Справа № 8897 Суддя 1 інстанції Анісімова Н.Д.
Категорія 26 Доповідач Алексєєв А.В.
РІШЕННЯ
Іменем України
7 липня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого: Алексєєва А.В.,
суддів: Принцевської В.П., Єлгазіної Л.П.
при секретарі Хачатрян А.С.
з участю представника відповідача Ваніної О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» на рішення Кіровського районного суду міста Донецька від 29 квітня 2010 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», третя особа відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровському районі міста Донецька про відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В :
У січні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» про відшкодування моральної шкоди. У позовній заяві позивач зазначив, що працював у відповідача на шахті ім. Скочинського з вересня 1975 року до 1 грудня 1994 року, був звільнений у зв’язку з переходом на пенсію. 23 квітня 1997 року згідно довідки МСЕК №240615 у зв’язку з отриманою на шахті ім.. О.О. Скочинського травмою було встановлено третю групу інвалідності безстроково та встановлено 50% втрати працездатності. 30 січня 2008 року відповідно довідки МСЕК №058374 було встановлено 15% втрати професійної працездатності у зв’язку з професійним захворюванням пневмоконіозом, по сукупності з травмою за довідкою МСЕК від 23 квітня 1997 року 65%. На підставі статей 237-1 КЗпП, 1167 ЦК України позивач просив стягнути з відповідача відшкодування отриманих ним моральних страждань в наслідок професійного захворювання в сумі 5000 грн.
Рішенням Кіровського районного суду міста Донецька від 29 квітня 2010 року був частково задоволений позов, стягнуто з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 1500 гривень.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки судом першої інстанції був неправильно застосований матеріальний закон, не доведено факт заподіяння моральних страждань, позивачем безпідставно пропущений строк звернення до суду.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, який підтримав доводи своєї апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, рішення суду підлягає зміні, з наступних підстав.
З матеріалів цивільної справи вбачається, що позивач з 1975 року до 1 грудня 1994 року знаходився у трудових відносинах з відповідачем.
Згідно із рішенням МСЕК від 30 січня 2008 року позивачу вперш встановлено 15% втрати професійної працездатності безстроково у зв’язку з професійним захворюванням пневмоконіозом, позивач визнаний інвалідом третьої групи.
Позивач захворів на професійне захворювання під час виконання трудових обов’язків у відповідача та у наслідок шкідливих та небезпечних умов праці у відповідача. Отже, виниклі правовідносини між позивачем і відповідачем регулюються Кодексом законів про працю України, а не Цивільним кодексом України.
Відповідно до частини 2 статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або на уповноважений ним орган.
За частиною 4 цієї ж статті власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.
Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Виходячи із встановлених обставин, наданих сторонами доказів і вимог закону, апеляційний суд вважає, що підприємством не були забезпечені безпечні умови праці позивача, а тому відповідач має нести перед ним відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди у відповідності до норм Кодексу законів про працю України.
Суд першої інстанції, частково задовольняючі позовні вимоги, дійшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині заподіяння моральної шкоди позивачу в наслідок втрати працездатності у зв’язку з професійним захворюванням та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову в частині отримання моральної шкоди в наслідок трудового каліцтва, яке відбулося в 1997 році, врахував обставини справи, характер та розмір заподіяної шкоди, правильно визначив розмір відшкодування моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги відповідача про недоведеність заподіяння моральної шкоди, неправильне застосування матеріального закону, спростовуються наведеним та задоволенню не підлягають.
Інші доводи апеляційної скарги відповідача також не впливають на правильні правові висновки суду першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди судом першої інстанції були одночасно застосовані норми Кодексу законів про працю України і статті 1167 ЦК України.
Однак з висновком суду першої інстанції щодо застосування статей 1167, 268 ЦК України погодитись неможливо, оскільки між сторонами на час виникнення права на відшкодування моральної шкоди існували трудові відносини, а тому із мотивувальної частини рішення суду підлягає виключенню посилання на статті 1167, 268 ЦК України.
Одночасно апеляційний суд доходить висновку про поновлення позивачу строку звернення до суду на захист порушених прав, оскільки строк позивачем, який хворів на професійне захворювання та був юридично не обізнаним, пропущений з поважних причин.
В іншій частині рішення суду першої інстанції постановлено у відповідності до норм матеріального і процесуального права та не підлягає зміні.
Керуючись статтями 309, 316 ЦПК України, на підставі статей 153, 233, 237-1 КЗпП України, суд
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» задовольнити частково.
Виключити із мотивувальної частини рішення Кіровського районного суду міста Донецька від 29 квітня 2010 року посилання на статті 1167, 268 ЦК України.
Поновити позивачу ОСОБА_2 строк звернення до суду із позовом до державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» про відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: