ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311
РІШЕННЯ
Іменем України
06.04.2010Справа №2-18/1212-2010
За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К», Київська обл. с. Чайки (вул. Валентини Чайки, б. 4, с. Чайки, Києво-Святошинський р-н., Київська обл., 08130)
До відповідача – Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Сімферополь (юридична адреса: АДРЕСА_1; фактична адреса: АДРЕСА_2)
Про стягнення 1371,64 грн.
Суддя І.К. Осоченко
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача – Фадєєва А.І. – представник, дов. від 10.03.2010 року № 217.
Від відповідача – не з’явився.
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Артур-К», Київська обл. с. Чайки – позивач - звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Сімферополь – відповідача, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача 1371,64 грн. заборгованості.
Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 612-614 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 23.06.2006р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 2153. Згідно з умовами Договору, позивач зобов'язався передати у власність відповідачу товар, а відповідач - у визначений строк здійснити оплату за поставлений товар. На виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 4633,25 грн., що підтверджується видатковими накладними. Відповідач не виконав свої зобов’язання належним чином, сплативши лише 3261,61 грн., у зв’язку з чим, за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 1371,64 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду.
16.03.2010р. від ФОП ОСОБА_3 надійшло клопотання, в якому відповідач просить суд відкласти судове засідання, а також зазначає, що не визнає позовні вимоги.
Суд задовольнив дане клопотання відповідача та розгляд справи відклав на 06.04.2010 року.
06.04.2010р. відповідач у судове засідання вдруге не з’явився, повідомлений був судом про дату та час розгляду справи належним чином – рекомендованою кореспонденцією.
06.04.2010 року у судовому засіданні представник позивача надав суду письмові пояснення в яких зазначив, що заявка на товар від 05.02.2010 року, на яку є посилання у ТТН від 06.02.2007 року, була прийнята позивачем від відповідача по телефону.
Суд залучає дані пояснення до матеріалів справи.
Суд вважає за можливе розглянути справу у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними документами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд –
ВСТАНОВИВ:
23.06.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Артур-К» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу № 2153.
У пункті 7.1 договору сторонам погоджено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами та діє до 31.12.2006 року, а в частині розрахунків – до повного виконання покупцем взятих на себе зобов’язань. А у разі відсутності письмових заперечень за 30 днів до закінчення терміну дії договору щодо його припинення, він вважається пролонгованим на один рік.
Отже, згідно змісту вказаного п. 7.1 договору та як вбачається з матеріалів справи, даний договір є продовженим, діючим, в судовому порядку недійсним не визнавався та безпосередньо застосовується до правовідносин сторін.
Відповідно до пункту 1.1 договору, продавець зобов’язується поставляти та передати у власність покупця лікарські засоби, косметичні засоби та інші товари медичного призначення, а покупець – прийняти і оплатити товар на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до ст.655 ЦК України - за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з пунктами 2.1 і 3.1 договору, кількість та асортимент товару на час підписання договору не визначається, а визначається за заявками покупця.
Пунктом 2.2. договору встановлено, що на кожну партію товару виписується накладна, яка є невід’ємною частиною договору.
У виконання умов договору позивач, на підставі телефонної заяви покупця від 05.02.2007 року, передав у власність відповідача лікарські засоби на суму 4633,25 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною № ОКР03108 від 06.02.2007 року. Суд звертає увагу, що у графі «підстава» такої накладної вказано саме договір № 2153 від 23.06.2006 року.
Пунктом 3.2 договору передбачено, що покупець зобов’язаний прийняти товар у відповідності з асортиментом і кількістю в присутності представника продавця. В разі виявлення невідповідності асортименту та кількості товару в цілому або його частини накладній, покупець зобов’язаний разом з представником продавця оформити належний акт згідно Інструкції № П-6 від 15.06.1965 року «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю».
Відповідно до пункту 2.2 договору, факт отримання покупцем товару засвідчує підписана ним накладна і довіреність.
Доказів оформлення сторонами акту, якій би підтверджував невідповідності асортименту та кількості товару в цілому або його частини товарно-транспортною накладною № ОКР03108 від 06.02.2007 року сторони суду не представили.
Натомість факт отримання відповідачем товару на суму 4633,25 грн. підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача у графі «прийняв» вказаної накладної та довіреністю серії ЯЛЧ № 187696, виданої 02.02.2007 року фармацевту ОСОБА_5 на отримання товару саме від ТОВ «Артур-К».
Згідно з пунктом 6.3 договору купівлі-продажу від 23.06.2006 року, покупець зобов’язаний перерахувати на розрахунковий рахунок продавця суму, визначену у відповідній накладній.
У ТТН № ОКР03108 від 06.02.2007 року, яка підписана представниками обох сторін, визначено, що сума у розмірі 4633,25 грн. повинна бути сплаченою до 08.03.2007 року.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що відповідач лише частково сплатив кошти за отриманий товар у сумі 3261,61 грн., кошти у сумі 1371,64 грн. відповідачем сплачені не були, у зв’язку із чим за ним рахується заборгованість у сумі 1371,64 грн.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідач не представив суду доказів оплати суми заборгованості у розмірі 1371,64 грн., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів. За вказаних обставин позовні вимоги щодо стягнення суми боргу у розмірі 1371,64 грн. підлягають задоволенню.
Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України відносяться відповідача.
06.04.2010 р. у судовому засіданні за згодою позивача було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 07.04.2010 року
На підставі вищевикладеного та керуючись 525, 526, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Сімферополь (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К», Київська обл. с. Чайки (вул. Валентини Чайки, б. 4, с. Чайки, Києво-Святошинський р-н., Київська обл., 08130; код ЄДРПОУ 21643699) 1371,64 грн. заборгованості; 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Осоченко І.К.