Справа № 2- 1221/2010р  

Р І Ш Е Н Н Я    

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И    

8  липня   2010 року                                                              м.Калуш  

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

Головуючого - судді      -                      Мигович О.М.

секретаря судового засідання   -           Мостової Ю.З.

позивача -

пр. відповідача  -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Калуша цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Калуському районі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», -

В С Т А Н О В И В:    

    ОСОБА_1  звернулася до суду з даним позовом і просить визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Калуському районі щодо відмови у підвищенні розміру пенсії, як дитині війни, неправомірними та зобов»язати зробити перерахунок невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за  період  з 9 липня 2007 р. по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року.  

Позивач посилається на ті обставини, що він є дитиною війни і згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі тридцяти відсотків мінімальної пенсії за віком. Проте така доплата не здійснювалася. Вважає відмову відповідача неправомірною, виходячи із того, що рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року по справі №6 – рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України окремі положення Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» щодо зупинення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальна пенсія за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Виходячи із встановлених Законами України про державні бюджети за відповідні роки розмірів прожиткового мінімуму за відповідні періоди, позивач вважає, що йому не доплачено зазначену допомогу.  

Позивач в суждовому засіданні позов підтримав та просить його задоволити.  

Представник відповідача, у судове засідання не з»явилася, однак плодала заяву з проханням слухати справу у її відсутності та заперечення на позов в якому зазначає, що  відповідач хоча і не заперечує тих обставин, що позивач є дитиною війни і відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на підвищення пенсії на тридцять відсотків пенсії за віком, проте не визнає позов. Свої заперечення обґрунтовує тим, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України. З 01 січня 2008 року механізм реалізації положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визначено постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», згідно якої дітям війни до пенсії виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Просить в задоволенні позову відмовити.  

Суд, вислухавши доводи позивача, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що заявлені вимоги позивача підлягають до  задоволення з наступних підстав.  

Судом встановлено, що позивачу відповідності до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни, що підтверджується посвідченням №НОМЕР_1 /а.с.6/.  

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, виплачується на тридцять відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Законом «Про державний бюджет на 2007 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено. Також Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено у новій редакції, згідно якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.  

Проте рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року по справі №1 – 29/2007 були визнані неконституційними положення ст.111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»,  а отже відновлено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Крім цього рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року було визнано такими, що не відповідають Конституції України положення розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «про Державний бюджет України на 2008 рік та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».  

Всупереч вказаним обставинам, управлінням Пенсійного фонду України в Калуському районі підвищення пенсії позивачу не проводилося і належні йому до виплати суми не нараховувалися та не виплачувалися. Обмеження будь-яких прав чи свобод людини можливе лише у випадках, передбачених Конституцією України і може мати місце в умовах воєнного або надзвичайного стану. Інші випадки зменшення обсягу гарантованих прав та свобод людини не допускаються.  

Тому такі дії відповідача щодо не проведення підвищення пенсії позивачу на тридцять відсотків мінімальної пенсії за віком є неправомірними.  

За таких обставин суд вважає, що порушено право позивача на отримання підвищення пенсії в розмірі, визначеному Законом України «Про соціальний захист дітей війни».  

Відповідно до ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом України, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативними актами. Також ст.22 Конституції України передбачено, що при прийняті нових законів або внесення змін у чинних  законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.  

Тому суд також вважає, що встановлення з 01 січня 2008 року постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» механізму реалізації положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно якої діям війни до пенсії виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни є істотним звуженням обсягу прав дітей війни, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни».  

Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Законами України про Державний бюджет на відповідні роки були встановлені розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність і виходячи із вказаних розмірів слід проводити розрахунок недоплаченої щомісячної державної допомоги до пенсії.  

Оскільки, як було зазначено вище, рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року та 22 травня 2008 року щодо даних правовідносин мають преюдиціальне значення, а також враховуючи викладену у рішенні мотивацію, Конституційний Суд України вважає в цілому такою, що не відповідає ст.ст.1, 3, 6, 8, 19, 21, 22, 92, 95 Конституції України практику зупинення законами України про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій та гарантій, тому відповідач зобов’язаний і в подальшому здійснювати нарахування позивачці доплати до пенсії згідно із ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції, що діяла до внесення до вказаного Закону України змін підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».  

З врахуванням викладених обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають  до задоволення і дії відповідача щодо відмови у підвищенні розміру пенсії позивачу, як дитині війни, слід визнати протиправними та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок  та виплату пенсії позивачу з врахуванням розміру щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі тридцяти відсотків мінімальної пенсії за віком щомісячно відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в попередній редакції.  

На підставі вищенаведеного, ст. ст. 22, 124 Конституції України, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішень Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6 – рп/2007 та від 22 травня 2008 року №10 – рп/2008, Закону України « Про державний бюджет України на 2007 рік» Закону України « Про державний бюджет України на 2008 рік» Закону України « Про державний бюджет України на 2009 рік», керуючись ст. ст. 209,210,212-215 ЦПК  України, суд,  

В И Р І Ш И В:    

    Позов задоволити.  

    Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Калуському районі щодо не виплати у підвищенні розмірі пенсії ОСОБА_1, як дитині війни, протиправними.  

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Калуському районі здійснити перерахунок та виплату  пенсії ОСОБА_1  з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року  та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року з врахуванням щомісячного підвищення пенсії на тридцять відсотків мінімальної пенсії за віком  відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції, що діяла до внесення до вказаного Закону України  з урахування виплачених сум.  

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Калуський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.    

             ГОЛОВУЮЧИЙ: