхової виплати за моральну шкоду задоволенню не підлягають.

Як вбачається з матеріалів справи,  суд першої інстанції правильно встановив вище зазначені обставини справи.

3»ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін,  обставини по справі,  перевіривши доводи сторін та давши їм правову оцінку,  суд постановив рішення ,  що відповідає обставинам справи та вимогам закону. Висновки суду достатньо обгрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами,  а також поясненнями самих сторін.

Порушень матеріального чи процесуального закону,  які б могли потягнути за собою скасування рішення,  судом першої інстанції не встановлено.

Відповідно до ч. 1  ст.  17 Закону України « Про виконання та застосування практики Європейського суду з прав людини» - суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини,  висловлену у рішення від 18. 11. 2005 року «Качко про ти України» ,  коли з набуттям чинності певним законом,  його нормами призупиняється дія положень закону,  що був прийнятий раніше,  до спірних правовідносин застосовується закон,  що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.

Як встановлено судом,  право у позивача на стягнення страхової виплати за моральну шкоду виникло у 2006 році,  на підставі довідки МСЕК від 03 березня 2006 року,  тобто коли дія Закону № 1105 -ХІУ від 23. 09. 1999 року в частині відшкодування моральної шкоди були призупинена дією Закону № 3235 -!У від 20. 12. 2005 року. Крім того,  на момент розгляду справи по суті і ухвалення рішення по справі,  дія Закону № 1105 - ХІУ від 23. 09. 1999 року,  в частині відшкодування моральної шкоди була зупинена на 2007 рік Законом № 489 -У від 19. 12. 2006 року незалежно від часу настання страхового випадку.

За таких обставин доводи позивача в апеляційній скарзі не можуть бути прийняті до уваги,  оскільки вони не відповідають обставинам справи та діючому матеріальному і процесуальному закону,  крім того зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та до особистого тлумачення апелянтом норм права.

Відповідно ж до  ст.  212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду,  який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням,  що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності,  керуючись законом.

Таким чином,  доводи апеляційної скарги є необгрунтованими,  а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись  ст. .  ст. . 303,  307,  308 ЦПК України,  колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 березня 2007 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної силу з моменту її проголошення,  але може бути

оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду України протягом двох місяців з

цього часу.