Справа №2-1245/10

РІШЕННЯ

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2010 року

Червоногвардійський районний суд міста Макіївки Донецької області у складі

головуючого судді:                 Брезенікова О.В.

при секретарі:                              Шуляк В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Макіївці цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2002-2005, 2007 роки,

ВСТАНОВИВ:

          22 квітня 2010 р.  позивач звернувся з позовною заявою  до  Управління праці і соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради про визнання дій незаконними, стягнення недоотриманої суми допомоги на оздоровлення за 2002-2005, 2007 роки згідно ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих в наслідок Чорнобильської катастрофи» в сумі 6191,5 грн.  

В судовому засіданні в обґрунтування своїх вимог позивач підтримав позов і пояснив, що він є  інвалідом 3-ї групи, внаслідок  захворювань, пов’язаних з участю  в ліквідації  наслідків аварії на ЧАЕС, віднесений до 1 категорії, згідно Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих в наслідок Чорнобильської катастрофи» він має право на отримання  щорічної грошової допомоги на оздоровлення  в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. В порушення вимог закону відповідач в 2002-2005 та 2007 роках виплачував йому цю допомогу в меншому розмірі, ніж передбачено законом. Просив стягнути недоплачену суму за 2002-2005,2007 роки.  

Представник відповідача, у судове засідання не з’явилась, надала заперечення на позовну заяву, відповідно до якого зазначала, що позивач дійсно є інвалідом 3 групи в наслідок Чорнобильської катастрофи і згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих в наслідок Чорнобильської катастрофи» має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних зарплат, але порядок застосування цього закону визначається Кабінетом Міністрів України, який своїми постановами № 836 від 26.07.1996 р. та № 562 від 12.07.05 р. встановив розмір щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, потерпілим в наслідок Чорнобильської катастрофи в 2002 році – 21,50 грн., 2003 році – 21,50 грн., 2004р. - 21,50 грн., а  з 2005 року постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою встановлено розмір компенсації для інвалідів III групи у розмірі  90.00 грн. Тому підстав для задоволення позову не має.  

    Суд,  вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.  

ОСОБА_1 являється  інвалідом 3 групи  у наслідок захворювань, пов’язаних з участю в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, і віднесений до 1 категорії, тому відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих в наслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання  щорічно разової грошової допомоги на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних зарплат.

На звернення позивача про виплату недоотриманих сум на оздоровлення, управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради листом № 01-10/834 від 22.03.2010 року у цьому йому було  відмовлено.  

Згідно вказаного листа позивачу здійснювалися виплати щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення:  

28.11.2003 року за 2002 рік у розмірі 21,50 грн.;

18.04.2004 року за 2003 рік у розмірі 21, 50 грн.;

02.03.2005 року за 2004 рік у розмірі 21,50 грн;

10.10.2005 року за 2005 рік у розмірі 90 грн;

14.06.2006 року за 2006 рік у розмірі 90 грн.;

23.04.2009 року за 2009 рік у розмірі 90 грн.

Відповідно до вимог ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Постанови, положення, порядки готуються на підставі законів України, актів чи доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів, рішень урядових комітетів, доручень Прем'єр-міністра, Першого віце-прем’єр-міністра, віце-прем’єр-міністрів  (пункт 10 розділу У1 Тимчасового регламенту Кабінету України від 5 червня 2000р. №915). Таким чином, акти повинні відповідати актам вищої юридичної сили.

Відповідно до ст. 19 ч.2 Конституції України органи державної влади, місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України №836 втановлено конкретні розміри допомоги на оздоровлення у визначеній сумі, що суперечить вимогам Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Цим законом встановлено розмір такої допомоги як кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати величину на час виплати.

Як вбачається зі змісту Законів України (№ 1766-ІІІ від 01.06.2000р., № 2896 –ІІІ від 13.12.2001 р. №1328-ІУ від 25.11.2003 р. та №372 – ІУ від 26.12.2002р. із змінами, внесеними Законом України № 849-ІУ від 22.05.2003 р.), що приймались у період 2002-2005,2007 років стосовно розмірів заробітної плати за вказані періоди, ними не встановлювались обмеження щодо застосування розмірів заробітної плати, встановлюваних цими нормативними актами, зокрема, для реалізації положень ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Виходячи із загальних засад пріоритетності Законів України над урядовими нормативними актами при вирішення цього спору підлягають застосуванню ст. 19 Конституції України та ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Закони України „Про державний бюджет” на 2002-2005, 2007 роки, закони України „Про встановлення розміру заробітної плати” на 2001-2005, 2007 роки, а не Постанова Кабінету Міністрів № 836.

 Встановлений Постановою КМУ № 562 від 12.07.05 р. на підставі  Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” розмір допомоги на оздоровлення,  згідно до якої у 2007 році виплата щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих в наслідок Чорнобильської катастрофи» інвалідам 3 групи встановлений в сумі 90 грн., є незаконним, оскільки положення п.30 ст. 71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік ”, яким призупинено  дію вище вказаної норми закону в частині  визначення розміру виплат щорічної грошової допомоги, визнані рішенням Конституційного  Суду України у справі  № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року неконституційними.  

Суд вважає неправомірними дії відповідача незаконними щодо сплати позивачу у 2002-2005, 2007 роках меншого розміру вищевказаних виплат з посиланням на Постанови КМУ № 836 від 26.07.1996 р. та № 562 від 12.07.05 р., якими встановлювався розмір таких виплат, оскільки це не відповідає положенням Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих в наслідок Чорнобильської катастрофи».

Абзацами 2, 3 частини 4 статті 48  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції  Закону України від 6 червня 1996 року N 230/96-ВР передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується   інвалідам ІІІ групи - чотирьох мінімальних заробітних плат. Згідно частин 3, 5, 7 статті 48 вказаного Закону щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення, виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності чи втрати годувальника , розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Відповідно до Закону України „Про державний бюджет України на 2003 рік”, розмір мінімальної заробітної платні встановлений на 28.11.2003 року – 185 грн.,

Відповідно до Закону України „Про державний бюджет України на 2004 рік”, розмір мінімальної заробітної платні встановлений на 18.04.2004 року – 205 грн.

Відповідно до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” розмір мінімальної заробітної платні встановлений на 02.03.2005 року – 262 грн, на 05.10.2005 року – 332 грн. 

    Відповідно до Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” розмір мінімальної заробітної платні встановлений на 23.04.2009 року - 625 грн.  

На підставі викладеного, з урахуванням сум і розміру мінімальної заробітної плати на час виплати позивачу допомоги, на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 6191,50 гривень, виходячи з розрахунку:

                                     2002 рік            185 х 4 – 21,5  = 718,5 грн.

                                     2003 рік            205 х 4 – 21,5  = 798,5 грн.

                              2004 рік     262 х 4 – 21,5  = 1026,5 грн

            2005 рік     332 х 4- 90     =  1238 грн

                2007 рік     625 х 4- 90      =   2410 грн

Суд вважає, що з огляду на частину 2 статті 8 ЦПК України, якою передбачено, що суд застосовує нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України, у тому числі практику  Європейського суду з прав людини, та  зазначає, що по спорам даної категорії, де судами було встановлено порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено у рішеннях суду у справах «Проніна проти України», «Кечко проти України».

Також, згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду» від 23.02.2006 року, рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача провести                ОСОБА_1 виплату недоотриманої суми допомоги на оздоровлення за 2002-2005, 2007 роки згідно ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих в наслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 6191,5 гривень.  

Позивач не вимагає компенсації за понесені судові витрати, пов’язані із зверненням до суду і розглядом цивільної  справи.

На підставі Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»  № 1058-IV від 09.07.2003 року, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII від 28.02.1991 року,  керуючись ст.ст. 1,7-10, 57-60, 88, 208,- 210, 224  Цивільно-процесуального кодексу України , суд -    

ВИРІШИВ :

Позов  ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради про визнання неправомірними дій щодо відмови у виплаті щорічної компенсації на оздоровлення за 2002-2005,2007 роки та стягнення недоотриманої суми допомоги на оздоровлення – задовольнити.  

Визнати неправомірною відмову Управління праці і соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради у виплаті ОСОБА_1  щорічної  грошової  допомоги на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат, згідно статті 48  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2002-2005,2007 роки.  

Стягнути з Управління праці і соціального захисту населення   на користь ОСОБА_1 недоотримані суми щорічної  грошової  допомоги на оздоровлення за 2002 рік в розмірі 718,5 грн., за 2003 рік  в розмірі 798,5 грн., за 2004 рік  в розмірі 1026,5 грн., за 2005 рік  в розмірі 1238 грн., за 2007 рік  в розмірі 2410 грн., а всього сплатити 6191(шість тисяч сто дев’яносто одну) гривню 50 копійок.      

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Червоногвардійський районний суд м. Макіївки.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана до  протягом десяти днів після проголошення рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з моменту подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду.

СУДДЯ: /підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя: