ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

08.04.2010Справа №2-18/3427-2009

За позовом – Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя», м. Сімферополь (вул. Гурзуфська, 5, м. Сімферополь, 95053)

До відповідача – Каштанівського державного комунального госпрозрахункового підприємства житлово-комунального господарства Перовської сільської ради (вул. Ленінського комсомолу, 1 – б, с. Партизанське, Сімферопольський район, 97564)

З участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Головне управління Державного казначейства України в АР Крим, м. Сімферополь (95015 м. Сімферополь; вул. Севастопольська, 19)

2) Міністерство фінансів АР Крим, м. Сімферополь (95000 м. Сімферополь, вул. Р. Люксембург, 4)

Про стягнення 121 086,65 грн.

                                                                                             Суддя І.К. Осоченко

                                                          ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – не з’явився.

Від відповідача – Банніков К.В. – представник, довіреність від 21.01.2010р.

Від третіх осіб – 1) Чипіжко О.С. – головний спец. юрид. відділу, дов. від 31.03.2010 року № 11.-0-31/41.; 2) Жиліна Н.А. – головний спец., дов. від 10.02.2009 року.

СУТЬ СПОРУ: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя», м. Сімферополь (далі - позивач) звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Каштанівського державного комунального госпрозрахункового підприємства житлово-комунального господарства Перовської сільської ради (далі - відповідач), в якій просить суд стягнути з відповідача 121 086,65 грн., з яких 113 886,35 грн. – сума основного боргу; 657,48 грн. – 3% річних; 4 911,33 грн. - сума інфляції; 1 631,49 грн. – сума пені.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 02.01.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 2247 на відпуск води з комунального водопроводу та прийом стоків в комунальну каналізацію. Згідно з умовами Договору, позивач прийняв на себе зобов’язання по забезпеченню відповідача питною водою, а відповідач зобов’язувався сплачувати за надані послуги. На оплату спожитих відповідачем послуг з водопостачання за вищевказаним Договором позивачем було виставлено рахунків на суму 117 636,35 грн. В порушення умов Договору, відповідач не виконав зобов'язань по належній сплаті за спожиті послуги, сплативши лише 3 750,00 грн.

Таким чином, сума основного боргу відповідача перед позивачем за послуги, спожиті в період з 19.12.2007р по 25.02.2008р. за Договором №2247, складає 113 886,35грн., що і стало підставою звернення до суду.

10.08.2009р. у судовому засіданні від учасників судового процесу було заявлено клопотання відповідно до ст.69 ГПК України про продовження строку розгляду справи. Суд продовжив строк розгляду справи.

10.08.2009р. у судовому засіданні представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому просить припинити провадження у справі, у зв’язку з тим, що 25.09.2008р. ухвалою господарського суду АР Крим у справі № 2-4/3862-2008 були визнані безспірні вимоги кредиторів, серед яких і вимоги позивача.

12.10.2009 року у судовому засіданні представник позивача надав суду письмові пояснення по суті спору, в яких вказав, що провадження у справі № 2-4/3862-2008 про банкрутство Каштанівського державного комунального госпрозрахункового підприємства житлово-комунального господарства Перовської сільської ради ухвалою господарського суду АР Крим від 09.12.2008 року було припинено на тій підставі, що 01.12.2008 року від Петровської сільської ради до суду надійшло клопотання про припинення провадження у справі у зв’язку з прийняттям Петровської сільською радою рішення про не застосування до Каштанівського державного комунального госпрозрахункового підприємства житлово-комунального господарства Перовської сільської ради положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

03.11.2009р. у судовому засіданні представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якої детально зазначив договори та періоди, за які у відповідача і виникла заборгованість. Вказав, що заборгованість відповідача виникла у період з 19.12.2007 року по 01.01.2008 року включно на підставі договору № 2247 від 01.04.2001 року та у період з 02.01.2008 року по 25.02.2008 року включно на підставі договору № 2247 від 02.01.2008 року.

Ухвалою господарського суду від 03.11.2009р. суд прийняв до свого розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог.

17.11.2009 року на адресу суду від відповідача надійшло доповнення до відзиву відповідача, в якому відповідач просить припинити провадження у справі на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, мотивуючи це тим, що платіжним дорученням № 217 від 23.12.2008 року відповідач перерахував на розрахунковий рахунок позивача кошти у сумі 1419907,00 грн. за водоспоживання на підставі статті 57 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік», договору № 440Е/151 від 08.10.2008 року та постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2008 року № 440.

01.12.2009 року у судовому засіданні представник позивача надав суду письмові пояснення по суті спору, в яких вказав, що кошти у сумі 1419907,00 грн. були перераховані відповідачем для погашення заборгованості з водопостачання та водовідведення згідно з договором № 2247 від 01.04.2001 року за період з 01.04.2001 року по 19.12.2007 року, у той час як предметом розгляду у дійсній справі є заборгованість відповідача, яка виникла у період з 19.12.2007 року по 01.01.2008 року включно на підставі договору № 2247 від 01.04.2001 року та у період з 02.01.2008 року по 25.02.2008 року включно на підставі договору № 2247 від 02.01.2008 року.

Ухвалою господарського суду від 07.12.2009р. суд, за власною ініціативою, у порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України, залучив до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Головне управління Державного казначейства України в АР Крим та Міністерство фінансів АР Крим.

22.02.2010 року у судовому засіданні представник Міністерства фінансів АР Крим надав суду письмові пояснення по суті спору, в яких пояснило, що Міністерством фінансів АР Крим і Державним казначейством України в АР Крим не перераховувалися кошти у виконання умов договору про взаєморозрахунки від 23.09.2009 року № 193Е/118.

02.03.2010 року  Головне управління Державного казначейства України в АР Крим надало суду письмові пояснення, відповідно до яких вважає договір № 193Е/118 від 23.09.2009 року недійсним. Твердження мотивоване тим, що у 2009 році асигнування для проведення розрахунків по вищевказаному договору не відкривалися, відповідні реєстри з Державного казначейства України на відкриття асигнувань до Головного управління Державного казначейства України в АР Крим не надходили.

У судовому засіданні 24.03.2010 року представник відповідача надав суду клопотання про зменшення суми пені до 0,01 грн. Клопотання мотивоване тяжким фінансовим становищем відповідача та тим, що лише рік потому підприємство вийшло з процедури банкрутства.

У справі оголошувалися перерви з 03.11.2009р. по 17.11.2009р., з 17.11.2009р. по 01.12.2009р., з 01.12.2009р. по 07.12.2009р., з 22.02.2010 року по 02.03.2010 року, з 02.03.2010 року по 24.03.2010 року та з 24.03.2010 року по 08.04.2010 року відповідно до статті 77 ГПК України.

08.04.2010 року представник позивача у судове засідання не з’явився, причини нез’явлення суду не відомі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд –

                                                           ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами —юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Укладення господарського договору є обов’язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно статті 19 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема, з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням.

На позивача та відповідача розповсюджується стаття 19 вказаного Закону.

01.04.2001 року між Сімферопольським виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства та Каштанівським державним комунальним госпрозрахунковим підприємством житлово-комунального господарства Перовської сільської ради укладено договір на водопостачання з комунального водопроводу і відведення стоків (водовідведення) у комунальну каналізацію № 2247.

Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» є правонаступником Сімферопольського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства, що підтверджується пунктом 1.1 статуту, свідоцтвом про державну реєстрацію та довідкою Головного управління статистики в АР Крим про включення позивача до ЄДРПОУ.

Відповідно до пункту 1 договору на водопостачання з комунального водопроводу і відведення стоків (водовідведення) у комунальну каналізацію № 2247 від 01.04.2001 року, водоканал зобов’язується забезпечити абонента питною  водою та надати послуги по водовідведенню.

23.01.2008 року між сторонами підписаний Акт виконаних робіт.  Вказаним Актом сторони погодили об’єм послуг з водопостачання відповідача за період з 19.12.2007 року по 23.01.2008 року: населення – 46511,3 м. куб., інші споживачі – 184,5 м. куб.

Розрахунки за воду здійснюються згідно тарифам в розмірі за 1 м. куб. відпущеної води та за 1 м. куб відведених стоків без урахування ПДВ.

Даним договором передбачено, що сторони керуються, зокрема, Правил користування системами комунального водопостачання й водовідведення в містах і селищах України, затверджених Наказом Держжилкомгоспа України від 01 липня 1994 р. № 65.

Зміна тарифів на послуги водопостачання та водовідведення проводиться відповідно до п. 1.10 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, які затверджені Наказом Держжитлкомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 р. (надалі –Правила). В свою чергу згідно п. 1.10 Правил тарифи на користування водою від комунальних водопроводів та приймання стічних вод до комунальної каналізації визначаються згідно з чинним законодавством України без будь-яких додаткових узгоджень з абонентом розмірів цих тарифів та термінів їх введення.

Відповідно до п. 12.9 Правил, рахунки або інші платіжні документи за воду підлягають оплаті абонентами в п'ятиденний строк після їхнього пред'явлення позивачем.

Проте пунктами 4.3 та 4.4 договору від 01.04.2001 року передбачено, що усі платіжні документи оплачуються платником у триденний строк. У разі відсутності коштів на розрахунковому рахунку абонента, останній зобов’язаний у п’ятиденний строк здійснити оплату іншим способом по узгодженню з водоканалом.

Відповідно до умов пункту 4.3 договору від 01.04.2001 року позивач направив на адресу відповідача рахунок № 2247 від 23.01.2008 року на суму 59829,25 грн. за послуги, надані за період з 19.12.2007 року по 23.01.2008 року, який було отримано абонентом 23.01.2008 року, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на вказаному рахунку.

Суд звертає увагу, що пунктом 20 договору № 2247 від 01.04.2001 року встановлено, що договір укладається строком по 01.04.2002 року і вважається щорічно пролонгованим, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заява однієї зі сторін про відмову від договору або його перегляду.

Проте, 02.01.2008 року між Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» та Каштанівським державним комунальним госпрозрахунковим підприємством житлово-комунального господарства Перовської сільської ради укладено новий договір на водопостачання з комунального водопроводу і відведення стоків (водовідведення) у комунальну каналізацію № 2247.

Отже, згідно змісту вказаного п. 20  договору від 01.04.2001 року та як вбачається з матеріалів справи, строк дії договору  № 2247 від 01.04.2001 року продовжувався до 01.01.2008 року включно (до укладення між сторонами нового договору від 02.01.2008 року).

Як було судом вказано вище, між позивачем та відповідачем 02.01.2008 року було укладено договір на водопостачання з комунального водопроводу і відведення стоків (водовідведення) у комунальну каналізацію № 2247.

Відповідно до пунктів 2.2 та 2.3 договору від 02.01.2008 року позивач ("Водоканал") приймає на себе зобов'язання забезпечувати відповідача ("Абонента") питною холодною водою (ГОСТ 2874-82) при наявності води у джерелах і проводити водовідведення, а "Абонент" (відповідач) приймає на себе зобов'язання  споживати вказані у цьому договорі послуги в кількості, не більше встановленого ліміту. При цьому "Абонент" приймає на себе зобов'язання  своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, належно експлуатувати водопровідні і каналізаційні мережі, які підключені до магістральних мереж "Водоканалу" (позивача), через які "Абоненту" проводиться подача води і проводиться водовідведення, і (або) які знаходяться на балансі "Абонента", прилади та пристрої на них згідно з даним договором, Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, Правилами прийняття стічних вод підприємств в комунальні та відомчі системи каналізації міст і селищ України, Правилами приймання стічних вод підприємств в систему каналізації міста Сімферополя, а також Правилами технічної експлуатації систем водопостачання і водовідведення.

Отже, судом встановлено, що згідно зазначеного  у п. 2.2 договору, предметом даного договору є виключно правовідносини сторін (позивача та відповідача) щодо надання послуг водопостачання та водовідведення відповідачу та зобов'язання відповідача, зокрема, своєчасно сплачувати вказані послуги.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони  (замовника)  надати послугу,  яка  споживається  в  процесі  вчинення  певної  дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави  можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це  не   суперечить   суті зобов'язання.

Статтею 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо  договором  передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Розрахунки за воду здійснюються згідно тарифам в розмірі за 1 м. куб. відпущеної води та за 1 м. куб відведених стоків з урахування ПДВ. Зміна тарифів на послуги водопостачання та водовідведення проводиться відповідно до п. 1.10 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, які затверджені Наказом Держжитлкомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 р. (надалі –Правила). (п. 3.3, 4.1 Договору).

В свою чергу згідно п. 1.10 Правил тарифи на користування водою від комунальних водопроводів та приймання стічних вод до комунальної каналізації визначаються згідно з чинним законодавством України без будь-яких додаткових узгоджень з абонентом розмірів цих тарифів та термінів їх введення.

За період з 23.01.2008 року по 25.02.2008 року водоканал надав відповідачеві послуги на суму 57807,10 грн., що підтверджується Актом від 25.02.2008 року, підписаний представниками обох сторін. Вказаним Актом сторони погодили об’єм послуг з водопостачання відповідача: населення – 44642,94 м. куб., інші споживачі – 234,5 м. куб.

Позивачем було направлено на адрес відповідача рахунок № 2247 від 25.02.2008 року на суму 57807,10 грн. Такий рахунок було отримано відповідачем 25.02.2008 року, про що свідчить підпис заступника начальника підприємства на вказаному рахунку.

Таким чином, Водоканал направив на адресу відповідача два рахунки на оплату на загальну суму 117636,35 грн., а саме:  рахунок № 2247 від 23.01.2008 року на суму 59829,25 грн. за послуги, надані за період з 19.12.2007 року по 23.01.2008 року та рахунок № 2247 від 25.02.2008 року на суму 57807,10 грн. за послуги, надані за період з 23.01.2008 року по 25.02.2008 року.

Оскільки рахунок від 23.01.2008 року було виставлено за період з 19.12.2007 року по 23.01.2008 року, тобто у період дії двох договорів, а саме: з 17.12.2007 року по 01.01.2008 року - договір від 01.04.2001 року, а з 02.01.2008 року по 23.01.2008 року – договір від 02.01.2008 року, та те, що такий єдиний рахунок було отримано відповідачем 23.01.2008 року вже під час дії договору від 02.01.2008 року, то суд вважає за необхідне застосувати положення щодо оплати таких рахунків, викладені у пункті 4.2.1 договору від 02.01.2008 року.

Згідно з таким пунктом 4.2.1 договору від 02.01.2008 року передбачено, що у продовж одного місяця сплачуються платіжні документи (рахунки) у розмірі: 1 декада місяця - 30% від вартості спожитих послуг по водовідведенню та водопостачанню у передуючому місяці; 2 декада – 30% від вартості спожитих послуг по водовідведенню та водопостачанню у передуючому місяці. Кінцевий розрахунок за отримані послуги по водовідведенню та водопостачанню здійснюється до спливу звітного місяця. Звітним місяцем вважається місяць, у якому безпосередньо надавалися послуги по дійсному договору.

Проте позивач лише частково сплатив кошти за надані йому послуги у сумі 3750,00 грн., а саме: 04.03.2008 року сплатив кошти у сумі 2500,00 грн. і 14.03.2008 року – 1250,00 грн. Доказів оплати заборгованості у сумі 113886,35 грн. відповідач суду не представив.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідач не представив суду доказів оплати суми боргу  розмірі 113886,35 грн., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів. У зв’язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 11388,35 грн. підлягають задоволенню.

У відповідності зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання їм грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 3 % (три відсотки) річних від простроченої суми.

Позивач у своїй позовній заяві просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 657,48 грн. та інфляційну суму у розмірі 4911,33 грн. за період з січня 2008 року по 24.03.2008 року.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Як вже було зазначено судом, згідно з пунктом 4.2.1 договору від 02.01.2008 року, у продовж одного місяця сплачуються платіжні документи (рахунки) у розмірі: 1 декада місяця - 30% від вартості спожитих послуг по водовідведенню та водопостачанню у передуючому місяці; 2 декада – 30% від вартості спожитих послуг по водовідведенню та водопостачанню у передуючому місяці. Кінцевий розрахунок за отримані послуги по водовідведенню та водопостачанню здійснюється до спливу звітного місяця. Звітним місяцем вважається місяць, у якому безпосередньо надавалися послуги по дійсному договору.

За розрахунками суду, розрахунок інфляційної суми та 3% річних, наданий позивачем, підлягає перерахуванню та зменшенню. Так, виходячи з порядку розрахунків, який передбачений пунктом 4.2.1 договору від 02.01.2008 року, рахунок, виставлений за січень 2008 року мав бути сплачений до кінця січня 2008 року, а рахунок за лютий 2008 року - до кінця лютого 2008 року.

Таким чином, 3% річних розраховуються за період з 01.02.2008 року по 24.03.2008 року (як просить позивач) та становлять 367,26 грн., а  інфляційна сума підлягає стягненню відповідно лише за лютий 2008 року та становить 1615,39 грн. При цьому суд враховує, що інфляційна сума за січень 2008 року не нараховується у зв’язку з передчасністю такого нарахування, а у березні 2008 року інфляція була відсутня.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача підлягає стягненню 3% річних лише у сумі 367,26 грн. та інфляційна сума лише у розмірі 1615,39 грн.

У своїй позовній заяві позивач також просить стягнути з відповідача пеню у сумі 1631,49 грн. за період з 19.12.2007 року по 24.03.2008 року.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Поняття пені передбачено у ст. 549 ЦК України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчинюється у письмовій формі.

Пунктом 11.1.1 договору від 02.01.2008 року передбачено, що у разі порушення абонентом строків, визначених розділом 4 договору, абонент сплачує водоканалу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 258 ЦК України, позовна давність у один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Оскільки позов подано позивачем до суду 30.06.2009 року та враховуючи приписи п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд приходить до висновку, що позивачем пропущений строк позовної давності щодо стягнення пені у сумі 1631,49 грн., у зв’язку із чим у задоволенні позовних вимог у цій частині суд відмовляє.

У судовому засіданні 24.03.2010 року представник відповідача надав суду клопотання про зменшення суми пені до 0,01 грн. Клопотання мотивоване тяжким фінансовим становищем відповідача та тим, що лише рік потому підприємство вийшло з процедури банкрутства.

Оскільки позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені у сумі 1631,49 грн. задоволенню не підлягають, то клопотання відповідача про зменшення суми пені до 0,01 грн. також задоволенню не підлягає.

Що стосується клопотання відповідача про припинення провадження у дійсній справі на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, яке мотивоване тим, що платіжним дорученням № 217 від 23.12.2008 року відповідач перерахував на розрахунковий рахунок позивача кошти у сумі 1419907,00 грн. за водоспоживання на підставі статті 57 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік», договору № 440Е/151 від 08.10.2008 року та постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2008 року № 440, то суд зауважує наступне.

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2008 р. N 440 був укладений договір №440Е/151 про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2008 р. №440 від 08.10.2008 року (надалі — Договорі №440Е/151).

Вказаний договір укладений між десятьма сторонами, зокрема Позивачем та Відповідачем з метою погашення взаємної заборгованості.

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору його предметом є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до ст. 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2008 р. №440.

Згідно п. 2.1. сторони погоджують перелік підприємств, що беруть участь у проведенні взаєморозрахунку, та послідовність виконання сторонами Договору №440Е/171.

Відповідно до п. 2.8. сторона 6 (Відповідач) перераховує стороні 7 (Позивачу) кошти у сумі 1 419 907,00 грн. для погашення заборгованості з водопостачання та водовідведення згідно з договором від 01.04.2001 р. №2247 за період 01.04.01 — 19.12.2007 р.

Крім того, на виконання Договору №440Е/171 між Позивачем та Відповідачем складений акт про наявність та розмір заборгованості що виникла на розрахункову дату та не погашена сторонами.

Відповідно до вказаного Акту, що підписаний як збоку позивача, так і з боку відповідача, заборгованість відповідача за договором № 2247 від 01.04.2001 року за період з 01.04.2001 року по 19.12.2007 року складає 1419907,31 грн.

Саме ця сума і була перерахована відповідачем позивачу платіжним дорученням № 217 від 23.12.2008 року.

Суд звертає увагу відповідача, що у дійсній справі предметом спору є заборгованість, яка виникла у відповідача за інший період: з 17.12.2007 року по 25.02.2008 року, у зв’язку із чим доводи відповідача щодо припинення провадження у справі на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України є необґрунтованими.

Що стосується договору № 193Е/118 від 23.09.2009 року, який укладено з метою погашення взаємної заборгованості між десятьма сторонами, зокрема Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя та Каштанівським державним комунальним госпрозрахунковим підприємством житлово-комунального господарства Перовської сільської ради, то суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору, його предметом є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до ст. 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 193.

Згідно п. 2.1. сторони погоджують перелік підприємств, що беруть участь у проведенні взаєморозрахунку, та послідовність виконання сторонами Договору №440Е/171.

Відповідно до п. 2.8. сторона 6 (Відповідач) перераховує стороні 7 (Позивачу) кошти у сумі 951022,00 грн. для погашення заборгованості з водопостачання та водовідведення згідно з договором від 02.01.2008 року № 2247.

Пунктом 3.1 такого договору передбачено, що до проведення взаєморозрахунків сторони зобов’язуються не вчиняти дії щодо погашення заборгованості, яку передбачається погасити відповідно до цього договору.

Проте таки умови договору суперечать Конституції України, а саме: частині 2 статті 124 Конституції України, відповідно до якої юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно статті 2 Закону України “Про судоустрій” суд здійснює правосуддя відповідно до принципу верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів громадян, юридичних осіб. Всім суб’єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.02р. №15-рп/2002 визначено, що частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право фізичної чи юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість будь-кому захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно вибирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб’єкти правовідносин, у разі виникнення спору, можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні чи фізичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава повинна забезпечувати захист прав усіх суб’єктів правовідносин, у тому числі в судовому порядку. Право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежено законом та іншими нормативно-правовими актами або договором.

Таким чином, право позивача на судовий захист передбачено Конституцією України і тому підлягає захисту судом незалежно від умов договору, який обмежує його в такому праві.

Крім того, пунктом 5.3 договору № 193Е/118 від 23.09.2009 року передбачено, що договір є дійсним лише у разі проведення відповідного фінансування.

Головне управління Державного казначейства України в АР Крим та Міністерство фінансів АР Крим у своїх письмових поясненнях вказали, що у 2009 році асигнування для проведення розрахунків по вищевказаному договору не відкривалися, відповідні реєстри з Державного казначейства України на відкриття асигнувань до Головного управління Державного казначейства України в АР Крим не надходили.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що з відповідача підлягає стягненню 113886,35 грн. заборгованості, 1615,39 грн. інфляційної суми, 3% річних у сумі 367,26 грн. У іншій частині позову суд відмовляє, у зв’язку і з відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 1631,49 грн., 3% річних у сумі 290,22 грн. та інфляційної суми у розмірі 3295,94 грн.

Судові витрати, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відносяться на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

08.04.2010 року у судовому засіданні за згодою відповідача було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 12.04.2010 року

На підставі вищевикладеного та керуючись 525, 526, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

                                                                ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Каштанівського державного комунального госпрозрахункового підприємства житлово-комунального господарства Перовської сільської ради (вул. Ленінського комсомолу, 1 – б, с. Партизанське, Сімферопольський район, 96500; код ЄДПРОУ 30535157) на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя», м. Сімферополь (вул. Гурзуфська, 5, м. Сімферополь, 95053; п/р 2600113192 КРД ВАТ «Раффайзен банк Аваль» м. Сімферополь, МФО 324021, код ЄДРПОУ 20671506) 113886,35 грн. заборгованості, 1615,39 грн. інфляційної суми, 3% річних у сумі 367,26 грн.; 1158,69 грн. державного мита та 225,83 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.          У частині позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 1631,49 грн., 3% річних у сумі 290,22 грн. та інфляційної суми у розмірі 3295,94 грн. у позові відмовити.

4.          У задоволенні клопотання Каштанівського державного комунального госпрозрахункового підприємства житлово-комунального господарства Перовської сільської ради про зменшення розміру пені відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.