Справа 22ц-11209\2007 Головуючий в 1 інстанції Остапенко В.О.
Категорія 21 (2) Доповідач Митрофанова Л.В.
УХВАЛА Іменем України
25 липня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду
Дніпропетровської області в складі:
головуючого: Михайлів Л.В.
суддів Митрофанової Л.В., Братіщевої Л.А.
при секретарі Чубіній А.В.
за участю: позивача - ОСОБА_1, представника позивача -ОСОБА_2 представника відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - Забурдяєва Олександра Геннадійовича
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційними скаргами відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 16 березня 2007 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат", відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі про перерахунок страхових виплат та стягнення недоплати по щомісячних страхових виплатах та компенсації, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 16 березня 2007 року частково задоволений позов ОСОБА_1 З відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі ВАТ «КЗРК») стягнуто різницю між належною і фактично виплаченою сумами щомісячних виплат відшкодування шкоди за період з 01.01.1996 року по 01.04.2001 року у розмірі 7909,10 грн., компенсацію втрати частини щомісячних виплат відшкодування шкоди у розмірі 5812,85 грн., з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Кривому Розі (далі Фонд соціального страхування) різницю між належною і фактично виплаченою сумами щомісячних виплат відшкодування шкоди за період з 01.04.2001 року по 01.11.2006 року у розмірі 28282,37 грн., і щомісячно з 01.11.2006 року по 1034,38 грн. до зміни обставин, що тягнуть перерахунок щомісячних виплат або їх припинення.
В апеляційній скарзі ВАТ «КЗРК» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог до ВАТ «КЗРК», так як судом не досліджено питання фактичного підвищення тарифних ставок і окладів по підприємству, не надана правова оцінка економічному обґрунтуванню та застосуванню коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і окладів на підприємстві, а також фактичної середньої заробітної плати по комбінату, незаконно стягнуто компенсацію, а також не застосовано строк позовної давності у три роки, що призвело до неправильного вирішення спору.
В апеляційній скарзі Фонд соціального страхування ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог
ОСОБА_1., оскільки постановляючи рішення, суд першої інстанції не взяв до уваги, що Фонд соціального страхування не є належним відповідачем по справі, необгрунтовано відкоригував суми відшкодування шкоди на коефіцієнти росту тарифних ставок і окладів, а не на коефіцієнти фактичного росту заробітної плати, не перевірив, чи збільшилася фактична заробітна плата, безпідставно застосував коефіцієнт 2,5 з 01.01.1996 року, неправильно застосував п. 28 "Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків" \надалі Правил відшкодування шкоди \, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року №472 , який встановив лише випадки перерахунку сум відшкодування шкоди, а не сам механізм такого перерахунку, судом не враховано, що при збільшенні тарифних ставок не відбулося підвищення заробітної плати працівників, також не застосовано строк позовної давності у три роки.
Представник позивачаОСОБА_2. в апеляційній скарзі ставить питання про скасування рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації з Фонду соціального страхування та ухвалення нового рішення про задоволення вказаної позовної вимоги, оскільки судом порушено вимоги Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати», суд неправильно прийшов до висновку, що відсутня вина Фонду соціального страхування у несвоєчасному відшкодуванню страхових виплат.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ВАТ "КЗРК", Фонду соціального страхування, ОСОБА_2. в інтересах позивача ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з червня 1983 року по червень 1994 року працював підземним прохідником 6 розряду шахти «Родіна» ВО «Кривбасруда», правонаступником якого стало ВАТ "КЗРК", у шкідливих умовах праці. У зв'язку із чим отримав професійне захворювання. Висновком МСЕК від 27.06.1994 року йому встановлено 25% втрати професійної працездатності, при наступних переоглядах ступінь втрати профпрацездатності змінювався та висновком МСЕК з 08.07.1996 року встановлено 35% до 14.11.2002 року, висновком МСЕК від 18.11.2002 року ступінь втрати змінено до 45%.
У зв'язку з частковою втратою працездатності позивачу відповідачем провадились виплати відшкодування втраченого заробітку із розрахунку базового середнього заробітку по професії позивача відкоригованого на ступінь втрати працездатності.
Задовольняючи в повному обсязі вимоги позивача в межах, які перевищують строк позовної давності, суд першої інстанції виходив із того, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов, а право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права (ст. 76 ЦК України в редакції 1963р.).
На думку колегії суддів, такий висновок суду є невірним .
Суд першої інстанції не звернув увагу на норми ст. 71 ЦК України в редакції 1963 року, з урахуванням правила п.б Прикінцевих та перехідних положень ЦК 2003 року та роз'яснення, викладені в п.п. 1, 1-1, 1-2, 22 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року ( з подальшими змінами), «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», згідно з якими загальний строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права ( позовна давність), встановлюється тривалістю у три роки. У випадках, коли вимоги потерпілого стосуються перерахунку сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем ( у тому числі й у разі неправильного обчислення суми щомісячних платежів) при задоволені позову, кошти стягуються за час, що не перевищує трьох років, які передували моменту звернення особи до суду.
Відповідно до Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-Х1У "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" особам, які потерпіли на виробництві до 01 квітня 2001 року, Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги з моменту передачі відповідними підприємствами в установленому порядку документів, що підтверджують право цих працівників на такі послуги.
Однак, стягуючи з ВАТ «КЗРК» заборгованість по відшкодуванню втраченого заробітку за період починаючи з 01.01.1996 року, а з Фонду соціального страхування щомісячні страхові платежі за період з 01.04.2001 року по 01.11.2006 року, суд не звернув уваги на це правило і не встановив, чи дотримано позивачем строк позовної давності при звернені до суду з зазначеним позовом.
Оскільки цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, згідно вимог п.5 ч.1 ст. 311 ЦПК України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням вимог матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню в повному обсязі, з направленням справи на новий розгляд в той же суд.
Керуючись ст. ст. 303, 307, п. 5 ч. 1 ст. 311, 313- 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі, ОСОБА_2в інтересах ОСОБА_1 -задовольнити частково.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 16 березня 2007 року скасувати. Справу направити на новий розгляд в той же суд в іншому складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.