Справа № 2 -2323/10р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.06.2010р. Ленінський районний суд м. Луганська у складі:
головуючого – судді Масенко Д.Є.
при секретарі – Філатовій Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради про визнання незаконними дій та стягнення допомоги на оздоровлення, -
ВСТАНОВИВ:
24 листопада 2009 року позивач звернувся до суду із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради про визнання дій неправомірними, просив зобов’язати здійснити виплатити недораховану суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-2005, 2007, 2008 роки.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, йому було встановлено другу групу інвалідності захворювання якого пов’язано з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Відповідно до ст.48 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щорічна допомога на оздоровлення інвалідам 2 групи виплачується у розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Всупереч вимогам вказаного закону відповідач протягом 2003-2005 років та 2007-2008 років проводив виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі значно меншому відповідно до постанов Кабінету міністрів України. На його звернення до відповідача з вимогою здійснити виплату допомоги на оздоровлення у розмірі передбаченому ст.48 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" отримав відмову. Вважає, що такими діями порушується його право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення. Просив суд визнати дії відповідача у відмові у виплаті щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі відповідно до ст.48 Закону Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" неправомірними, зобов’язати відповідача доплатити йому компенсацію у розмірі 8895 грн. в рахунок недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007, 2008 роки.
Позивач в судове засідання не прибув, до його початку надав заяву про розгляд справи у його відсутності.
Представник відповідача також в судове засідання не прибув, до його початку надав заперечення та просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги не визнав, зазначив, що позивач отримував щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши надані докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав .
Як встановлено в судовому засіданні позивач є учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС у 1986р., категорія 2, що підтверджується посвідченням серії А№НОМЕР_1 від 28.01.1993р., інвалідом 2 групи (захворювання пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС). Знаходиться на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради . Вважає, що при виплаті, згідно до ст..48 Закону №796„Пенсії і компенсації особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4” регламентує виплати компенсацій за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС та сім`ям за втрату годувальника, щорічної допомоги на оздоровлення, встановленої як учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС 2-ї категорії, інвалідам 2-ї групи, у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, йому було виплачено значно менші суми. А саме: - за 2003р. - 26,70 грн. (у серпні 2004р.), - за 2004р. - 26,70 грн. (у вересні2004р.), - за 2005р. - 26,70 грн. (у березні 2005р.), - за 2007р. - 100,00 грн. (у липні 2007р.), - за 2008р. - 100,00 грн. (у березні 2008р.),
Проти цього не заперечує відповідач.
При цьому позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату йому щорічної допомоги на оздоровлення у передбаченому ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", але в проведенні перерахунку йому було відмовлено.
Суд вважає таку відмову у перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007 та 2008 роки такою, що не відповідає вимогам закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Законом "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" України № 796-ХІІ від 28.02.1991 р. передбачена щорічна грошова допомога на оздоровлення першої та другої категорії в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. В порушення зазначених норм відповідачем щорічна допомога у визначеному розмірі позивачеві не нарахована і не сплачена.
Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ виплату щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам 2-ї групи та учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС 2-ї категорії - п’ять мінімальних заробітних плат встановлених на момент виплати. Норми цієї статті діяли зокрема в усі моменти виплати сум на оздоровлення позивачеві крім 2006року, коли дія цієї статті була призупинена .
В пункті 3 ч.1 ст.268 ЦК України вказані вимоги на які позовна давність в загалі не поширюється, а саме на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`ю або смертю.
На підставі викладених норм, суд вважає про неможливість застосування до спірних правовідносин будь-яких строків давнини, в тому числі строків звернення за захистом своїх прав у суді.
Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради виплатило позивачу, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС 1-ї категорії, інваліду 2-ї групи:- за 2003р. - 26,70 грн. (у серпні 2004р.), - за 2004р. - 26,70 грн. (у вересні2004р.), - за 2005р. - 26,70 грн. (у березні 2005р.), - за 2007р. - 100,00 грн. (у липні 2007р.), - за 2008р. - 100,00 грн. (у березні 2008р.), згідно з постановами Кабінету Міністрів України „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 26.07.1996р. №836 та „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 12.07.2005р. №562.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи забов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.
Зазначеними постановами №836, №562 всупереч Закону №796 (який встановив розмір щорічної допомоги на оздоровлення, як величину кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом на час здійснення виплати допомоги на оздоровлення) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі. Між тим, з моменту прийняття постанов №836 та №562 встановлені ними розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишилися незмінними, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет.
Згідно із п.37 ст.77 Закону України №3235-ІV (3235-15) від 20.12.2005р. „Про Державний бюджет України на 2006 рік”, який до теперішнього часу не визнаний неконституційним Конституційним Судом України, дія абзацу четвертого частини четвертої ст.48 Закону №796 була зупинена в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону №796 та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003р., 2004р., 2005р., 2007р. та 2008р., а не постанови № 836 та №562.
За таких обставин, суд вважає що виплата одноразової щорічної допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007 та 2008 роки, здійснені відповідачем з порушенням норм спеціального закону (Закону №796), а тому дії відповідача в частині виплати позивачеві зазначених виплат – визнати неправомірними.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що порядок застосування закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", провадиться у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону.
Відповідно до ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України. У силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно п. 2 постанови КМУ "Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 20.09.2005 року N 936 розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня за програмами визначаються Міністерство праці та соціальної політики АРК, головні управління праці та соціального захисту населення обласних, головне управління соціального захисту населення Київської міської, управління праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад, Фонд соціального захисту інвалідів. Згідно п. 4 постанови встановлено, що нарахування та виплати компенсацій, допомоги певних видів, передбачених Законом України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" проводиться управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад. За таких обставин суд приходить до висновку що заявлені вимоги позивача підлягають задоволенню з зобов'язанням відповідача провести розрахунок, нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007, 2008 роки виходячи з вимог ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, то судовий збір та витрати на інформаціно - технічний розгляд справи підлягають стягненню з відповідача в дохід держави.
Керуючись ст. 19, 22, 46 Конституції України, Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991року №796-ХІІ, статтями 10, 11, 15, 60,88, 213-215 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Луганську ради щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні доплати щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі передбаченому ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Луганську ради провести нарахування та виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007, 2008 роки у розмірі відповідно до статті 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на час виплати за відповідний період з урахуванням здійснених виплат.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Луганську ради в дохід держави судовий збір у розмірі 17,00 грн. та витрати на інформаційно - технічний розгляд справи у розмірі 37, 00 грн.
Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана до апеляційного суду Луганської області через Ленінський місцевий суд м. Луганську протягом десяти днів від дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку.
ГОЛОВУЮЧИЙ: